Медведєв В.В. (1992) приходить до висновку про позитивний вплив на структурно – агрегатний стан чорнозему куль­тур суцільного посіву і негативний вплив пару, а також просапних культур (цукрові буряки, кукурудза, картопля).

Діяльність дощових черв’яків в оструктурюванні ґрунтів давно відома. На це звернув увагу ще в XIX ст. Ч. Дарвін. Частинки ґрунту, проходячи через шлунковий тракт дощових черв’яків, ущільнюються і виходять з організму у вигляді невеликих (2—5 мм) грудочок-капролітів. Цим грудочкам властива висока водотривкість. Структура ґрунту, створена дощовими черв’яками, за формою легко відрізняється — поверхня агрегатів має «оплавлений характер». Колоїдні продукти життєдіяльності й автолізу мікроорганізмів є цементуючими речовинами в ґрунті і сприяють структуроутворенню. 3 дією біологічних факторів пов’язана і певна сезонна відновлюваність структури в ґрунтах.

Як зазначає В.Д. Муха (1979), покращення структурності і фізико-механічних властивостей ґрунтів можна досягнути під впливом загального їх окультурення, яке передбачає посилення фітобіологічного процесу, збільшення утворення у ґрунті моло­дого гумусу і поновлення ґрунтового колоїдного комплексу кальцієм.

Сільськогосподарське використання чорноземів, на жаль, не завжди здійснюється у відповідності до агротехнічних вимог, які забезпечують збереження їх родючості, про що свідчить багато на­ведених фактів.

Після розорювання цілини (перелогу) в різних природних зонах свідчать про негативний в цілому вплив сільськогосподарського використання на їх найбільш важливі по­казники: погіршується структурний стан, зменшується во­достійкість структури, з'являється брилуватість та запливання після опадів (або зрошення), погіршується водопроникність у зв'язку з утворенням плужної підошви та після ущільнення ґрунту ходови­ми системами тракторів, а також аерація, що в цілому обумовлює зниження біологічної активності, головним чином, процесів нітри­фікації, тобто поживного режиму.

Встановлені головні напрямки покращення структурно – агрегатного стану чорноземів, які полягають, перш за все, в покращенні гумусового балансу за рахунок впровадження сівозмін з багаторіч­ними травами, сидератами та застосування органічних добрив; нових технологій при вирощуванні сільськогосподарських культур — перехід до використання комбінованих агрегатів, які за один прохід виконують декілька операцій, маршрутизація проходів тех­ніки по полю, внесення меліорантів на солонцюватих та зрошува­них землях, виконання всіх сільськогосподарських робіт в найк­ращі агротехнічні строки. Впровадження цих та інших заходів дозволить не погіршува­ти агрофізичні властивості чорноземів при їх сільськогосподарсь­кому використанні.

Розділ II.

ПРИРОДНО – КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕНЬ

---

2.1. Загальні відомості про господарство

Фермерське господарство розташоване в Харківській області, Харківському р-ні. Засноване в 1994 р. із земель радгоспу «Чапаєва».

Площа ріллі складає 50 га. Напрям господарства: зернові та технічні культури. З 2006 р. фермерське господарство згідно вимогам стандартів постанови Ради ЄС ("ЕС 834/2007", "ЕС 889/2008") сертифіковане, як органічне землеробство. Органічні поля розміщені, як безперервна ділянка землі (немає звичайних полів, що розкидані поміж органічних полів).

Таблиця 2.1.

Структура посівних площ господарства (2013р.)

Культура	Площа,га	Врожайність,ц/га
Пар	15	-
Просо	15	22
Гречка	10	15
Соняшник	5	12
Гірчиця біла	5	5

ОСГ розташоване в Харківській області, Харківському р-ні. Засноване в 1994 р. із земель радгоспу «Чапаєва».

Площа рілля 20 га. Вирощуються культури з використанням високих доз мінеральних добрив, що дозволило сформувати високий агрохімічний фон. Основна культура вирощування соняшник.

Таблиця 2.1.

Структура посівних площ господарства (2013р.)

Культура	Площа,га	Врожайність,ц/га
Соняшник	18	14
Просо	1	24

2.2. Кліматичні умови

Клімат Харківщини має всі ознаки помірно континентального. Він формується внаслідок взаємодії трьох основних кліматоформуючих факторів - припливу сонячної радіації, циркуляції атмосфери та характеру підсилаючої поверхні.

Величина сонячної радіації, яка потрапляє на земну поверхню, залежить від широти місця, а також від стану атмосфери (хмарності, запиленості та ін.) З широтою місця пов'язана висота сонця над горизонтом і протяжність світлового дня. Факторами, що впливають на клімат Харківської області, є також віддаленість від великих водних просторів і рівнинність території.

Для кліматичних умов Харківщини характерне підвищення середньорічної і середньомісячної температур у напрямку з півночі на південь, але різниця між температурами окремих частин області незначна. Північно-східна частина області є самою холодною, а південно-східна - найбільш тепла.

