Файл: SGMM.pdf

Розділ 6

Рис. 6.12. Схема технологічного процесу роботи зернозбирального комплексу КЗС-10:

1 — валець проставки жатки; 2 — додатковий валець МСП; 3 — ротор МСП; 4 — сепарувальні решітки МСП; 5 — бітер МСП; 6 — приймальна камера ОНП; 7 — вивантажувальний похилий шнек; 8 — редуктор; 9 — колосовий елеватор; 10 — завантажувальний шнек; 11 — додаткове решето; 12 — зерновий елеватор; 13 — зерновий бункер; 14 — вібраційний пристрій бункера; 15 — вивантажувальний поворотний шнек; 16 — капот; 17 — подовжувач; 18 — верхнє решето; 19 — нижнє решето; 20 — колосовий піддон; 21 — колосовий шнек; 22 — зерновий піддон; 23 — зерновий шнек; 24 — розподільний шнек; 25 — домолочувальний пристрій; 26 — вентилятор очисника; 27 — горизонтальний вивантажувальний шнек; 28 — стрясна дошка очисника; 29 — похилий шнек системи транспортування дрібного вороху; 30 — соломовідвід; 31 — елеватор МСП; 32 — подрібнювач МСП; 33 — шнек МСП; 34 — дека МСП; 35 — шнек жатки; 36 — рі- зальний апарат; 37 — мотовило; 38 — подільник

дві фракції: в нижньому шарі знаходиться зернова суміш, а у верхньому — легкі домішки. Шар зернової суміші проходить через пальцьову решітку стрясної дошки і потрапляє на додаткове решето 11 очисника, легкі домішки повітряним потоком вентилятора 26 спрямовуються у капот ОНП, а з нього — на поле.

З додаткового решета частина зерна просипається на нижнє решето 19, а з решета сходом потрапляє на верхнє решето 18. При цьому зерно знову очи- щається повітряним потоком від легких домішок. З верхнього решета зерно просипається на нижнє решето, а з нього — у зерновий піддон 22. З піддона очищене зерно потрапляє до зернового елеватора 12, який спрямовує зерно до завантажувального шнека 10 бункера 13. Після завантаження бункера зерно вивантажують горизонтальним 27, похилим 7 та поворотним 15 шнеками у транспортний засіб.

Невимолочені колоски просипаються через подовжувач 17 і потрапляють у колосовий піддон 20, а з нього колосовим шнеком 21 та колосовим елеватором 9 спрямовуються у домолочувальний пристрій 25. Тут продукти домолоту розподіляються шнеком 24 по ширині стрясної дошки.

Щодо інших марок самохідних роторних комбайнів зарубіжних фірм, то вони мають такі технічні дані: діаметр ротора 432...800 мм, довжина — 2286...4267 мм, кут обхвату підбарабання 87...134°, місткість бункера 6,3...11,1 м3, потужність двигуна 107...199 кВт, маса 8570...12 200 кг, пропускна здатність

6...8,4 кг/с.

Причіпні комбайни застосовуються менше, проте їх розробку і випуск окремі фірми продовжують. Це пов’язано зі значним підвищенням технічного рівня тракторів, винайденням надійних дистанційних систем керування, контролю і сигналізації з використанням гідравлічних, електричних і елект- рогідравлічних механізмів.

У США і Канаді причіпні комбайни випускають кілька фірм. Так, фірма «John Deere» випускає дві моделі комбайнів: 6601 і 7721, які створені на базі

274

Машини для збирання зернових êóльтóр

модифікацій самохідних комбайнів за класичною схемою. При цьому продук- тивність цих комбайнів на 20...30 % перевищує продуктивність самохідних того самого класу.

6.2.3. Класифікація комбайнів

Вимоги сільського господарства на кожному етапі розвитку суспільства і технічний рівень промисловості при цьому зумовили створення і виробництво зернозбиральних комбайнів, які можна класифікувати за призначенням, спо- собом агрегатування, напрямком руху хлібної маси в процесі дії на неї робо- чих органів, конструкцією ходової частини і типом молотильно-сепарувально- го пристрою, а також за компонувальними схемами та пропускною здатністю.

За призначенням вони бувають: загального призначення (універса-

льні) — для збирання зернових колосових культур, зернобобових і круп’яних, насінників трав тощо; спеціальні — для збирання високоврожайних зернових культур і рису, зернових культур на схилах, на насінних ділянках (селекцій- них), зеленого гороху.

За способом агрегатування комбайни поділяють на: самохідні (з двигуном, який приводить у рух робочі органи і ходову частину); причіпні (робо- чі органи приводяться в дію від ВВП трактора або від двигуна, встановленого на комбайні); навісні (навішуються на самохідне шасі або трактор); катамарани (агрегатують з універсальними тракторами і реалізують поєднання причіпного і навісного комбайнів); блоково-модульні на основі енергозасобу. Вітчизняні заво- ди і зарубіжні фірми випускають переважно самохідні комбайни.

