Файл: SGMM.pdf

Розділ 3

Глибину ходу анкерних сошників у межах 4…7 см регулюють установлен- ням спеціальних тягарців і зміною кута входження носка у ґрунт.

Кілеподібний сошник (рис. 3.13, б, в, г) складається із загостреної пласти- ни (кіля) 6 і лійки для насіння 5. Кіль розрізує ґрунт, зміщує його в боки, пе- реміщуючи частинки ґрунту зверху вниз, і ущільнює дно борозни. Кілеподібні сошники мають тупий кут входження у ґрунт (> 90°) і утворюють вузькі боро- зни. Ці сошники встановлюють на зерно-трав’яних, льонових, бурякових та інших сівалках.

Полозоподібні сошники встановлюють на кукурудзяних, овочевих, рисо- вих, бавовникових та інших сівалках. Вони бувають прості і комбіновані. Та- кий сошник у передній частині має криволінійний ножеподібний наральник, за ним видовжені щоки, а внизу — клиноподібний ущільнювач. Наральник і щоки утворюють борозну, а ущільнювач ущільнює її дно. Полозоподібні ком- біновані сошники (рис. 3.13, д) мають ліву та праву послідовно розміщені що- ки і під час роботи утворюють дві борозни: першу — для мінеральних добрив, а другу — для насіння. Глибину ходу сошника регулюють переміщенням прикочувального котка.

Лапові сошники (рис. 3.13, е, є) у нижній частині мають стрілчасті лапи 13 і 20. Під час роботи лапа підрізує і розпушує ґрунт, а по трубці під лапу подаєть- ся насіння та мінеральні добрива. Сівба здійснюється рядковим способом. Їх застосовують також для смугової сівби. Для цього під лапою закріплюють ко- нусний розподільник, який розподіляє у ґрунті насіння і добрива смугою 10…14 см. Такі сошники встановлюють на сівалках для сівби по стерні.

Трубчастий сошник (рис. 3.13, ж) складається із трубки 4 і наральника (но- ска) 22. Сошник з’єднаний з рамою шарнірно і підпружинений. Під час руху сошника його носок і нижня частина утворюють борозну, а завдяки пружині він вібрує, що сприяє самоочищенню від ґрунту і рослинних решток.

Дводисковий однорядковий сошник (рис. 3.14, а, б) складається з чавунного корпусу з розтрубом 4, двох плоских дисків 1, установлених один щодо одного під кутом 10°, і повідця. Кожен диск має чавунну маточину, в якій запресова- ний підшипник, установлений на осі, що вкручена в корпус. Щоб уникнути осьового зміщення, диск зафіксовують шайбами і гайкою. Із внутрішнього бо- ку в маточині запресовано манжету, а із зовнішнього — ковпачок з гумовим кільцем. У передній частині до корпусу прикріплено повідець 6, а в задній — установлено напрямну пластину 2 для спрямування насіння на дно борозни. Позаду корпусу за допомогою притискача і двох гвинтів прикріплено чистики 3 для очищення дисків від ґрунту.

Дискові сошники встановлюють переважно на зернових і зерно-трав’яних сівалках. Глибину ходу дискового сошника регулюють гвинтом регулятора глибини сівалки, а стійкість ходу — зусиллям пружини натискної штанги підвіски сошника.

Дводисковий сошник для дворядкової сівби (рис. 3.14, в) забезпечує вузь-

корядну сівбу з міжряддями 6,5…8,5 см. Диски сошника розміщені на осі під кутом 18°. Точка зближення дисків розміщується в передній частині сошника на горизонтальному діаметрі диска. Завдяки цьому під час роботи сошника утворюється дві борозни. Між дисками до розтрубу кріпиться подільник, який розподіляє насіння на два потоки і спрямовує його в обидві борозни. Такі со- шники встановлюють на зернових вузькорядних сівалках.

