Файл: відповіді на 2 модуль з гістології BB.pdf

5.Класифікація артерій. Опишіть будову артерій м’язового типу.

Артерії За діаметром і особливостями будови артерії поділяють на три типи: 1) м'язового типу (середнього та малого калібру); 2) мішаного, м'язово-еластичного типу (середнього калібру); 3) еластичного типу (великого калібру). Артерії м'язового типу. Зі зменшенням калібру артерій змінюється будова їхньої стінки. Основні зміни стосуються середньої оболонки - зменшується відносний вміст еластичних волокон і відповідно збільшується вміст гладких міоцитів. Це зумовлено змінами гемодинамічних умов: артерії м'язового типу розміщені далеко від серця, тиск крові тут зменшується, і потрібна додаткова робота, щоб його підтримати, що й досягається за рахунок скорочення м'язових елементів судин цього типу. Крім названих змін у середній оболонці у разі зменшення калібру артерій зменшується товщина усіх оболонок, тоншими стають підендотеліальний шар і внутрішня еластична мембрана, зникає зовнішня еластична мембрана.

6.Автономна нервова система. Опишіть будову інтрамулярних мікрогангліїв внутрішніх органів. Автономна (вегетативна) нервова система регулює діяльність органів травної системи, тиск крові, пото- і сечовиділення, температуру тіла, процеси, пов'язані з обміном речовин, ростом і розмноженням. Вегетативна нервова система включає центральні відділи, утворені ядрами головного і спинного мозку, і периферійні, до яких належать нервові вузли, стовбури і сплетення. Виходячи з функціональних ознак, вегетативну нервову систему поділяють на дві частини - симпатичну і парасимпатичну, які загалом протилежно діють на відповідні органи і системи організму. Крім означених частин у складі вегетативної нервової системи розрізняють ще так звану метасимпатичну нервову систему, яка включає інтрамуральні мікроганглії внутрішніх органів - травного каналу, дихальної системи, серця, нирок. Мікроганглії мають значну ступінь самостійності в регуляції функції означених органів, не контролюючись у фізіологічних умовах центральними ланками вегетативної і соматичної нервової системи.

Білет 11

1. Рельєф слизової оболонки стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишки.

Товста кишка

Тонка кишка

2. Проміжний кірковий нефрон. Визначення, схематичне зображення. Ланки судинної системи.

Кіркові проміжні нефрони — складають 80% нефронів. Ниркові тільця цих нефронів локалізуються у зовнішній частині кіркової речовини. Їх петлі Генле короткі, оскільки тонкий каналець має лише низхідну частину, яка закінчується у зовнішньому шарі мозкової речовини. Кіркові проміжні нефрони активно беруть участь у процесах сечоутворення

3.Яйцевод. Будова. Функції Маткова (Фаллопієва) труба - парний трубчастий орган, який починається від дна матки, проходить у

складі широкої зв'язки до бічної поверхні малого тазу і закінчується біля яєчників. Стінка маткової труби утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою та серозною. Слизова оболонка складається з епітеліальної та власної пластинок. Епітелій слизової оболонки - одношаровий призматичний, містить війчасті та секреторні клітини. Власна пластинка побудована з пухкої сполучної тканини. Слизова оболонка маткової труби утворює численні високі складки, які в ампульній частині мають назву торочок, або фімбрій. М'язова оболонка складається із двох шарів гладких міоцитів - внутрішнього циркулярного і зовнішнього поздовжнього. У матковому відділі труби внутрішній шар стає

поздовжнім, а зовнішній - циркулярним. Серозна оболонка складається із власної пластинки, побудованої з пухкої сполучної тканини, і мезотелію, що вкриває її, як і всі інші серозні оболонки. Функції маткових труб полягають у транспорті статевих клітин до місця запліднення і зародка в матку, забезпеченні умов для капацитації сперматозоїдів, створенні середовища, сприятливого для запліднення. У матковій трубі перебігають перших 4~5 днів життя зародка.

4. Класифікація капілярів. Будова капіляра соматичного типу.

Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діаметру просвіту капіляри класифікують на:

II соматичного типу діаметром до 10 мкм, які мають нефенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану; вони локалізуються у шкірі, м'язовій тканині, серці, головному мозку;

III капіляри вісцерального типу

IV капіляри синусоїдного типу

5.Порівняйте будову фото сенсорних клітин сітківки ока.

