Походження грошей

1. Походження грошей. Економічна суть і функції грошей.

2. Форми та види грошей.

3. Грошовий оборот. Суть та функції, складові грошового обороту

Економічна суть грошей

Гроші – це особливий товар, суспільна користь якого полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспільно необхідної праці, що втілена у товарі, опосередкувати рух і обмін товарів, об’єдну-вати приватну працю товаровиробників у систему суспільної праці, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками.

Гроші слугують не тільки засобом взаємодії товаровиробників, а й визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства. Слугуючи засобом обміну і нагромадження, вони забезпечують перенесення вартості у часі і просторі. Поряд з іншими споживними якостями гроші є загальною споживною вартістю і загальним засобом обміну. Тому категорія “гроші” – це супертовар, що має загальноекономічне навантаження.

Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і прийма-ється як плата за товари і послуги. Ось чому до грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов’язання, а також товарні гроші, тобто споживчі това-ри, що можуть використовуватися як засіб обміну.

Для цього вони повинні мати наступні властивості:

1. стабільність, тобто якомога триваліше зберігати однакову купівельну силу. Де відсутня стабільність, там гроші витрачаються, щоб не знецінитись, або ж відкладаються у надії, що зростуть у своїй вартості;

2. портативність – здатність легко переміщуватись, бути невеликими, щоб люди могли їх носити і використовувати в потрібних розрахунках;

3. зносостійкість – виготовлятися з міцного матеріалу. Приміром, купюри гривні витримують понад 400 згинань і надійно гарантують тривалість перебування у каналах обігу;

4. однорідність – гроші одного й того ж номіналу незалежно від форми повинні мати однакову вартість;

5. подільність – здатність ділитися на частини і мати кратні номінали;

6. пізнаваність – гроші мають бути легко пізнавальними за характерними ознаками і важкими для фальшування. Для виготовлення купюр гривні вже застосовують понад 30 елементів захисту.

Ліквідація системи золотого стандарту і заміна його паперовими знаками вартості у наслідку привела до того, що вартість сучасних форм грошей вже ні пря-мо, ні посередньо не прив’язана до вартості золота або якогось іншого металу. Процес обмеженого використання золота в каналах грошового обігу розпочавшись з ліквідації золотого стандарту у внутрішньому грошовому обороті, тепер охопив і сферу міжнародного грошового обігу. Головні причини поширення паперової фор-ми грошей, що не розмінюються на золото, пов’язані з утвердженням великомасш-табного серійного виробництва, в якому збільшення виробленої товарної маси значно випереджає темпи приросту видобування золота. До того ж випереджаючими темпами зростають обсяги використання вже добутого золота у технічних і інших цілях. Невідповідність між кількістю золота і товарною масою в обігу посилюються появою різного роду механізмів, що обмежують ринкову конкуренцію, посилюють економічну роль держави, розширюють вивіз капіталів та стимулюють інтернаціона-лізацію господарського життя.

---

До цих процесів додалося роздвоєння мінової вартості золота як товару і золо-та як грошей. Якщо на вартість золота в якості звичайного товару безпосередньо впливають рівень продуктивності суспільної праці у золото видобувній промисло-вості та зміни суспільних потреб у даному товарі, то на вартість золота як грошей впливають ще й зміни суспільних потреб у грошах, динаміка золотих запасів, що нагромаджена у попередні віки, та інші чинники. На цій підставі вартість золота у меншій мірі залежить від змін у видобуванні, ніж вартість золота як товару. Золото (як гроші) виконує суто суспільну роль, тому у якості грошей крім золота можуть використовуватися знаки вартості, які виконують функції грошей лише настільки, наскільки вони представляють відсутнє в обігу золото.

Суспільне призначення грошей – бути засобом обігу і носієм капіталу. Гроші як засіб обігу переважно використовуються для реалізації наявної споживної варто-сті, в тому числі в процесі їх витрачання на купівлю товарів і послуг для особистого споживання. Як посередник гроші прискорюють рух товарів до споживачів на екві-валентній основі.

Гроші як носії капіталу перетворюються у засіб нагромадження вартості та її продуктивного використання у виробництві з метою самозростання у формі позич-кового капіталу. Рух грошей для забеспечення зростання вартості реалізується у формулі: Г – Т – Г

Самозростання в процесі замкненого руху стає можливим, якщо гроші вико-ристовуються як промисловий чи торговий чек, капітал, кругооборот зростання яких спирається на формулу:

з.в.

Г–Т ... В ... Т’ – Г’ ,

р.с.

де різниця ( Т’ – Г) становить величину інтенсивності приросту. Використання грошей як капіталу суттєво збільшує роль грошей в економічному житті суспіль-ства. Водночас воно не обмежує їх використання як грошей у функціях міри варто-сті і засобу обігу.

Отже, відмінності між грошима як, власне, гроші і грошима як капітал досить умовні. Вони стосуються переважно призначення грошей в процесі використання економічними суб’єктами.

