ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2024
Просмотров: 73
Скачиваний: 0
Гормонічна мова наповнена несподіваними модуляціями, використання ладових контрастів. При інтонуванні потрібно спиратися на ладові тяготіння нестійких альтерованих звуків.
Хоровий ансамбль – це узгодженість, злиття всіх виразних елементів хорового звучання, єдність передачі художнього образу та характеру твору.
Основну увагу слід приділити унісонному ансамблю в даному творі. Унісонний ансамбль впливає на темп ( може уповільнюватись ), динаміку (може збільшуватись), провокує неточне інтонування.
Слід звернути увагу і на гармонічний ансамбль. А саме – чисте виконання, повна єдність між партіями хору, тобто між голосами повинна бути однакова динаміка, характер звучання, ритмічна єдність.
Диригент повинен домагатись рівноваги в звучанні між партіями хору, але при цьому пам’ятати, що голос, в якому проходить мелодія повинен звучати трохи яскравіше ніж інші голоси.
Особливе значення має ритмічний ансамбль. З ритмічним малюнком в даному хоровому творі у хористів не повинно виникнути проблем - він не складний. Проте, всі тривалості необхідно дотримувати до кінця, а також точно витримувати всі паузи.
Від чіткого та ясного фіксованого ауфтакту диригента залежить чітке і одночасне виконання цього затакту всіма партіями складу. Для подолання ритмічних труднощів керівник хору повинен працювати з кожною хоровою партією окремо і лише потім з’єднувати всі хорові групи разом. При цьому досягаючи чіткого, ритмічного співу хору, вимови слів, однакового темпу, одночасного вступу та закінчень фраз. Від диригента залежить як чітко будуть вибудовані вертикалі.
Не менш важливо слідкувати за динамікою – динамічний ансамбль . Для цього твору характерне збільшення динаміки при русі мелодії вверх і зменшенні – при русі вниз. Вихід на кульмінацію досягається поступовим крещендо. Головна задача диригента – донести цілісний розвиток хорової мініатюри і динаміки в часності, для збереження драматургічної завершеності.
Тембровий ансамбль відіграє важливу роль у передачі характеру твору. Від хористів потребується наповнений високопозиційний вокал, прикрита манера звукоутворення. Щодо власне вокальної техніки доцільно дати декілька важливих порад: процес інтонування будь-якого твору (сольного, ансамблевого або хорового) має обов’язково відбуватися за участі вільного голосового апарату1. За цим станом необхідно слідкувати кожному хористу не тільки під час індивідуального опрацювання хорової партії, а й під час колективного виконання, тому що в силу специфіки хорового співу це зробити і усвідомити буває досить нелегко: кожний учасник хору «підлаштовує» свій голос під загальне звучання, а також змушений прислухатися до своїх сусідів по партії. Це передусім свобода артикуляційного апарату - нижньої щелепи і кореня язика, зайве напруження якого призводить до підняття гортані, а отже, до її неповного розкриття. Внаслідок цього втрачається висока співацька форманта і природне резонування «маски», з`являється горловий призвук, замість «політності» в голосі виникають скутість, важкість, тьмяність і швидка втомлюваність. У мистецтві співу не має бути взагалі поняття «давити» - його мають замінити слова «спирати» і «розкривати», і цю функцію виконують діафрагма і нижні ребра, але при цьому неприпустимо піднімати плечі, брати дихання ротом і робити шумний вдих. Тому необхідно співати на опорі.
Аналізуючи будь який твір необхідно сказати про артикуляцію і правильне формування голосних звуків в вокалі. Всі голосні –а-, -е-, -і-, -є-, -и-, співаються прикрито, ближче до голосної –о-. Приголосні вимовляти на зубах і на кінчику язика, фокусувати і концентрувати звук вертикально, максимально близько і природно, «не ставити на горло» низькі звуки і весь час контролювати високу позицію на них, «відпускати» високі, «починати співати з лоба», змикати зв’язки обережно і м’яко, незалежно від динаміки і атаки, «виводити звук на зуби» і на тверде піднебіння.
