ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.03.2024
Просмотров: 174
Скачиваний: 0
Часто в’язкість у системі СІ записують у |
Па с. Після нескладних |
|||||||||||||
перетворень |
|
|
над |
|
попереднім |
|
виразом |
маємо: |
||||||
|
|
кг м м |
|
|
кг м с кг м 1 |
с н с Па с |
||||||||
|
с |
|
|
|
кг м 1 с 1 |
|||||||||
CI |
|
м |
м |
2 |
|
с |
|
|
м с м с |
с2 |
м2 |
м2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коефіцієнт внутрішнього тертя рідин і газів залежить від |
||||||||||||
температури, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
Явище внутрішнього тертя має велике практичне значення. |
||||||||||||
Наприклад, змащення мастилами тертьових поверхонь |
|
|||||||||||||
у механізмах дозволяє замінити зовнішнє тертя (сухе) значно меншим |
||||||||||||||
внутрішнім тертям мастил. Зниження тертя |
значно продовжує час їх |
|||||||||||||
експлуатації. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
Основними |
методами |
визначення |
|
|
||||||||
коефіцієнтів внутрішнього тертя є: 1) метод |
|
|
||||||||||||
Стокса; 2) метод капілярних трубок; 3) метод |
|
|
||||||||||||
загасаючих коливань, спричинених кулею чи |
О |
|
||||||||||||
диском, |
підвішеним на |
пружній нитці, |
у |
|
|
|||||||||
досліджуваному в’язкому середовищі; 4) |
|
|
||||||||||||
метод двох обертових коаксіальних циліндрів, |
A |
|
||||||||||||
установлених таким чином, що якщо |
|
|||||||||||||
зовнішній циліндр приводиться в обертання, |
|
FA |
||||||||||||
то внутрішній циліндр, підвішений на пружній |
|
|||||||||||||
нитці, |
повертається |
під |
|
дією |
сили |
|
|
|||||||
внутрішнього тертя на деякий кут, за яким |
|
FС |
||||||||||||
визначається коефіцієнт в’язкості. |
|
|
|
|||||||||||
|
|
У даній роботі для визначення |
|
|
||||||||||
коефіцієнта в’язкості рідини |
застосовується |
|
L |
|||||||||||
метод Стокса. Метод Стокса – це |
|
|||||||||||||
абсолютний |
|
метод. |
При |
визначенні |
|
V |
||||||||
коефіцієнта внутрішнього тертя за методом |
|
|||||||||||||
Стокса опускають дуже маленьку тверду |
|
|
||||||||||||
кульку у досліджувану в’язку рідину. Шар |
|
|
||||||||||||
рідини, що безпосередньо дотикається |
Х |
|
||||||||||||
поверхні кульки, прилипає до неї і далі |
P |
|||||||||||||
рухається разом з нею. Рідина чинить опір |
|
|||||||||||||
руху кульки. |
Сила опору |
виникає внаслідок |
|
|
||||||||||
тертя між шарами рідини, що прилягають до |
B |
|
||||||||||||
прилиплого до поверхні кульки шару рідини, |
|
|||||||||||||
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
15 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 2.2.2 |
тобто опір середовища визначається внутрішнім тертям рідини.
На кульку, що опускається у рідині, діє три сили (рис.2.2.2): сила земного тяжіння, сила Архімеда, сила в’язкого тертя.
Сила земного тяжіння:
|
Р m g V g |
4 |
r3 |
к |
g , |
|
(2.2.6) |
|||
|
|
|
||||||||
|
к |
|
|
к к |
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
де m маса кульки, V |
|
r3 об'єм кульки, |
|
густина |
||||||
|
|
|||||||||
к |
к |
3 |
|
|
|
|
|
к |
|
|
матеріалу кульки, r радіус кульки, |
g прискорення вільного |
падіння.
Сила Архімеда (дорівнює вазі рідини витісненою кулькою, і
направлена до поверхні рідини): |
4 |
|
|
|
|
||||
F |
m |
p |
g V g |
r3 |
p |
g , |
(2.2.7) |
||
|
|||||||||
A |
|
p к |
3 |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
де mp маса рідини, витіснена кулькою, р густина рідини.
Сила в’язкого тертя залежить від в’язкості рідини, форми тіла та його геометричних розмірів. Силу в’язкого тертя для кульки, яка рухається у в’язкому середовищі, визначають за формулою Стокса і називають силою Стокса:
FC 6 rV , |
(2.2.8) |
де коефіцієнт в’язкого тертя рідини, V швидкість руху кульки
відносно рідини.
