ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 1109
Скачиваний: 3
Об'єкт правопорушення – суспільні відносини у сфері метрологічної діяльності та забезпечення єдності виміру, регульовані Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 1998 р.
Об'єктивна сторона правопорушення в діях, що порушують правила застосування засобів вимірювальної техніки.
Суб'єкт правопорушення – посадові особи, відповідальні за правильність застосування засобів вимірювальної техніки. Нагляд за правильністю застосування, відповідно до законодавства України, реалізують органи метрологічного нагляду Держстандарту України, в особі державних інспекторів відповідно до Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р.
Суб'єктивна сторона правопорушення може виражатися як в умисній, так і в необережній вині
Санкції: накладення штрафу на посадових осіб установ та організацій незалежно від форм власності, громадян — суб'єктів підприємницької діяльності.
11. Злісне ухиляння експерта ветеринарної медицини від явки до органів досудового слідства або дізнання (ст. 185-4 КУАП).
Злісне ухиляння експерта від явки до органів досудового слідства або дізнання
Злісне ухиляння експерта від явки до органів досудового слідства або дізнання регулюється ст. 185-4 КУАП України.
Об'єкт правопорушення — встановлений порядок управління, що вимагає від осіб, викликаних до органів досудового слідства або дізнання, з'явитися особисто для допитів, свідчень, надання висновку на поставлені органами досудового слідства або дізнання питання з метою забезпечення повноти дослідження кримінальної справи.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в бездіяльності — ухиленні від явки за письмовими офіційними повідомленнями до органів досудового слідства або дізнання. Злісність в ухиленні від явки, що є обов'язковою ознакою такого складу, проявляється в умисному ухилянні, кількаразовій відмові від участі в слідчих діях. Факт злісного ухилення слід підтверджувати документами, які доводять офіційні виклики осіб. Як докази відсутності злісності в ухиленні від явки можуть бути представлені різні юридичні документи — лікарняні аркуші, відрядні проїзні документи тощо.
Суб'єкт правопорушення — особи, яких викликають до органів попереднього слідства або дізнання – експертів (фахівців).
Суб'єктивна сторона правопорушення припускає прямий умисел у випадках, наприклад, відкритої відмови від явки за викликами органів досудового слідства або дізнання або ухилення від явки через боязкість, залякування, зацікавленість у певному результаті слідчої справи.
Санкції: накладення штрафу.
12. Самоуправство (ст. 186 КУАП). Одержання неправомірної винагороди працівником ветеринарної медицини (ст. 172-2, 172-5 КУАП). Підкуп.
Самоуправство
Самоуправство регулюється ст. 186 КУАП України. Самоуправство, тобто самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гацього права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям.
Об'єкт правопорушення — встановлений порядок управління.
Об'єктивна сторона правопорушення. Для наявності складу розглянутого правопорушення слід установити сукупність таких ознак: винний повинен мати відоме право або вважати, що має його. Для здійснення (відновлення) цього дійсного або уявного права винний має діяти.
Уявним є право, що насправді особі не належить, проте вона помилково вважає, що володіє ним. Дії правопорушника мають бути самовільними, тобто здійснюватися не в зазначеному в законодавстві порядку, а з порушенням прав іншої особи.
Дії винного повинні супроводжуватися примусовим фізичним або моральним впливом на статус державних органів, громадських організацій або на особу того, чиє право порушене (або без такого), але в кожному разі такий вплив здійснюється всупереч ясно вираженій волі потерпілого. Таким чином, примусовий вплив з метою реалізації дійсного або уявного права є важливою ознакою самоуправства.
Самоуправство карається за ст. 186 КУАП у тому разі, якщо дії винного не заподіяли істотної шкоди державним органам, громадським організаціям, охоронюваним законом правам та інтересам громадян. Питання про те, чи є шкода істотною, визначається, виходячи з конкретних обставин справи, вини особи, важливості чи обсягу порушених інтересів посадовими особами органів внутрішніх справ, які уповноважені складати протоколи за такою категорією адміністративних справ. Питання про істотність шкоди, заподіяної самоуправством, є кваліфікуючою обставиною під час розмежування самоуправства, проступку або злочину.
Суб'єктивна сторона самоуправства характеризується виною у формі умислу, тому що винний усвідомлює, що самовільно здійснює дії, правомірність яких може бути оскаржена (або заперечується) іншим громадянином (юридичною особою), передбачає, що в результаті цих дій завдається певної шкоди правам особи (юридичної особи), її власності, але бажає або завідомо допускає настання зазначених наслідків. Якщо особа сумлінно помиляється щодо належності їй справжнього або уявного права на здійснення дій, що заперечуються іншими фізичними або юридичними особами, відповідальність за самоуправство виключається.
