ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.07.2024
Просмотров: 67
Скачиваний: 0
центральної мозкової. Кіркові ендокриноцити формують тяжі, орієнтовані перпендикулярно до поверхні надниркової залози. Проміжки між тяжами заповнені прошарками пухкої сполучної тканини. Кіркова речовина містить три відмінних у морфологічному і функціональному відношеннях зони: поверхневу клубочкову, середню пучкову і глибоку сітчасту. Дрібні полігональні клітини клубочкової зони утворюють округлі скупчення - клубочки. Ендокриноцити цієї зони продукують мінералокортикостероїдні гормони, головним чином альдостерон, який регулює вміст натрію в організмі. Ендокриноцити пучкової зони синтезують глюкокортикос тероїдні гормони (кортизол, кортикостерон), які регулюють обмін вуглеводів, білків, ліпідів, стимулюють енергетичний обмін, а також пригнічують запальні процеси в організмі. Меншою мірою клітини пучкової зони продукують андрогени - дегідроепіандростерон та андростендіол. Ендокриноцити сітчастої зони синтезують стероїди зі слабкою андрогенною дією (нагадують дію чоловічих статевих гормонів). Меншою мірою клітини сітчастої зони синтезують глюкокортикоїди, чим доповнюють функцію ендокриноцитів пучкової зони.
5.Середня оболонка очного яблука. Будова війчастого тіла.
Власне судинна оболонка середньої оболонки очного яблука локалізується у його задній частині, між склерою і зоровою частиною сітківки, живлення якої забезпечує. У судинній оболонці ока, починаючи іззовні, налічується чотири пластинки: надсудинна пластинка , судинна пластинка, судиннокапілярна , базальна мембрана. Війкове (циліарне)тіло - це продовження передньої частини судинної оболонки. Війкове тіло поділяється частини: внутрішню - війкову корону і зовнішню - війкове кільце. Від війкової корони відходять відростки, а від них - волокна війкового пояска, яким кришталик фіксується до війкового тіла. Основну масу війкового тіла крім відростків утворює війковий, або циліарний, м'яз, який є активною частиною акомодаційного апарату ока. Війковий м'яз складається із гладких міоцитів, розміщених у трьох напрямках - меридіанному, радіальному і циркулярному. Між гладком'язовими клітинами пучками розташована пухка сполучна тканина з мелоноцитами. Скорочення війкового м'яза розслаблює волокна війкового пояска, внаслідок чого останній перестає натягати капсулу кришталика, який завдяки своїй еластичності стає опуклішим, а його заломлювальна сила зростає. Війкове тіло і його відростки вкриті війковою частиною сітківки, яка у цій ділянці побудована з двох шарів: одного шару кубічних пігментних епітеліальних клітин і одного шару циліндричного безпігментного епітелію. Безпігментний епітелій зсередини вкритий склоподібною війковою мембраною. Епітеліальні клітини, що вкривають війкове тіло і капіляри, у складі його відростків забезпечують утворення водянистої вологи, яка заповнює камери ока.
6.Прищитоподібні залози.
У людини є чотири прищитоподібні залози. Вони розміщені на задній поверхні щитоподібної залози, під спільною сполучнотканинною капсулою. Структурною і функціональною одиницею прищитоподібної залози є трабекула (перекладка). Трабекули побудовані із скупчень кпітинпаратироцитів, які з'єднуються між собою, утворюючи десмосомні контакти. Паратироцити мають добре розвинуті гранулярну ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі, мітохондрії, у цитоплазмі нагромаджують секреторні гранули. Залежно від функціонального стану паратироцитів цитоплазма їх може фарбуватися базофільно (так звані головні паратироцити) або ацидофільно
(ацидофільні паратироцити). Паратироцити виробляють паратгормон (паратирин), який шляхом демінералізації кісток підвищує рівень кальцію у крові (стимулює діяльність остеокластів).
Білет 18
1. Гістогенез тканин зуба. показати джерела розвитку зуба на схемі.
2.Носова порожнина. Будова,функція.