Донести ідейно – образний зміст цього твору до слухачів допоможе хорова дикція. Треба пам’ятати, що приголосні, що закривають склад в вокалі переносяться до наступного складу. В повільному темпі правильне замикання складів особливо важливе, адже основна задача хору донести до слухачів поетичний текст.
V. Виконавський аналіз. Заключення.
В творі є деякі виконавські складності,однією із них є :використання пауз між фразами музичного тексту, зміна динамічних відтінків , донесення емоційного наповнення твору .
При розучуванні твору від диригента потребується бути точним при використанні мануальної техніки. Чітко показувати хорові вступи і зняття, зміну динамічних відтінків , які сприяють відтворенню художнього замислу. Виходячи із характеру твору, жест повинен бути легким, але наповненим, ауфтакт повинен бути фіксованим, але передбачати м’яку атаку.
В даному творі фразування музичного тексту дуже тісно пов’язане з фразуванням поетичного. Важливо пояснити хористам логіку мелодичного руху, для того, щоб фраза являла собою органічне ціле, а не просто набір звуків.
Якщо диригент бере в роботу будь – який твір, він має розробити план репетиційної роботи. Припустімо, що диригент вивчив, розібрав і знає твір Б. Лятошинського «Весна» . Щоб хористи мали уявлення про твір диригент повинен зіграти твір або, що є найкращим варіантом, дати хористам можливість прослухати цей твір в найкращому виконанні. Оскільки Борис Лятошинський є визначна постать в хоровій музиці, хормейстер повинен відвести деякий час в роботі для знайомства з епохою, творами композитора, і конкретно з тим твором який взято в роботу.
Якщо у вас в роботі професійний колектив, то часу на розбір твору можна відвести менше ніж в самодіяльному колективі . Але вже при розборі відмітити всі інтонаційні труднощі на шляху кожної партії.
Важливо при першому розборі звернути увагу хористів на ритмічно складні або незручні такти, та проспівати їх декілька разів.
При повільному розборі диригент одразу може наголосити хористам як він буде знімати кінці фраз.
Якщо з проспівуванням твору з текстом у хористів не виникло труднощів, то останні години роботи диригент може приділити засобам виразності, які втілив в творі автор. Робота над динамікою в хорі повинна бути процесом свідомим. При подоланні усіх труднощів можна говорити про художнє виконання твору.
Головним завданням диригента під час концертного виконання твору, являється вміле поєднання як і чітких жестів , що найбільш точно виявляли би авторський задум та диригентську інтерпретацію твору , так і передачі емоційного стану та настрою твору, який має викликати натхнення для емоційного виконання твору хористами.
Вся праця диригента повинна бути присвячена тому, щоб хорове виконання було цілеспрямованим, активним, пробуджувало в людях високі почуття, котрі допомагають нам бути духовно багатшими і добрішими.
VI. Список використаної літератури.
1. Чесноков П. Хор та керування ним - Москва ,1940 ;
Пігров К.К. Руководство хором – М.Музыка, 1964 ;
3. Дмитревская К. Русская советская хоровая музыка. Вып. 1.— М.: «Советский композитор», 1974.
4. Романовський Н. Хоровой словарь – М. Музыка, 2002 ;
5. Енциклопедичний словник.
ПЛАН
I. Короткі відомості про авторів музики і літературного першоджерела.
II. Аналіз літературного твору та його художнього образу.
III. Музично-теоретичний аналіз.
IV. Хорознавчий аналіз.
V. Виконавський аналіз. Заключення.
VI. Список використаної літератури.
Міністерство культури України
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Кафедра хорового диригування
АНАЛІЗ
Хорового твору Б. Лятошинського
На слова О. Пушкіна
«Весна»
студентки І курсу
Ведмідь Ольги
Клас доцента
Заслуженого діяча м-в України
Горбатенко Г. Л.
Київ 2013
1Багрунов В.П. Азбука владения голосом. – С.23.