Файл: LEKTsIYa_1_2_Osoblivosti_budovi_ta_rozvitku_skeletu_v_drst.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 993
Скачиваний: 3
Симфіз (зрощення) – хрящове з’єднання з вузькою щілиною в товщі хряща по серединній площині (тазове зрощення).
Кісткове з’єднання (синостоз) – це з’єднання за допомогою кісткової тканини (скостеніння хряща між епіфізом й діафізом у трубчастих кістках, сполучної чи хрящової тканини швів черепа, крижової кістки). В синостозах повністю відсутня рухливість.
М’язове з’єднання (синсаркоз) – це з’єднання за допомогою м’язової тканини (з’єднання лопатки з тулубом).
II. Класифікація суглобів
I. За будовою:
а) прості – art. simplex – між кістками, що з’єднуються, в порожнині суглоба нема ніяких включень;
б) складні – art. composita – між кістками, що з’єднуються, розміщені хрящові або кісткові прокладки (хрящовий диск у висково-нижньощелепному суглобі, меніски в стегно-надколінковому суглобі або ряди коротких кісток у зап’ястковому і заплесновому суглобах).
ІІ. За кількістю осей руху (за напрямом):
а) одновісні суглоби – суглоби, в яких рухи можливі лише навколо однієї осі в одній площині (більшість суглобів у копитних): частіше згинання і розгинання відбувається в парасагітальній площині, вісь лежить у сегментальній – суглобові поверхні блокоподібні;
б) двовісні суглоби – суглоби, в яких можливі рухи навколо двох взаємно перпендикулярних осей; суглобові поверхні еліпсоподібні або яйцеподібні;
в) багатовісні суглоби – рух можливий по багатьом осям; голівки та ямки кулеподібні (плечовий суглоб);
г) комбіновані суглоби – суглоб, в якому поєднуються різні за характером руху ділянки однієї і тієї ж суглобової поверхні (в ліктьовому суглобі стопо- і пальцеходячих з’єднання променевої і плечової кісток дає можливість згинання, розгинання і обертальні рухи, а з’єднання ліктьової і плечової кісток – лише згинання і розгинання);
д) ковзний суглоб – з’єднання двох плоских суглобових поверхонь, що дає можливість ковзання однієї поверхні відносно іншої; суглоби цього типу можуть бути тугими, малорухливими.
Види рухів у суглобах:
а) згинання - flexio;
б) розгинання – extensio;
в) відведення – abductio;
г) приведення – adductio;
д) обертальні рухи – rotatio:
- назовні – супінація – supinatio;
- досередини – пронація – pronatio;
е) коловий рух – circumductio (кульшовий суглоб).
ІІІ. Загальний принцип будови суглоба
Обов’язковими компонентами будь-якого суглоба є:
а) дві кістки, що з’єднуються, з’єднувальні поверхні яких вкриті суглобовим хрящем;
б) суглобова капсула;
в) синовія, яка заповнює суглобову поверхню.
Суглобова капсула – capsula articularis – сполучнотканинна двошарова мембрана, яка закріплюється муфтоподібно до кісток, що з’єднуються, поблизу країв суглобових поверхонь, герметизує порожнину суглоба. Товщина капсули неоднакова не лише в різних суглобах, але й в різних її ділянках. Волокнистий шар (зовнішній) – stratum fibrosum – є продовження окістя, що переходить з кістки на кістку, з’єднуючи їх одна з одною. Відповідно до характеру руху в суглобі за рахунок локального потовщення волокнистої оболонки капсули утворюються додаткові зв’язки. Синовіальний шар – stratum synoviale – побудований із пухкої сполучної тканини, багатий на судини і нерви. Синовіальний шар вкриває зсередини волокнистий, обмежуючи суглобову щілину. На поверхні цієї оболонки, оберненої до порожнини суглоба, є синовіальні ворсини і складки. В деяких суглобах капсула утворює випини – синовіальні сумки.