К.Маркс у праці “Капітал” гроші тлумачив як особливий товар, загальний вартісний еквівалент та уречевлені виробничі відносини. Він вважав, що в процесі розвитку суспільного поділу праці виникла потреба у регулярному обміні резуль-татами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно-необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу.

Після демонетизації золота проблема визначення природи і суті сучасних грошей переважно обмежується виконуваними ними функціями

У визначеннях сучасних грошей наголос робиться на суто прикладних аспек-тах ролі грошей і відкидається їх товарна природа. Розуміння суті грошей тут зводиться лише до поняття ліквідності та декретних грошей. Використання сучасних грошей як загальновизначеного засобу обміну пояснюється неокласичною школою традиційними звичаями людей мати в якості грошей паперові купюри. Їх вартість для людей визначається цінністю. На їх думку, люди цінують гроші, тому виготовляють їх з паперу. Якщо люди домовляються вважати щось грошима, то воно і буде грошима.

---

В даний час гроші “декретуються” урядом, тому їх цінність значною мірою визначається довірою до уряду, який тримає під своїм контролем обсяги грошової маси в обігу держави. На цій підставі сучасну кредитно-паперову грошову систему називають фідуціальною (від лат. fiducia – угода), яка ґрунтується на довірі.

Сталість сучасних грошей спирається не на золотий запас, а визначається їхньою обмеженою кількістю в обігу. Якщо паперові гроші не володітимуть власти-вістю рідкості, то їх цінність зменшиться.

Отже, сучасна економічна теорія сутність грошей визначає їх функціями, а вартість тим, як добре гроші виконують свої функції та наскільки обмежена їх кількість в обігу.

Функції грошей

Гроші, обслуговуючи рух вартості в процесі суспільного відтворення, здатні набувати різноманітних форм і виконувати чисельні види роботи. Ось чому продовжуються дискусії щодо тлумачення окремих видів функції та їх кількості. Приміром, ряд відомих економістів схиляються до думки, що гроші виконують лише три функції: засобу обігу, засобу збереження вартості і як одиниці рахунку. Представники класичної економічної теорії визнавали наявність п’яти функцій грошей: міри вартості, засобу обігу. Засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових грошей. Ця концепція була панівною в системній економічній теорії. Вона дозволяє розглядати гроші як історичну категорію, яка не може бути статичною.

Особливості розвитку суспільно виробництва й ринкових відносин формують певну сукупність функцій грошей та їх взаємодію, визначають, які функції змінюються і відмирають, а які з’являються. На підставі цього перевагу слід надавати концепції п’яти грошових функцій: міри вартості, нагромадження, засіб платежу, світові, гроші, гроші як засіб обігу.

Роль грошей як міри вартості полягає у їх здатності вимірювати вартість товарів та їх цін, що робить усі товари спів мірними. Як засіб обміну вони використову-ються для купівлі товарів і послуг. У функції нагромадження гроші використову-ються як актив, що після продажу товарів зберігає купівельну силу на майбутнє. Як засіб платежу гроші функціонують в системі боргових платежів у формі кредитних грошей – векселів, банкнот; і реальних грошей – золота, монет, паперових грошей. Як світові, гроші використовуються у міжнародних розрахунках.

Функції грошей

Скарбонагромад

ження

Внутрішній обіг грошей

Міжнародний грошовий обіг

Гроші як засіб платежу

Гроші як скарб і нагромадження

Гроші як засіб обігу

Гроші як міра вартості

Міжнародні гроші як засіб платежу і купівлі

Першою і найважливішою є функція міри вартості. Вона означає здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів і виступати посередником у визначені ціни, забезпечувати еквівалентність обміну, робити товари спів мірними. Але товари стають спів мірними між собою за допомогою грошей тому, що як і повноцінні гроші мають однакову основу – абстрактну суспільно-необхідну працю. Тому грошовий вираз вартості товару – ціна – є лише ідеальною формою вартості. А самі гроші ціни не мають. Їх вартість визначається купівельною силою, що знаходить свій вираз у абсолютній кількості товарів, які можна придбати за дану грошову одиницю.

---

Т

В =

М

Вивчаючи функцію грошей як міри вартості, необхідно висвітлювати новітні поняття сучасного масштабу цін, в основі якого нині лежить не вагова цінність грошового металу, а певна частка товарної вартості, пропорційно якій здійснюється вимірювання вартості кожного товару.

Мірою вартості в Україні діє гривня. Гроші у даній функції однорідні. За часів колишнього офіційного закріплення визначеної вагової кількості золота величина вартості долара, фунта стерлінга, франка, марки й інших грошових одиниць відповідала затратам суспільної праці на видобування відповідної вагової кількості золота. Це дозволяло ідеально вимірювати будь-яку кількість суспільної праці в товарах та виражати її в ціні. За допомогою законодавчо закріпленого масштабу цін ваговий вимір вмісту грошей став непотрібним.

