Файл: molfizБІО2011кін_вар.pdf

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 26.03.2024

Просмотров: 174

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Часто в’язкість у системі СІ записують у

Па с. Після нескладних

перетворень

 

 

над

 

попереднім

 

виразом

маємо:

 

 

кг м м

 

 

кг м с кг м 1

с н с Па с

 

с

 

 

 

кг м 1 с 1

CI

 

м

м

2

 

с

 

 

м с м с

с2

м2

м2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коефіцієнт внутрішнього тертя рідин і газів залежить від

температури,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Явище внутрішнього тертя має велике практичне значення.

Наприклад, змащення мастилами тертьових поверхонь

 

у механізмах дозволяє замінити зовнішнє тертя (сухе) значно меншим

внутрішнім тертям мастил. Зниження тертя

значно продовжує час їх

експлуатації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основними

методами

визначення

 

 

коефіцієнтів внутрішнього тертя є: 1) метод

 

 

Стокса; 2) метод капілярних трубок; 3) метод

 

 

загасаючих коливань, спричинених кулею чи

О

 

диском,

підвішеним на

пружній нитці,

у

 

 

досліджуваному в’язкому середовищі; 4)

 

 

метод двох обертових коаксіальних циліндрів,

A

 

установлених таким чином, що якщо

 

зовнішній циліндр приводиться в обертання,

 

FA

то внутрішній циліндр, підвішений на пружній

 

нитці,

повертається

під

 

дією

сили

 

 

внутрішнього тертя на деякий кут, за яким

 

FС

визначається коефіцієнт в’язкості.

 

 

 

 

 

У даній роботі для визначення

 

 

коефіцієнта в’язкості рідини

застосовується

 

L

метод Стокса. Метод Стокса – це

 

абсолютний

 

метод.

При

визначенні

 

V

коефіцієнта внутрішнього тертя за методом

 

Стокса опускають дуже маленьку тверду

 

 

кульку у досліджувану в’язку рідину. Шар

 

 

рідини, що безпосередньо дотикається

Х

 

поверхні кульки, прилипає до неї і далі

P

рухається разом з нею. Рідина чинить опір

 

руху кульки.

Сила опору

виникає внаслідок

 

 

тертя між шарами рідини, що прилягають до

B

 

прилиплого до поверхні кульки шару рідини,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2.2


тобто опір середовища визначається внутрішнім тертям рідини.

На кульку, що опускається у рідині, діє три сили (рис.2.2.2): сила земного тяжіння, сила Архімеда, сила в’язкого тертя.

Сила земного тяжіння:

 

Р m g V g

4

r3

к

g ,

 

(2.2.6)

 

 

 

 

к

 

 

к к

3

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

де m маса кульки, V

 

r3 об'єм кульки,

 

густина

 

 

к

к

3

 

 

 

 

 

к

 

матеріалу кульки, r радіус кульки,

g прискорення вільного

падіння.

Сила Архімеда (дорівнює вазі рідини витісненою кулькою, і

направлена до поверхні рідини):

4

 

 

 

 

F

m

p

g V g

r3

p

g ,

(2.2.7)

 

A

 

p к

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де mp маса рідини, витіснена кулькою, р густина рідини.

Сила в’язкого тертя залежить від в’язкості рідини, форми тіла та його геометричних розмірів. Силу в’язкого тертя для кульки, яка рухається у в’язкому середовищі, визначають за формулою Стокса і називають силою Стокса:

FC 6 rV ,

(2.2.8)

де коефіцієнт в’язкого тертя рідини, V швидкість руху кульки

відносно рідини.

Складемо на основі другого закону Ньютона рівняння руху кульки у векторній формі:

P F

F

ma ,

(2.2.9)

A

C

 

 

де a dV вектор прискорення кульки dt

 

dV

 

 

 

 

m

 

P F

F .

(2.2.10)

 

 

dt

 

A

C

 

 

 

 

 

 

Спроектуємо отримане рівняння на вісь OX , направимо її вздовж руху кульки (рис. 3.2.2), отримаємо:

m

dV

P F

A

F .

(2.2.11)

 

 

dt

C

 

 

 

 

 

Беручи до уваги рівняння (2.2.6, 2.2.7, 2.2.8) із (2.2.11), маємо:

16


4

r3

 

dV

6 rV

4

r3g(

 

 

 

) . (2.2.12)

3

к dt

3

к

p

 

 

 

 

 

Ми отримали диференційне рівняння, яке описує рух кульки у в’язкому середовищі. Після нескладних перетворень рівняння (2.2.12) можна привести до вигляду:

 

dV 9

 

V

( к

p )g

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

(2.2.13)

 

 

 

к r2

 

 

 

dt

2

 

 

 

к

 

Розв’язок диференціального рівняння (2.13) задовольняє функція

 

2r2 g

 

 

 

 

 

9

 

t

 

 

к

p

 

2

 

V

 

 

 

1 e

 

2 кr

 

.

