Файл: Vedula - kursovaia.doc

12.4. Переріз Б-Б концентрація напруг викликана напресуванням підшипника.

Вихідні данні:

Мзг сум α = Нм; Мкр = Т_2ред = Нм;

d_вп2 = мм;

12.4.1. Осьовий та полярний моменти опору.

Wp = 0,2d³; Wp =

Wx = 0,1d³; Wx =

12.4.2. Нормальні та дотичні напруги в поперечному перерві.

12.4.3. Відношення коефіцієнтів.

12.4.4. Коефіцієнти зниження граниш витривалості

12.4.5. Коефіцієнти запасу по нормальним та дотичним напругам.

12.4.6. Розрахунковий коефіцієнт запасу міцності в перерізі.

13. Підбір мастила

13.1. Мастило зубчастого зачеплення.

Початкові данні:

Р_{тр.сл.дв} = кВт; V = ^м/_с; σ_в = МПа.

Змащення зубчастого зачеплення відбувається зануренням зубчастого колеса в мастило, що заливається в корпус до рівня, що забезпечує занурення колеса в мастило приблизно на 10 мм, але не менше висоти зуба.

13.1.1. Об'єм масляної ванни Vm визначається з розрахунку 0,8 л мастила на 1 кВт потужності; що передається.

Vm = 0,8 · Р_{тр.сл.дв} =

Приймаю: Vm = л.

13.1.2. Вибір рекомендуємо в'язкості мастила.

γ = сСт. [3] стр.164 табл.8.8

13.1.3. Приймаємо мастило індустріальне. [3] стр.165 табл.8.10

13.2. Вибір мастила для підшипників.

Вихідні данні:

d_вп1 = мм; n_1ред = ^об/_хв;

d_вп2 = мм; n_1ред = ^об/_хв;

Приймаємо пластичне універсальне мастило-солідол жировий при

d_вп ≤ 300000 мм ^об/_хв ГОСТ 1033-73. [3] стр.132 табл.7.15

14. Складання та розкладання редуктора

Перед складанням внутрішню поверхню корпуса редуктора старанно вичищають та покривають мастилостійкою фарбою. Складання проводять у відповідності з кресленням загального виду редуктора, починаючи з вузлів валів: на ведучий вал насаджують мастилоутримуючі кільця та шарикопідшипники, які попередньо нагрівають у мастилі до 80-100°С. У ведений вал закладають шпонку та напресовують зубчасте колесо до упора в бурт вала, після цього насаджують розпірну втулку, мастилоутримуючі кільця, та встановлюють шарикопідшипники. що попередньо нагріті в мастилі. Складені вали встановлюють в основу корпуса редуктора. та надягають кришку корпуса, попередньо змастивши поверхні етика кришки та корпуса спиртовим лаком. Для центровки встановлюють кришку на корпус за допомогою двох конічних штифтів. За допомогою болтів прикріпляють кришку до корпуса редуктора. На ведений вал надягають розпорне кільце, в підшипникові камери закладають пластичне мастило, ставлять кришки підшипників з комплектом прокладок, які регулюють тепловий зазор. Перед встановленням наскрізних кришок у проточки закладають войлочні ущільнення, які просочені гарячим мастилом. Перевіряють обертання валів, відсутність заклинювання підшипників (вали мають прокручуватись від руки) та закрити кришки підшипників гвинтами. Вкручують пробку масло-зливного отвору з прокладкою та жезловий мастиловказівник. Заливають в корпус мастило, та зачиняють оглядовий отвір кришкою з прокладкою, закріплюють кришку болтами. Зібраний редуктор обкатують та піддають випробуванню на стенді за програмою, що встановлена технічними умовами.

Використана література

1. Д.В.Чернилевский. Детали машин и механизмов. Курсовое проектирование. „Вища школа”. 1987

2. С.А.Чернавский, К.М.Боков, И.М.Чернин, Г.М.Ицкович, В.П.Козинцов. Курсовое проектирование деталей машин. Москва „Машиностроение”. 1987

3. С.А.Чернавский, Г.М.Ицкович, К.Н.Боков, И.М.Чернин, Д.В.Чернилевский. Курсовое проектирование деталей машин. Москва „Машиностроение”. 1979

4. Я.А.Самохвалов, М.Я.Левицкий, В.Д.Григораш. Справочник техника-конструктора. Киев „Техніка”. 1978

5. Л.Я.Перель. Подшипники качения. Справочник. Москва „Машиностроение” 1983

6. А.И.Аркуша, М.И.Фролов. Техническая механика. Москва „Высшая школа”. 1983

7. Л.И.Цехнович, И.П.Петриченко. Атлас конструкцій редукторов. Киев „Вища школа”. 1990

8. А.М.Хаскин. Черченис. Киев „Вища школа”. 1985