ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.11.2019
Просмотров: 225
Скачиваний: 1
Акціонерний капітал – капітал, що акумулюється шляхом продажу цінних паперів (акцій) на ринку цінних паперів. Це дає можливість формувати функціонуючі капітали будь якої величини.
Акціонерні товариства як організаційні форми руху акціонерного капіталу виникають наступним чином: створюється та реєструється група підприємців, що виступають засновниками акціонерного товариства; засновники авансують капітал, на який випускаються акції у відповідності з встановленим законодавством. Сума акцій визначається величиною статутного фонду акціонерного товариства. В момент, коли продаж акцій здійснено, на цю суму реєструється товариство. Керування акціонерним товариством здійснюється його вищім органом – загальними зборами акціонерів, що обирають раду директорів, спостережну раду та ревізійну комісію. Рішення загальних зборів здійснюється на основі використання контрольного пакету акцій, під яким розуміють ту кількість акцій, номінальне значення вартості яких дає право здійснювати керівництво товариством. В сучасних умовах контрольний пакет акцій складає 18-20%.
Виконавчим органом акціонерного товариства є дирекція. Якщо акціонерне товариство передбачає випуск та розповсюдження акцій серед чітко визначеного кола осіб, воно є закритим акціонерним товариством. Якщо акції продаються вільно на ринку воно набуває статусу відкритого акціонерного товариства.
Отже, акціонерне товариство як організаційна форма руху капіталу характеризується особливими рисами:
1) в його межах можна акумулювати капітал будь-якої величини;
2) всі учасники товариства, відповідно з законом, завжди несуть відповідальність лише в межах належних їм акцій, тобто акціонери не відповідають за зобов’язаннями повністю, їх відповідальність обмежена. Разом з цим і акціонерне товариство не несе ніякої відповідальності за взяті зобов’язання окремого акціонера. Отже, акціонерне товариство завжди є товариством з обмеженою відповідальністю;
3) акціонерне товариство являє собою постійно діючу організаційну форму, тому що вартість акцій акціонерів ніколи не відшкодовується на відміну від паю в кооперативі.
5. Акції, їх види і курс
Акція – це номерний цінний папір, що засвідчує факт того, що її власник вклав в дане підприємство капітал певної величини, зафіксований номінальним значенням акції і має право одержувати на неї дохід у формі дивіденду.
За своїми якісними ознаками акції діляться на декілька різновидів:
- іменні акції, що мають великий номінал і передбачають внесення вашого прізвища на акцію. Їх обіг обмежений статутом товариства, оскільки передача таких акцій іншій особі здійснюється лише зі згоди акціонерів;
- акції на пред’явника, що вільно продаються на ринку цінних паперів.
За характером одержання доходу та його величині розрізняють:
- прості (або звичайні) акції, по яким виплачується дивіденд в залежності від прибутковості акціонерного товариства;
- привілейовані акції, по яким виплачується дивіденд чітко визначеної величини незалежно від прибутковості акціонерного товариства. Кількість таких акцій завжди фіксується в статуті та жорстко контролюється.
По характеру використання акцій у керуванні акціонерним товариством розрізняють:
- ті, що не дають права голосу (привілейовані);
- ті, що дають право голосу, серед них виділяють багато голосові акції, кількість яких передбачена статутом.
Дохід, отриманий по акціям називається дивідендом. За економічною сутністю дивіденд – це конкретна величина додаткового продукту, створеного у сфері матеріального виробництва і існуючого в зазначеній економічній формі.
Кожна акція має своє номінальне значення і курс акцій, тобто її продажну ціну. Курс акцій визначається шляхом співвідношення маси дивіденду до норми позичкового проценту.
Ка = Д : Сс% х 100%.
Поряд з акцією існує такий цінний папір як облігація. Облігація – вид цінного паперу, за яким виплачується щорічний доход, розмір якого наперед встановлений у формі певного відсотка до номінальної вартості облігації. Облігація свідчить про те, що ви видали кредит, визначений сумою облігації, а тому маєте право на весь період кредиту одержувати відсоток і по його закінченню одержати його повне відшкодування. Продажна ціна цінних паперів, перш за все акцій, дає можливість для засновника одержати додатковий дохід у формі засновницького прибутку, що являє собою прибуток отриманий в разовому порядку під час емісії цінних паперів. Величина засновницького прибутку визначається різницею між курсом і та номінальною ціною акцій. Іншим шляхом одержання засновницького прибутку є роздвоєння капіталу, тобто випуск в оборот більшої кількості акцій ніж необхідно для організації акціонерного товариства.
