Файл: Вет.законодав. лаб.занят. 1.doc

Компетенція органів державної ветеринарної медицини. До компетенції органів управління державної ветеринарної медицини належать:

• контроль, координація та організація заходів щодо профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфек­ційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;

• оцінка епізоотичної ситуації та видача обов'язко­вих розпоряджень щодо здійснення профілактики і лікві­дації заразних хвороб, дератизації, дезінфекції та інших заходів;

• контроль за виробництвом доброякісних у ветеринарному і санітарному відношенні продуктів і сировини тваринного походження;

• здійснення на ринках ветеринарно-санітарної експертизи продуктів і сировини тваринного і рослинного походження;

• організація разом з органами охорони здоров'я захисту населення від хвороб, спільних для людей і тварин, та здійснення взаємного обміну інформацією про зазначені хвороби;

• контроль за охороною території України від занесення з території інших країн інфекційних хвороб тварин; перевірка ветеринарного стану тварин, продуктів, сировини тваринного походження і кормів під час експорту-імпорту;

• оцінка ветеринарно-санітарного стану м'ясо- і молоко­переробних підприємств, складських приміщень для зберігання сировини і продуктів тваринного походження, кормів і засобів їх транспортування;

• аналіз причин захворювання на заразні та незаразні хвороби і загибелі тварин та птиці, розроблення рекомендацій їх профілактики;

• виключне право на проведення ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і продуктів забою на м'ясокомбінатах, бойнях, у цехах та інших переробних підприємствах і ринках;

• ветеринарно-санітарний та. екологічний контроль за харчовими продуктами тваринного і рослинного походження;

• відбір зразків сировини і матеріалів, а також продуктів (продукції), що виробляються чи реалізуються, для проведення відповідних досліджень;

• контроль і координація діяльності відомчої служби ветеринарної медицини і спеціалістів ветеринарної медицини;

• видача органам страхування висновків на тварин, вимушено забитих і загиблих;

• експертиза проектів планування та будівництва тварин­ницьких ферм, будівель, підприємств по забою і переробці тварин і сировини тваринного походження; участь у діяльності робочих і державних комісій з прийняття в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів, підприємств по забою і переробці тварин і сировини тваринного походження; проектів відведення земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;

• заборона експлуатації або тимчасове припинення діяль­ності тваринницьких об'єктів, підприємств по забою і пере­робці тварин та сировини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і правил;

• проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних та інших) досліджень з метою діагностики хвороб тварин, оцінки продуктів та сировини тваринного походження, кормів і води.

---

До виключної компетенції Держветфітослужби належать:

• реєстрація засобів захисту тварин та кормових добавок, видача висновків щодо застосування засобів ветеринарної медицини та затвердження нормативно-технічних документів щодо їх виробництва і застосування;

• ведення Державної реєстраційної книги засобів захисту тварин;

• здійснення контролю за виробництвом і використанням засобів захисту тварин, кормових добавок, оцінка їх впливу на здоров'я тварин, якість продуктів і сировини тваринного походження;

• встановлення норм виробничого навантаження спеціа­лістів ветеринарної медицини;

• затвердження ветеринарно-санітарних правил та інших нормативних актів з питань ветеринарної медицини;

• оперативний перерозподіл коштів, що виділяються з Державного бюджету на проведення протиепізоотичних захо­дів, між органами та установами системи державної ветери­нарної медицини;

• повідомлення Міжнародному епізоотичному бюро про встановлення карантину тварин, про його термін та про зняття;

• встановлення обмежень або заборони на експорт чи імпорт тварин, харчових продуктів та сировини тваринного походження, сільгосппродуктів із окремих країн або регіонів у зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб тварин, у тому числі спільних для тварин і людей;

• представлення інтересів ветеринарної медицини України в межах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.

4. Система державної ветеринарної медицини в Україні: правовий статус управлінь, державних лікарень, державних лабораторій, науково-дослідних інститутів ветеринарної медицини, державної фармакологічної комісії

Система державної ветеринарної медицини включає:

— Державний департамент ветеринарної медицини Міні­стерства агрополітики України з підпорядкованими йому управліннями державної ветеринарної медицини АР Крим; обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями державної ветеринарної медицини; Центральною державною лабораторією ветеринарної меди­цини; зональними спеціалізованими лабораторіями ветери­нарної медицини з хвороб тварин; міжобласними спеціалізо­ваними державними лабораторіями ветеринарної медицини з хвороб птиці; корпорацією «Укрзооветпромпостач»; асоціацією «Украгробіовет»; підприємствами з виробництва засобів захисту тварин; Державним науково-дослідним контрольним інститутом ветеринарних препаратів і кормових добавок, іншими науково-дослідними установами; регіональними службами державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті; підрозділами ветеринарної міліції із забезпечення карантинних ветеринарних заходів тощо;

— управління державної ветеринарної медицини Автоном­ної Республіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини з підпо­рядкованими їм відповідно республіканським, обласними та міськими державними закладами ветеринарної медицини, облас­ними госпрозрахунковими ветеринарно-санітарними заго­нами, районними та міськими управліннями державної ветери­нарної медицини, обласними державними лабораторіями вете­ринарної медицини, обласними державними підприємствами «Ветзоопромпостач», підрозділами відомчої ветеринарної міліції із забезпечення карантинних ветеринарних заходів;

---

— районні управління державної ветеринарної медицини з підпорядкованими їм районними державними лікарнями, дільничними лікарнями, дільницями, пунктами ветеринарної медицини та державними лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;

— міські управління державної ветеринарної медицини з під­порядкованими їм міськими державними лікарнями, дільнич­ними лікарнями, дільницями державної ветеринарної медицини, державними лабораторіями ветеринарної медицини, державними лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;

— регіональні служби державного ветеринарного контролю на кордоні і транспорті з підпорядкованими їм прикордонними та транспортними пунктами державного ветеринарного контролю.

