Файл: Tema_8.doc

4. Важливим фактором, який впливає на психологічний клімат є характер керівництва групою. Це проявляється у певному стилі взаємовідносин між офіційним керівником і підлеглими. Такі відносини можуть характеризуватися єдністю основних прагнень керівників та підлеглих чи їх конфронтацією. Вивчення впливу стилю керівництва на соціально-психологічний клімат виробничого колективу передбачає врахування як особливостей особистості керівника, так і психологічною сумісністю керівника та підлеглих.

При визначенні соціально-психологічного клімату в соціальних організаціях необхідно враховувати кожний із вказаних факторів, але також і їх комплексний вплив у всій їх сукупності.

---

8.2. Конфлікт як складне соціальне явище. Міжособистісні конфлікти.

Конфлікт – це протиріччя, що виникає між людьми, колективами в процесі їхньої спільної діяльності через непорозуміння або протилежність інтересів, відсутність згоди між двома та більше сторонами.

Конфлікт також можна визначити як відсутність згоди між двома або декількома сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить усе, щоб була прийнята її точка зору або ціль, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Найбільш загальне визначення конфлікту (від лат. сonflictus – зіткнення протилежних інтересів, поглядів). Повніше визначення конфлікту – протиріччя, які виникають між людьми, колективами в процесі їх сумісної трудової діяльності через нерозуміння або протилежність інтересів, відсутність злагоди між двома або більше сторонами.

У психології конфлікт визначається як «зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій, окремого епізоду в свідомості, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або груп людей, пов’язане з негативними емоційними переживаннями».

Конфлікт - від лат. сonflictus – зіткнення протилежних інтересів, поглядів

Конфлікт – протиріччя, яке важко вирішується і пов’язане з гострими емоційними переживаннями

Конфлікт – конфліктна ситуація плюс інцидент

Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок суб’єктів взаємодії

Конфлікт – це протиріччя, яке виникає між людьми у зв’язку з вирішенням тих або інших питань соціального і особистого способу життя

Конфлікт – психологічне протиріччя сторін, які мають несумісні цілі та інтереси

Конфлікт – прагнення однієї сторони ствердити свою позицію, а друга сторона протестує проти неправильної оцінки її діяльності

---

Конфлікт по своїй суті – це факт людського існування. Багато людей сприймають історію людства як безкінечну розповідь про конфлікт і боротьбу. На сучасному етапі переходу до ринкових відносин ніде конфлікти не проявляються так очевидно, як у сфері бізнесу. Бо люди неоднаково сприймають і оцінюють ті чи інші події, і це досить часто призводить до спірних ситуацій. Якщо ситуація, що виникла, несе в собі загрозу для досягнення мети навіть одному з учасників взаємодії, то виникає конфлікт.

Тимчасові межі конфлікту – початок і завершення – необхідно усвідомлювати для того, щоб зрозуміти його відмінності від «близь конфліктних» явищ і вироблення доцільних стратегій керівного впливу на конфлікт.

Початок конфлікту може бути зафіксований у вигляді перших актів протидії сторін. Таким чином, для визначення конфлікту, який почався, необхідні три умови, що збігаються:

• перший учасник свідомо й активно діє на шкоду іншому учаснику (під діями розуміються як фізичні рухи, так і передача інформації);

• другий учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовані проти його інтересів;

• у зв’язку з цим опонент починає відповідні дії проти першого учасника.

Якщо одна з взаємодіючих сторін починає агресивні дії, а друга займає пасивну позицію, то конфлікту немає. Конфлікт відсутній також, коли одна зі сторін планує конфліктну взаємодію, тобто здійснює уявні, а не поведінкові дії.

Завершення конфлікту може мати різні форми і результати. Однак у будь-якому разі мова йде про припинення дій, спрямованих один проти одного.

У динаміці конфлікту можна виділити наступні періоди й етапи.

Латентний період (перед конфлікт) включає етапи: виникнення об’єктивної проблемної ситуації; усвідомлення об’єктивної проблемної ситуації; спроби сторін розв’язати об’єктивну проблемну ситуацію неконфліктними способами; виникнення перед конфліктної ситуації.

---

Етапи розвитку конфлікту

Виникнення об’єктивної проблемної ситуації. Якщо не вважати випадків, коли виникає помилковий конфлікт, то зазвичай конфлікт створюється об’єктивною проблемною ситуацією. Сутність такої ситуації полягає у виникненні протиріч між суб’єктами (їх цілями, мотивами, діями, прагненнями і т.п.). Через те що протиріччя ще не усвідомлене і не має конфліктних дій, то цю ситуацію називають проблемною. Вона є результатом дії переважно об’єктивних причин. Щодня виникаючи на виробництві, у бізнесі, у побуті, родині та інших сферах життя, багато проблемних ситуацій існують тривалий час, не виявляючи себе.

