ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.03.2024
Просмотров: 1215
Скачиваний: 0
Машини для сівби і садіння
щенням шестерень у редукторі змінюють його передаточні числа від 0,260 до 1,785. Редуктор дає змогу отримувати 11 різних частот обертання висівних апаратів, а отже, і різну кількість висіву насіння.
3.2.4. Механізми заглиблення і піднімання сошників
Для переведення сошників зернових сівалок з робочого положення у транспортне і, навпаки, із транспортного — у робоче, а також для встанов- лення їх на задану глибину застосовують гідрофіковані системи простих ва- жільних механізмів.
Механізм заглиблення і піднімання сошників зернотукової сівалки СЗ-3,6А складається із кронштейна 1 (рис. 3.17, а), регулювального гвинта 2, гідроциліндра 3, двоплечих важелів 4, 6 і 9, гвинтових тяг 5 і натискних штанг 8 з пружинами 7. При обертанні гвинта 2 в гайці кронштейна 1 торець гвинта упирається у важіль 9 і повертає його проти годинникової стрілки. Гі- дроциліндр 3 переміщується вліво і повертає важіль 4, який передає рух на важіль 6, а цей важіль, повертаючись, натискує на штангу 8 і глибина ходу сошників збільшується. Якщо обертати гвинт у зворотному напрямку, то тиск на сошники зменшиться, внаслідок чого зменшиться також глибина їх ходу. Зусилля стиску пружини 7 штанги 8 кожного сошника регулюють індивідуа- льно переміщенням М-подібного шплінта в отворах штанги. Рівномірність (стійкість) ходу сошника у ґрунті залежить від зрівноваження діючих сил: си- ли тяжіння сошника G, зусилля пружини Qпр, сили опору ґрунту R і тяги Р.
Механізм піднімання призначений для переведення сошників із робочо- го положення у транспортне і, навпаки, із транспортного — у робоче. Гідро- циліндр ЦС-75 цього механізму під’єднують до гідросистеми трактора. При подаванні масла у ліву порожнину гідроциліндра шток переміщується вправо і за допомогою важелів 4 і 6, тяги 5 і штанги 8 сошники піднімають- ся вгору в транспортне положення. Сошники опускаються під дією власної ваги. У робочому положенні сошників рукоятка розподільника гідросистеми трактора має займати нейтральне положення, шток бути цілком втягнутим
Рис. 3.17. Механізми піднімання і заглиблення сошників зернотукових
сівалок:
а — схема механізму сівалки СЗ-3,6А; б — механізм заглиблення сошників сі- валки СЗС; 1 — кронштейн; 2 — регулю- вальний гвинт; 3 — гідроциліндр ЦС-75; 4 і 9 — важелі; 5 — гвинтова тяга; 6 — важелі підняття сошників; 7 — пружина; 8 — натискна штанга; 10 — регулюваль- на гайка; 11 — гідроциліндр; 12 — рама
165
Розділ 3
у циліндр, а в транспортному — виходити із циліндра на 200 мм. При втя- гуванні штока у корпус гідроциліндра сошники примусово заглиблюються, а при виході із нього — піднімаються. У транспортному положенні сівалки за допомогою гвинтових тяг 5 регулюють відстань 150…180 мм від ґрунту до нижньої кромки всіх сошників. Такі механізми встановлюють на сівалках СЗ-5,4, СЗТ-3,6 та ін.
На зернотукових модульних стерньових сівалках механізм заглиблення і піднімання сошників складається із гідроциліндра 11 (рис. 3.17, б), двох по- здовжніх тяг, з’єднаних між собою стяжною гайкою, нижньої і верхньої ланок. Гідроциліндр під’єднується до гідросистеми трактора і при подаванні масла в циліндр сівалка переводиться з робочого положення у транспортне. Глибину ходу сошників регулюють гайкою 10 і переміщенням упору на штоці гідроци- ліндра. На деяких зернотукових сівалках з анкерними, кілеподібними сош- никами глибину їх ходу регулюють за допомогою начіплювання тягарців масою 1 кг на хомутик або повідець сошника.
3.2.5. Підготовка зернових сівалок до роботи
Перед початком роботи здійснюють технічне і технологічне налагодження зернових сівалок. Спочатку перевіряють комплектність і технічний стан висів- них апаратів, сошників, механізмів передач і піднімання сошників, а також інших складальних одиниць. Перевіряють роботу механізмів приводу насін- нє- і туковисівних апаратів і піднімання сошників. За потреби змащують підшипники, втулки тощо. Перевіряють роботу датчиків висіву і рівень на- сіння та добрив у ящику. Поверхні ламп і фотоприймачів протирають м’якою тканиною. Підключають пульт до електромережі трактора напругою 12 В. Мінусову клему під’єднують до кронштейна кріплення пульта, а плюсову — до штиря вилки кабелю живлення.
Насіннєпроводи з датчиками висіву насіння встановлюють під 11-м і 15-м висівними апаратами, а датчики рівня насіння і добрив — із зовнішнього бо- ку зернотукового ящика. На датчик добрив одягають захисний чохол. Після цього здійснюють технологічне налагодження. Розміщують сошники на зада- не міжряддя, регулюють висівні апарати на рівномірність і норму висіву, встановлюють сошники на певну глибину.
Розміщення сошників проводять за допомогою розмічувальної дошки або стрічки з прогумованого паса, на яких нанесено мітки рядків. Розмічувальну дошку і стрічку кладуть між колесами сівалки і опускають на них сошники. Якщо сошники не збігаються з мітками, то їх переміщують і закріплюють на новому місці. Сошники починають розміщувати від середини сівалки. Розмі- щення сошників здійснюють також на регулювальних майданчиках з нане- сеними на них мітками відповідно до схеми сівби. Для овочевих сівалок спо- чатку визначають кількість сошників за формулою
L/b = т ′+ k,
де L — корисна довжина сошникового бруса (відстань між центрами повідців крайніх сошників), м; b — ширина міжряддя, м; m′ — кількість міжрядь (ціле число); k — залишок від ділення.
