ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.03.2024
Просмотров: 59
Скачиваний: 0
Галузь права – це частина системи права, певна самостійна сукупність його норм, об'єднаних спільністю предмета та методу правового регулювання.
Предмет правового регулювання – це сукупність суспільних відносин певного виду, а метод правового регулювання – це прийоми і засоби їх регулювання.
Галузь права може складатися з підгалузей права та інститутів права.
Підгалузь права — це частина галузі права, що об'єднує норми права, які регулюють суспільні відносини певного виду (наприклад, авторське право у галузі цивільного права).
Інститут права – це частина норм певної галузі (підгалузі) права, яка регулює конкретний вид чи сторону однорідних відносин. Інститути права можуть бути галузевими – утворюються нормами однієї галузі права та міжгалузевими, до яких входять норми кількох галузей права. Міжгалузевим є, наприклад, інститут права власності, що утворюється сукупністю норм, які належать до галузей цивільного, земельного та деяких інших галузей права.
Отже структура системи права може бути представлена наступним чином: галузь (підгалузь) – інститути права – норми права.
8. Правова поведінка. Правопорушення: поняття та види
В залежності від того, чи дотримує особа під час здійснення певної діяльності встановлені норми права, її поведінку можна визначити як правомірну або протиправну.
Правомірна поведінка – це суспільне необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що проявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.
Протиправною вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки і є правопорушення.
Правопорушення – це суспільно шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає настання юридичної відповідальності.
Ознаками правопорушення є: суспільна небезпечність(шкідливість) діяння – його здатність спричиняти шкідливі наслідки чи загрожувати спричиненням таких наслідків; протиправність діяння; винність особи, яка скоїла протиправне діяння; деліктоздатність суб'єкта правопорушення; караність діяння.
Залежно від ступеня суспільної небезпечності розрізняють злочини і проступки (провини). Злочин – вид правопорушення, що характеризується найбільш високим рівнем суспільної небезпечності і передбачається кримінальним законом. Проступки класифікуються на адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові тощо.
Склад правопорушення – сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Склад правопорушення включає в себе: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Об'єкт правопорушення – ті суспільні відносини, що охороняються нормами права і на які посягає правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення – зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що включає: дію чи бездіяльність, шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, спосіб, засоби, обставини й ситуацію скоєння правопорушення.
Суб'єкт правопорушення – фізична чи юридична особа. Фізична особа повинна бути осудною і досягти певного віку. Осудність – це здатність особи розуміти характер своїх дій і керувати ними.
Суб'єктивна сторона правопорушення – внутрішня психічна діяльність особи, пов'язана зі скоєнням правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета правопорушника.
Вина – це психічне ставлення особи до скоєного нею суспільне небезпечного діяння і суспільне небезпечних наслідків у формі умислу або необережності. Мотив — це внутрішнє спонукання до вчинення правопорушення. Мета — це уява особи про бажаний результат, до якого вона прагне.
9. Юридична відповідальність: поняття, підстави та види
Юридична відповідальність – це обов’язок особи, визнаної винною у скоєнні правопорушення зазнати заходів державного примусу, сутність яких полягає в позбавленні та обмеженні її певних прав та інтересів, які передбачені санкцією правової норми. Підставою юридичної відповідальності є наявність у діях особи складу правопорушення. Метою юридичної відповідальності є захист прав і свобод громадян, запобігання правопорушенням, покарання та виправлення правопорушника.
Функції юридичної відповідальності – це напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення. Розрізняють наступні види функцій: превентивну (попереджувальну); виховну; репресивну (каральну); компенсаційну (поновлювальну); інформаційну та ін.
Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційна (настає за порушення норм Конституції – наприклад імпічмент Президента); матеріальна (настає за здійснене майнове правопорушення, збиток, заподіяний підприємству ії працівниками при виконанні ними трудових обов'язків), дисциплінарна (накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій внаслідок здійснення дисциплінарного проступку), адміністративна (накладається за адміністративні правопорушення органами державного управління), цивільно-правова (настає внаслідок невиконання договірного зобов'язання майнового характеру у встановлений термін чи виконання неналежним чином, за заподіяння позадоговірної шкоди здоров'ю чи майну особи), господарсько-правова (передбачається ГК України за неналежне виконання своїх зобов’язань суб’єктами підприємницької діяльності) та кримінальна (настає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься в КК, тобто встановлюється тільки законом і настає з моменту набрання вироком суду законної сили).