Файл: mitna_sprava.pdf

Субсидія - фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб'єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки).

Внутрішня субсидія - передбачає бюджетне фінансування національного виробника для підвищення конкурентоспроможності його продукції на внутрішньому ринку порівняно з імпортною.

Експортна субсидія - передбачає пільги фінансового характеру, що надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за межі країни. В результаті таких субсидій експортери дістають можливість продавати товар на зовнішньому ринку за нижчою ціною, чим на внутрішньому. Експортні субсидії в цілому по економіці звичайно не перевищують 1% вартості експорту оброблювальної промисловості індустріальних країн..

Експортні субсидії почали використовуватися з кінця XIX ст. як одна з форм конкурентної боротьби за зовнішні ринки. Надання експортних субсидій – це спосіб державного стимулювання експорту за рахунок бюджету. Експортне субсидування можливо у формі прямого фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і експортного виробництва, а також шляхом надання сприятливих кредитів. Державні органи України в умовах хронічного дефіциту бюджету, спаду національного виробництва не мають в своєму розпорядженні достатніх фінансових ресурсів для надання експортної субсидії вітчизняним експортерам.

Експортна субсидія (еxport subsidy) – допомога, переважно в грошовій формі, надана державою виробнику або продавцю експортного товару, що відшкодовує частину витрат виробництва або обігу, з метою підвищення конкурентоспроможності товару на зовнішньому ринку шляхом надання підприємствам можливості знижувати експортні ціни без скорочення прибутку.

Експортні субсидії можуть бути прямими і непрямими (прихованими).

Прямі фінансові субсидії надаються у вигляді виплат з державного бюджету при продажі товарів і послуг за кордоном за цінами нижче, ніж у конкурентів, або навіть нижче за середньосвітові ціни.

Прямі експортні субсидії, безпосередньо виплачувані державою експортерові, можуть надаватися в трьох формах:

−виплата деякої суми у визначеній пропорції до експорту;

−повернення експортерові різниці між внутрішньою і світовою цінами, якщо

перша вище;

−фінансування державою деяких витрат експортера, наприклад, витрат на дослідження зовнішніх ринків, рекламу, транспорт і т. д.:

Непрямі (приховані) субсидії означають фінансові пільги окремим галузям народного господарства чи економіки вцілому на отримання кредитів, сплату податків тощо (при сплаті акцизів, зменшенні або звільненні від внутрішніх податків, митних зборів і інших зборів і надання різних кредитних пільг).

Непрямі субсидії, що надаються у вигляді різних пільг з метою зниження витрат експортера або одержання їм додаткових доходів в інших сферах, можуть надаватися у наступних формах:

−податкові пільги (держава може надавати різні пільги по податку на прибуток, по податку з доходів фізичних осіб, по виплатах із заробітної плати; виключати деякі витрати із

суми, що підлягає оподатковуванню; дозволяти прискорену амортизацію, повертати мита на імпортну сировину при подальшому експорті продукції, зробленої з цієї сировини);

−державне кредитування (держава може надавати кредити експортерам на пільгових умовах по відсотках і терміна, кредити закордонним державам для закупівлі товарів на вітчизняному ринку, а також здійснювати державне страхування експортних кредитів по знижених ставках. У цьому випадку держава бере на себе ризик неплатежу. Ризики в даному випадку бувають комерційними і політичними (неотримання платежу від імпортера, затримка постачання товару, зміна умов валютного і ліцензійного контролю в країні-імпортері, зміна курсу валют, експропріація, державний переворот і т. д.). У ряді країн для цих цілей створені спеціальні установи, наприклад, у США – Експортно-імпортний банк,

уВеликобританії – Департамент гарантій експортних кредитів. До цієї групи непрямих субсидій також відносяться різного роду пільги, що надаються в кредитній сфері, особливо коли в країні мають місце певні обмеження.

Прямі субсидії мають занадто явний характер, що істотно підвищує імовірність прийняття країнами-імпортерами відповідних мір. Тому зазвичай експортерам надаються непрямі субсидії.

Субсидії є таким самим істотним елементом протекціонізму, як і мита, але якщо останні встановлюються для захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку з метою розширення виробництва в імпортозаміщюючому секторі економіки, то експортні субсидії – на зовнішньому.

Використання експортних субсидій частково регламентується положеннями ГАТТ – Генеральною угодою за тарифами і торгівлею, яка з січня 1995 р. одержала назву Всесвітньої торгової організації (ВТО). До складу ВТО входять більше 150 країн світу.

У 1993 р. в Уругваї була прийнята Угода по субсидіях і компенсаційних заходах – «Кодекс по субсидіях». Головна мета цього Кодексу – створити нормальні умови конкуренції на світовому ринку. Досягнення цієї мети забезпечується наступними заходами:

−надання прямих субсидій підприємствам або галузям, що виконують експортні замовлення;

−надбавки (премії) за експорт;

−пільгові транспортні або фрахтові тарифи;

−податкові пільги експортерам.

Крім того, експортні субсидії регламентуються правилами антидемпінгової процедури.

Кожна держава аби захистити вітчизняного товаровиробника визначає механізми захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів. В Україні це здійснюється на основі Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»,

Субсидований імпорт - ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару.

Відповідно до Закону можуть застосовуватися компенсаційні заходи щодо субсидованого імпорту в Україну з метою усунення наслідків субсидії, що безпосередньо або опосередковано надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту

товару, ввезення якого на митну територію України заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

За результатами антисубсидійного розслідування можуть застосовуватися компенсаційні заходи - попередні або остаточні заходи

Експортні субсидії нерідко набувають форми кредитів, що субсидуються, національним експортерам, видаваних державними банками під ставку відсотка нижче за ринкову, або державних кредитів іноземним імпортерам за обов'язкової умови закупівлі товарів тільки у фірм країни, що надала такий кредит.