Акціонерний капітал економічно реалізується в прибутку що одержує акціонерне товариство, при цьому величина загального прибутку товариства пов’язана з різноманітністю форм доходу, стосовно до конкретних сфер діяльності акціонерного товариства. Сформована маса прибутку розподіляється правлінням акціонерного товариства з обов’язковим затвердженням загальними зборами акціонерів в такій послідовності:
1) з прибутку виплачуються усі податки на користь державі;
2) виплата боргів товариства (якщо такі присутні);
3) виділяється сума на розвиток акціонерного товариства. В межах даної суми визначається величина прибутку, що спрямовується до статутного фонду та до резервного фонду;
4) обов’язкова виплата дивіденду по привілейованим акціям з резервного фонду;
5) виплата дивідендів по простим акціям, рівень яких визначається прибутковістю товариства;
6) виплата премій, за результатами роботи за рік, адміністративному персоналу.
Останні дві статті можуть мінятися місцями.
6. Ринок цінних паперів та фондова біржа
Процес руху цінних паперів нерозривно пов’язаний з виникненням фіктивного капіталу. Фіктивний капітал це капітал, який представлений цінними паперами і є дзеркальним відображенням реального акціонерного капіталу. Тобто капітал акціонерного товариства набуває двоякої форми свого прояву. З одного боку існує реальний капітал, вкладений у виробництво, а з іншого цей реальний капітал, представлений цінними паперами, починає самостійно рухатися на спеціальному ринку цінних паперів. При цьому величина фіктивного капіталу завжди визначається загальною величиною суми продажу цінних паперів.
У зв’язку з тим, що фіктивний капітал являє собою форму виразу капіталу, він має і специфічні закономірності руху, серед яких дві найважливіші:
1) величина фіктивного капіталу завжди перевищує величину реального капіталу і темпи його перевищення свідчать про розвиток ринку цінних паперів;
2) якщо величина реального капіталу завжди зростає за рахунок створюваного ним прибутку, то величина фіктивного капіталу цілком визначається рівнем дивідендів при всіх рівних умовах.
Фіктивний капітал рухається в межах ринку цінних паперів, що являє собою частину фінансового ринку поряд з ринком позичкових капіталів, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів відповідно співвідношенню між попитом і пропозицією на них.
На ринку цінних паперів виділяють такі суб’єкти:
1) емітенти – юридичні особи, що займаються емісією цінних паперів і несуть відповідальність по ним;
2) інвестори – юридичні та фізичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок;
3) інвестиційні інститути – юридичні особи, що діють в якості інвестиційних консультантів, фінансових посередників та інвестиційних компаній.
Ринок цінних паперів підрозділяється на два види: первинний та вторинний. На первинному емітент продає нові випуски цінних паперів та одержує за них необхідні грошові кошти. Такі папери відразу ж придбаваються початковими інвесторами (фінансові кредитні установи або індивідуальні інвестори).
Вторинний ринок складається з інвесторів, між якими здійснюється перепродаж (перший та наступний) цінних паперів. Вторинна торгівля підтримується банками та спеціалізованими фірмами (інвестиційними). В свою чергу вторинний ринок поділяється на біржовий та позабіржовий оборот цінних паперів. Біржовий оборот має наступні ознаки:
1) для купівлі-продажу цінних паперів існує єдиний центр – фондова біржа;
2) на біржі оборот цінних паперів здійснюється на основі аукціону;
3) всі операції купівлі-продажу реєструються за правилами біржі;
4) біржові угоди вузькоспеціалізовані по видам;
5) реалізація цінних паперів здійснюється через торгівельних посередників – маклерів, брокерів.
Позабіржовий оборот має наступні риси:
1) в ньому немає єдиного торгівельного центру;
2) купівля-продаж цінних паперів здійснюється не на основі аукціону, а через брокерські контори, розміщені по всієї території держави;
3) ціна угод встановлюється під час переговорів між контрагентами;
4) брокерські контори
спеціалізовані по видам угод;
5)
угоди здійснюються шляхом переговорів
та особливих комп’ютерних систем
(систем автоматичного встановлення
цін, охоплюючого всю державу).
Основні функції фондової біржі:
1) зведення один з одним продавців та покупців цінних паперів;
2) визначення курсів цінних паперів;
3) сприяти перетину капіталу із однієї галузі в іншу;
4) служити барометром ділової активності в різних галузях господарювання і держави в цілому. Для цієї мети використовуються індекси ділової активності. Найбільш відомий індекс Доу-Джонсона (введений з 1884 року). Він розраховується на базі курсів акцій тридцяти найбільших компаній.