ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 1088
Скачиваний: 3
Зоологічний парк (зоопарк) — науково-просвітня установа, де тримають у неволі (у клітках, вольєрах) або напіввільно (на більших обгороджених площах) диких тварин з метою їх демонстрування, вивчення, збереження відтворення.
Дендрологічний парк — ділянка території, де на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини (дерева, чагарники, ліани), розташовані за систематичними, географічними, екологічними, декоративними й іншими ознаками. Вони мають наукове, навчальне, культосвітнє або дослідно-виробниче призначення.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в діях у вигляді здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхніх охоронних зон забороненої господарської або іншої діяльності; порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів; самовільної зміни їхніх меж; або бездіяльності невжитті заходів для запобігання та ліквідації негативних наслідків аварій.
Порядок і умови користування заповідною територією, залежно від її наукової та природної цінності, визначаються в положенні про кожний вид заповідника.
Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони ці проступки можуть відбуватися умисно або з необережності.
Суб'єкт правопорушення — загальний, а також посадові особи.
Санкції: накладення штрафу з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої.
Жорстоке поводження з тваринами
Жорстоке поводження з тваринами регулюється ст. 89 КУАП України.
Правопорушення, передбачені статтею 89 КУАП, завдають фізичної шкоди тваринам і великої моральної шкоди населенню. Тому вони становлять серйозну громадську небезпеку.
Об'єкт правопорушення — суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу. Причому це стосується як тварин, що перебувають у стані природної волі, так і тварин, що перебувають у зоологічних колекціях, зоосадах, а також на сільськогосподарських і свійських тваринах.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в діях, сполучених із жорстоким поводженням із тваринами. Катування може виражатися в різних формах (побиття, тривале залишення без їжі тощо). Такі дії можуть мати як систематичний, так і разовий характер.
За жорстоке ставлення до тварин винні притягаються до відповідальності, якщо дії правопорушника спричинили загибель або каліцтво тварини.
Суб'єктивна сторона правопорушення. Зазначені правопорушення вчиняються умовно.
Суб'єкт правопорушення —загальний (осудна особа, яка досягла 16-річного віку).
Санкції: накладення штрафу.
6. Порушення порядку обігу мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (ст. 90-1 КУАП)
Невиконання правил і норм у процесі створення, виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій регулюється ст. 90-1 КУАП України.
Об'єкт правопорушення — суспільні відносини щодо встановленого порядку охорони навколишнього природного середовища і суспільні відносини, що складаються у сфері охорони мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнології.
Мікроорганізми (мікроби) — це дрібні, переважно одноклітинні організми, помітні лише в мікроскоп: бактерії, мікроскопічні гриби, водорості, найпростіші, віруси.
Біотехнологія — це сукупність промислових методів, що використовують живі організми і біологічні процеси для виробництва цінних для господарства продуктів. До біологічно активних речовин належать різні гормональні препарати та інші речовини, одержувані за допомогою методів генної інженерії, культури тваринних і рослинних клітин.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 90-1 КУАП України виражається в бездіяльності, тобто в невиконанні правил і норм у процесі створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій.
Штам — це чиста культура мікроорганізмів одного виду, у якої вивчені морфологічні та фізіологічні особливості.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 90-1 КУАП України, виражена в діях (бездіяльності), що порушують правила і норми екологічної безпеки в процесі виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів.
Правила і норми в процесі створення, виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, ліквідації мікроорганізмів установлюються відповідно до чинного законодавства України компетентними державними органами.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає в наявності умислу або необережності.
Суб'єкт правопорушення — загальний і посадові особи.
Санкції: накладення штрафу.
7. Порушення ветеринарно-санітарних правил, правил щодо карантину тварин (ст. 107 КУАП), правил тримання собак і котів (ст. 154 КУАП).
Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог регулюється ст. 107 КУАП України.