Палички і колбочки побудовані із зовнішнього і внутрішнього сегментів, з'єднаних сполучною війкою. Зовнішній сегмент палички має циліндричну форму і містить велику кількість (до 1000) плоских мембранних дисків товщиною 140 нм і шириною 2 мкм. У мембрані дисків міститься зоровий пігмент родопсин. Зовнішній сегмент колбочки має конічну форму, він ширший і коротший, ніж паличка, і містить півдиски, утворені в результаті інвагінації плазмолеми; один кінець півдисків замкнений, а другий - відкритий. Мембрана півдисків колбочок містить інший зоровий пігмент - йодопсин. Сполучна війка, яка зв'язує сегменти колбочок і паличок, починається у внутрішньому сегменті базальним тільцем. Внутрішній сегмент містить численні мітохондрії, ендоплазматичну сітку, ферментні системи, які забезпечують енергетичний обмін та біосинтез основних компонентів клітини. Внутрішній сегмент колбочки відрізняється від внутрішнього сегмента палички наявністю так званого еліпсоїда - ліпідної краплі, оточеної скупченням мітохондрій, які щільно прилягають одна до одної. Паличкові клітини є апаратом чорно-білого зору в сутінках, а колбочкові - апаратом кольорового денного зору. Кожний зовнішній сегмент палички оточений двома-сімома, а колбочки - 30-40 відростками пігментоцитів.

6.Епіфіз. Його будова і значення.

Епіфіз - центральний орган ендокринної системи, який забезпечує регуляцію фотоперіодичності роботи органів і систем організму, насамперед його циркадних ритмів, а також регуляцію діяльності статевої системи. Зовні вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що ділять його на часточки . Кожна часточка епіфіза складається з двох видів клітин - нейросекреторних пінеалоцитів і гліоцитів (астроцитної глії). Пінеалоцити локалізовані переважно у центральних частинах, астроцити - на периферії часточок. Функція гліоцитів епіфіза переважно опор- но-механічна: їхні відростки вплітаються у сполучнотканинну строму органа.

Білет 12

1.Стравохід. Оболонки, шари, залози.

Стінка стравоходу утворена трьома оболонками: слизовою з підслизовою основою, м'язовою та зовнішньою (адвентиційною або серозною). У слизовій оболонці стравоходу розрізняють чотири шари (епітелій, власну пластинку, м'язову пластинку, підслизову основу). Епітелій стравоходу багатошаровий плоский незроговілий, у людей старшого віку можливе зроговіння. У складі власної пластинки слизової оболонки на рівні перснеподібного хряща гортані й 5 кільця трахеї та в ділянці переходу стравоходу в шлунок залягають кінцеві відділи кардіальних залоз стравоходу. Це прості трубчасті або трубчастоальвеолярні розгалужені залози, які виробляють переважно слизовий секрет. Підслизова основа стравоходу утворена пухкою сполучною тканиною, у якій розміщені кінцеві секреторні відділи власних залоз стравоходу. За будовою це складні розгалужені альвеолярно-трубчасті залози зі слизовим типом секрету. Власні залози зосереджені переважно на вентральній поверхні верхньої третини стравоходу. Побудовані власні залози стравоходу з мукоцитів.

2. Мукоциліарний механізм. Які структури беруть участь в його забезпеченні.

Очищення слизової оболонки повітроносних шляхів від пилу та мікроорганізмів здійснюється за допомогою так званого мукоциліарного механізму, який включає:

1)прилипання частинок до слизу, що вкриває епітелій;

2)0їхнє видалення з дихальної системи шляхом постійного зміщення слизу війчастим епітелієм до глотки, де він проковтується або видаляється у зовнішнє середовище.

Слиз, який вкриває епітелій повітроносних шляхів, складається із двох шарів. Зовнішній шар - в'язкий, еластичний гель, 2 мкм завтовшки, сприяє прилипанню частинок (мікробів), утримує їх на поверхні слизу, не даючи занурюватися вглиб і контактувати з епітелієм; він мало проникний для води і таким чином запобігає висиханню тканини. Внутрішній шар (золь), 5 мкм завтовшки, забазпечує вільні рухи війок. Його надлишки всмоктуються епітелієм.

3. Материнська частина плаценти, її компоненти.

Материнська частина плаценти утворена слизовою оболонкою матки у ділянці вростання у неї ворсинок хоріона плода. Це так звана основна відпадна (децидуальна) оболонка. Крім неї у складі ендометрію матки вагітної жінки розрізняють вільну від вростань хоріальних ворсин пристінкову відпадну оболонку, а також сумкову відпадну оболонку, що відмежовує зародок від порожнини матки. Характерною ознакою сполучнотканинної основи ендометрію є наявність значної кількості децидуальних клітин. Це великі клітини полігональної форми з оксифільною цитоплазмою, що утворюють скупчення у базальному шарі ендометрію між верхівками хоріальних ворсин.

4. Намалювати схему нейронних зв’язків сітківки ока.

