Файл: lektsyya_1.docx

Енергозабезпечення потреб національної економіки і населення є світовою проблемою, і та країна, яка знайде кращі рішення, може посісти панівне становище на міжнародних ринках енергоресурсів.

Найбільш сприятливим напрямом вирішення проблеми стає пошук і використання відновлюваних джерел енергії, серед яких широкого розвитку набуває новий сегмент економіки, який охоплює виробництво енергоносіїв з біомаси, тобто виробництво біопалива.

Якщо розглядати українську складову цієї проблеми, то використання біомаси на виробництво біопалива для країни є стратегічною проблемою розвитку її економіки, особливо агропромислового комплексу. Це випливає з потреби вирішення ряду державних завдань:

забезпечення енергетичної безпеки та зниження залежності від імпорту енергоносіїв;
стабільний розвиток агропромислового виробництва через розширення сфери попиту на агропродукцію;
створення нових робочих місць і завдяки цьому збільшення фінансових надходжень у сферу аграрної економіки.
вирішення проблем поліпшення навколишнього природного середовища.

Проблемою залишається забезпечення ефективності роботи підприємств біопаливної галузі, тому високий рівень менеджменту ефективності виробництва і споживання біомас і біопалива має першочергове значення для досягнення поставлених цілей.

Підходи до визначення терміну «менеджмент»:

- менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності;

- менеджмент - це наука про управління людськими відносинами;

- менеджмент - це раціональний спосіб управління діловими організаціями;

- менеджмент - це вміння добиватись поставлених цілей, використовуючи працю та інтелект інших людей;

- менеджмент - це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях;

- менеджмент - це управління бізнесом.

Ефективність – здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які відзначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.

Науковці пропонують виділяти 2 види ефективності:

1. загальна (абсолютна) ефективність - показує відношення ефекту до всієї суми затрат (капітальних вкладів),

2. відносна ефективність – наскільки один варіант ефективніший за інший.

Біомаса - продукти, що складаються повністю або частково з речовин рослинного походження, які можуть бути використані як паливо з метою перетворення енергії, що міститься в них, зокрема рослинні відходи сільського і лісового господарства.

Біомаса - біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів.

Біопаливо – тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива.

Менеджмент ефективності виробництва та споживання біомас та біопалива в агропромисловому виробництві в умовах ринкової економіки - це глобальний процес, який регулює управління вирощуванням біомаси та подальшою її переробкою на різні види біопалив, що є конкурентоспроможним паливом високої технологічної якості.

Ефективне управління виробництвом біопалива вирішує енергетичну, екологічну проблеми, а також сприяють додатковим надходженням до державного бюджету нашої країни.

Менеджмент ефективності виробництва і використання біомас та біопалива – це наука, що займається моніторингом ринку біопалива та вивченням економічної ефективності впровадження нетрадиційних видів палива, що виробляється з біологічно чистої відновлюваної сировини (біомаси , рослинних олій, тваринних жирів та відходів с/г виробництва ).

Менеджмент виробництва рідких біопалив охоплює теоретичні та практичні знання та вміння з управління різними видами біопалива з метою підвищення ефективності його виробництва та споживання у світі та в АПК України.

2. Завдання науки і її місце серед інших наук.

Мета дисципліни: здобуття теоретичних та практичних знань та вмінь студентами з управління різними видами біопалива з метою підвищення ефективності його виробництва та споживання в АПК України.

Відповідно до сформульованої мети завданнями дисципліни є:

опанування теоретичних основ економічної ефективності виробництва та споживання різних видів біопалив.
проведення порівняльної оцінки сировини для виробництва рідких та газоподібних біопалив;
розрахунки економічної ефективності виробництва біопалив з різної органічної вуглевмісної сировини (біомас).