Синовія – synovia – тягуча рідина жовтуватого кольору. Вона виділяється синовіальною оболонкою капсули і виконує різні функції: змащує суглобові поверхні кісток, зменшуючи тертя між ними; є живильним середовищем для суглобового хряща; в неї виділяються продукти обміну речовин хрящової тканини; збільшує зчеплення кісток через в’язкість; амортизує суглоби. Із суглобів синовіальна рідина відводиться лімфатичними судинами, тому пошкодження і забруднення порожнини капсули суглоба небезпечне для життя тварини.
Суглобовий хрящ – cartilagо articularis – шар гіалінового хряща на суглобовій поверхні кісток. Він не має судин і нервів, його живлення забезпечується за рахунок поживних речовин, що надходять із крові судин суглобової капсули та кістки, а також із синовії. Зовнішня поверхня суглобового хряща рівна і блискуча, блакитно-білого кольору і не вкрита охрястям. У більш дорослих тварин він набуває жовтувато-білуватого відтінку. Це пов’язано із зменшенням кількості води з 90% при народженні до 40% в дорослому стані, а також із зменшенням вмісту хондроітинсірчаної кислоти. Одночасно з віком зменшується еластичність хряща. Суглобовий хрящ забезпечує ріст епіфізів у довжину; зменшує тертя між кістками; залежно від його товщини послаблюється сила поштовху під час руху, так як цей хрящ володіє великою пружністю.
ІV. Особливості з’єднань кісток осьового скелету
1. З’єднання кісток черепа
Відмітити, що для скелета голови хижаків характерне змішане з’єднання – безперервне і переривчасте. До безперервного з’єднання відносять синдесмоз – шви між кістками, що формують дах черепної коробки, а також кістками лицевого відділу черепа, синхондроз – у молодих тварин між кістками, що утворюють основу мозкового відділу черепа, синостоз – у дорослих, до переривчастого – суглоб.
У дрбних тварин кістки черепа з’єднуються швами Череп з нижньою щелепоюз’єднаний за допомогою висково-нижньощелепного суглоба. У собаки, песця та кішки він є неконгруентним виростковим суглобом, який має суглобовий диск, у собаки з волокнистого хряща, в кішки – у вигляді мембрани. Рух у цьому суглобі, в основному, обмежується опусканням та підніманням нижньої щелепи подібно до ножиць. Помітно, що собака і кішка можуть широко розкривати пащу, тому в собак з далеко виступаючим латерально вінцевим відростком (басети) останній за надто сильного відкривання пащі може защемитися під виличною дугою, самостійне закриття пащі при цьому стає неможливим. Цей блок можна зняти, провівши часткову резекцію вискового відростка виличної кістки, а за необхідності також і вінцевого відростка. Припускають, що причиною є специфічна для даної породи дисплазія.
Необхідно також вказати, що в деяких дрібних порід собак існують постійні тім’ячка в ділянці лобових кісток та потиличної кістки, хоча деякі дослідники вважають їх аномаліями розвитку. Для кішки типовим є наявність постійного тім’ячка в ділянці слізної кістки поряд з переднім краєм очної ямки.
Під’язикова кістка з’єднана з черепом тимпаногіоїдом, який прикріплюється до соскоподібного відростка вискової кістки. Інші членики кістки з’єднуються між собою за допомогою суглобів.
У кроля суглоб циліндричний, ковзаючий (санний) не обертальний. Утворений скошеними, опуклими та витягнутими у довжину суглобовим виростколм нижньощелепової кістки та увігнутою напівциліндричною суглобовою поверхнею виличного відростка вискової кістки. Суглоб має капсулу, хрящовий диск між суглобовими поверхнями кісток. Додаткових зв’язок немає.
Під’язикова кістка з’єднується з висковою (черепом) за допомогою м’язів та довгих зв’язок малих рогів.
2. З’єднання хребців
У хижаків для перших двох шийних хребців характерне переривчасте з’єднання, а для всіх інших – як безперервне, так і переривчасте. До переривчастого з’єднання відносять зчленування атланта з потиличною кісткою та епістрофеєм, а також суглобових відростків, всіх без винятку хребців, між собою, до безперервного – з’єднання тіл, дужок, остистих та поперечних відростків хребців за допомогою синдесмозу, синеластозу, синхондрозу та синостозу.
