Файл: moya_kursova.docx

Висновки

Отже, фундаментом ефективного функціонування сучасної економічної системи будь-якої країни є вагома роль фінансового сектору у відтворювальному процесі. Попри кризові події останніх років, що супроводжують його функціонування, не можна спростувати той факт, що протягом тривалого періоду саме фінансовий сектор був акселератором економічного зростання розвинутих країн, забезпечуючи трансформацію заощаджень в інвестиції.

Проаналізувавши різні підходи до визначення функцій фінансового сектору, вважаємо найбільш прийнятним виділяти такі функції: посередницька, інформаційна, забезпечення ліквідності та управління ризиками. Такі міркування знаходять своє авторитетне підтвердження. Зокрема, Д. Стігліц зазначає, що не часто трапляється ситуація, при якій підприємці мають достатньо капіталу для інвестування, у той час, коли особи, які мають заощадження, стикаються із проблемами високого ризику інвестування, низької ліквідності тощо. Саме фінансовий сектор має розв'язати такі проблеми через акумуляцію капіталу у великої кількості малих заощадників та його ефективніше використання. При цьому він «трансформує, об'єднує та знижує ризики, сприяє зростанню ліквідності та забезпечує інформаційну підтримку».

Найважливішими завданнями стратегічного планування розвитку фінансового сектору є: розв'язання проблем міжсекторної координації, насамперед ефективний взаємозв'язок фінансового і реального секторів; координація позиції нових фінансових технологій, адже, як показує досвід країн „економічного дива", стадії інноваційного розвитку повинна передувати достатньо тривала імітація технологій; координація діяльності інститутів розвитку: національних проектів розвитку фінансового сектору, Українського агентства з інновацій та інвестицій тощо; політика у сфері фінансової освіти, особливо у частині прямого зв'язку академічної науки з практикою; посилення громадянського суспільства: залучення суспільних організацій у процес формування стратегії розвитку фінансового сектора.

Рейтинг поточної конкурентоспроможності України, за даними Світового економічного фору­му, протягом 2010-2012 рр. є задовільним (віднос­на рейтингова позиція належить до інтервалу від 50 до 75%), але має тенденцію до погіршення. Це пов'язано, на нашу думку, із загальними наслідками глобальної фінансової кризи, що дозволила вияви­ти недоліки та слабкі місця в механізмі функціону­вання національної соціально-економічної системи, зокрема фінансового сектору. Разом з тим якісна оцінка рейтингу України за індексом розвитку фі­нансового ринку протягом періоду, що аналізується, зазнала істотних змін. У 2010 р. відносна рейтинго-ва позиція країна за цим індексом відповідала за­довільному рівню, а у 2011 і 2012 рр. погіршилась і стала відповідати лише низькому. При цьому слід відмітити, що якісна порівняльна оцінка стану роз­витку фінансового ринку 2011 року була кращою, ніж у 2012-му.

Що стосується динаміки конкурентоспроможнос­ті фінансового сектору України у 2011 році, порівню­ючи з 2010-м, то, крім стану небанківських фінансо­вих послуг, її покращенню сприяли позитивні зміни інституційного середовища та фінансової доступ­ності. Це знайшло відображення у зміні відносної рейтингової позиції за відповідними індексами.

У 2012 році, порівнюючи з 2011-м, позитивні зміни спостерігалися за більшістю факторів формування міжнародної конкурентоспроможності фінансового сектору, зокрема такими, як: стан ділового середо­вища, рівень фінансової стабільності, розвиненість ринку банківських фінансових послуг і загальна ак­тивність фінансових ринків.

На сьогодні в сфері державного регулювання фінансового сектора існує багато проблем, які потребують нагального вирішення. Серед них: відсутність концептуальних засад здійснення інтеграції до світового фінансового простору в практичній роботі органів влади і професійних учасників фінансового ринку; відмінність у підходах до регулювання національного фінансового ринку та недостатній рівень економічного розвитку України в порівнянні з ринками економічно розвинутих країн не дають можливості на рівних конкурувати з розвинутими фінансовими ринками за інвестиційні ресурси та забезпечити конкурентоспроможність фінансових послуг національного ринку; високими залишаються політичні, економічні, операційні та інші ризики для учасників-нерезидентів, що працюють або зацікавлені працювати на українському фінансовому ринку; відсутня довгострокова стратегія розвитку регулювання і нагляду за фінансовим сектором як за цілісною системою, що в свою чергу негативно відбивається на координації фінансових регуляторів, створенні єдиного правового простору, уніфікації процедур регулювання і нагляду, затверджені консолідованого нагляду тощо.