Організаційна структура і штатна чисельність підприємств, установ та організацій державної ветеринарної медицини визначаються відповідно Державним департаментом ветери­нарної медицини, управлінням державної ветеринарної меди­цини Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями державної вете­ринарної медицини, а міністерств та інших центральних органів виконавчої влади — начальником служби ветеринарної медицини відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади за погодженням з Державним департаментом ветеринарної медицини (рис.).

Реорганізація, створення нових закладів, підприємств, установ, організацій, управлінь державної ветеринарної меди­цини проводяться в межах коштів, виділених на утримання системи державної ветеринарної медицини.

Управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, в областях, містах і районах організаційно входять до складу Уряду Автономної Республіки Крим, відпо­відних державних адміністрацій, підпорядковуються вищим органам державної ветеринарної медицини у питаннях, що належать до їх компетенції, як місцеві органи Державного департаменту ветеринарної медицини.

Законодавство щодо організації діяльності Управлінь ветеринарної медицини подано в Положеннях:

1) Положення про головні управління ветеринарної медицини в Автономній республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, Затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 04.05.2012 № 257, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2012 р. за № 828/21140.

2) Положення про управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 04.05.2012, № 257. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2012 р. за № 828/21140.

Законодавство щодо організації діяльності державних лікарень ветеринарної медицини подано в Положеннях:

1)   Положення   про обласні державні лікарні ветеринарної медицини. Затверджено наказом Державного комітету ветеринарної медицини України 28.10.2008 № 238. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2008 р. за № 1118/15809.

---

2) Положення   про районні державні лікарні ветеринарної медицини. Затверджено Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України 28.10.2008 № 238 (z1118-0). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2008 р. за № 1119/15810.

3) Положення   про міські державні лікарні ветеринарної медицини. Затверджено Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України 28.10.2008 № 238 (z1118-08). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2008 р. за № 1120/15811. Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету ветеринарної медицини № 426 від 30.10.2009 .

Законодавство щодо організації діяльності державних лабораторій ветеринарної медицини подано в Положеннях:

1) Положення про зональну спеціалізовану державну лабораторію ветеринарної медицини з хвороб молодняку тварин. Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 17.06.2003 № 47 (z0607-03). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р. за № 609/7930. Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 21 від 25.02.2004.

2) Положення   про зональну спеціалізовану державну лабораторію ветеринарної медицини з хвороб тварин. Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 17.06.2003 № 47 (z0607-03). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р. за № 610/7931. Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 21 від 25.02.2004.

3)   Положення   про зональну спеціалізовану державну лабораторію ветеринарної медицини з хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів. Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 04.06.2004 N 67. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2004 р. за N 744/9343.

4) Положення про регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини. Затверджено наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 11 червня 2007 р. № 63. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2007 р. за № 977/14244.

5) Положення   про міжобласну спеціалізовану державну лабораторію ветеринарної медицини з хвороб птиці. Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 17.06.2003 № 47 (z0607-03). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р. за № 611/7932.

6) Положення   про міжрайонну державну лабораторію ветеринарної медицини. Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 17.06.2003 № 47 (z0607-03). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р. за № 613/7934. Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 21 від 25.02.2004.

7) Положення   про районну державну лабораторію ветеринарної медицини. Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 17.06.2003 № 47 (z0607-03). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р.за № 614/7935. Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 21 від 25.02.2004.

---

8) Положення    про міську державну лабораторію ветеринарної медицини. Затверджено Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини 17.06.2003 № 47 (z0607-03). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р. за № 615/7936. Із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного департаменту ветеринарної медицини № 21 від 25.02.2004 № 126 від 22.10.2004 ) ( У тексті Положення слова "містах Києві та Севастополі" замінено словами "місті Севастополі" згідно з Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 126 від 22.10.2004.

9) Положення   про державну лабораторію ветеринарної медицини, розташовану за місцезнаходженням суб'єкта господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування та реалізації продукції тваринного походження. Затверджено Наказо Державного департаменту ветеринарної медицини 17.06.2003 № 47 (z0607-03). З ареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р. за № 616/7937. Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 21 від 25.02.2004.

Законодавство щодо організації діяльності державних науково-дослідних інститутів ветеринарної медицини подано в Положеннях:

1)   Положення   про державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи. Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 11.06.2007 № 63. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2007 р. за № 976/14243.

2) Положення про державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 637.

3) Положення про національний центр штамів мікроорганізмів і порядок депонування штамів мікроорганізмів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 637.

5. Правовий статус надзвичайних протиепізоотичних комісій. Правові основи карантину тварин

Створення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при КМ України та місцевих державних надзвичайних протиепізоотичних комісій. Кабінет Міністрів України створює постійну Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України.

До повноважень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України належить здійснення оперативного контролю, керівництва та координації діяльності органів виконавчої влади, державних служб, підприємств, установ, організацій та осіб щодо запобігання спалахам масових хвороб тварин і отруєнням та їх ліквідації.

Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України очолює віце-прем’єр-міністр України. До її складу входять Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, який є заступником голови комісії, заступники Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, керівники центральних органів виконавчої влади з питань аграрної політики, внутрішніх справ, економіки, охорони здоров’я, транспорту, надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, фінансів, зв’язку та інформатизації, лісового господарства, охорони державного кордону, митної служби, закордонних справ, служби безпеки, державної податкової адміністрації, а також Української академії аграрних наук та посадові особи інших органів, громадських організацій та наукових установ, визначені Кабінетом Міністрів України.

---