Файл: IUK_metodichka.pdf

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

Перша кафедра митрополита Руського на рубежі 10 – 11 ст. знаходилась у Переяславі і була перенесена до Києва не раніше 1036 року. Першими руськими святими були принесені язичниками-киянами у жертву богам християни – «варяги» Іоанн та Федір, брати Ярослава Володимировича Борис та Гліб (1071 р.). Ярослав готував канонізацію свого батька Володимира, яке відбулось пізніше.

Становлення писемності. На початку 10 ст. болгарський автор Чорноризець Храбр у «Сказанні про письмена» дав першу періодизацію історії слов‘янської писемності: 1) «язичницький» час, коли для гадання та рахування використовували «черти та рези» – якісь ієрогліфоподібні знаки; 2) «ранньохристиянський», коли слов‘яни, вступивши у тісні контакти з латинянами та ромеями, почали використовувати літери відповідних абеток «без устрою» ; 3) «суто християнський», на який припадає створення слов‘янської абетки Кирилом для потреб перекладу церковної літератури. За даними історичних джерел, слов‘яни 6 - 8 ст. користувались літерами візантійського уставу, з чого виникло протокириличне письмо. У 60-ті роки 9 ст. Кирило винайшов глаголицю, відмінну від протокириличного письма. На початку 10 ст. було створено кириличне письмо у давньоболгарському (38 літер) та давньоморавському (48 знаків) варіантах. Перші кириличні тексти на Русі датуються 10 ст. Багато написів відкрито на побутових речах 11 – 12 ст., у тому числі на пряслах від веретен («Потворинпряслень», «Янка вдала прясленьЖирце», «Невесточь» – всі з центральної частини Києва). Цікаві графіті на стінах Софії Київської, серед яких є запис про смерть Ярослава Мудрого. Унікальними пам‘ятками писемності є берестяні грамоти, перша з яких знайдена у Новгороді 26 червня 1951 р.

Становлення шкільної освіти відбувалось з потреб державного та церковного управління. Перші школи відкривали Володимир, Ярослав, онучка Ярослава Янка Всеволодівна для київських дівчат. Багато дітей одержували початкову освіту у домашніх умовах. Слід зазначити про існування своєрідної моди на «грамотність» серед городян (чоловіків та жінок) 11 – 12 ст. При Софії Київській Ярославом була влаштована бібліотека, скрипторій, почала діяти своєрідна академія на чолі з митрополитом Іларіоном.

Література розвивалась за двома головними напрямками, представленими різноманітними жанрами:

І. Перекладна література: Євангелія та Псалтирі («Остромирове Євангеліє» 1056-1057), богословська література, збірки різноманітних текстів релі- гійно-світського характеру («Ізборники Святослава» 1073 та 1076 років), збірки текстів науково-історичного характеру – хронографи, перекази на біблійну тематику, уривки з античних авторів – апокрифи та повісті.

ІІ. Оригінальна література, написана руською мовою вітчизняними авторами: літописи («Повість врем’яних літ», Київський, Галицько-Волинський), релігійно-філософські трактати Іларіона, Феодосія, Нестора, Якова Мніха, ме- муарно-дидактична проза («Повчання Володимира Мономаха дітям»), героїчний дружинний епос «Слово о полку Ігоровім». Скульптурний портрет одного із героїв «Слова» створено М.М. Герасімовим за черепом із поховання.

49

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

Мистецтво. Архітектура. Будували переважно з дерева. Кам‘яні споруди нечисленні (11 ст. – 5 у Києві, в середині 13 ст. – 150 на всю Русь). З 9 ст. за писемними джерелами відомі кам‘яні палаци київських князів. Рештки мурів палаців 10 – 12 ст. відкриті археологічними розкопками біля Десятинної церкви (В.В. Хвойки – 1908 р., П.П. Толочка – 1972 р.). Першою монументальною культовою спорудою християнської Русі стала церква Богородиці (Десятинна), вперше освячена у 989 р. та зруйнована татарами 6 грудня 1240 р. Шедевром світового рівня, який непогано зберігся до наших часів, є храм Софії у Києві, освячений близько 1030 р. Монументальні захисні споруди представлені рештками Золотих воріт Міста Ярослава.

