Файл: PRAV1tdp.doc

Держава — це суверенна, політико-територіальна організація влади більшості населення або частини суспільства, що здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм і виступає суб’єктом міжнародних відносин.

Ознаки держави:

1) територіальне розселення населення країни. Територія держави визначається її кордонами (суходіл, внутрішні моря, ріки, зовнішні моря, територіальні води, континентальний шельф, повітряний простір тощо). Територіальна ознака породжує інститут громадянства;

2) має особливий апарат публічної влади — апарат примусу (армія, поліція, тюрми) та управління (система законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів);

3) суверенітет. Ця ознака вказує, що державна влада єдина в межах своєї території і має незалежність у вирішенні питань зовнішньої політики;

4) видає через компетентні органи загальнообов'язкові юридичні норми, забезпечує їхню реалізації;

5) має єдину грошову систему;

6) має офіційну систему оподатковування і фінансового контролю;

7) має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Функції держави — головні напрямки діяльності держави, в яких розкривається її сутність. Можна класифікувати функції сучасної держави за різними критеріями.

Функції держави за розподілом влад: законодавча, виконавча, судова, контрольно-наглядова.

Функції держави за територіальною спрямованістю: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції — в них реалізується внутрішня політика держави:

1) політична — вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;

2) економічна — регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва; захисту різних форм власності, підприємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки;

3) соціальна — забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їхнього права на працю; проведення справедливої соціальної політики;

4) екологічна — забезпечення екологічної безпеки і підтримки екологічної рівноваги на території держави; охорона і раціональне використання природних ресурсів; збереження генофонду народу;

5) культурна (духовна) — консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності народу; розвиток культури, науки; охорона культурної спадщини;

Зовнішні функції — в них реалізується зовнішня політика держави:

1) політична — встановлення і підтримка дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципів міжнародного права;

2) економічна — встановлення і підтримка торгово-економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства і співробітництва, інтеграція у світову економіку;

3) екологічна — підтримка екологічного виживання на планеті;

4) культурна — підтримка і розвиток культурних і наукових зв'язків з іноземними державами; вжиття заходів для повернення культурних цінностей свого народу, що знаходяться за кордоном;

5) оборона держави — захист державного суверенітету від зовнішніх зазіхань як економічними, дипломатичними, так і військовими способами;

6) підтримка світового правопорядку — участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

Функції держави за часом виконання: постійні ( здійснюються протягом усього часу існування даної держави); тимчасові (здійснюються протягом лише певного проміжку часу існування держави ). Наприклад, під час стихійного лиха, війни.

Механізм держави — це система державних організацій, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави. Його утворюють державні органи, установи, підприємства. Недержавні організації не входять до механізму держави. Державні органи мають владні повноваження, а державні підприємства й установи їх не мають.

Державний апарат – це система державних органів, що безпосередньо здійснюють управлінську діяльність, виконують завдання і функції держави та наділені для цього державно-владними повноваженнями.

2. Форми держави

Форма держави — спосіб організації і здійснення державної влади в країні, яка включає в себе форму державного правління, форму державного устрою та форму державного режиму.

Форма державного правління визначає порядок утворення й організації вищих органів влади в державі. Розрізняють дві основні форми державного правління – монархію та республіку.

Форма державного правління
Монархія	Республіка
Форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком чи частково в руках монарха, і передається в спадщину	Форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк

Монархія може бути абсолютною і конституційною.

Монархія
Абсолютна (необмежена)	Конституційна (обмежена)
Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, що формує сам; контролює правосуддя – вся державна влада зосереджена в його руках Збереглася в первісному вигляді в одиничних країнах (султанат Оман).	Влада монарха обмежена конституцією чи парламентом; він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Великобританія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія й ін.).

Конституційна монархія може бути парламентською і дуалістичною. Остання форма практично відживає.

У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності символічна і він лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави — винятково з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави є прем'єр-міністр. Уряд формується парламентом і тільки йому підзвітний. Сучасні монархії здебільшого парламентські (Японія, Іспанія, Швеція, Данія й ін.)

У дуалістичній монархії юридично і фактично влада розділена між урядом, що формується монархом і парламентом. Монарх формує уряд, який відповідальний перед ним, а не перед парламентом і має право відкладного вето стосовно законів, виданих парламентом, і право розпуску парламенту.

Розглянемо сучасні види республік.

Республіка
Парламентська	Президентська	Змішана (напівпрезидентська)
Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Президент обирається парламентом (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина).	Глава держави (президент) особисто чи з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Президент обирається прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Швейцарія).	Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), що підлягає обов'язковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не тільки президенту, але і прем'єр-міністру, що очолює уряд. Президент обирається населенням країни (Україна, Фінляндія, Франція).

Форма державного устрою визначає порядок поділу території держави на складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому. Існують наступні основні форми державного устрою – унітарна держава, федерація та конфедерація.

Унітарна держава – це проста єдина держава, адміністративно-територіальні одиниці якої, не володіють суверенними правами

Основні ознаки унітарної держави (Україна, Болгарія, Польща, Франція, Великобританія, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія та ін.):

1) єдина конституція ;

2) єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;

3) єдине громадянство і єдина державна символіка;

4) єдина система законодавства і єдина судова система;