Файл: metodichka_agronomi.doc

Якщо в матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів відсутні показники ступеня насиченості ґрунту основами (V, %), його потрібно обчислити самостійно за формулою:

V =х100%,

де S - сума ввібраних основ, мг-екв. на 100 г ґрунту;

Нr - гідролітична кислотність, мг-екв. на 100 г ґрунту.

Дані агрохімічної характеристики ґрунтів полів сівозміни подають у вигляді таблиці (додаток Е).

При захисті даного розділу необхідно відповісти на запитання.

Запитання до розділу 2

1. Склад твердої фази ґрунту, ґрунтового розчину та ґрунтового повітря і їх роль у живленні рослин.

2. Мінеральна та органічна частини ґрунту як джерело поживних елементів для рослин.

3. Вміст валових запасів та рухомих форм поживних елементів у різних ґрунтах.

4. Шляхи підвищення доступності для рослин основних елементів живлення в ґрунті.

5. Колообіг основних елементів живлення в природі та сучасному землеробстві.

6. Вбирна здатність ґрунту, її види, характеристика та роль у практиці застосування добрив і живленні рослин.

7. Від чого залежить реакція ґрунту? Чим обумовлена кислотність ґрунту? Види кислотності ґрунту?

8. Склад і співвідношення ввібраних ГВК катіонів і їх вплив на властивості ґрунту і живлення рослин.

9. Ємність вбирання ґрунту і її величина для різних ґрунтів, ступінь насичення ґрунту основами. Для чого потрібно знати ці показники?

10. Агрохімічна характеристика дерново-підзолистих, сірих лісових, опідзолених та чорноземних ґрунтів, заходи щодо поліпшення їх родючості.

Розділ 3. Хімічна меліорація ґрунтів господарства та ґрунтів полів сівозміни

Ефективність мінеральних добрив різко знижується, при їх використанні на кислих ґрунтах. Тому в господарстві в кожній сівозміні відповідно до матеріалів агрохімічного обстеження виділяють поля, на яких необхідно проводити вапнування, встановлюють послідовність вапнування ґрунтів на окремих полях сівозміни з урахуванням ступеня їх кислотності, ступеня насиченості ґрунту основами і відношення окремих сільськогосподарських культур до реакції ґрунту.

Потребу ґрунтів у вапнуванні можна встановити за значенням обмінної кислотності або ступенем насиченості ґрунту основами (таблиця 1).

Таблиця 1

Визначення потреби у вапнуванні ґрунтів

При складанні плану вапнування спочатку необхідно визначити відношення сільськогосподарських рослин до реакції ґрунту. Вказати показники, за якими можна визначити потребу ґрунтів у вапнуванні. Такі з них як рН_КСl, V (%), Нг (мг-екв/100 г ґрунту) по кожному полі слід взяти із підрозділу 2.2.

В першу чергу слід вапнувати сильнокислі, а в останню - слабокислі ґрунти. При цьому ґрунти з більш високим ступенем насичення основами менше потребують вапнування. Важкі, багаті на гумус ґрунти сильніше протидіють зміні реакції в сторону підкислення чи підлуговування. Тому на цих ґрунтах при рівних значеннях кислотності норми вапна повинні бути більшими, ніж на бідних органічною речовиною ґрунтах, які мають невисокі буферні властивості.

Норми вапна слід встановлювати відповідно до реакцій сільськогосподарських культур щодо кислотності ґрунту та вапнування. В польових зернових сівозмінах з багаторічними травами необхідно вапнувати повною нормою вапна під покривну культуру або під найбільш чутливі до кислотності культури: цукрові буряки, озиму пшеницю, ячмінь, горох, кукурудзу.

В сівозмінах з картоплею або льоном норму вапна зменшують на 0,25, а вапнування наближають до садіння картоплі або посіву льону. У випадку, коли вапнування проводять повною нормою вапна, ці культури розмішують на провапнованому полі через 4-5 років після хімічної меліорації. Це запобігає враженню бульб картоплі паршою звичайною, а льону - судинним бактеріозом.

В овочевих і кормових сівозмінах одноразово вносять повну норму вапна під капусту, коренеплоди, конюшину, зернові, бобові.

Повну норму вапна встановлюють за гідролітичною кислотністю:

Норма СаСО₃ =,т/га,

де 0,5 - кількість г СаСОз, необхідних для нейтралізації 1 мг-екв. кислотності в 1 кг ґрунту;

Нг - величина гідролітичної кислотності, мг-екв. на 100 г ґрунту;

S - площа 1 га, 10 000 м²;

h - глибина орного шару, м;

d - щільність ґрунту, кг/м³;

1 000 - для перерахунку в тонни.

У випадку, коли вапняковий матеріал заорюють на глибину 0,25 м, а щільність ґрунту становить 1 200 кг/м³, формула визначення норми вапна буде мати вигляд:

Норма СаСОз = Нг • 1,5 (т/га).

Норма вапнякового матеріалу обраховується за формулою:

Норма вапнякового матеріалу = х100, т/га,

де С - вміст вапна (СаСОз) у вапняковому матеріалі, %. Нейтралізуючу здатність вапнякових матеріалів (вміст СаСОз) приведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Нейтралізуюча здатність вапнякових матеріалів

Потрібно враховувати, що на одному і тому ж полі в Лісостепу вапнування слід проводити приблизно через 5-8 років. Черговість проведення вапнування на полях, що потребують цього заходу, залежить від ступеня кислотності та чутливості культури до реакції ґрунту. Всі ці заходи необхідно оформити у вигляді таблиці (додаток Є). В поясненні до плану вапнування необхідно вказати строки і способи внесення вапнякових матеріалів, вказати форми і норми вапнякових добрив.

При захисті розділу необхідно дати кваліфіковане пояснення до виконання завдання, і відповісти на запитання.

Запитання до розділу 3

1. Поширення кислих ґрунтів в Україні, у вашій області і господарстві.

2. Вплив реакції ґрунту на доступність рослинам поживних елементів.

3. Відношення сільськогосподарських культур та ґрунтових мікроорганізмів до реакції ґрунту.

4. Взаємодія вапна з кислим ґрунтом. Які зміни відбуваються в ґрунті під дією вапна?

5. Роль кальцію і магнію в живленні рослин.

6. Визначення потреби ґрунту у вапнуванні і методи визначення норми вапна та вапнякових матеріалів.

7. Основні вапнякові добрива: їх характеристика, строки і способи внесення.

8. Ефективність вапнування.