ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 1151
Скачиваний: 1
1) лікарів ветеринарної медицини, магістрів — у вищих навчальних закладах післядипломної освіти та на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації;
2) фельдшерів ветеринарної медицини — у ветеринарних і сільськогосподарських технікумах, училищах, вищих навчальних закладах I–II, III–IV рівнів акредитації;
3) кандидатів, докторів ветеринарної медицини — на відповідних кафедрах навчальних закладів III–IV рівнів акредитації та у відділах науково-дослідних інститутів.
3. Підвищення кваліфікації та післядипломна освіта спеціалістів ветеринарної медицини можуть проводитися також шляхом участі в семінарах та стажування в Україні і за кордоном з урахуванням спеціалізації.
Підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини проводиться не рідше ніж один раз на п’ять років.
Оплата за післядипломне навчання спеціалістів державної ветеринарної медицини під час підвищення кваліфікації здійснюється за рахунок роботодавця, а спеціалістів, які працюють на підприємницьких засадах,— за їх власний рахунок.
Спеціалісти ветеринарної медицини підлягають атестації у порядку, встановленому законодавством. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді та рівень їх кваліфікації, присвоюються категорії з визначенням відповідної заробітної плати.
Положення про післядипломну освіту та періодичні курси підвищення кваліфікації спеціалістів, а також порядок атестації спеціалістів ветеринарної медицини затверджує Департамент.
7. Наукове забезпечення ветеринарної медицини в Україні
Наукове забезпечення ветеринарної медицини здійснюють наукові установи Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Міністерства аграрної політики України, інші наукові установи та факультети ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.
Координацію роботи, пов’язаної з науковим забезпеченням ветеринарної медицини, здійснюють спільно відділення ветеринарної медицини Української академії аграрних наук і науково-методична рада Департаменту.
Державним замовником науково-дослідних робіт у галузі ветеринарної медицини є Департамент.
Для вирішення актуальних проблем ветеринарної медицини, реалізації інноваційних проектів на замовлення Департаменту створюються науково-впроваджувальні центри ветеринарної медицини, інші структури, не заборонені законодавством, діяльність яких визначається спільно Департаментом та Українською академією аграрних наук.
Наукове забезпечення згідно з частиною першою цієї статті, включаючи відповідні наукові дослідження у галузі ветеринарної медицини за визначенням Департаменту, та практична реалізація наукових розробок здійснюються за рахунок Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.
8. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення ветеринарної медицини в Україні
Фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Внески до Міжнародного епізоотичного бюро та інших міжнародних організацій з питань ветеринарної медицини, членом яких є Україна, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фінансування протиепізоотичних заходів та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини. Заходи щодо профілактики, локалізації, за необхідності — ліквідації хвороб тварин, лабораторно-діагностичні та регулярні радіологічні дослідження товарів, матеріально-технічне забезпечення спеціалізованим обладнанням і транспортом, створення необхідного резерву біологічних, лікувальних та дезінфекуючих препаратів і засобів, відшкодування витрат на транспортування та зберігання ветеринарних препаратів, інші ветеринарно-санітарні заходи, визначені Кабінетом Міністрів України, та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини, у тому числі загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законом.
Оплата послуг, що надаються державною службою ветеринарної медицини. Оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 Закону України «Про ветеринарну медицину»), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами.
Оплата експертизи та випробування з метою реєстрації в Україні ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів здійснюється за рахунок коштів заявника згідно з прейскурантом, затвердженим відповідно до законодавства.
Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за виконання обов’язкових або необхідних протиепізоотичних заходів згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.
Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.
9. Вимоги щодо здійснення міжнародної торгівлі об’єктами ветеринарної медицини
Призначені прикордонні інспекційні пости. Ввезення на територію України, транзит і вивезення з території України товарів здійснюються виключно через призначені прикордонні інспекційні пости, які мають карантинні станції та призначені для ввезення та вивезення товарів.
Ветеринарно-санітарні, технічні та виробничі умови на призначених прикордонних інспекційних постах повинні визначатися Департаментом та бути прийнятними для таких цілей:
1) проведення клінічного огляду тварин та відбору зразків від таких тварин або інших товарів для діагностичних і лабораторних досліджень;
2) ізоляції тварин, що страждають на хвороби тварин чи недуги, або тварин, щодо яких є підозра захворювання;
3) проведення дезінфекції транспортних засобів, що використовуються для перевезення товарів.
Усі товари, зазначені в частині першій цієї статті, що надходять на прикордонний пост, який не є призначеним прикордонним інспекційним постом, мають бути направлені до найближчого призначеного прикордонного інспекційного поста.
Товари та інші продукти, ввезення яких на територію України заборонено. Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які проживають/перебувають на території України, неїстівних продуктів тваринного походження для власного використання забороняється.
Забороняється ввезення на територію України живих патогенних мікроорганізмів (у тому числі бактерій, вірусів, грибків, рикетсій, мікоплазми, інших патогенних мікробів) та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, за винятком ввезення на територію України з метою проведення наукових досліджень чи для інших дозволених цілей.
Ввезення на територію України мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, дозволяється на підставі дозволу на ввезення на територію України, який видається Департаментом згідно із статтею 83 Закону «Про ветеринарну медицину».
Забороняється ввезення на територію України ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих згідно з цим Законом, за винятком випадків, передбачених у статті 72 та частині дванадцятій статті 76 Закону України «Про ветеринарну медицину».