Невиконання заходів, що пропонуються ветеринарною медициною, може стати причиною загибелі тварин, їх захворювання на хвороби, які спричиняють необхідність знищення тварин, продуктів і сировини тваринного походження, а також причиною захворювання людей на хвороби, що є спільними для тварин і людей. Тому законодавством установлюються суворі заходи юридичної, у тому числі адміністративної, відповідальності за порушення ветеринарно-санітарних правил і норм.
Предметом проступку є тварини, птахи і риби (сільськогосподарські, зоопаркові, лабораторні, інші представники фауни, їх ембріони, запліднена ікра тощо), продукти тваринного походження (м'ясо та м'ясопродукти, молоко, молочні продукти, яйця, рибопродукти, продукти бджільництва тощо), а також сировина тваринного походження (шкіри, вовна, пух, пір'я, роги, копита, кості, кров, жовч та інші субпродукти).
Об'єкт правопорушення – суспільні відносини, що забезпечують строге додержання ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил і тим самим гарантує продуктивність тваринництва, якість продукції тваринного походження, а також здоров'я і безпеку людей, їх захист від хвороб, загальних для людей і тварин. При цьому ветеринарні правила, додержання яких пропонується органами ветеринарної медицини, установлюються в спеціальних законодавчих та інших правових актах.
Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися як в активних, так і в пасивних діях (бездіяльності) особи, зобов'язаної дотримуватися відповідних ветеринарних або ветеринарно-санітарних правил (наприклад, продаж заражених продуктів і сировини тваринного походження, неправильне застосування імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних препаратів і кормових добавок; використання з метою прискорення приросту і збільшення продуктивності тварин та птахів стимуляторів і гормонів, що мають тиреостатичну, екстрогенну, андрогенну або гестагенну дію; невжиття заходів щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин і птахів; незастосування необхідних лабораторно-діагностичних і протиепізоотичних заходів або недодержання карантинних правил; не проведення забою тварин, знезаражування продуктів і сировини тваринного походження або їх утилізації під час встановлення заразних захворювань або виникненні підозр про наявність особливо небезпечних захворювань тощо.
Суб'єктивна сторона правопорушення. Суб'єктивна сторона такого проступку характеризується необережною виною щодо наслідків правопорушення й умисною або необережною виною щодо порушення відповідних ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил.
Суб'єкт правопорушення – як громадяни, так і посадові особи, до чиїх обов'язків входить забезпечення додержання ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил.
Санкції: накладення штрафу.
Порушення правил тримання собак і котів
Порушення правил тримання собак і котів регулюється ст. 154 КУАП України.
Порушення правил тримання собак і котів передбачає тримання зазначених тварин у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в не відведених для цього місцях.
Об'єкт правопорушення. Об'єктом посягання є відносини, які виникають з приводу тримання собак і кішок між їхніми власниками й органами, що слідкують за додержанням санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм і правил, а також забезпечують безпеку людей.
Правила користування тваринним світом і, зокрема, правила тримання собак і кішок регламентуються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року, Законом України «Про тваринний світ» від 3.03.1993 року та іншими нормативно-правовими актами.
Об'єктивна сторона правопорушення. З об'єктивної сторони таке правопорушення виражається в триманні собак і кішок на підприємствах, установах і організаціях без узгодження з відповідними ветеринарними установами; у недодержанні санітарно-гігієнічних і ветеринарних правил тримання свійських тварин; триманні більше одного собаки або кішки у квартирах, де проживає одна родина; триманні тварин у комунальних квартирах без згоди сусідів; триманні собак і кішок в «зоокуточках» дитячих установ — піонерських таборах, санаторіях, пансіонатах без дозволу санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб; ухиленні власників від реєстрації (перереєстрації) собак і кішок у віці старше двох місяців; ухиленні від щорічного лікувально-профілактичного огляду у ветустановах; ухиленні від доставляння у ветустанови собак і кішок (протягом десяти днів), які покусали людей, або заподіяли їм травми, для огляду і карантину тварин; приведення собак і кішок у місця загального користування — приміщення магазинів, їдалень, дитячі майданчики, бульвари, пляжі, парки, сквери, сади тощо; вигул собак у місцях, не призначених для Цієї мети, а також з порушенням вимог безпеки людей (короткий повідок, намордник, крім собак дрібних порід).
Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони саме порушення правил тримання собак і кішок вчиняється або умисно, коли винний усвідомлює, що самовільно здійснює дії, правомірність яких може бути оскаржена, і бажає або завідомо допускає ці порушення, або ж необережно, коли порушення відомих заборон може мати місце внаслідок неознайомлення з відповідними правилами власників собак і кішок.
Суб'єкт правопорушення – посадові особи підприємств, установ, організацій (які тримають собак), відповідальні за додержання правил їх тримання, а також громадяни – власники собак і кішок.
Якщо порушення заборон пов'язане з заподіянням шкоди здоров'ю людей або їхньому майну, або ці правопорушення вчинені повторно протягом року після застосування адміністративної відповідальності, то до правопорушник (громадянина) застосовується разом з адміністративним штрафом такий захід, як конфіскація тварини.
Санкції: накладення штрафу і попередження або накладення штрафу на посадових осіб.
8. Порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст. 107-1 КУАП).
Порушення законодавства про племінну справу у тваринництві регулюється ст. 107-1 КУАП.
Об'єкт правопорушення. Правопорушення, передбачене статтею 107-1 КУАП, посягає на суспільні відносини, що визначають правові, економічні й організаційні основи племінної справи у тваринництві, спрямовані на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності цієї галузі.
Правове регулювання племінної справи у тваринництві здійснюється Законом України «Про племінне тваринництво», та іншими нормативно-правовими актами.
Племінна справа — це система зоотехнічних, селекційних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.
Племінне посвідчення (сертифікат) — документ установленої форми про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин, складений на основі даних офіційного обліку продуктивності, імуногенетичного контролю й офіційної класифікації (оцінки) за типом.
Племінні (генетичні ресурси) — тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, інкубаційні яйця, що мають племінну (генетичну) цінність.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 107-1, може бути виражена у формі дії або бездіяльності. Наприклад, оформлення племінних посвідчень (сертифікатів) на племінні (генетичні) ресурси без урахування даних офіційного обліку продуктивності тварин, без офіційної класифікації (оцінки) за типом і імуногенетичного контролю; внесення в документи по племінній справі недостовірних даних, а також використання для відтворення не атестованих і недопущених до відтворення виробників можуть бути вчинені лише у формі дії.
Недодержання встановлених технологічних і ветеринарно-санітарних вимог та правил щодо одержання, зберігання і використання племінних (генетичних) ресурсів, як правило, здійснюється у формі бездіяльності.
Частина 2 статті 107-1 передбачає адміністративну відповідальність для осіб, які протягом року вже були піддані адміністративному стягненню, передбаченому ч. 1 ст. 107-1 КУАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони правопорушення характеризується як умисною виною, так і необережністю.
Суб'єкт правопорушення. Суб'єктами правопорушення можуть бути громадяни — власники племінних (генетичних) ресурсів; власники неплемінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів і замовники послуг по племінній справі, а також громадяни, що надають відповідні послуги і беруть участь у створенні племінних (генетичних) Ресурсів.
Суб'єктом адміністративної відповідальності є не лише громадяни, а й посадові особи підприємств (об'єднань) по племінній справі, селекційних, селекційно-технологічних і селекційно-гібридних центрів, іподромів, станцій оцінки племінних тварин, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, які надають відповідні послуги і беруть участь у створенні племінних (генетичних) ресурсів.
Санкції: накладення штрафу.
9. Порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156-1 КУАП), правил торгівлі на ринках (ст. 159 КУАП). Обіг продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167, 170 КУАП). Неправомірне застосування національного знака відповідності (ст. 170-1 КУАП).
Порушення законодавства про захист прав споживачів
Порушення законодавства про захист прав споживачів регулюється ст. 156-1 КУАП України. Стаття передбачає адміністративну відповідальність керівників та інших працівників підприємств торгівлі всіх форм власності, а також громадян, зареєстрованих як підприємців, за ненадання громадянам-споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про товари, роботи і послуги.