Суб'єкт правопорушення — громадяни і посадові особи.
Санкції: накладення штрафу.
Порушення обмежень щодо використання службового становища
Порушення обмежень щодо використання службового становища регулюється ст. 172-2 КУАП.
Об’єктом злочину є службова та професійна діяльність. Порушення обмежень щодо використання службового становища є суспільно-шкідливим діянням за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:
1) порушення обмежень щодо використання службового становища всупереч інтересам служби;
2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;
3) заподіяння такими діями шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу проступку.
Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.
З об'єктивної сторони цей проступок може мати такі форми:
1) зловживання владою, що завдало шкоди;
2) зловживання службовим становищем, що завдало шкоди.
Зловживання владою – умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.
Зловживання службовим становищем – це будь-яке умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов'язаних з й посадою. У цілому зловживання, службовим становищем - це більш широке поняття, воно охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.
Всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов'язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси.
Суб'єктом зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа.
З суб'єктивної сторони цей проступок характеризується умисною або змішаною формою вини.
Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)
Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) регулюється ст. 172-5 КУАП.
Норма встановлює адміністративну відповідальність за одержання особою неправомірної вигоди як для себе особисто, так і для будь-якої іншої особи. Не має значення: це родич чи добрий знайомий. Ним може бути й малознайома людина на допомогу (прихильність) якої у подальшому розраховує правопорушник. Головним тут є реальне використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.
Одержання неправомірної вигоди полягає в реальному отриманні грошових коштів або іншого майна, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав (ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 р.).
Кваліфікуюче значення має розмір неправомірної вигоди. Він не має перевищувати 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, інакше може виникнути питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (ст. 368 «Незаконне збагачення» Кримінального кодексу України, де теж ідеться про «одержання службовою особою неправомірної вигоди або передача нею такої вигоди близьким родичам (незаконне збагачення)»).
Об'єкт правопорушення — суспільні відносини у сфері здійснення службових повноважень.
Об'єктивна сторона правопорушення проявляється в отриманні грошових коштів або іншого майна, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав. Слід зазначити, що правопорушення буде вважатися закінченим із моменту, коли особа (її родич, знайомий) реально отримали матеріальні блага, перевагу, пільгу, послугу нематеріального характеру, або ж особа прийняла від другої сторони відповідну обіцянку, корисну пропозицію, та використовуючи службові повноваження, незаконно сприяла розв'язанню проблеми, з якою до неї звернулися.
Суб'єкт правопорушення — особи, уповноважені на виконання функцій держави; посадові та службові особи органів державної влади; особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування; особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків в юридичних особах, а також фізичні особи — підприємці.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Санкції: накладення штрафу з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.
13. Порушення правил адміністративного нагляду. Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів, державної санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини (ст. 188-10, 188-11, 188-22 КУАП).
Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів
Невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів регулюється ст. 188-10 КУАП України.
Об'єкт проступку — управління і контроль за якістю лікарських засобів. Законом України «Про лікарські засоби» від 4.04.1996 р., встановлено, що спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція контролю якості лікарських засобів МОЗ. Державний контроль за додержанням умов виробництва лікарських засобів здійснюють Державний комітет України медичної і мікробіологічної промисловості та уповноважені ним органи. Державний контроль якості лікарських засобів — сукупність організаційних і правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності чи підпорядкування виадог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.
Об'єктивна сторона передбачає з боку посадових осіб бездіяльність з невиконання законних вимог щодо усунення порушень законодавства про лікарські засоби. Пропоновані вимоги мають бути законними, також мають бути висунуті у зв'язку з необхідністю усунення порушень законодавства про лікарські засоби.
Об'єктивна сторона створення перешкод для діяльності органів контролю лікарських засобів — це умисні активні дії, спрямовані на дію органам контролю якості лікарських засобів щодо виконання покладених на них обов'язків.
Суб'єкти правопорушення — посадові особи підприємств, установ, організацій, які порушують вимоги законодавства про лікарські засоби, або створюють перешкоди нормальному виконанню функціональних обов'язків посадовими особами державного контролю якості лікарських засобів.
Суб'єктивна сторона правопорушень виражається у формі прямого умислу, у випадках створення перешкод діяльності органів державного контролю лікарських засобів мотив учинення правопорушень може бути різний.
Санкції: накладення штрафу.
Невиконання законних вимог посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби
Невиконання законних вимог посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби регулюється ст. 188-11 КУАП України.