Складемо на основі другого закону Ньютона рівняння руху кульки у векторній формі:
P F |
F |
ma , |
(2.2.9) |
A |
C |
|
|
де a dV вектор прискорення кульки dt
|
dV |
|
|
|
|
m |
|
P F |
F . |
(2.2.10) |
|
|
|||||
|
dt |
|
A |
C |
|
|
|
|
|
|
Спроектуємо отримане рівняння на вісь OX , направимо її вздовж руху кульки (рис. 3.2.2), отримаємо:
m |
dV |
P F |
A |
F . |
(2.2.11) |
|
|||||
|
dt |
C |
|
||
|
|
|
|
Беручи до уваги рівняння (2.2.6, 2.2.7, 2.2.8) із (2.2.11), маємо:
16
4 |
r3 |
|
dV |
6 rV |
4 |
r3g( |
|
|
|
) . (2.2.12) |
|
3 |
к dt |
3 |
к |
p |
|||||||
|
|
|
|
|
Ми отримали диференційне рівняння, яке описує рух кульки у в’язкому середовищі. Після нескладних перетворень рівняння (2.2.12) можна привести до вигляду:
|
dV 9 |
|
V |
( к |
p )g |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
(2.2.13) |
|
|
|
|
к r2 |
|
|
|||||
|
dt |
2 |
|
|
|
к |
|
|||
Розв’язок диференціального рівняння (2.13) задовольняє функція |
|
2r2 g |
|
|
|
|
|
9 |
|
t |
|
|
|
к |
p |
|
2 |
|
||||||
V |
|
|
|
1 e |
|
2 кr |
|
. |
(2.2.14) |
||
9 |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Проаналізуємо рівняння (2.2.14), очевидно, що з часом величина
|
9 |
t |
e |
2 кr2 |
досить швидко зменшується і через досить малий проміжок |
часу швидкість руху кульки в рідині набуває постійної швидкості
V0 (рис. 2.2.3). Це означає, що |
всі сили що діють на кульку , |
||
урівноважились, і її подальший рух стає рівномірним: |
|||
V0 |
2r2 g к |
p |
|
|
|
(2.2.15) |
|
9 |
|
||
|
|
|
V
V0
0
τ |
t |
Рис. 2.2.3.
Рівняння (2.2.15) можна отримати простіше із виразу (2.2.12). Прийнявши (без доведення), що кулька у рідині через деякий час буде рухатися з постійною швидкістю V V0 , тобто її
17
прискорення dV 0. За цих умов рівняння руху кульки (2.2.12) dt
набуває вигляду 6 rV0 |
|
4 |
r3g( |
к |
p ), розв’язавши яке, |
|
3 |
||||||
|
|
|
|
|
отримаємо (2.2.15).
Коефіцієнт внутрішнього тертя за допомогою описаного методу можна визначити на віскозиметрі Стокса. Він являє собою скляний циліндр , заповнений досліджуваною рідиною (рис. 2.2.2). У центрі циліндра зверху поміщена лійка В, через яку кульки попадають у центральну частину циліндра з рідиною . На бічній поверхні циліндра знаходяться дві позначки N і M , відстань між якими l. Падаючи, кулька спочатку рухається прискорено, а далі рівномірно. Позначка N ставиться в тому місці, де рух кульки стає рівномірним. Вимірюючи секундоміром час руху кульки від позначки N до позначки M і відстань між ними, обчислюють швидкість падіння кульки V0 .. Кульки, що впали на дно
циліндра, збираються на сітці і можуть бути з нею вийняті з циліндра.
Розв’язавши рівняння (2.2.15) відносно коефіцієнта
внутрішнього тертя , врахувавши, що V |
|
|
L |
(де t час за який |
0 |
|
|||
|
|
t |
кулька проходить відстань між мітками), одержуємо наступну формулу для його розрахунку:
|
2 |
К |
Р |
r2 gt |
|
|||
|
|
|
|
|
|
. |
(2.2.16) |
|
|
|
|
L |
|
||||
9 |
|
|
|
|
|
|
Формула (3.2.16) справедлива для випадку, якщо кулька рухається в посудині нескінченних розмірів, заповненій рідиною. Для посудин скінченних розмірів вносяться поправки на вплив близькості стінок і дна посудини. З внесенням зазначених поправок розрахункова формула (2.2.16) для визначення коефіцієнта в’язкості рідини методом Стокса набуває такого вигляду:
18
2 |
|
К |
Р r2 gt |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
(2.2.17) |
|
|
|
|
r |
|
|
|||||
9 |
|
r |
|
|||||||
|
|
|
l 1 2.4 |
|
|
1 1.33 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
R |
|
H |
|
де R радіус циліндра, H висота стовпчика рідини в циліндрі.
Порядок виконання роботи та обробка результатів експерименту
1.Відібрати 25-30 полістиролових кульок однакового кольору та пронумерувати їх (помістити в комірку планшета під відповідними номерами). Мікрометром виміряти діаметр кожної
пронумерованої кульки. Після визначення діаметра кульки, результати записують у таблицю 2.2.1, зберігаючи нумерацію (номер кульки у планшеті та номер запису її діаметра у таблиці повинен збігатися).
2.Проаналізувати таблицю результатів вимірювань. У таблиці знаходимо 2-4 кульки з найменшим діаметром і 2-4 – з найбільшим, ставимо у рядках, де записано їх розміри прочерки, а кульки під цими номерами забираємо з планшета (їх у подальшому не використовуємо в експерименті).
3.Знайти значення середнього радіуса для кульок. При цьому забраковані кульки не враховуємо.
4.Визначити загальну масу кульок, що залишилися у планшеті (зважити разом усі кульки на точних терезах або електронній вазі). Значення маси записати у таблицю.
3 m
5. Знайти середню густину матеріалу кульок к 4N r3 ,
де m маса всіх кульок, N кількість кульок, r середній радіус кульки.
Густину води при даній температурі взяти із таблиць ( при
t 200 C, p |
1000 |
кг |
). |
|
м3 |
||||
|
|
|
6.Визначити відстань L між мітками циліндра.
7.Змочити кульки водою. Опустити окремо кожну кульку через лійку у циліндр з водою і за допомогою секундоміра визначити час t її руху між мітками. Результати вимірювань записати у таблицю. Дослід повторити для всіх кульок.
19