Файл: metodichka_agronomi.doc

В плані використання добрив передбачається розподіл розрахункових норм мінеральних добрив, зокрема NРК, мікродобрив, а також бактеріальних добрив, стимуляторів росту рослин для внесення у вигляді основного, передпосівного, припосівного (рядкового) і підживлення. Слід враховувати, що найбільш ефективним є основне і передпосівне удобрення. Обов'язково необхідно планувати припосівне внесення добрив. Внесення добрив у підживлення повинно бути обґрунтоване особливостями біології (онтогенезу) й агротехніки вирощування сільськогосподарської культури.

План розподілу (використання) добрив у сівозміні привести у вигляді таблиці (додаток О). Після заповнення даної таблиці необхідно по кожному полю сівозміни детально викласти у вигляді таблиці (додаток П) такі дані:

1. агрономічно обґрунтований вибір форм мінеральних добрив відповідно до розрахункових норм та доз при різних строках і способах їх внесення;

2. використання машин та знарядь (із зазначенням марок) для внесення добрив та глибину їх заробки в грунт;

3. перерахувати розраховану кількість добрив, внесених під дану сільськогосподарську культуру в той чи інший строк із діючої речовини у фізичну вагу.

Сільське господарство хоч і носить сезонний характер, проте мінеральні добрива вносяться в грунт майже круглий рік. Тому складають календарний план внесення добрив на всю площу сівозміни. Такий план дає змогу визначати потребу в добривах у найважливіші періоди проведення польових робіт та раціональніше використовувати транспортні і робочі засоби по внесенню добрив, виконанню інших робіт. По суті, календарний план є робочим планом, він дозволяє контролювати виконання передбачених завдань по використанню добрив у сівозміні. При складанні календарного плану слід використовувати символи мінеральних добрив (додаток І).

Після закінчення розділу проаналізувати організаційні та агротехнічні умови виконання розроблених планів і відповісти на запитання.

Запитання до розділу 8

1. Повітряне і кореневе живлення рослин, їх взаємозв'язок.

1. Вплив умов зовнішнього середовища та ґрунтових мікроорганізмів на засвоєння поживних речовин рослинами.

2. Відношення рослин до умов живлення в різні періоди їх росту і розвитку.

3. Строки, способи, норми і дози внесення азотних, фосфорних і калійних добрив під сільськогосподарські культури.

5. Особливості живлення та удобрення озимої пшениці й озимого жита.

6. Особливості живлення і удобрення ярої пшениці, ячменю, вівса.

7. Особливості живлення і удобрення зернобобових культур.

8. Особливості живлення і удобрення круп'яних культур.

9. Особливості живлення і удобрення кукурудзи і соняшнику.

10. Особливості живлення і удобрення цукрових і кормових буряків.

11. Особливості живлення і удобрення картоплі і овочевих культур.

12. Особливості живлення і удобрення плодових і ягідних культур.

13. Особливості живлення і удобрення багаторічних злакових і бобових трав.

14. Діагностика живлення рослин.

Розділ 9. Оцінка системи удобрення

Доцільність рекомендованих норм, форм, способів і строків застосування добрив визначається багатьма організаційно-господарськими та економічними показниками, а саме: підвищення врожайності та збільшення валового збору рослинницької продукції, умовно чистий прибуток (вартість прибавки врожаю з вирахуванням затрат, пов'язаних з її одержанням), окупність 1 грн. затрат на використання добрив, виражену в гривнях (відношення вартості приросту врожаю до суми затрат, пов'язаних із використанням добрив), рівень рентабельності (відношення умовно чистого прибутку від застосування добрив до затрат на їх використання, виражене в процентах) та інші. Для цього існують різні способи визначення показників економічної ефективності застосування добрив.

При сучасному економічному стані в країні, в зв'язку із нестабільністю цін на продукцію рослинництва і добрива, в курсовій роботі пропонується це зробити простим і доступним способом, який базується на визначенні господарської та енергетичної ефективності використання добрив.

9.1. Господарська ефективність використання родючості ґрунту і застосування добрив. Господарська ефективність (С) виражається відношенням фактично отриманої врожайності на конкретному полі до врожайності, яку повинні отримати за рахунок існуючої родючості ґрунту і внесених добрив. Вона визначається за формулою: С = х100%,

де С - ефективність використання природної родючості ґрунту і добрив, %;

Уф - фактична врожайність, ц/га;

Ур - ресурсна урожайність, ц/га.

Фактична урожайність (Уф) береться із даних обліку врожайності конкретної культури на даному полі. В даному випадку фактична врожайність береться із таблиці (додаток В).