160

Машини для сівби і садіння

Рис. 3.14. Сошники дискові:

а і б — дводисковий однорядковий; в — дво- дисковий дворядковий; г — однодисковий; д — дводисковий однорядковий з ребордами; е — дводисковий дворядковий з ребордами; є — дводисковий з дисковим ножем; 1 — дис- ки; 2 — напрямна пластина; 3, 14 і 17 — чис- тики; 4 — розтруб; 5 — корпус; 6 — повідець; 7 і 13 — маточини; 8 — підшипник; 9 — ущі- льнювач; 10 — вісь; 11 — розподільна лійка; 12 і 20 — лійка; 15 і 23 — кронштейни; 16 і 19 — реборди; 18 — грудковідвід; 21 — диско- вий ніж; 22 — підвіска; 24 — сошник

Однодисковий сошник (рис. 3.14, г) складається із плоского диска 1, лійки 12, маточини 13, кронштейна 15 і чистика 14. У маточину диска запресовано два підшипники, які встановлені на осі кронштейна. Підшипники ущільню- ють манжетами і ковпачком. Чистик очищає диск від ґрунту і запобігає пе- редчасному закриттю борозни. Диск установлений під кутом 8° до напрямку руху (кут атаки) і відхилений від вертикалі (кут крену) на 20°.

Дводисковий однорядковий сошник з ребордами (рис. 3.14, д) установ-

люють на овочевих, рисових та інших сівалках. На дисках ззовні встановлю- ють реборди 16 у вигляді циліндричних кілець, які кріпляться до кронштей- нів дисків. Реборди обмежують глибину ходу (2…5 см) сошників. Для очи- щення реборд від ґрунту встановлені чистики. Такі сошники комплектуються змінними ребордами залежно від глибини загортання насіння. Ззаду до них можна приєднувати прикочувальні котки.

Дводисковий дворядковий сошник з ребордами (рис. 3.14, е) складається з двох однодискових сошників з ребордами, двох лійок 20 для подавання на-

161

Розділ 3

сіння, сектора з трьома парами отворів і двох загортачів. Закріплюючи корпу- си сошників у відповідних отворах сектора, встановлюють відстань між ряд- ками у стрічці 50, 80 або 100 мм. Такі сошники влаштовують переважно на овочевих сівалках.

Дводисковий сошник з дисковим рифленим ножем (рис. 3.14, є) встанов-

люють на сівалках для прямої сівби або використовують як змінний робочий орган до зернових рядкових сівалок.

3.2.2.4. Робочі органи для загортання борозен

Для повного загортання борозен після проходження сошників, вирівню- вання поверхні поля після сівби, а також загортання насіння на певну гли- бину і ущільнення рядків використовують різні конструкції робочих органів у вигляді пальцьових і полицевих загортачів, шлейфів, борінок, дисків, котків тощо. Застосовують також комбінації із двох-трьох робочих органів для загор- тання насіння.

Рис. 3.15. Робочі органи для загортання борозен:

а і б — пальцьові загортачі; в — кільцевий шлейф; г — ланцюговий шлейф; д — кільцева борі- нка; е — ущільнювальний коток; є — коток з полицевими загортачами; ж — полицеві загортачі; з — клиноподібний коток; і і к — конічні котки; л — дискові загортачі; 1 і 10 — зуби; 2 — стояк; 3 — скоба; 4 — наральник; 5 — сошник; 6, 8 і 9 — кільця; 7 і 12 — ланцюги; 11, 13 і 16 — обгу- мовані котки; 14 і 15 — полиці; 17 — клиноподібні котки; 18 і 19 конусоподібні котки; 20 — сферичний диск; 21 — піввісь

162

Машини для сівби і садіння

Пальцьові загортачі (рис. 3.15, а, б) застосовують переважно для загортан- ня вузьких і неглибоких борозен. Пальцьові загортачі використовують у ви- гляді загострених зубів 1 на пружинних стояках 2 або наральників, прутків циліндричного та овального перерізів. Такі загортачі кріплять шарнірно до корпусу сошника або приєднують до механізму піднімання сошників. Їх за- стосовують на зернових сівалках.

Шлейфи мають вигляд кілець і ланцюгів (рис. 3.15, в, г). Ними загортають неглибокі борозни і вирівнюють поверхню поля. Найчастіше їх використову- ють на зернових і зерно-трав’яних сівалках.

Борінку застосовують у вигляді масивних кілець або плоскої рами із жорсткоприкріпленими до них зубами (рис. 3.15, д). Під час руху борінок зу- би 10 загортають глибокі борозни, подрібнюють грудки і вирівнюють поверх- ню поля. Такі борінки встановлюють на деяких зернових сівалках, картопле- саджалках та інших машинах.