Образотворче мистецтво церковного та світського спрямування найбільш повно представлено мозаїками та фресками 11 – 12 ст. Софії Київської (Христос Вседержитель, Марія Оранта, фресковий портрет родини Ярослава, сценки з життя князів та бояр на стінах башт, серед яких є зображення музикантів і танцюристів). Цікавими свідченнями епохи стали знахідки дерев‘яних музичних інструментів у Новгороді. Станковий живопис домонгольських часів представлений іконою Володимирської Божої Матері візантійського письма, вивезеної у 1169 р. з жіночого монастиря у Вишгороді під Києвом до Володимира Заліського загонами Андрія Юрійовича Боголюбського. Є дані про існування іконописної майстерні при Печерському монастирі. Кольоровими мініатюрами прикрашені Остромирове Євангеліє та обидва Ізборники Святослава, літописи.

Семінарське заняття до теми 5

1.Розкажіть про основні археологічні культури наддніпрянської України 3 ст. до н.е. – 4 ст. н.е. та можливість їх слов’янської приналежності.

2.Розкажіть про основні археологічні культури східних слов’ян в Україні. Що повідомляли про слов’ян та їх культуру європейські та східні автори раннього середньовіччя?

3.Розкажіть про сільське господарство східних слов‘ян раннього середньовіччя.

4.Пригадайте особливості розвитку ремесел і торгівлі на Русі.

5.Охарактеризуйте стан розвитку військової техніки у східних слов‘ян.

6.Розкажіть про побутову культуру різних верств східнослов‘янського суспільства.

7.Пригадайте особливості язичницького світогляду східних слов‘ян.

8.Наведіть дані про основні етапи становлення християнства на Русі. У чому полягає заслуга князя Володимира Святославовича?

9.Розкажіть про становлення слов‘янської писемності та її поширення на Русі.

10.Розкажіть про освіту та літературу у Київській державі.

11.Розкажіть про видатні пам‘ятки архітектури, живопису Древньої Русі, що збереглись у Києві та в Україні.

50

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

Теми індивідуальних завдань

1.Проблема формування слов’янства за археологічними та писемними джерелами.

2.Основні теорії українського етногенезу.

3.Господарство східних слов’ян та Київської Русі

4.Військова справа, поселення, побут східних слов’ян та Київської Русі.

5.Особливості язичницького світогляду східних слов’ян та Київської Русі.

6.Поширення християнства, писемність, освіта у східних слов’ян та в Київської Русі.

7.Література, мистецтво східних слов’ян та Київської Русі.

Література

Археология Украинской СССР. – Т. 3. – К., 1986. Археологія України / За ред. Залізняка Л.Л. – К., 2005. Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. – К., 1982.

Баран В.Д. Давні слов яни // Україна крізь віки. – Т. 3. – К., 1998.

Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов‘ян. – К., 1991. Бойко Ю.М., Нестеренко В.А. Історія української культури: Навчальний посібник. – Вінниця, 2014.

Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К., 1989. Греков Б.Д. Киевская Русь. – Л., 1953.

Каргер М.К. Древний Киев. – Т. 1. – М.-Л., 1958. Килиевич С.Р. На горе Старокиевской. – К., 1982.

Кресальний М.Й. Софійський заповідник у Києві. – К., 1960. Повість минулих літ. – К., 1989.

Попович М.В. Мировоззрение древних славян. – К., 1985. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1981.

Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М., 1987. Седов В.В. Восточные славяне в VI – XIII вв. – М., 1982.

Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь // Україна крізь віки. – Т. 4. –

К.,1998.

Янин В.Л. Я послал тебе бересту. – М., 1975.

51

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

Тема 6: Українська культура 14 – 18 століть

План

1.Головні напрямки культурного розвитку українського суспільства (освіта, книгодрукування, література, драматургія, мистецтво).

2.Культура запорозького козацтва (джерела формування, склад та чисельність, адміністративно-політичний устрій, військовий устрій та військова справа, звичаї та побут, освіта і шкільництво).

Опорний конспект лекції

1. Головні напрямки культурного розвитку українського суспільства (освіта, книгодрукування, література, драматургія, мистецтво).

Освіта, книгодрукування. Українці та білоруси намагались зберегти національний характер освіти з навчанням на тодішній слов‘яно-руській книжній мові. Про школи 14 – 15 ст. в Україні відомостей дуже мало.

Пізніше освітні заклади поділялись на приватні та корпоративні. Єдиним прикладом успішної діяльності приватної православної школи стала школаакадемія, створена у 1576 р. князем Костянтином-Василем Острозьким у волинському місті Острозі. Навчальний процес вівся трьома мовами – слов‘яноруською, грецькою та латиною. Після смерті Костянтина у 1608 р. Академія занепала і згодом була перетворена його окатоличеними нащадками на єзуїтський колегіум.