Річний режим температури повітря має чітко виражений континентальний тип. Про це свідчать приуроченість мінімуму середньомісячних температур повітря до січня, а максимуму - до липня, а також значні амплітуди екстремальних температур, які досягають 80ºС (від -40 до +40ºС).

У середньому на території області за рік випадає 450-500 мм опадів. Їх максимум доводиться на липень (70-75 мм), мінімум - на лютий (25-30 мм).

Взимку переважають опади у твердому вигляді (сніг, крупа), однак нерідко випадають і дощі.

Вся територія Харківщини належить до регіону з достатнім зволоженням.

За багаторічними даними, середньорічна швидкість вітру сягає 2,7 м/сек. Але на протязі року швидкість вітру неоднакова.

---

Клімат є одним з головних природних ресурсів, від якого залежать умови життєдіяльності людини, напрям, структура і, значною мірою рівень господарювання. Навіть невеликі кліматичні зміни на тлі несприятливих екологічних умов можуть супроводжуватися значними соціально-економічними збитками, якщо їх своєчасно не спрогнозувати і не вжити відповідних запобіжних засобів.

Найбільш сильний вплив клімату проявляється через реакцію людини на погоду, тобто на комплекс геофізичних (освітленість, тривалість світлої частини доби, прихід сумарної сонячної та ультрафіолетової радіації, прозорість повітря тощо) і метеорологічних (температура повітря і його вологість, швидкість вітру, хмарність та ін.) елементів.

Отже, до кліматичних ресурсів відноситься: сонячна радіація – як джерело світла, тепла та енергії, енергія вітру та атмосферні опади. Харківська область в достатній мірі забезпечена вищенаведеними ресурсами.

2.3. Рослинний та тваринний світ

Харківська область належить до двох геоботанічних округів: Лівобережного лісостепового з лучними степами і липово-дубовими лісами і Дніпровсько-Донецького з різнотравно-типчаково-ковиловими степами, байрачними лісами і заплавними луками.

Зональними типами рослинності для території області є широколисті мішані ліси (нагірні діброви), лучні степи і різнотравно-типчаково-ковилові степи.

Степи області мають густий трав’яний покрив, що складається з ковили, тонконогу, конюшини, молочаю степового тощо. 

Найбільш поширеними лісовими породами в місцевості є дуб черешчатий, насадження якого займають більше половини всієї площі лісів, і сосна звичайна. У лісах області також ростуть ясен та клен гостролистий, польовий і татарський, липа, в’яз, осика тощо, різні чагарники.

На території Харківської області не залишилось рослинних угруповань та екосистем, які тою чи іншою мірою не зазнавали б діяльності людини.

У результаті багатовікової господарської діяльності людини ландшафт лісостепової зони Харківської області дуже змінився. Раніше її покривала різнотравно-типчаково-ковилова рослинність. У своєму первинному вигляді степ практично ніде не зберігся. Зникають рідкісні види рослин, у тому числі:

— степові — ковила Іоанна, ковила Лессінга, гіацинт блідий, календула сітчаста;

— реліктові — чина венеціанська, вовчоягідник, в’язіль широколистий, хвощ великий.

Місцями проживання тварин у Харківській області є ліси, степи та луки і заплави рік.

У лісах нашої місцевості живуть кабани, козулі, лосі та хижаки: горностай, борсук, лисиця, ласка, зустрічається і єнотоподібний собака та вовки. Серед дрібних гризунів представлені підземна полівка, лісові миші. Повсюди поширені зайці. 

На луках можна зустріти гризунів: водяну полівку, норку, видру, хохулю. У степах та чагарниках поблизу річок — черепах. На піщаних кучугурах живуть різнобарвні ящірки. З амфібій та рептилій — різні види жаб, вужі, болотна черепаха, гадюки, мідянки. 

---

Щодо птахів, то в соснових лісах водяться чубата синиця, дрізд-горобинник, дрізд-омелюх, звичайні тут зяблики, лісові щеврики, іволги, горлиці, вівсянки, сірі мухоловки. До видів заплавних тварин належать зеленоногі комишниці, різні види очеретянок, водяні курочки, декілька видів качок. На луках гніздяться жовті трясогузки, польові жайворонки, лучні чекани, деркачі.

Тваринний світ полів виділяється в особливий комплекс. З амфібій сюди потрапили часникова та зелена жаба; із птахів — жайворонки, польовий щеврик, перепел, куріпка. У ярах — бджолоїдка золотава і сиворакша. Поширені шпаки, удоди, горлиці, ворони, граки, галки, канюки, чорні шуліки, соколи-кібчики. З інших видів тварин степу необхідно відзначити тушканчиків, сліпаків, ховрахів. Дуже відомі на Харківщині й колонії байбаків.

У водоймах Харківської області живе більше тридцяти видів риб. Переважно коропові: плітка, червоноперка, сазан, карась, лящ. З окуневих зустрічаються звичайний окунь і йорж, рідше — судак, із тріскових — налим.

