ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.11.2019
Просмотров: 149
Скачиваний: 1
Тема 8. Ринок як організаційна форма сучасного виробництва
1. Об’єктивні передумови виникнення, сутність і характерні риси сучасного ринку
2. Функції і структура ринку
3. Механізм функціонування ринкової економіки
4. Інфраструктура ринку
5. Держава і ринок. Методи регулювання ринку
6. Монополія і конкуренція.
1. Об’єктивні передумови виникнення, сутність і характерні риси сучасного ринку
Розвиток сучасної економіки характеризується постійним підвищенням рівня її усуспільнення, що характеризується обсягом та інтенсивністю економічних зв’язків що забезпечують виробництво даного виду товарів. При цьому рівень усуспільнення в межах національної економіки характеризується нерівномірністю по галузях. Це приводить до необхідності формування пропорцій у національній економіці різними шляхами:
- там де високий рівень усуспільнення – на основі свідомого початку;
- де більш низький рівень усуспільнення – на основі співвідношення між попитам та пропозицією на даний товар на ринку.
Отже, у межах економіки частина пропорцій у суспільному виробництві формується державою, а частина безпосередньо національним ринком і задача регулювання економіки завжди зводиться до пошуку оптимального варіанта сполучення двох цих підходів до формування пропорцій суспільного виробництва. Звідси, ринок – це сукупність економічних відносин, що пов’язані з формуванням структури економіки за допомогою механізму, що визначає відповідність попиту та пропозиції на даний товар.
Сучасний ринок характеризується наступними рисами:
1)це ринок з добре розвиненою ринковою інфраструктурою. Інфраструктура – це сукупність організаційних форм діяльності, що забезпечують функціонування ринку (дозволяє здійснювати угоди без безпосередніх зустрічей продавця і покупця);
2) сучасний ринок – це завжди регульований державою ринок;
3) сучасний ринок – це насичений ринок, тобто ринок, що цілком задовольняє фізичні потреби індивідуума як особистості, і в сучасних умовах у всезростаючих масштабах задовольняє потреби суспільства.
2. Функції і структура ринку
Ринок в економіці виконує ряд об’єктивно обумовлених функцій:
1) забезпечує суспільне визнання витрат праці в якості суспільно-необхідних і визнання корисності виробленого продукту;
2) забезпечує безперервність процесу виробництва, оскільки підтримує постійний зв’язок між виробництвом і споживанням;
3) забезпечує панування споживача над виробником;
4) служить могутнім важелем, що забезпечує зниження витрат на виробництво одиниці продукції.
Сучасний ринок за структурою містить у собі такі складові ланки:
1) ринок споживчих товарів і послуг;
2) ринок капіталів і капітальних активів, що включає в себе ринок засобів виробництва і ринок науково-технічних розробок;
3) фінансовий ринок, що включає в себе ринок позичкових капіталів і ринок цінних паперів;
4) ринок робочої сили, призначений не стільки для забезпечення купівлі-продажу найманої праці, скільки для підготовки і перепідготовки працівників необхідної спеціальності і кваліфікації.
Ринок характеризується тією сукупністю зв’язків, що виникають між покупцями і продавцями в зв’язку з формуванням ціни. У цьому зв’язку розрізняють ринок досконалої конкуренції, тобто такий, де ціна установлюється вільно у відповідності з попитом та пропозицією на даний товар і ринок недосконалої конкуренції, де на процес ціноутворення впливають ще і інші фактори. В цьому зв’язку розрізняють монопольний ринок, де існує один або декілька продавців, тобто має місце диктат виробника, і олігопольний ринок, на якому невелика кількість продавців, досить чутливих до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного, торгують з великою кількістю покупців.
3. Механізм функціонування ринкової економіки
Ринковий механізм являє собою взаємозв’язок трьох змінних: попиту, пропозиції і ціни. При цьому попит та пропозиція виступають як дві протилежності, а ціна як фактор розв’язання протиріччя між ними.
Попит – це визначена ринком суспільна потреба в конкретних товарах і послугах, що повинна відповідати суспільним потребам і вартість якої повинна бути реалізована в грошовій формі. Графічно крива попиту виглядає так:
Р – ціна;
N – попит;
Q – обсяг виробництва.