166
Машини для сівби і садіння
До одержаного цілого числа m′ додають одиницю, а залишок k відкидають. Це число m = m′ + 1 — визначає кількість сошників. Якщо кількість сошників непарна, то перший сошник розміщують посередині бруса, потім уліво і впра- во на ширину міжряддя. За парної кількості їх від середини бруса познача- ють половину міжряддя в обидва боки і встановлюють сошники, а потім від них на ширину міжряддя вліво і право інші і т.д. Глибину ходу сошників зер- нових сівалок регулюють гвинтовим механізмом регулятора глибини, а транспортний просвіт (190…200 мм) — гвинтовими тягами механізму підні- мання сошників.
Установлення висівних апаратів на рівномірність висіву насіння. Спочат- ку перевіряють положення котушок усіх висівних апаратів. У крайньому лі- вому положенні важеля регулятора висіву котушки мають бути у корпусах апаратів, а їхні торці лицюватись з площиною розеток. Якщо котушки висту- пають більш як на 1 мм, то зміщують корпуси висівних апаратів по днищу на- сіннєвого ящика. У кожному висівному апараті перевіряють і встановлюють зазор між клапаном і нижнім ребром муфти. Для насіння зернових культур зазор установлюють 1…2 мм, а для зернобобових культур — 8…10 мм. Рівно- мірність висіву насіння висівними апаратами оцінюють коефіцієнтом нерів- номірності:
δ = ∑(m − mi ) 100,
∑mi
де m = ∑mki — середня маса насіння, що висівається одним апаратом; k —
кількість висівних апаратів; mі — маса насіння, що висіялось і-м апаратом.
Коефіцієнт нерівномірності δ не повинен перевищувати 5…6 %. Установлення висівних апаратів сівалки на норму висіву. За номограмами
орієнтовних норм висіву насіння або за таблицями підбирають відповідно до культури передаточне відношення редуктора (ланцюгової передачі) і довжи- ну робочої частини котушки. Для рівномірнішого висіву насіння і найменшо- го пошкодження його передаточне відношення беруть найменшим, а довжину робочої частини котушки — найбільшою.
Після цього сівалку встановлюють на підставки так, щоб колеса прокручу- вались, засипають в ящики насіння і прокручують колеса певну кількість ра- зів. Висіяне насіння збирають і зважують. Якщо сівалка має пробовідбірники, то насіння збирають з трьох апаратів, а потім перераховують на всі висівні апарати. Маса висіяного насіння має відповідати розрахунковій Мр, яку ви-
значають за формулою
Mp = BπDQ , 104 (1 −ε)
де В — робоча ширина захвату, м; D — діаметр опорно-привідного колеса, м; Q — задана норма висіву насіння, кг/га; ε = 5…10 % — коефіцієнт проковзу- вання колеса.
Точність установлення норми висіву перевіряють за виразом
Mф − Мр ≤ +3%.
Мр
167
Розділ 3
При розрахунках кількості висіву насіння визначають також кількість обертів колеса на площі 100 м2
n = 100(1 −ε) .
πDB
Потім прокручують колеса певну кількість разів, висіяне насіння зважу- ють, множать на 100 і порівнюють із заданою нормою Q.
Установлення норми висіву насіння часто виконують разом з перевіркою рівномірності висіву. В цьому разі від кожного висівного апарата насіння збирають окремо, зважують його і визначають коефіцієнт нерівномірності й фактичну масу висіяного насіння:
Мф = ∑т і.
Перевіряють норму висіву насіння у полі наважками по 20…60 кг. Їх заси- пають у насіннєві ящики і проїжджають агрегатом шлях до повного висіву наважки. Потім заміряють цю відстань, порівнюють з розрахунковою і пере- раховують на один гектар.
Розрахунок вильоту маркера. Маркери забезпечують однакову ширину стикових міжрядь і прямолінійність рядків. Посівний агрегат ведуть у полі по сліду маркера, що утворився під час попереднього проходження агрегату. Праве переднє колесо (гусеницю) трактора спрямовують по сліду маркера.
Виліт маркера — це відстань від його диска до середини крайнього сошни- ка. Його визначають за формулою
Lм = Вр +bс ±С,
2
де Вр — робоча ширина захвату сівалки (посівного агрегату), м; bс — ширина
стикового міжряддя, м; С — відстань між серединами передніх коліс трактора або внутрішніми (зовнішніми) краями гусениць, м; (+) — для лівого, а (–) — для правого маркерів.
3.3. Сівалки для просапних культур
Для сівби просапних культур застосовують універсальні пневматичні і спеціальні сівалки. Універсальні пневматичні сівалки СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-6А, СУПН-12А, УПС-8 та ін. призначені для пунктирної сівби каліб- рованого або відсортованого насіння кукурудзи, соняшнику, сої, рицини, сор- го та інших просапних культур з одночасним внесенням в рядки окремо від насіння мінеральних добрив. Ці сівалки секційні, аналогічні за будовою і об- ладнані пневмомеханічними висівними апаратами.
Сівалка СУПН-8 (рис. 3.18) складається з рами 1, замка автозчіпки СА-1, двох опорно-привідних пневматичних коліс, восьми посівних секцій, чотирьох туковисівних апаратів, вентилятора 7, повітропроводів 6, механізму передач 2, двох маркерів 4 і уніфікованої системи контролю (УСК) технологічних пара- метрів.
168