Ресурсна урожайність (Ур) визначається за формулою: Ур = Б • Ц + Км • Ом + Ко • Оо,

де Б - середньозважений бонітет родючості ґрунту в даному полі, балів;

Ц - ціна одного балу родючості ґрунту, ц рослинницької продукції;

Км - кількість мінеральних добрив у д. р., внесених під культуру, ц/га;

Ом - окупність 1 ц д. р. мінеральних добрив приростом врожаю основної продукції культури, ц;

Ко - норма органічних добрив, внесених під культуру, т/га;

Оо - окупність 1 т органічних добрив приростом врожаю основної продукції культури, ц.

В даному випадку ресурсна урожайність береться з таблиці (додаток М).

Одним із важливих показників ефективності використання добрив є окупність 1 кг діючої речовини поживних елементів, внесених з добривами, приростом урожаю рослинницької продукції в кілограмах.

Для визначення окупності (агрохімічної ефективності) добрив використовують формулу: Ом = ,

де Ом - окупність 1 кг д. р мінеральних добрив приростом врожаю основної продукції культури, кг;

Ур - планова урожайність культури в даному полі, кг/га;

Уп - урожайність за рахунок природної родючості ґрунту (Б • Ц), кг/га;

Км - кількість мінеральних добрив в д.р., внесених під культуру, кг/га;

Результати розрахунків заносять у таблицю (додаток X).

Визначивши господарську ефективність використання родючості ґрунту і добрив у кожному полі сівозміни, слід проаналізувати результати. Якщо господарська ефективність менше 100 %, а окупність 1 кг д. р. мінеральних добрив приростом врожаю основної продукції культури менше нормативної для умов Вінницької області (таблиця 23), то слід звернути увагу на те, чи витримується в господарстві рекомендоване для даних ґрунтів співвідношення N:Р:К, чи правильно ведеться розподіл добрив для основного удобрення, внесення в рядки при посіві, для підживлення і т. п.

Таблиця 23

Нормативна окупність (агрохімічна ефективність) 1 кг д. р. мінеральних добрив прибавкою врожаю сільськогосподарських культур

для умов Вінницької області, кг

9.2. Економічна ефективність застосування добрив. Заходи щодо застосування добрив в сільському господарстві повинні бути економічно вигідні і енергетично доцільні. Для розробок прогресивніших, менш енерговитратних прийомів і технологій застосування добрив важлива комплексна їх оцінка з урахуванням агрохімічної, економічної і енергетичної ефективності.

При визначенні фактичної економічної ефективності окремих культур оцінюють надбавку врожаю за поточними цінами. Це дозволяє виявити доцільність вкладень в одержану надбавку урожаю від добрив.

Витрати на отримання приросту врожаю від мінеральних добрив (А) розраховуються за формулою:

А = А_доб. + А_внес. + А_над. + А_р. + А_зв.,

де А_доб. – витрати господарства на придбання мінеральних добривв асортименті за цінами для сільського господарства; А_внес. – витрати на розвантаження, зберігання, підготовку, перевезення в поле і внесення мінеральних добрив; А_над. – витрати на збирання, перевезення приросту урожаю від добрив з поля, її доопрацювання; А_р – витрати на реалізацію приросту врожаю або закладку її на зберігання; А_зв. – загально виробничі, загальногосподарські та інші витрати, які віднесені за діючою системою бухгалтерського обліку на собівартість приросту врожаю.

Визначення чистого доходу від застосування мінеральних добрив. Чистий дохід господарства від застосування добрив під сільськогосподарську культуру визначається за формулою:

ЧД = (В + в) - А,

де В – вартість основної продукції, одержаної в результаті застосування добрив, грн..; в – вартість побічної продукції, грн.; А – сума витрат, зв’язаних із застосуванням добрив, для отримання приросту врожаю.

Рентабельність застосування добрив може бути визначена в розрахунку за 1 рік або за весь період їх дії з урахуванням післядії:

Р = (В + в / А - 1) * 100;

Р = (∑(В + в) / ∑А - 1) * 100,

де Р – рентабельність, %; (В + в) – вартість додатково одержаної основної і побічної продукції від застосування добрив; ∑(В + в) – вартість приросту урожаю за весь термін дії добрив; А – витрати, пов’язані із застосуванням добрив, грн.; ∑А – сумарні витрати, пов’язані із застосуванням добрив, грн.

Дані щодо витрат на отримання приросту урожаю від застосування мінеральних добрив, вартість мінеральних добрив студент отримує додатково від викладача.