5.Лімфатичний вузол

Лімфатичні вузли (nodilymphatici) - бобоподібної форми потовщення за ходом лімфатичних судин, у яких відбувається антигензалежне розмноження В- і Т-лімфоцитів, набуття ними імунної компетенції, а також очищення лімфи від сторонніх частинок. Лімфатичний вузол покритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять сполучнотканинні перегородки - трабекули. У капсулі деяких лімфатичних вузлів знайдені гладком'язові клітини, які беруть участь у формуванні опорно-скоротливого апарату вузла. Паренхіма вузла утворена В- і Т- лімфоцитами, остов (ніжну строму) для яких формує ретикулярна тканина. Розрізняють кіркову і мозкову речовини лімфовузла.

6.Класифікація ендокринних залоз. Дисоційована ендокринна система.

Умовно серед елементів ендокринної системи організму розрізняють чотири групи складників. До першої групи - центральних органів ендокринної системи - належать гіпоталамус, гіпофіз та епіфіз. Друга група - периферійні ендокринні органи - включає щитоподібну, прищитоподібні і надниркові залози. Третя група включає органи, які поєднують виконання ендокринної функції з низкою інших. Це підшлункова залоза, статеві залози (яєчко, яєчник), нирки, плацента тощо. В організмі людини є також велика група клітин, так звана дисоційована ендокринна система, які утворюють четверту групу елементів ендокринної системи. Дисоційована ендокринна система складається з ізольованих ендокриноцитів, розсіяних у переважній більшості органів і систем організму. Розрізняють два види клітинних елементів дисоційованої ендокринної системи: клітини нейрального походження, що розвиваються з нейробластів нервового гребеня, і клітини, які не мають нейрального походження. Ендокриноцити першої групи об'єднують в APUD-систему. Вони мають властивість нагромаджувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних амінів (серотоніну, норадреналіну, адреналіну). Утворення нейроамінів у цих клітинах суміщається із синтезом біологічно активних регуляторних пептидів. Зараз відомо близько 50 різних апудоцитів (клітин APUD-системи) і відповідних їм гормонів.

хромосомного набору первинного овоцита. Другий поділ дозрівання починається відразу за першим, але він блокується на стадії метафази, завершується лише після пенетрації сперматозоїда через плазмолему вторинного овоцита. У результаті другого поділу мейозу знов утворюється маленька клітина - друге полярне тільце (полоцит II) і велика - зріла яйцеклітина; обидві клітини отримують по 23 монади.На стадії метафази другого поділу дозрівання овоцит вивільняється з яєчника внаслідок овуляції і дозрівання завершується у маткових трубах, після запліднення.

4. Шари сітківки ока. Назвіть структури, якими утворений кожен шар.

Побудована сітківка з десяти шарів: пігментного, фотосенсорного, зовнішнього пограничного, зовнішнього ядерного, зовнішнього сітчастого, внутрішнього ядерного, внутрішнього сітчастого, гангліонарного шару нервових волокон та внутрішнього пограничного Усі названі шари сітківки, окрім пігментного, утворені нейронами, три види яких є основними і розташовані у вигляді радіальних ланцюжків, а ще два різновиди нейронів включаються у ланцюг на двох рівнях і є допоміжними. Крім того, у сітківці є також специфічні так звані радіальні гліоцити. Пігментний шар - зовнішній шар сітківки. Утворений одним шаром пігментних епітеліальних клітин висотою близько 8 мкм. Фотосенсорний шар утворений паличками та колбочками. Ядерні частини фотосенсорних нейронів утворюють зовнішній ядерний шар, а аксони беруть участь в утворенні зовнішнього сітчастого шару сітківки. Внутрішній ядерний шар сітківки містить два різновиди асоціативних нейронів – горизонтальні та амакринові. Тіла гангліонарних клітин утворюють гангліонарний шар.

5.Загальний план будови селезінки. Будова і функціональне значення білої пульпи. Селезінка - непарний орган, розміщений у черевній порожнині. У селезінці здійснюються

розмноження та антигензалежна диференціація лімфоцитів, а також елімінація еритроцитів і тромбоцитів, що завершили свій життєвий цикл. Селезінка вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа проростають перегородки-трабекули. Капсула і трабекули крім багатої колагеновими та еластичними волокнами сполучної тканини містять пучки гладком'язових клітин і є опорно-скоротливим апаратом селезінки. У паренхімі селезінки розрізняють червону та білу пульпу.

Біла пульпа становить близько 20% маси органа й утворена лімфоцитами, плазмоцитами, макрофагами, дендритними та інтердигітатними клітинами, стромою для яких служить ретикулярна тканина. Кулясті скупчення названих видів клітин мають назву лімфатичних вузликів (фолікулів) селезінки. У ній відбувається дозрівання лімфоцитів з їх подальшим виходом у крвоплин.

6.Намалюйте схему будови ворітної системи гіпофіза.