Полицеві загортачі (рис. 3.15, є, ж) мають невеликі полиці 14 і 15. Поверх- ні полиць плоскі або криволінійні лівого і правого обертання. Їх установлю- ють із невеликим кутом атаки. Ці загортачі приєднують до сошників або кот- ків жорстко або шарнірно. Для збільшення стійкості ходу вони підпружинені. Полицеві загортачі встановлюють на овочевих, бурякових та інших сівалках.

Котки застосовують для ущільнення рядків, загортання борозен тощо. Їх виготовляють металевими і пневматичними. За формою обода вони бувають циліндричні, клиноподібні, конічні з вигнутим та ввігнутим профілями. Ци- ліндричні пневматичні котки (рис. 3.15, е, є) встановлюють на бурякових, ку- курудзяних, овочевих та інших сівалках.

Клиноподібні котки (рис. 3.15, з) — це порожнисті циліндричні корпуси з клиноподібним профілем обода. Їх установлюють на пресових і стерньових зернових сівалках.

Конічні котки (рис. 3.15, і, к) складаються з двох косовстановлених котків з конічною поверхнею обода і спрямовані вершинами один до одного. Під час роботи ці котки зсувають ґрунт із стінок борозни всередину рядка, загор- тають насіння або розсаду і ущільнюють в рядку ґрунт. Їх влаштовують на кукурудзяних, овочевих та інших сівалках і на розсадосадильних машинах.

Дискові загортачі (рис. 3.15, л) мають два сферичних диски, встановлені під кутом до напрямку руху. Їх використовують для загортання глибоких і широких борозен. Поворотом осей 21 дисків регулюють ступінь загортання борозен. Установлюють їх на картоплесаджалках.

3.2.3. Механізми передач сівалок

На посівних машинах вали насіннє- і туковисівних апаратів приводяться в рух від опорно-привідних коліс або прикочувальних котків. Для передачі ру- ху застосовують зубчасті, ланцюгові або зубчасто-ланцюгові передачі. Меха- нізми передач установлюють з лівого чи правого боку сівалки або у середній її частині. Ланцюгові передачі застосовують при значних відстанях між віссю опорно-привідного колеса і валом висівних апаратів. Найчастіше використо- вують зубчасто-ланцюгові передачі.

163

Розділ 3

Рис. 3.16. Механізми передач зернотуко- вих сівалок:

а — механізм передачі сівалки СЗ-3,6А; б — контрпривід; в — механізм передачі зерно-трав’яної сівалки; 1 і 9 — осі коліс; 2, 5 і 10 — вали контрприводів; 3 — вал туковисівних апаратів; 4 і 11 — вали на- сіннєвисівних апаратів; 6 — обгінна муф- та; 7 — роз’єднувач; 8 — зірочка (Z = 9)

На рис. 3.16, а зображено механізм приводу висівних апаратів сівалки СЗ-3,6А. Рух від осі 1 опорно-привідного колеса передається на вал контр- приводу 2, а далі до шестерень А і Д редуктора. Від редуктора ланцюговою передачею приводяться в рух туковисівні апарати 3, а двома іншими ланцю- говими передачами — насіннєвисівні апарати 4.

Контрпривід (рис. 3.16, б) механізму передач складається з трьох валів: двох бічних і короткого середнього. Бічні вали з’єднані з середнім обгінними муфтами 6, які дають змогу передавати рух одночасно від обох коліс сівалки. На середньому валу контрприводу закріплений роз’єднувач (муфта) 7 і зіроч- ка 8 для передачі руху до редуктора. Роз’єднувач відключає ланцюгову пере- дачу на редуктор при переведенні сошників у транспортне положення. Час- тоту обертання валів насіннє- і туковисівних апаратів регулюють переміщен- ням шестерень А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И в редукторі, тобто зміною його переда- точного числа. При цьому загальні передаточні числа для механізму приводу насіннєвисівних апаратів сівалки СЗ-3,6А становлять 0,198, 0,428, 0,616 і 1,33, а для туковисівних апаратів — 0,067, 0,112, 0,160, 0,232, 0,268 і 0,386.

На рис. 3.16, в наведено схему механізму приводу висівних апаратів для насіння трав сівалки СЗТ-3,6А. Рух від вала контрприводу 10 передається ланцюговою передачею до шестерні А редуктора, далі через шестерні Б, В, Г, Д і Е, ланцюгову і зубчасту передачі на вал 11 висівних апаратів. Перемі-

164