Кредитування експортерів — надання фірмам–експортерам через державні банки або спеціальні органи короткострокових і довгострокових кредитів. Такі методи державного заохочення експортного виробництва та експортування за сучасних умов стали органічною частиною механізму реалізації зовнішньоторговельних політик держав. Важливе місце серед них належить прямому державному кредитуванню зовнішньоторговельних операцій, а також різноманітним засобам підтримки приватного кредитування. Серед основних форм участі держави в кредитуванні експорту слід виокремити:

–надання прямих експортних кредитів;

–рефінансування експортних кредитів, наданих комерційними банками;

–використання фондів допомоги для поліпшення умов кредитування експортних

угод;

–виплата бюджетних субсидій з метою підтримання пільгових відсоткових ставок по експортних кредитах;

–страхування експортних кредитів шляхом надання державних гарантій на них. Однією з найстаріших і найпоширеніших форм фінансового заохочення вивезення

товарів є страхування експорту, яке найчастіше здійснюється через надання державних гарантій на експортні кредити.

Характерною рисою сучасного страхування експортних кредитів є розширення його функцій, яке проявляється в тому що:

–видача гарантій по кредитах безпосередньо банкам, що фінансують експорт, стала неодмінною умовою отримання банківського кредиту і, врешті–решт, отримання експортного контракту;

–на доповнення до гарантій стосовно традиційних комерційних ризиків (неплатоспроможність імпортера, стихійні лиха, відмова від товару тощо) воно охоплює значну частину різновидів політичних ризиків (воєнні дії, революція, експропріація, націоналізація тощо).

Надання державних гарантій на експортні кредити є в багатьох випадках першочерговою умовою його отримання. Тому значення державного страхування в зовнішній торгівлі постійно зростає, що дозволяє підвищити ефективність експортних операцій.

Сучасна зовнішня торгівля практично немислима без надання експортних кредитів. Це пояснюється також підвищенням вартості товарів на світовому ринку, насамперед високотехнологічних виробів і комплектного обладнання. Отже, постала потреба у створенні не лише пільгових, як раніше, умов кредитування зовнішньоторговельних заходів, що в сукупності створило сучасну систему кредитного заохочення експорту. Якісно новими елементами стали такі:

орієнтація передусім на найперспективніші вироби машинобудівної продукції в кожній країні;

·поширення державної допомоги на короткострокове кредитування;

·порівняно широке використання міжурядових банківських організацій для збуту національної продукції.

Одним з найважливіших аспектів формування преференційних умов кредитування стало підвищення ролі державного страхування, що значною мірою пом’якшило для експортерів гостроту проблеми з’ясування платоспроможності їх зовнішньоторговельних партнерів.

За фінансової підтримки уряду розвиток кредитування експорту в багатьох країнах стимулювався й іншими методами заохочення, наприклад зниженням або заморожуванням процентних ставок на експортні кредити нижче за ставки, що діяли на внутрішньому ринку. Крім того, подовжувався термін кредитування, зменшувалися штрафні ставки за прострочення платежу, збільшувалася частка фінансування за рахунок пільгового кредиту, полегшувалась і спрощувалась процедура його отримання.

З метою максимального надання національним виробникам реальних можливостей у торгівлі з країнами, що розвиваються, уряди створювали спеціальні фонди і навіть установи для кредитування таких поставок, а також розробляли особливо пільгові умови кредитування щодо процентних ставок, первинного внеску й форм погашення кредиту.

Серед різних форм сучасного стимулювання експорту найбільш всеохоплюючою і поширеною є звільнення експортерів від сплати непрямих і деяких прямих податків, до чого вдаються майже всі розвинені держави.

Податкові пільги застосовуються, як правило, однаковою мірою до всіх учасників міжнародної торгівлі. Однак оскільки переважна частка обсягу світового експорту припадає на взаємний оборот розвинених країн, ці пільги практично сприяють реалізації продукції передусім у найрозвиненіших країнах.

Цей вид пільг є однією з найбільш прихованих форм фінансового заохочення експорту, бо в кожній країні поряд з однаковими або схожими податками існують специфічні податки, а також різноманітні винятки щодо оподаткування окремих товарів, операцій або підприємств. Прагнення максимально використати переваги національної податкової системи в інтересах зовнішньоторговельної експансії спричинилося до безлічі пільг, внаслідок чого урахування і оцінка їх ефективності стала складною проблемою.

Податкове заохочення експорту здійснюється переважно в такі способи:

o у всіх країнах вживаються заходи в межах діючих національних систем оподаткування, що передбачають додаткові пільги, наприклад звільнення експортних товарів від непрямих податків;

o розширюється номенклатура товарів, відповідно до яких стягнуті раніше митні збори повертаються (повернення мита);

o передбачається звільнення від сплати податків на матеріали, використані у виробництві експортних товарів;

o знижується пряме оподаткування підприємців для часткової компенсації їх витрат як експортерів;

o дозволяється створювати неоподатковувані грошові форми для розвитку експорту; o передбачається відстрочення сплати податків;

o запроваджується система умовного безмитного ввезення.

Поряд з непрямим оподаткуванням у багатьох країнах експортерам надаються пільги

уформі часткового звільнення від сплати прямих податків, знижується податок з фірм, що створюють зарубіжні філії.