У 16 ст. корпоративні школи існували також при монастирях, парафіях та братствах. Перші братства були благодійними об‘єднаннями парафіян того чи іншого храму у місті. Згодом вони почали перебирати на себе і деякі судовоконтролюючі функції, почали відкривати школи власним коштом. Найбільшою певний час була школа Львівського братства при Успенському соборі, відкрита у 1586 р. Викладання велось старослов‘янською та грецькою мовами. Вивчали, як і всюди у тодішній Європі, «сім вільних наук» з метою підготовки православного духовенства – основи тодішньої української інтелігенції. Діяльність братських шкіл регулювалась спеціальними статутами. До нашого часу зберігся статут школи Луцького братства. Кількість братств та братських шкіл постійно зростала. Вони існували не тільки у Львові, Луцьку чи Кам‘янціПодільському, але й Сяноку, Ярославі, Вінниці, Немирові, Крем‘янці.

З початку 17 ст. центр розвитку національної освіти перемістився до Києва. У жовтні 1615 р. дружина мозирського маршалка Лозки Гальшка Гулевичівна подарувала Київському братству садибу на Подолі з умовою відкрити православний монастир та школу при ньому. Згодом, у 1631 р., митрополит Київський Петро Могила заснував школу європейського зразка при Печерському монастирі, навчання у якій велось латиною. Це викликало незадоволення братчиків, за якими стояли заможні православні городяни. Конфлікт було залаго-

52

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇКУЛЬТУРИ. МЕТОДИЧНИЙПОСІБНИК

джено шляхом об‘єднання двох навчальних закладів у колегію, матеріальне забезпечення якої брали на себе православні міщани, а організацію та керівництво навчальним процесом – Петро Могила, після смерті якого у колегіум почали називати Києво-Могилянським. За основу була прийнята програма єзуїтських колегіумів. Термін навчання тривалістю 12 років був поділений на 8 курсів. Заняття проводили латиною, хоча викладали також старослов‘янську, грецьку та польську мови. В останній чверті 18 ст. тут починається викладання богослов‘я, що призвело до надання навчальному закладу у 1694 р. прав і статусу академії, підтверджених указом Петра І у 1701 р. Своєрідними філіями Академії були колегіуми, засновані у Чернігові (1700 р.), Білгороді, котрий у 1726 р. було переведено до Харкова, Переяславі (1730 р.). Правда, на середину 18 ст. система навчання в Київській Академії вже не відповідала вимогам часу. У 1783 р. її було перетворено на вищий духовний навчальний заклад, колегіуми стали семінаріями.

Протестанти і католики відкривали свої навчальні заклади, де викладали латиною або польською мовами. Особливою активністю вирізнялись єзуїти, які засновували численні колегіуми. Вивчали граматику, риторику, поетику, синтаксис, діалектику, філософію, історію, географію, природознавство. Весь курс опановували за сім років. Виховання велось у дусі непримиренності до православних і протестантів, хоча формально не висувалась вимога приналежності учнів до католицизму. Один з таких колегіумів у 1669 р. було перетворено на Львівську єзуїтську академію з якої починається непроста історія Львівського університету, остаточно визнаного таким лише у 1758 р.

У 1755 р. в Москві було відкрито університет, який прийняв до лав своїх вихованців багато української молоді. Перший проект відкриття університету в Україні у 1760 р. було розроблено гетьманом Кирилом Разумовським. Спочатку планувалось перетворити на університет Києво-Могилянську Академію. Згодом пропонувалось відкрити два нових університети – у Києві та Чернігові. Але ці наміри не були підтримані у Петербурзі. Сталося так, що до початку 19 століття вища освіта в Україні зберігала церковний характер.

Елементарна народна освіта забезпечувалась початковими сільськими дяківськими школами. Наприкінці 18 століття було заборонено вчителювання мандрівних дяків і засновано народні училища.

На Західній Україні, яка з другої половини 18 століття поступово перейшла під владу Австро-Угорщини на місце братської системі освіти прийшли школи, відкриті уніатським орденом Василіан. У 1773 р. їм було передано колегіуми забороненого ордену єзуїтів. Проте навчання у цих школах велось латиною. У 1777 р. в Австро-Угорщині було проведено освітянську реформу і створено кілька видів народних державних шкіл, викладання у яких велось німецькою, зрідка слов‘яно-руською мовами. З 1787 р. було дозволено й українську мову навчання для місцевостей з переважанням українського населення, у тому числі для студентів Руського інституту Львівського університету, які не знали латини.

53