Оскільки гроші одночасно є загальним еквівалентом обміну товарів, то функція засобу обігу невіддільна від міри вартості.

Адже визначення вартості товару зумовлює настання стадії перетворення товару у реальні гроші шляхом його продажу (Т – Г) і наступного перетворення грошей у товар (Г – Т). У цьому процесі обміну гроші виконують роль посередника: Т – Г – Т. Як посередники гроші доводять товари до споживачів, а самі залишаються у сфері обігу, слугуючи наступним операціям обміну.

Як бачимо, у функції обміну гроші виникають мимохідь, бо метою продавця є не гроші, а інший товар. Ось чому функцію обігу можуть виконувати не лише повноцінні товари, а й знаки вартості: паперові кредитні гроші, розмінна монета. Для продавця байдуже, чи мають вартість отриманні гроші. Важливішим стає їх визнання суспільством, чи можна їх використати як купівельний засіб.

Особливості функції грошей як засобу обігу необхідно пов’язати з перевагами товарообміну за допомогою грошей над бартерними операціями та звернути увагу на необхідність участі в обміні не ідеальних, а реальних грошей. Важливою тут є також кількість грошей, що виконує функцію засобу обігу та ті наслідки для економіки, якщо гроші не можуть нормально виконувати функцію засобу обігу. В процесі обміну товарів гроші виконують такі дії:

1. посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;

2. об’єднуючу, в процесі якої всі акти обміну об’єднуються в процес реалізації товарів та їх цін;

3. засобу загальною купівельною спроможності. В руках їх власників гроші творять гнучкий інструмент вибору типів і кількості товарів та послуг, часу й місця купівлі та засобів обігу.

Крім грошей, загальною споживчою вартістю володіє також золото. Воно в обігу спочатку функціонувало як зливки і тільки з плином часу й розвитку обміну набуло монетної форми. Але золоті монети в обігу швидко фізично зношувались і втрачали свою вартість. З метою отримання доходу їх часто підробляли, що творило невідповідність між номінальною і реальною вартістю золотих монет й перетворило їх у знаки вартості.

---

З часом формування вексельного обігу й невідповідність між номінальною та реальною вартістю золотих монет зробила можливою заміну металевих грошей паперовими, які запускалися в обіг державою за встановленим курсом. Паперові гроші стали не тільки засобом обігу, а й способом державних платежів у рахунок боргів, платіжним засобом, що емітується державою для отримання доходів з метою поповнення державної казни. Отже:

1. паперові гроші замінили золото у функції засобу обігу, діють лише як знаки вартості товарів, тому самі не можуть бути товаром;

2. бартер означає прямий обмін однієї речі на іншу без грошової оплати. Тобто застосовується форма обігу Т – Т. В бартерних операціях такого типу пропорції обміну визначаються наближено самими учасниками угод, що фіксуються в договорі. Відродження бартеру в Україні сталося в умовах високої інфляції, коли втрати в ході реалізації бартерних операції були меншими, ніж затрати використання готівкових коштів та їх зберігання в умовах перманентного знецінення грошей. Водночас бартер може використовуватися і в нормальних економічних умовах, приміром, для додаткових виплат коштів фірми своїм співробітникам у формі медичного страхування, страхування пенсій, надання скидок у купівлі товарів у своїх магазинах тощо;

3. в Україні засобом обміну і купівлі товарів використовуються монети і банкноти – гривні усіх номіналів.

Тобто грошова маса формується на засадах кредиту. При цьому гроші діють одночасно і купівельним засобом і засобом платежу. Якщо ж у формулі Т – Г – Т настає розрив, то гроші виконують функцію платежу. Це трапляється тоді, коли продаж товару може бути відокремленим в часі від отримання грошей. У таких угодах гроші безпосередньо не протистоять товарам, а надходять в обіг лише через визначений договором час. У визначення ціни вони функціонують ідеально як міра вартості, але не виконують функцію засобу обігу. Це можна зобразити так:

T  W ( кредит)

W  Г (розрахунок)

Як засіб платежу гроші можуть діяти також у всіх інших випадках, коли немає безпосереднього обміну товарів на гроші і вони виступають у формі самостійної мінової вартості. При цьому характерними ознаками платіжної функції грошей є однобічний рух і наявність розриву у часі між передачею товару покупцеві і отриманням грошей продавцем та розрахунок реальними грошима.

Функція засобу платежу відрізняється від функції засобу обігу тим, що гроші із посередника у ланцюгу товарообміну: Т – Г – Т – Г – Т – Г – Т... перетворюються у завершальну ланку останнього. А вручення продавцеві кредитного знаряддя породжує лише видимість платежу (уявній платіж), що не означає передачі реальної вартості у грошові формі. Логічно припустити, що платіж здійснюють самі товари, коли їх купують і продають за передані кредитні засоби.

---