Список використаних джерел

1. Зотов І.М. Концептуальні засади розбудови фінансової сектора України/ І.М. Зотов // Науковий вісник НЛТУ України. -2013. -№1. –С.259-266

2. Зотов І.М. Еволюція становлення та розвитку фінансової системи України/ І.М. Зотов // Науковий вісник НЛТУ України. -2011. -№21. –С.222-227

3. Зотов І.М. Особливості державного регулювання фінансового сектору України/ І.М. Зотов // Науковий вісник НЛТУ України. -2011. -№18. –С.131-134

4. Килипенко Н.Є. Формування попиту і пропозиції грошей учасниками грошового ринку/ Н.Є. Килипенко // Науковий вісник НЛТУ України. -2010. -№11. –С.91-97

5. Коваленко Ю.М. Імперативи реформування фінансового сектора економіки України в умовах глобалізації/ Ю.М. Коваленко // Вісник Вінницького політехнічного інституту. -2012. -№11. –С.45-51

6. Коваленко Ю.М. Інституційна організація фінансового сектора економіки України/ Ю.М. Коваленко // Економічна наука. -2012. -№9. –С. 31-34

7. Коваленко Ю.М. Конституційні реформи у фінансовому секторі економіки України умовах глобалізації/ Ю.М. Коваленко // НЛТУ України. -2011. -№5. –С.211-214

8. Коваленко Ю.М. Неформальні норми фінансового сектора економіки: економічна ментальність та інституційна довіра/ Ю.М. Коваленко // Науковий вісник НГУ. - 2012. -№ 10. -С. 97-100

9. Коваленко Ю.М. Сутність інституційного середовища фінансового сектора економіки/ Ю.М. Коваленко // Економічний вісник Донбасу. -2011. -№ 1(23). –С.67-72

10. Лелик А.В. Особливості становлення та розвиток грошового ринку в перехідній економіці/ А.В. Лелик // Науковий вісник НЛТУ України. -2011. -№4. –С.71-75

11. Литвиненко Я.В. Грошовий ринок: його сутність та особливості розвитку в Україні/ Я.В. Литвиненко // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. –2010. -№3. –С.259-262

12. Неживенко О.В. Роль фінансового сектора у структурній трансформації економіки України/ О.В. Неживенко // Актуальні питання економіки. -2012. -№9. –С.45-49

13. Носов О.Ю. Розвиток державного регулювання відсоткових ставок фінансового сектора/ О.Ю. Носов // Економічна наука. -2011. -№9. –С. 71-74

14. Олійник М. В. Інституційна динаміка фінансового сектору в умовах ринкової трансформації економіки України/ М. В. Олійник // Науковий вісник НЛТУ України. -2012. -№9. –С.176-178

15. Пелех У.В. Регулювання процентних ставок грошового ринку в Україні: проблеми та перспективи/ У.В. Пелех // Науковий вісник НЛТУ України. -2012. -№7. –С.243-251

16. Попова О.С. Проблеми державного регулювання фінансового сектора України/ О.С. Попова // Сталий розвиток економіки. -2011. -№11. –С.45-51

17. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента від 14.09.2000 № 1072/2000

18. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18.06.1991  № 1201

19. Савченко Т.Г. Грошовий ринок: сутність, структура та інструменти/ Т.Г. Савченко // Формування ринкових відносин в Україні – 2011. -№6. –С.12-14

20. Свірський В.С. Фінансови сектор економіки: інституційно-функціональний підхід/ В.С. Свірський // Сталий розвиток економіки -2012. -№13. –С.87-92

21. Стратегія розвитку фінансового сектора України до 2015 року: Постанова КМУ від 12.10.2008. №4578/2003

22. Шинкаренко Т. П. Структурні зміни в економіці України: порівняння із загальносвітовими тенденціями/ Т. П. Шинкаренко // Економіка та прогнозування. – 2012. – № 4. – С. 77–92.

23. Юрків Н.Ю. Теоретичні основи взаємодії реального та фінансового секторів економіки/ Н.Ю. Юрків // Інноваційна економіка. -2012. -№4. –С.231-233