Для забезпечення рухливості голови особливе значення мають два суглоба: потиличноатлантний та атлантоосьовий. В еліпсоїдному потиличноатлантному суглобі рух здійснюється переважно навколо поздовжньої осі, забезпечуючи піднімання та опускання голови. Бічні нахили та обертальні рухи обмежені. В циліндричному атлантоосьовому суглобі обертальні рухи здійснюються навколо поздовжньої осі зуба епістрофея. Розрив поперечної зв’язки або перелом зуба можуть привести до смертельного пошкодження спинного мозку.(У кроля є також крилові зв’язки непарну зв’язку зуба).
Тіла хребців з’єднуються синхондрозом і синдесмозом.
Синхондроз представлений міжребцевим диском, який розміщений між голівкою та ямкою суміжних хребців. Товщина міжхребцевих дисків найбільша у хвостовому відділі, менша – в шийному і поперековому і найменша – в грудному. Він складається із центральної частини – пульпозного ядра, що являє собою залишок спинної струни і надає хребту пружності й еластичності, та периферичного кільця з волокнистого хряща, волокна якого, перехрещуючись, забезпечують міцність з’єднання і обмежують обертання хребців один відносно одного. Пульпозне ядро в здорової тварини завжди має світле забарвлення та желеподібну структуру. При передчасному відкладенні солей кальцію в ньому зменшується функція амортизації та розподілу компресійних навантажень у хребті. Фіброзне кільце характеризується тим, що пучки колагенових волокон хряща розміщуються шарами, в кожному шарі паралельно один до одного і завжди під кутом до поздовжньої осі тіла хребця. Пучки волокон сусідніх шарів перетинаються під прямим або тупим кутом, переходячи із шару в шар. При пошкодженнях кільця можливе випадіння пульпозного ядра. В більшості випадків це відбувається в напрямі хребетного каналу, що приводить до компресії спинного мозку. Всі міжхребцеві диски можуть підлягати дегенеративним змінам, проте найчастіше випадіння диска відбувається в шийному та поперековому відділах, а в грудному – цьому перешкоджають зв’язки голівок ребер, які з’єднуються з дорсальним краєм дисків. Найчастіше випадіння міжхребцевого диску спостерігається в пекінесів, такс тощо.
Синдесмоз представлений поздовжніми зв’язками, які перекривають великі ділянки хребта.
Особливість. У кроля вентральна поздовжня зв’язка тягнеться від 7-го шийного до крижі включно. Дорсальна зв’язка тягнеться від 2-го шийного хребця і до крижі.
Дужки хребців з’єднуються за допомогою жовтих (міждужкових) зв’язок, які мають вигляд еластичних пластинок, що сполучають дуги суміжних хребців, прикриваючи міжхребцеві отвори.
Остисті відростки з’єднуються надостистою зв’язкою, а також лише слабко розвинутим канатиком каркової зв’язки (собака, кріль), яка в кішок зовсім відсутня.
В собаки та кішки відсутні міжпоперечні та міжостисті зв’язки в грудному і поперековому відділах хребетного стовпа, замість яких є м’язи, що забезпечує значну рухливість цих ділянок.
Суглобові відростки суміжних хребців з’єднуються простими плоскими суглобами, що мають лише капсули (зв’язки відсутні). Участь окремих хребців у русі хребта невелика, проте в сумі вони дають значні показники – нагинання та випрямлення, нахили в боки, обертальні рухи.
3. З’єднання ребер
Відмітити, що кісткові ребра з’єднуються з хребцями і з реберними хрящами, а останні – з грудниною та один з одним.
З хребцями ребра з’єднуються за допомогою суглобів. Реберно-хребцевий суглоб представляє собою комбінацію суглоба голівки та суглоба горбка ребра, які забезпечують чітко визначені і взаємозалежні рухи грудної клітки. Рухи в суглобі голівки ребра та суглобі горбка ребра відбуваються сумісно за принципом змінного суглобу навколо середньої осі для розширення та звуження грудної клітки. Об’єм рухів більший там, де обидва суглоби щільніше прилягають один до одного з середини грудної клітки або взагалі зливаються (як в останніх ребрах).
Кісткові і хрящові частини ребер з’єднуються між собою синхондрозом, проте в собаки постнатально в деяких реберних хрящах може утворюватися суглоб.