Усвідомлення об’єктивної проблемної ситуації. Сприйняття реальності як проблемної, розуміння необхідності почати якісь дії для розв’язання протиріччя складають зміст даного етапу. Наявність перешкоди для реалізації інтересів сприяє тому, що проблемна ситуація сприймається суб’єктивно, з перекручуваннями. Об’єктивність сприйняття створюється не тільки природою психіки, але і соціальними розбіжностями учасників комунікації. Сюди відносять цінності, соціальні установки, ідеали й інтереси. Індивідуальність усвідомлення створюється також розходженнями в знаннях, потребах, інших особливостях учасників взаємодії. Чим складніша ситуація і чим швидше вона розвивається, тим більша ймовірність її перекручування опонентами.

Спроби сторін розв’язати об’єктивну проблемну ситуацію неконфліктним способом. Усвідомлення ситуації суперечливою не завжди автоматично викликає конфліктну протидію сторін. Часто вони, або одна з них, намагаються вирішити проблему неконфліктними способами (переконанням, роз’ясненням, проханням, інформуванням конфронтуючої сторони). Іноді учасник взаємодії поступається, не бажаючи переростання проблемної ситуації в конфлікт. У будь-якому разі на даному етапі сторони аргументують свої інтереси і фіксують позиції.

Виникнення передконфліктної ситуації. Конфліктність ситуації сприймається як наявність загрози безпеки однієї зі сторін взаємодії. Ситуація може усвідомлюватися як перед конфліктна і при сприйнятті загрози будь-яким суспільно-важливим інтересам. До того ж дії опонента розглядаються не як потенційна загроза (яка відбувається в проблемній ситуації), а як безпосередня. Саме відчуття безпосередньої загрози сприяє розвитку ситуації у бік конфлікту, є «пусковим механізмом» конфліктної поведінки.

---

Відкритий період часто називають конфліктною взаємодією чи власне конфліктом. Він включає: інцидент; ескалацію конфлікту; збалансовану протидію; завершення конфлікту.

Інцидент є першим зіткненням сторін, пробою сил, спробою за допомогою сили вирішити проблему на свою користь. Якщо задіяних однією зі сторін ресурсів досить для переваги співвідношення сил на свою користь, то інцидентом конфлікт може обмежитися. Часто конфлікт розвивається далі як низка конфліктних подій, інцидентів. Взаємні конфліктні дії здатні видозмінюватися, ускладнювати первинну структуру конфлікту, вносячи нові стимули для подальших дій. Цей процес можна уявити таким чином: перехід від переговорів до боротьби – боротьба розпалює емоції – емоції збільшують помилки сприйняття – це веде до інтенсифікації боротьби і т.д. Такий процес одержав назву «ескалація конфлікту».

Ескалація полягає в різкій інтенсифікації боротьби опонентів.

Збалансована протидія. Сторони продовжують протидіяти однак інтенсивність боротьби знижується. Сторони усвідомлюють, що продовження конфлікту силовими методами не дає результату, але дії з досягнення згоди ще не починаються.

Завершення конфлікту полягає в переході від конфліктної протидії до пошуку рішення проблеми і припиненню конфлікту з будь-яких причин. Основні форми завершення конфлікту: розв’язання, врегулювання, загасання, усунення чи переростання в інший конфлікт.

Післяконфліктний період включає два етапи: часткову нормалізацію відносин опонентів і повну нормалізацію їхніх відносин.

Часткова нормалізація відносин відбувається в умовах, коли не зникли негативні емоції, що мали місце в конфлікті. Етап характеризується переживаннями, осмисленням своєї позиції. Відбувається корекція самооцінок, рівнів домагання, ставлення до партнера. Загострюється почуття провини за свої дії в конфлікті. Негативні установки щодо одного не дають можливість відразу нормалізувати стосунки.

Повна нормалізація відносин настає при усвідомленні сторонами важливості подальшої конструктивної взаємодії. Цьому сприяє подолання негативних установок, продуктивна участь у спільній діяльності, установлення довіри.

У конфлікті можна виділити часовий проміжок, що характеризується диференціацією сторін. Конфлікт розвивається за висхідною, розбіжності між сторонами підсилюються. Конфронтація продовжує тривати доти, доки подальша ескалація не втрачає змісту. З цього моменту починається процес інтеграції. Учасники починають прагнути до угоди прийнятної для обох сторін.

---