Отже, попит залежить:
1) від рівня ціни, при цьому зв’язок ціни і попиту зворотній. Крім того на зміну попиту впливають зовнішні фактори. Так виникає поняття еластичності попиту. Еластичність попиту – це чутливість величини попиту на товар до зміни цін на ці товари. Попит буде еластичним, якщо при незначних змінах ціни істотно змінюється обсяг попиту. У тому випадку, якщо зміна ціни несуттєво змінює обсяг попиту, то попит буде нееластичний;
2) від критеріїв, відповідно до яких покупець купує товар. Як правило таким критерієм є максимізація придбаного ефекту або мінімізація витрат на його придбання. Звідси виникає проблема насиченості ринку, при який можливе задоволення потреб при будь-якому рівні доходу.
Пропозиція як ланка господарського механізму являє собою всю сукупність споживчих вартостей, що знаходяться у межах ринку або можуть бути доставлені туди для реалізації їхньої вартості. Пропозиція завжди прямо пропорційна рівневі ціни. Графічно вона зображується так:
S – пропозиція;
P – ціна;
Q – обсяг виробництва.
У процесі виробництва завжди обсяг виробництва буде впливати на рівень витрат підприємця в розрахунку на одиницю продукції. Загальна закономірність така: чім більше обсяги тим менше витрати. Звідси виникає можливість варіювати рівень витрат, змінюючи обсяги виробництва. У цьому зв’язку кожен підприємець визначає для себе наступні параметри виробництва:
1) обсяг виробництва, при якому ціна на продукцію не дозволяє покривати навіть поточних витрат;
2) обсяг виробництва, при якому ціна на одиницю продукції забезпечує виробникові покриття поточних витрат, але не дає можливості здійснювати розширене відтворення;
3) обсяг виробництва, при якому ціна на одиницю продукції забезпечує виробникові покриття поточних витрат і дає можливість здійснювати розширене відтворення. Такий стан досягається, як правило, при рівності попиту та пропозиції на товар. Крапка перетинання кривих попиту та пропозиції називається крапкою ринкової рівноваги, тобто крапкою, яка свідчить про оптимальне співвідношення між попитом та пропозицією (крапка Е). Для цієї крапки характерний рівень ціни, що називається рівноважною ціною. Економічний зміст рівноважної ціни полягає в тому, що при її реалізації і підприємець і споживач одержують оптимальну величину прибутку для кожного з них.
Графік
У випадку, якщо товари продаються за цінами нижче рівноважної ціни, виникає дефіцит, що характеризується недостачею пропозиції. З виникненням дефіциту розширюється обсяг попиту і скорочується обсяг пропозиції. У цьому випадку ціни починають зростати, здійснюється стимулювання виробника й економіка рухається до крапки рівноваги.
У тому випадку, якщо продукція продається за цінами вище рівноважної ціни, утворюється надлишок товарів, оскільки скорочується обсяг попиту. Тоді виробники змушені знижувати ціни, розширюючи обсяг попиту і забезпечують рух ринку до крапки рівноваги.
Якщо продукція продається за цінами вище рівноважної ціни тривалий час, установлюється монопольна ціна, що свідчить про те, що здійснюється штучне гальмування економіки, а значить неефективно використовуються потенційні можливості системи, що породжує недовантаження виробничих потужностей, ріст безробіття і, отже соціальні конфлікти.
4. Інфраструктура ринку
Уперше термін „інфраструктура” був використаний для позначення об’єктів і споруджень, що забезпечують життєздатність збройних сил (початок ХХ ст.). У 40-і роки ХХ ст. під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, що забезпечують нормальне функціонування матеріального виробництва. Дослівно інфраструктура – це підстава, фундамент, внутрішня будова економічної системи.
Стосовно до ринку як самостійної підсистеми інфраструктура – це сукупність організаційно-правових форм, що опосередковують рух товарів і послуг, акти купівлі-продажу, або сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, що обслуговують ринок і виконують визначені функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування.
Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є:
1) біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їх організаційно оформлене посередництво;
2) аукціони, ярмарки й інші форми організаційного не біржового посередництва;
3) кредитна система і комерційні банки;
4) емісійна система й емісійні банки;
5) система регулювання зайнятості населення і центри державного і недержавного сприяння зайнятості (біржі праці);
6) інформаційні технології і засоби ділової комунікації;
7) податкова система і податкова інспекція;
8) система страхування комерційного господарського ризику і страхові компанії;
9) спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри й агентства засобів масової інформації;
10) торговельні палати, інші суспільні, добровільні і державні об’єднання (асоціації) ділових кіл;
11) митна система;
12) профспілки працюючих по найманню;
13) комерційно-виставочні комплекси;
14) система вищого і середнього економічного утворення;
15) аудиторські компанії;
16) консультативні (консалтингові) компанії;
17) суспільні і державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності;
18) спеціальні зони вільного підприємництва.
Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб’єктів, її елементи не нав’язані суб’єктам ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.
Функції інфраструктури ринку наступні:
- спрощення учасникам ринкових відносин реалізації їхніх інтересів;
- підвищення оперативності й ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації окремих суб’єктів економіки на окремих видах діяльності;
- організаційне оформлення ринкових відносин;
- полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.
Охарактеризуємо коротко деякі елементи інфраструктури ринку.
Консалтингові компанії – на замовлення підприємців вони надають консультації з приводу економічних і юридичних питань. Підприємцям оплата цих послуг обходиться дешевше ніж утримання таких фахівців на фірмі.
Аудиторські компанії. Аудит – це комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності фірми, що дозволяє оцінити її можливості на ринку і в сфері бізнесу.
Істотне значення для розвитку ринку і формування ринкової економіки мають вільні економічні зони (ВЕЗ). Перша вільна економічна зона з’явилася в 1959 р. в Ірландії. ВЕЗ розглядається як фактор економічного розвитку з залученням іноземного капіталу, наданням різних пільг (звільнення від податків терміном, як правило, на 10 років, прямі державні субсидії; безмитний ввіз товарів; здача земель в оренду за низьку плату і т.д.).
Біржа. Інститут бірж існує вже багато століть. Слово „біржа” латинського походження й означає буквально „шкіряний гаманець”. Перша біржа виникла в 1531 р. в Антверпені. Біржова торгівля дозволяє продавцям і покупцям певного товару легше знайти один одного, чим при пошуку навмання. Крім того вона забезпечує механізм установлення цін. Діяльність бірж регулюється державними органами і незалежним органом, що встановлює правила діяльності бірж і окремих її членів.
Біржа – це організаційна форма оптової торгівлі масовими стандартними товарами або систематичними операціями по купівлі-продажу валюти, робочої сили і цінних паперів.
Біржа призначена для всебічної організації ринку. Сьогодні біржа – це державна або акціонерна організація, що виконує наступні функції:
- надання місця торгівлі (де збираються покупці і продавці і домовляються про ціни);
- організація біржового торгу;
- установлення правил торгівлі, у тому числі стандартів на продукцію, що реалізують через біржу;
- розробка пакетів типових контрактів по угодах купівлі-продажу;
- котирування цін;
- врегулювання або арбітраж суперечок;
- інформаційна діяльність;
- надання певних гарантій при угодах з цінними паперами або товарами, одержання за це певних комісійних.
5. Держава і ринок. Методи регулювання ринку
У системі відтворення ринок як організаційна форма сучасної економіки відіграє позитивну роль, забезпечуючи формування пропорцій у суспільному виробництві на основі дії ринкового механізму. Але в той же час ринок не може вирішувати в системі відтворення всієї сукупності задач, оскільки ринковий механізм являє собою взаємозв’язок попиту, пропозиції і ціни. Обмеженість можливостей ринкового механізму не дає можливості вирішити наступні глобальні проблеми:
1) ринок не може визначити стратегію економічного розвитку;
2) ринок не в змозі вирішити проблеми, що пов’язані з оцінкою діяльності конкретних підприємців стосовно задоволення суспільних потреб;
3) ринок не може вирішити проблеми соціального захисту населення;
4) ринок не в змозі забезпечити формування раціональної структури сфери, де здійснюється колективне споживання. Тому істотне значення в ринковій економіці належить державі, що виконує наступні функції:
- держава створює економічні умови для нормального функціонування ринку шляхом створення законодавчої бази, установлення суспільних нормативів і т.д.;
- держава виконує недостатню роль ринкового механізму в сферах, де він неспроможний.
Держава регулює систему ринкових відносин або за допомогою прямих директивних методів, здійснюючи планування розвитку або шляхом програмування економіки з використанням непрямих методів стимулювання.
До прямих методів відносяться: визначення державних пріоритетів в економіці, формування державних замовлень, залучення в систему державного підприємництва приватних осіб і т.д.
До непрямих методів регулювання відносяться методи впливу на ринкову економіку за допомогою цін, надання фінансової підтримки, регулювання умов кредитних пропозицій, установлення нормативів в амортизаційній політиці і т.д.