Дія цієї статті не поширюється на ввезення (вивезення) мікроорганізмів, що є підконтрольним відповідним службам Міністерства охорони здоров’я України.
Дозволи на ввезення на територію України товарів
Одержання дозволів необхідне з метою недопущення ввезення на територію України товарів, що містять збудників хвороб тварин.
Дозволи на ввезення на територію України товарів видаються за умови:
1) отримання результатів визначення ефективності іноземної ветеринарної служби країни походження продуктивних тварин та репродуктивного матеріалу;
2) ввезення живих мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин;
3) початку ввезення інших товарів.
Разовий дозвіл на ввезення на територію України ветеринарних препаратів може видаватися у випадках, передбачених статтею 72 Закону «Про ветеринарну медицину».
Дозволи видаються Департаментом безоплатно протягом 30 днів з дати надходження документів на розгляд.
Підставою для відмови у видачі та анулювання дозволу є:
1) ймовірність занесення на територію України збудників хвороб тварин;
2) ввезення на територію України товарів, заборонених на підставі ветеринарно-санітарного статусу в країні походження чи реекспорту;
3) ризик, пов’язаний із ввезенням на територію України або транзитом товарів, є неприйнятним стосовно належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей.
Порядок видачі дозволів на ввезення на територію України товарів установлюється Кабінетом Міністрів України за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Чинники, які необхідно враховувати при визначенні ризику, пов’язаного із ввезенням на територію України товарів:
1) використання товарів за призначенням;
2) географічні та інші характеристики України, країни походження та країн транзиту, які впливають на спроможність збудників хвороби, що підлягає повідомленню, заноситися, укорінюватися та поширюватися;
3) дія державних програм контролю хвороб тварин в Україні, країні походження та країнах транзиту;
4) наявність у країні походження зон, вільних від хвороб, що підлягають повідомленню, або зон із незначною присутністю хвороб, що підлягають повідомленню, у разі якщо ризик передачі такої хвороби відсутній або є мінімальним;
5) ефективність ветеринарної адміністрації країни походження, яка визначається відповідно до статті 29 цього Закону;
6) ефективність заходів, які можуть застосовуватися в країні походження на вимогу Департаменту для зменшення ризику, пов’язаного з ввезенням на територію України, включаючи профілактичний карантин тварин перед завантаженням, зазначення потужності (об’єкта) походження, відбір зразків та лабораторні дослідження для підтвердження відсутності хвороб, що підлягають повідомленню, в країні походження. У разі необхідності ветеринарна адміністрація країни-експортера надає належний доступ на потужності (об’єкти) для проведення інспекції, тестів та інших відповідних процедур щодо ветеринарно-санітарних заходів, пов’язаних із вивезенням живих тварин та продукції тваринного походження;
7) наявність у країні походження державних систем ідентифікації і реєстрації тварин;
8) у разі ввезення на територію України тварин береться до уваги очікувана ефективність профілактичного карантину тварин для здійснення моніторингу здоров’я тварин.
Дозвіл на ввезення на територію України повинен визначати ветеринарно-санітарні заходи, що мають бути здійснені експортером до завантаження, імпортером — після ввезення на територію України, а також будь-які декларації на доповнення до тих, які стосуються відсутності клінічних ознак певних хвороб тварин, що підлягають повідомленню, які повинні засвідчуватися міжнародним ветеринарним сертифікатом. У разі ввезення на територію України живих мікроорганізмів та патологічного матеріалу, що містить збудників хвороб тварин, дозвіл на ввезення на територію України повинен включати специфікацію ветеринарно-санітарних заходів, які застосовуються імпортером для запобігання неконтрольованому поширенню патогенного агента.
Дозвіл на ввезення на територію України не вимагається для імпорту неїстівних продуктів тваринного походження, якщо їх було піддано технічним процедурам, які виключають можливість передачі хвороб, що підлягають повідомленню.
Рішення про відмову в наданні дозволу на ввезення на територію України має бути вмотивоване і надається заявнику без затримки. Таке рішення може бути оскаржено в установленому законом порядку.
Департамент зобов’язаний повідомити шляхом розміщення на своєму веб-сайті перелік товарів відповідно до країн їх походження, з яких товари не можуть бути імпортовані згідно з ветеринарно-санітарним станом країни, а також інформувати заінтересовані державні органи про заборону ввезення на територію України товарів відповідно до ветеринарно-санітарного стану країни.
Повідомлення державних інспекторів ветеринарної медицини про ввезення на територію України живих тварин. Імпортер або особа, яка відповідає за відправлення вантажу з тваринами, що потребують профілактичного карантину тварин після ввезення, зобов’язані інформувати відповідну регіональну службу ветеринарної медицини не пізніше ніж за три робочих дні до прибуття такого вантажу з тваринами.
Порядок та форма повідомлення регіональної служби визначаються Департаментом.
Вимоги до вантажів товарів, що ввозяться на територію України або переміщуються транзитом. Вантажі з товарами, що ввозяться на територію України, повинні:
1) бути вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, згідно з вимогами МЕБ;
2) супроводжуватися оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів, підписаних державним інспектором ветеринарної медицини країни походження, як це передбачається відповідними ветеринарно-санітарними заходами;
3) супроводжуватися дозволом на ввезення на територію України, якщо це вимагається ветеринарно-санітарними заходами;