За напрямком руху потоку зрізаних стебел, що подаються у молотильний апарат, комбайни поділяють на прямопотокові і непрямопото- кові. Прямопотокові комбайни працюють за двома схемами: поздовжньо- прямопотоковою (наприклад, ПК-2, рис. 6.13, б, г, е) і поперечно-прямо- потоковою (СКАГ-5, рис. 6.13, в). Непрямопотокові комбайни поділяють на Г-, Т- і П-подібні. Перші з них — це причіпні комбайни типу С-6 (рис. 6.13, а, з), другі — самохідні «Дон», «Славутич», «Лан» та навісні на самохідне шасі (рис. 6.13, д, є), а треті — блоково-модульні на основі енергозасобу (рис. 6.13, ж, и).

За конструкцією ходової частини розрізняють колісні, гусенич- ні і напівгусеничні комбайни. Для підвищення прохідності на деяких ком- байнах установлюють спарені колеса або два ведучих мости (передній і зад- ній керований).

За типом молотильно- сепарувального пристрою розрізня-

ють комбайни з класичною схемою молотарки і роторні.

У комбайнах з класичною схемою молотарки одно- або двобарабанні моло- тильні апарати розміщені впоперек молотарки, а сепаратор грубого вороху — клавішний соломотряс.

Роторні комбайни за механіко-технологічними принципами обмолоту хліб- ної маси і сепарації грубого вороху поділяють на дві основні групи: роздільно- агрегатні МСП та моноблокові.

Комбайни з роздільно-агрегатними МСП виконують, як правило, на основі класичної схеми, в яких замість клавішного соломотряса встановлено роторні соломосепаратори грубого вороху двох типів. Перший з них має перпендикуляр- не розміщення осі обертання ротора (одного або двох) відносно осі обертання мо- лотильного барабана (аксіальні ротори), а другий обладнаний паралельним п’яти- або восьмибітерним соломотрясом (з тангенціальною подачею вороху).

275

Розділ 6

Рис. 6.13. Зернозбиральні комбайни:

а, з — причіпний Г-подібний непрямопотоковий; б — причіпний прямопотоковий; в — причіп- ний поперечно-прямопотоковий; г — самохідний поздовжньо-прямопотоковий; д — самохідний Т-подібний непрямопотоковий; е — самохідний прямопотоковий з пасивним звуженням потоку хлібної маси; є — Т-подібний непрямопотоковий навісний на самохідне шасі; ж — П-подібний непрямопотоковий блоково-модульний на базі енергозасобу; и — блоково-модульний комбайн на базі енергозасобу; 1 — жатка; 2 — МСП; 3 — енергозасіб; 4 — похилий шнек дрібного вороху; 5 — зерновий бункер з вітрорешітним очисником

Моноблокові МСП забезпечують обмолот і сепарацію грубого вороху в од- ному агрегаті — одно- або двороторному МСП з аксіальною подачею хлібної маси або однороторному з тангенціальною подачею.

Самохідні комбайни відрізняються також компонувальними схе- мами розміщення основних агрегатів:

y робоче місце 2 (рис. 6.14, а) комбайнера розміщене збоку, двигун 1 спере- ду, а бункер 3 ззаду двигуна («Дон-1500», «John Deere 7700» та ін.);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, б) розміщене в центрі комбайна, за ним двигун і бункер («Dominator 106», «Braud 801» та ін.);

276

Машини для збирання зернових êóльтóр

Рис. 6.14. Компонувальні схеми самохідних комбайнів:

1 — двигун (дизель); 2 — робоче місце (кабіна); 3 — бункер

y за робочим місцем 2 (рис. 6.14, в) розміщений бункер, а за ним — двигун

(СК-10, Е-516 та ін.);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, г) розміщене з лівого боку, бункер справа, дви- гун — за ним («Нива»);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, д) розміщене в центрі, відсіки бункера по обидва боки від нього, двигун — ззаду («Колос»);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, е) займає проміжне положення («Сибиряк», «Енисей-1200»).

Кожну компонувальну схему застосовують тільки з урахуванням конкрет- них умов. До уваги беруть умови праці комбайнера, клас комбайна, тип дви- гуна тощо.

За пропускною здатністю комбайни поділяють на 11 класів. Клас комбай- на залежить від його основних параметрів, величина і співвідношення їх ви- значають пропускну здатність молотарки. Показник класу, або індекс, ком- байна за даними УкрЦВТ визначають за формулою

Необхідні технічні характеристики комбайнів для визначення його класу як приклад наведено в табл. 6.3.

У разі недостатньої кількості параметрів для визначення індексу за наве- деною формулою можна скористатися рекомендаціями ННЦ ІМЕСГ України і за табл. 6.4 орієнтовно визначити клас комбайна.

277

Розділ 6

Таблиця 6.3. Технічні характеристики комбайнів та їх клас

Таблиця 6.4. Параметри комбайна для орієнтовного визначення класу комбайна

6.2.4. Призначення, загальна будова, технологічний процес вітчизняних комбайнів

Комбайн КЗС-9-1 «Славутич» призначений для збирання зернових колосо- вих культур одно- та двофазним способами, а у разі обладнання його спеціа- льними пристроями — для збирання зернобобових і круп’яних культур, куку- рудзи на зерно, соняшнику, сої, сорго, рапсу, насінників трав, лікарських рос- лин та ін. Залежно від технології збирання НЗВ комбайн на замовлення комплектують копнувачем, подрібнювачем або капотом.

278