Файл: Tema_8.doc

Визначаються основні кризові періоди в житті сім’ї, причому саме на ці періоди приходиться значна більшість сімейних конфліктів:

• Перший кризовий період в сімейному житті спостерігається у перший рік подружнього життя. Цей період відзначається тим, що здійснюється адаптація подружжя один до одного, так звана «притирка» людей.

• Другий кризовий період у сімейному житті пов'язаний з появою дітей, значним навантаженням і зміною побуту, а також виникненням проблем економічного плану. Саме в цей період ускладнюються стосунки подружжя між собою, сексуальне життя обмежуються можливості для професійного зростання і реалізації інтересів членів родини, в тому числі і бабусь. Виникають конфлікти у членів родини з приводу виховання дитини, боротьба за любов, а також за любов подружжя один до одного, яка з появою дитини змінюється і набуває інші прояви та особливості.

• Третій період сімейної кризи співпадає із середнім супружнім віком (біля 7-10 років сімейного життя), який відзначається нерідко зміною у проявах почуттів, їх переходом у стадію звички та сталості, та, іноді має зовнішні ознаки дефіциту почуттів, насиченості тощо.

• Четвертий кризовий період у житті родини відзначається підвищеною залежністю жінки від чоловіка, посиленням проблем побутового і економічного спектру, виникненням проблем відриву дітей від сім’ї та появою почуття відсутності смислу життя Цей період може виникати після 15-20 років життя, відзначається значною кількістю неподоланих хронічних сімейних конфліктів особливо в зв’язку з їх посиленням і загостренням за роки сімейного життя.

Попередження і розв’язання сімейних конфліктів тісно пов’язані з наявністю ряду суттєвих чинників, що може виступати як шлях у подолання сімейних конфліктів:

• прийняття члена сім’ї як особистості, спілкування у сім’ї на засадах взаємоповаги, взаєморозуміння, любові та турботи;

• особиста гнучкість у прийнятті сімейних рішень та відкрите прийняття думок і поглядів інших членів родини;

• формування загальної, і, зокрема, психологічної культури спілкування у сім’ї;

• наявність позитивної спрямованості та бажання членів родини зберегти її;

• розвиток сімейно-сексуальної культури і бажання нею оволодіти;

• усвідомлення власних конфліктогенів у застосуванні до членів сім’ї та бажання їх долати;

• виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей;

• формування сімейних традицій,єдиних радощів, взаємної довіри і переживань.

Існує досить значний перелік варіантів регуляції і подолання сімейних конфліктів, однак, суттєвими в усіх варіантах є розвиток культури спілкування та партнерства у стосунках між членами родини.