(2.2.14)

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проаналізуємо рівняння (2.2.14), очевидно, що з часом величина

 

9

t

e

2 кr2

досить швидко зменшується і через досить малий проміжок

часу швидкість руху кульки в рідині набуває постійної швидкості

V0 (рис. 2.2.3). Це означає, що

всі сили що діють на кульку ,

урівноважились, і її подальший рух стає рівномірним:

V0

2r2 g к

p

 

 

(2.2.15)

9

 

 

 

 

V

V0

0

τ

t

Рис. 2.2.3.

Рівняння (2.2.15) можна отримати простіше із виразу (2.2.12). Прийнявши (без доведення), що кулька у рідині через деякий час буде рухатися з постійною швидкістю V V0 , тобто її

17


прискорення dV 0. За цих умов рівняння руху кульки (2.2.12) dt

набуває вигляду 6 rV0

 

4

r3g(

к

p ), розв’язавши яке,

3

 

 

 

 

 

отримаємо (2.2.15).

Коефіцієнт внутрішнього тертя за допомогою описаного методу можна визначити на віскозиметрі Стокса. Він являє собою скляний циліндр , заповнений досліджуваною рідиною (рис. 2.2.2). У центрі циліндра зверху поміщена лійка В, через яку кульки попадають у центральну частину циліндра з рідиною . На бічній поверхні циліндра знаходяться дві позначки N і M , відстань між якими l. Падаючи, кулька спочатку рухається прискорено, а далі рівномірно. Позначка N ставиться в тому місці, де рух кульки стає рівномірним. Вимірюючи секундоміром час руху кульки від позначки N до позначки M і відстань між ними, обчислюють швидкість падіння кульки V0 .. Кульки, що впали на дно

циліндра, збираються на сітці і можуть бути з нею вийняті з циліндра.

Розв’язавши рівняння (2.2.15) відносно коефіцієнта

внутрішнього тертя , врахувавши, що V

 

 

L

(де t час за який

0

 

 

 

t

кулька проходить відстань між мітками), одержуємо наступну формулу для його розрахунку:

 

2

К

Р

r2 gt

 

 

 

 

 

 

 

.

(2.2.16)

 

 

 

L

 

9

 

 

 

 

 

 

Формула (3.2.16) справедлива для випадку, якщо кулька рухається в посудині нескінченних розмірів, заповненій рідиною. Для посудин скінченних розмірів вносяться поправки на вплив близькості стінок і дна посудини. З внесенням зазначених поправок розрахункова формула (2.2.16) для визначення коефіцієнта в’язкості рідини методом Стокса набуває такого вигляду:

18


2

 

К

Р r2 gt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

(2.2.17)

 

 

 

r

 

 

9

 

r

 

 

 

 

l 1 2.4

 

 

1 1.33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

H

 

де R радіус циліндра, H висота стовпчика рідини в циліндрі.

Порядок виконання роботи та обробка результатів експерименту

1.Відібрати 25-30 полістиролових кульок однакового кольору та пронумерувати їх (помістити в комірку планшета під відповідними номерами). Мікрометром виміряти діаметр кожної

пронумерованої кульки. Після визначення діаметра кульки, результати записують у таблицю 2.2.1, зберігаючи нумерацію (номер кульки у планшеті та номер запису її діаметра у таблиці повинен збігатися).

2.Проаналізувати таблицю результатів вимірювань. У таблиці знаходимо 2-4 кульки з найменшим діаметром і 2-4 – з найбільшим, ставимо у рядках, де записано їх розміри прочерки, а кульки під цими номерами забираємо з планшета (їх у подальшому не використовуємо в експерименті).

3.Знайти значення середнього радіуса для кульок. При цьому забраковані кульки не враховуємо.

4.Визначити загальну масу кульок, що залишилися у планшеті (зважити разом усі кульки на точних терезах або електронній вазі). Значення маси записати у таблицю.

3 m

5. Знайти середню густину матеріалу кульок к 4N r3 ,

де m маса всіх кульок, N кількість кульок, r середній радіус кульки.

Густину води при даній температурі взяти із таблиць ( при

t 200 C, p

1000

кг

).

м3

 

 

 

6.Визначити відстань L між мітками циліндра.

7.Змочити кульки водою. Опустити окремо кожну кульку через лійку у циліндр з водою і за допомогою секундоміра визначити час t її руху між мітками. Результати вимірювань записати у таблицю. Дослід повторити для всіх кульок.

19