Із 436 видів хребетних тварин, що мешкають на території Харківщини, 122 види занесено до Червоної книги України, 39 видів занесено до європейського Червоного списку тварин, 194 види занесені до Червоного списку області. Із 90 видів мігруючих тварин, які потребують охорони на території області, 81 вид віднесено до категорій тих, що зникають, цінних та рідкісних, що підлягають особливій охороні.

За останні 80−100 років на території області зникло 20 видів птахів, 15 видів тварин, 36 видів комах. У Харківській області, крім червонокнижних видів, потребують охорони:

— 35 видів рослин;

— 90 видів комах;

— 17 видів земноводних і плазунів;

— 35 видів птахів;

— 7 видів ссавців.

2.4. Геологічна будова території та ґрунтотворні породи.

Матеріальною основою грунтотворення є гірські породи, їх ще називають ґрунтотворними або материнськими. Материнська порода передає ґрунту свої механічні, мінералогічні та хімічні властивості, які в подальшому поступово змінюються під впливом ґрунтотворного процесу. Це, в свою чергу, впливає на швидкість перетворення мінеральної маси при грунтотворенні, закріпленні утворених органічних речовин тощо. Мінералогічний, хімічний , механічний склад порід визначає умови росту рослин, придає великий вплив гумусонакопиченню, опідзоленою, оглеєнню, засоленню та іншим процесам. В залежності від механічного складу, характеру утворення породи розрізняються за водопроникністю, вологоємкістю, пористістю, що визначає у процесі розвитку ґрунтів їх водний, повітряний, тепловий режими. На водний режим ґрунтів впливає будова порід.

Таким чином, материнським породам належить велика роль в грунтотворенні, оскільки їх склад та властивості визначають умови проростання рослин, прискорюють чи уповільнюють процеси перетворення та міграції речовин в ґрунті. Тому на двох різних, але розташованих рядом материнських породах під однією рослинністю розвиваються ґрунти, що відрізняються за складом, властивостями та рівнем родючості.

---

У господарстві основна частини ґрунтів формується на лесових породах.

2.5. Гідрографія, гідрогеологія та гідрологія.

Головною річкою області є Сіверський Донець - найкрупніша притока Дону. Сіверський Донець в Харківській області приймає багато

приток. Серед них ліва притока Дінця - Великий Бурлук (відстань від гирла основної річки 668 км, довжина 93 км, схил - 0,88 м/км, площа басейну - 1130 км²).

Сіверський Донець бере початок на Середньо руській височині, в безлісій балці, на висоті близько 200 м над рівнем моря, звідки прямує на південь, потім на південний схід. На своєму шляху він утворює ряд крупних та багато дрібних ізлучин, перетинає Харківську, Донецьку та Луганську області і в межах Ростовської області впадає з правого берега в річку Дон.

Долина Дінця в межах Харківської області отримала найбільший розвиток. Схили її асиметричні: крупний правий і похилий терасований лівий. В долині, особливо на її Лівобережжі є тераси.

Лучна тераса (заплава) розвинена дуже добре. Основним рослинним ландшафтом є луки, листяні ліси та чагарники. Луки використовуються як сіножаті та пасовища, частково розорюються під овочеві культури.

Основними джерелами живлення Дінця є атмосферні опади і підземні води. На протязі зими в басейні Донця накопичується сніг щільністю до 30-40 см. В середині березня сніг починає танути, струмки збігаються в більші потоки, що прямують до русла рік. Ріки швидко наповнюються. Сіверський Донець виходить з берегів, розмивається по широкій заплаві, перетворюючись в річку шириною до 1 - 3 км.

Твердий стік Донця не дуже великий. В межах Харківської області річка перетинає по величині середньої мутності дві зони:

а) з мутністю 50- 150 г/м ;

б) з мутністю 150 - 400 г/м³;

Схили долини не скрізь гарно залісені; Нерідко поряд річки розміщені орні ділянки і пасовища, звідки дрібнозем змивається в русло, збільшуючи мутність води. Найбільш значний твердий стік буває в період весняного сніготаяння.

Мінералізація води Донця в межах Харківської області 650 - 750 мг/л, а в зимовий період збільшується до 900 - 1000 мг/л гідро карбонатного класу. Хімізм води змінюється в зв'язку з тим, що промислові підприємства викидають в річку Донець і його притоки відпрацьовані води. Викид цих вод суттєво впливає на флору та фауну річки.

Річка Сіверський Донець взимку замерзає. Однак в теплі зими льодяний покрив буває досить нестійким. Найбільша, товща льоду буває в кінці лютого - на початку березня - 0,2 - 0,5, в суворі зими досягає 0,9 м.

Для ефективного використання вод Донця необхідно затримувати весняний стік (70% річного )шляхом побудови гребель та водосховищ. Підземні води. Харківська область розміщена в межах Дніпровсько - Донецької западини і відрізняється великою кількістю підземних вод, хоча розподілення їх в межах області далеко не рівномірне. Менш багаті на підземні води південно - східні райони області, розміщені на окраїні Донбасу.

---

Смотрите также файлы

• бух.экзамен.docx

• бух.экзамен.docx

• дебітори.docx

• банк у нац.вал.docx

• курсАПК.docx