ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 03.12.2019

Просмотров: 1590

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


Искусственное освещение создается лампами накаливания или газоразрядными (люминесцентными) лампами.


Источники искусственного освещения


Лампы накаливания относятся к тепловым источникам света. Под действием электрического тока вольфрамная нить накаливается и излучает поток лучистой энергии. Они бывают вакуумные (В), газонаполненные (Г), биспиральные (Б), биспиральные криптоновые (БК) и др.

Их преимущества:

  • простота конструкции;

  • удобство эксплуатации;

  • малое время разгорания;

  • независимость от условий внешней среды;

  • сравнительно низкая стоимость;

  • широкий диапазон напряжений и мощностей;

  • компактность.

Недостатки:

  • неэкономичность;

  • низкая световая отдача (7-20 лм/Вт);

  • большая яркость и ослепляющее действие;

  • плохой спектральный состав (в основном частоты красного и желтого диапазона);

  • сравнительно малый срок службы до 2,5 тысяч часов;

пожароопасность (температура нагрева колбы до 2000). Поэтому они применяются в основном для помещений с временным пребыванием людей или для местного освещения.

Газоразрядные лампы в результате электрического разряда в среде инертных газов и паров ртути за счет процессов люминесценции излучают свет оптического диапазона. B зависимости от люминофора, наносимого на внутреннюю поверхность, различают лампы дневного света (ЛД), лампы дневного света с улучшенной цветопередачей (ЛДЦ), лампы белого света (ЛБ), лампы теплого белого (ЛТБ) и холодного белого (ЛХБ) света.

Преимуществами их являются:

  • высокая экономичность и высокая световая отдача (40-100 лм/Вт);

  • широкий спектральный состав;

  • возможность изменять спектральный состав подбором соответствующего люминофора, паров металлов, инертных газов;

  • большой срок службы до 10 тысяч часов;

--- низкая температура нагрева поверхностей лампы (до 300, максимум

до 600);

  • меньшая яркость;

  • более рассеянный свет.

Недостатки:

  • пульсация светового потока (стробоскопический эффект);

  • сложность схемы включения;

  • шум дросселей;

  • большое время зажигания;

  • относительная дороговизна;

  • радиопомехи;

  • чувствительность к температуре окружающей среды (оптимальная t0 = 18°^250);

  • невозможность использования одновременно в сетях постоянного и переменного напряжения.

Наиболее предпочтительны.

Кроме газоразрядных ламп низкого давления (обычных) применяются лампы высокого давления:

  • дуговые ртутные (ДРЛ);

  • металлогенные (МГЛ);

  • дуговые натриевые (ДНаТ).

Эти лампы имеют высокую световую отдачу, компактны. Применяются для высоких цехов, территории предприятий (минимальная высота 7 м).


Светильники


Ha практике источник света применяется в комплексе со светильником, который необходим для крепления источника света и перераспределения светового потока.

Основные характеристики светильников:

  • светораспределение, то есть отношение потока, направленного в нижнюю полусферу к полному световому потоку. По светораспределению они бывают прямого, отраженного и рассеянного света;

  • кривая силы света: концентрированная (К), глубокая (Г), косинусная (Д), полуширокая (Л), широкая (Ш), равномерная (M), синусная (С);

  • защитный угол у для открытых светильников обуславливает степень защиты от слепящего действия (не видна нить накала);

  • конструктивное исполнение: открытые, закрытые, пыленепроницаемые, влагозащитные, взрывобезопасные и др.


По назначению светильники бывают общего и местного освещения.


Нормирования искусственного освещения


Согласно СНиП 11-4-79 нормируется минимальная освещенность E1 лк для комбинированной и общей систем освещения в зависимости от разряда зрительных работ (всего 8 разрядов). При этом учитывается цвет фона и контраст объекта с фоном. Для работ, связанных с точностью дается нормированное значение комбинированной освещенности Ек, лк и оговаривается общая освещенность Е0,лк (разряды с Іпо V). Для зрительных

работ не связанных с точностью (с V по VIII) нормируется общая освещенность E0, лк. Нормы даны для газоразрядных (люминесцентных) ламп. При использовании ламп накаливания освещенность необходимо снизить на 1-2 ступени.

Доля местного освещения в комбинированной определяется как разница комбинированной и общей освещенности:


лк.


Расчет искусственного освещения


Метод коэффициента использования светового

потока.