Дисципліна «Менеджмент виробництва і споживання біомас і біопалива» для студентів ІV курсу усіх факультетів ґрунтується на двох основних елементах:

1. управлінських аспектах фундаментальних суспільних наук, у межах яких досліджуються проблеми управління виробництвом (економічна теорія, філософія, основи менеджменту)

2. конкретних науках про окремі сторони і функції управління (маркетинг, економіка підприємства, тощо)

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

поняття менеджменту ефективності виробництва і споживання біомас і біопалива; основні показники ефективності та методи управління нею;
роль держави у забезпеченні ефективного виробництва і використання біомас і біопалива;
концепцію запровадження стратегій маркетингу як ефективного засобуменеджменту ефективності біоенергетичних компаній;
теоретичне і практичне підґрунтя ефективного виробництва та використання біоетанолу, біодизелю і біогазу;
передовий світовий досвід менеджменту ефективності виробництва біопалива і його споживання.

вміти:

обґрунтовувати економічну доцільність заміни біопаливами традиційних видів палива у певному регіоні та в країні в цілому.
оцінювати потенціал різних зон нашої країни у вирощуванні сільськогосподарських культур з подальшою їх переробкою на біопаливо;
засвоїти переваги біопалив в порівнянні з традиційними видами палива;
визначити економічну ефективність від виробництва біопалив з різної органічної сировини рослинного та тваринного походження в межах країни, а також вираховувати прибуток від її експорту за кордон.
ефективно управляти сировинними ресурсами при використанні різних технологій для виробництва біопалив.

Дисципліни «Менеджмент ефективності виробництва та споживання біомас та біопалива» в основному є провідною, але значна частина її курсу сприяє засвоєнню студентами навчальних програм як із загальних, так і спеціальних і спеціалізованих дисциплін.

До загальних дисциплін, з якими МЕВВББ має тісні зв’язки слід віднести: математику, органічну і неорганічну хімію, українську і англійську мови.

МЕВВББ базується на знанні таких спеціальних дисциплін, як рослинництво, основи менеджменту, стратегічний менеджмент, менеджмент підприємств і організацій, економічний аналіз, сучасні інтенсивні технології в рослинництві.

До спеціалізованих дисциплін, пов’язаних з МЕВВББ, слід віднести: альтернативні джерела використання енергії, організація і економіка використання біоресурсів, технології біовиробництва, біопаливо: ефективність виробництва та споживання в АПК України

Структурно-логічна схема дисципліни

Загальноосвітні дисципліни

Математика

Хімія

Українська мова

Англійська мова

Спеціальні науки

Рослинництво

Основи менеджменту

Стратегічний менеджмент

Менеджмент підприємств і організацій

Економічний аналіз

Сучасні інтенсивні технології в рослинництві

Менеджмент ефективності виробництва і використання біомас і біопалива

Спеціалізовані дисципліни

Альтернативні джерела використання енергії,

Організація і економіка використання біоресурсів,

Технології біовиробництва,

Біопаливо: ефективність виробництва та споживання в АПК України

Принципи менеджменту ефективності виробництва і використання біомас і біопалива (МЕВВББ) – основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою та практикою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарською і соціальною діяльністю організацій з виробництва біомас і біопалива та їх споживання.

Загальні принципи МЕВВББ співпадають з загальними принципами менеджменту:

1) науковість; 2) системність і комплексність; 3) єдиноначальність і колегіальність; 4) демократичний централізм; 5) поєднання галузевого та територіального підходу в управлінні.

1) Принцип науковості.

Цей принцип вимагає побудови системи менеджменту на строго наукових підставах. Необхідність дотримання принципу науковості в управлінні вимагає залучення всього спектру сучасних знань, їх ретельного синтезу.

2) Принцип системності та комплексності.

Системність означає необхідність використання елементів теорії великих систем, системного аналізу в кожному управлінському рішенні.

Комплексність в менеджменті означає необхідність всебічного охоплення всієї керованої системи, обліку всіх сторін, усіх напрямків, всіх властивостей. Таким чином, системність означає спроби структурувати проблеми і рішення по вертикалі, комплексність - розгорнути їх по горизонталі.