З грудниною стернальні ребра з’єднуються груднинно-реберними суглобами, які функціонують як змінні суглоби.
Між частинами груднини протягом всього життя зберігаються хрящові груднинні зрощення.
V. Особливості з’єднань кісток грудної кінцівки
1. З’єднання тулуба та пояса кінцівки
Під з’єднанням тулуба та поясу кінцівки розуміють сукупність м’язів між корпусом та грудною кінцівкою, які забезпечують рух лопатки відносно бічної грудної стінки. В собаки та кішки тут відсутні справжні суглоби, які пов’язані з ключицею, як у людини, та масивні укріплюючі фасції, як у великих тварин. Проте в собаки та кішки сильно розвинуті м’язи плечового поясу. Тим, що опорна функція плечового поясу здійснюється виключно за рахунок м’язів, пояснюється потреба в тривалому відпочинку лежачи. Здійснюються наступні рухи: піднімання та опускання кінцівки, рух нею вперед та назад, а також повертання лопатки.
2. Плечовий суглоб
У собаки та кішки – це кулеподібний суглоб, в якому суглобова западина лопатки за глибиною та діаметром значно менша, ніж округла голівка плечової кістки. Співвідношення їх розмірів, яке складає в кішки 1:3, визначає великий об’єм рухів у суглобі. Згинання та розгинання можливі на кут більш ніж на 120°. Відведення та приведення здійснюються на кут приблизно 50-60°, супінація досягає 45°, пронація - 35°. Об’ємна суглобова капсула має три кишені: дві невеликі краніальні і велику каудо-латеральну. Ізольованих гальмуючих зв’язок немає, проте суглоб укріплений латерально та медіально потовщеннями капсули. Крім того, описують поперечну зв’язку плечової кістки, яка проходить над міжгорбковим жолобом плечової кістки і є підтримуючою зв’язкою для сухожилка двоголового м’яза плеча. В цьому місці суглобова капсула під тиском сухожилка двоголового м’яза вибухає в суглобову порожнину, утворюється міжгорбкова синовіальна піхва. При відриві поперечної зв’язки сухожилок двоголового м’яза втрачає підтримку і напрямок під час ковзання по поверхні плечового суглобу. В цьому випадку під час згинання він виступає із тунелеподібного міжгорбкового жолоба та зісковзує через менший горбок на медіальний бік плечової кістки. Щоб запобігти болі при цьому зміщенні, собака утримує кінцівку постійно випрямленою.
Ін’єкція в плечовий суглоб виконується з латерального боку в зігнутому стані між гачкоподібним відростком лопатки, який можна пропальпувати та більшим горбком плечової кістки.
3. Ліктьовий суглоб у них відноситься до комбінованого, який поєднує різні за характером рухи ділянок однієї й тієї ж суглобової поверхні – згинання і розгинання, а також незначне обертання. На дистальному кінці плечової кістки в них сформована спереду і латерально опукла суглобова поверхня, з якою поєднується ямка променевої кістки, тому тут можливі, окрім згинання і розгинання, обертальні рухи. На тому ж кінці, але позаду і медіально, є короткий валик, з яким з’єднується ліктьова кістка, тому в цій ділянці можливе лише згинання та розгинання. Суглоб утворюється, таким чином, двома простими суглобами: плечеліктьовим суглобом та плечепроменевим суглобом. Крім того, ліктьовий суглоб безпосередньо пов’язаний з проксимальним променеліктьовим суглобом – циліндричним суглобом, в якому голівка променевої кістки за посередництва суглобової окружності обертається в дугоподібній променевій вирізці ліктьової кістки. В загальній суглобовій капсулі є три кишені: краніо-латерально під загальним розгиначем пальців, краніо-медіально під двоголовим м’язом плеча та каудально між латеральним надвиростком плечової кістки і ліктьовим відростком. Цю кишеню вибирають для ін’єкції в кішки, в той час як у собаки укол роблять на боці згинання. Зв’язки та окремі сухожилки зрослися з капсулою, так що їх защемлення не відбувається. Об’єм рухів у ліктьовому суглобі (згинання та розгинання) складає в кішки 140°, в собаки залежно від породи від 100° до 140°.