Данный метод применяется для расчета общего освещения. Световой поток лампы или группы лам определяется по формуле:


, лм


где - нормированное значение общей освещенности, лк (СНиП II - 4 - 79);

S - площадь помещения, м~; S = AB, где А-длина и B- ширина помещения;

z - коэффициент неравномерности освещения, зависит от расстояния между светильниками: 1 < hp;

k - коэффициент запаса, зависит от запыленности (1,3... 1,7);

N - количество светильников общей системы освещения;

- коэффициент использования светового потока, зависит от конструкции светильника, отражающей способности потолка, стен, пола и индекса помещения , где- высота подвеса светильников над рабочей поверхностью.

По расчетному Ф, лм выбирается лампа, стандартный Фст, лм которой может находиться в пределах 0,9...1,2Ф, лм расчетного. Затем выбирается мощность W, Вт и напряжение U, В., после чего рассчитывается мощность системы освещения.

Данный метод используется для расчета общего и местного освещения. Сила света лампы местного освещения:



Точечный метод

Рабочая поверхность


, кд


где Ем - нормируемой значение местного освещения Ем = Ек - E0, лк;

k - коэффициент запаса, зависит от запыленности;

h - высота подвеса светильника над рабочей поверхностью, м.;

- угол между направлением силы света и нормалью к рабочей поверхности;

По расчетной силе света I выбираем лампу местного освещения, стандартная Iст которой может находиться в пределах Iст=0,9...1,21, затем определяется ее мощность W Вт. Напряжение ламп местного освещения U = 24B.


Метод удельной мощности


Предварительно мощность осветительной установки можно определить по энергетическим нормативам:


, Вт,


где WH - нормативная удельная мощность осветительной установки в зависимости от характера зрительных работ в данной отрасли Вт/;

S - площадь помещения, .




Звук , шум и вибрация.

ВІБРАЦІЯ

Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об'єктів найбільш небезпечна. Знакозмінні напруження, викликані вібрацією, сприяють накопиченню пошкоджень в матеріалах, появі тріщин та руйнуванню. Найчастіше і досить швидко руйнування об'єкта настає при вібраційних впливах за умов резонансу. Вібрації викликають також й відмови машин, приладів.

За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини, та локальну, котра передається через руки людини. У виробничих умовах часто зустрічаються випадки комбінованого впливу вібрації — загальної та локальної.

Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального станів людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою. Симптоми вібраційної хвороби проявляються у вигляді головного болю, заніміння пальців рук, болю в кистях та передпліччі, виникають судоми, підвищуються чутливість до охолодження, з'являється безсоння. При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг.

Функціональні зміни, пов'язані з дією вібрації на людину-оператора — погіршення зору, зміни реакції вестибулярного апарату, виникнення галюцинацій, швидка втомлюваність. Негативні відчуття від вібрації виникають при прискореннях, що складають 5% прискорення сили ваги, тобто при 0,5 м/с2. Особливо шкідливі вібрації з частотами, близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість котрих знаходиться в межах 6...30 Гц.

Резонансні частоти окремих частин тіла наступні:

  • очі —22...27

  • горло — 6... 12

  • грудна клітка — 2... 12

  • ноги, руки — 2...8

  • голова — 8...27

  • обличчя та щелепи — 4...27

  • пояснична частина хребта — 4... 14

  • живіт — 4...12

Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на:

  • транспортну, котра виникає внаслідок руху по дорогах;

  • транспортно-технологічну, котра виникає при роботі машин, які виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при переміщенні по спеціально підготовлених частинах виробничих приміщень, виробничих майданчиків;

  • технологічну, що впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації.


Вібрації, що впливають на операторів різних машин, поділяються на категорії згідно ГОСТ 12.1.012-90:

  • трактори, автомобілі вантажні, будівельно-дорожні машини, снігоочищувачі — 1;

  • екскаватори, крани промислові та будівельні, самохідні бурильні установки, шляхові машини, бетоновкладачі — 2.

Підлоговий виробничий транспорт, верстати метало- та деревообробні, ковальсько-пресове обладнання, ливарні машини, електричні машини, насосні агрегати та вентилятори; бурильні вишки та установки, бурові верстати, обладнання промисловості будматеріалів — 3.


ГІГІЄНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА НОРМУВАННЯ ВІБРАЦІЙ

Гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається наступними її характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії.

Показниками інтенсивності є середньоквадратичні або амплітудні значення віброприскорення, віброшвидкості або віброзміщення, виміряні на робочому місці. Для оцінки інтенсивності вібрації поряд з розмірними величинами використовується логарифмічна децибельна шкала. Це пов'язано з широким діапазоном зміни параметрів, при котрих вимірювання їх лінійною шкалою стає практично неможливим. Особливість цієї шкали — відлік значень від порогового початкового рівня. Децибел — математичне безрозмірне поняття, котре характеризує відношення двох незалежних однойменних величин.

Гігієнічну оцінку вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, згідно з ГОСТ 12.1.012-90 здійснюють за одним з наступних методів:


  • частотним (спектральним) аналізом нормованого параметра;

  • інтегральною оцінкою за частотою нормованого параметра;

  • дозою вібрації.

Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, вибрані в залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки.

Вібрацію, що діє на людину, нормують окремо для кожного встановленого напрямку згідно з ГОСТ 12.1.012-90.

Гігієнічні норми вібрації, що впливають на людину у виробничих умовах встановлені для тривалості 480 хв. (8 год). При впливі вібрації, котра перевищує встановлені нормативи, тривалість її впливу на людину протягом робочої зміни слід зменшити згідно з даними табл. 1.

Таблиця 1- Допустима тривалість вібраційного впливу при перевищенні нормативних значень


Перевищення нормативів

вібрацій для робочих місць,

не більше

Допустима тривалість

вібраційного впливу

при роботі на стаціонарних

та трансидетних машинах,

не більше, хв.



дБ

разів

0

1,0

480

3

1,4

120

6

2,0

60

9

2,8

30

12

4,0

15


Загальний спектр частот вібрації містить октавні частотні смуги з середньогеометричними значеннями частот 1; 2; 4; 8; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц. Вібрація з середньогеометричними частотами до 31,5 Гц відноситься до низькочастотної, з більшими середньо-геометричними частотами — до високочастотної.


Тривалий вплив вібрації з середньогеометричними значеннями частот 16...250 Гц є особливо небезпечним.

При дії локальної вібрації з перервами протягом робочої зміни допустимі значення нормованого параметра збільшуються шляхом множення на коефіцієнти, що наводяться нижче (табл. 2):

Таблиця 2 - Коефіцієнти збільшення допустимих значень нормованого параметра дії локальної вібрації



Загальний час регулярної пе­рерви в дії ло­кальної вібрації за 1 год робо­чої зміни, хв.

До 20 включно

20—30

30—40

Більше 40

Коефіцієнт

1

2

3

4

ЗАХИСТ ВІД ВІБРАЦІЙ

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються наступним чином:

зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або

усунення збуджувальних сил;

  • відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;

  • вібродемпферування — зниження вібрацій за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії

в тепло;

динамічне гасіння — введення в коливну систему додаткових

мас або збільшення жорсткості системи;

  • віброізоляція — введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;

  • використання індивідуальних засобів захисту.

Зниження вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом зменшення сили, яка викликає коливання. Тому ще на стадії проектування машин та механічних пристроїв потрібно вибирати кінематичні схеми, в котрих динамічні процеси, викликані ударами та прискореннями, були б виключені або знижені. Зниження вібрації може бути досягнуте зрівноваженням мас, зміною маси або жорсткості, зменшенням технологічних допусків при виготовленні і складанні, застосуванням матеріалів з великим внутрішнім тертям. Велике значення має підвищення точності обробки та зниження шорсткості поверхонь, що труться.

Відлагодження від режиму резонансу. Для послаблення вібрацій істотне значення має запобігання резонансним режимам роботи з метою виключення резонансу з частотою змушу вальної сили. Власні частоти окремих конструктивних елементів визначаються розрахунковим методом за відомими значеннями маси та. жорсткості або ж експериментально на стендах.

Резонансні режими при роботі технологічного обладнання усуваються двома шляхами-, зміною характеристик системни (маси або жорсткості) або встановленням іншого режиму роботи (відлагодження резонансного значення кутової частоти змушувальної сили). Вібродемпферування. Цей метод зниження вібрацій реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи в теплову енергію. Збільшення витрат енергії в системі здійснюється за рахунок використання в якості конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям: пластмас, металогуми, сплавів марганцю та міді, нікелетитанових сплавів, нанесення на вібруючі поверхні шару пружнов'язких матеріалів, котрі мають великі втрати на внутрішнє тертя. Найбільший ефект при використанні вібродемпферних покриттів досягається в області резонансних частот, оскільки при резонансі значення впливу сил тертя на зменшення амплітуди зростає.