Носова порожнина складається з присінка і власне носової порожнини, яке включає дихальну та нюхову ділянки. Присінок - це порожнина, розташована під хрящовою частиною носа. Вона вистелена багатошаровим плоским епітелієм, який є продовженням епітеліального покриву шкіри. У сполучнотканинному шарі під епітелієм містяться сальні залози та корені носового волосся. Власне носова порожнина у дихальній ділянці вкрита слизовою оболонкою, яка складається з псевдобагатошарового війчастого циліндричного епітелію та сполучнотканинної власної пластинки. Власна пластинка слизової оболонки носової порожнини складається з пухкої сполучної тканини з великим вмістом еластичних волокон, містить кінцеві відділи слизових залоз, вивідні протоки яких відкриваються на поверхні епітелію.
Нюхова ділянка власне носової порожнини виконує функцію периферійного відділу нюхового аналізатора, що локалізується у верхній і задній частинах носової порожнини. Слизова оболонка тут має жовтувате забарвлення. Епітелій утворений клітинами трьох типів: нюховими рецепторними; підтримувальними; базальними. .
3.Схематично показати компоненти гематотестикулярного барєру.
Гематотестикулярного бар'єру забезпечує вибіркову проникність тих чи інших хімічних сполук
усередину звивистогосім'яного канальця. Гемокапіляри супроводжуються прошарками сполучної тканини, у яких залягають ендокриноцити яєчка (клітини Лейдіга).
4.Гіпофіз. Загальна характеристика. Будова нейрогіпофіза Гіпофіз - центральний ендокринний орган, функція якого полягає у регуляції діяльності
периферійних ланок ендокринної системи (так званих гіпофіззалежних органів), а також у здійсненні безпосереднього впливу на низку клітин оргаїнізму неендокринної природи. Гіпофіз розміщений біля основи середнього мозку, в гіпофізарній ямці турецького сідла основи черепа. Він складається із чотирьох часток: дистальної (передньої), проміжної (середньої), туберальної та задньої. Остання формує так звану гіпофізарну ніжку, яка зв'язує гіпофіз із тканинами головного мозку. Дистальна, проміжна і туберальна частки разом називаються аденогіпофізом, оскільки побудовані з клітин, які забезпечують синтез і виділення у кров біологічно активних речовин.
Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) містить тільця Герінга - термінальні розширення аксонів нейросекреторних клітин переднього гіпоталамуса, у яких нагромаджуються секреторні гранули з окситоцином і вазопресином. Опорно-трофічний апарат нейрогіпофіза утворений пітуїцитами - клітинами епендимної глії веретеноподібної або неправильної зірчастої форми.
5.Середнє вухо Середнє вухо складається із барабанної порожнини, слухових кісточок та слухової труби.
Барабанна порожнина має розміри 15x2 мм; за формою - це низький циліндр, що стоїть на ребрі.
Убарабанній порожнині розрізняють шість стінок - передню, задню, верхню, нижню (кісткові), латеральну (барабанна перетинка) і медіальну. Остання стінка також кісткова, але має два отвори, так звані вікна. Верхнє, овальне, вікно закрите основою стремінця, коливання якого передаються на перилімфу вестибулярних сходів завитки. Нижнє, кругле, вікно закрите фіброзною мембраною
- вторинною барабанною перетинкою, веде у барабанні сходи. Слухові кісточки - молоточок,
коваделко та стремінце - розташовані у барабанній порожнині. Молоточок має головку, яка шийкою з'єднана з ручкою. Остання зрощена з барабанною перетинкою. Головка молоточка рухома і прилягає до коваделка, яке другим кінцем сполучається зі стремінцем. Стремінце складається із двох ніжок і кісткової пластинки, яка закриває овальне вікно, фіксуючись до стінки останнього тонкою зв'язкою. Слухова (Євстахієва) труба сполучає барабанну порожнину з носовою частиною глотки і забезпечує регуляцію рівноваги між тиском повітря у порожнині середнього вуха і зовнішнім атмосферним тиском. Усередині слухова труба вкрита слизовою оболонкою, її епітелій - багаторядний війчастий, такий, як і в дихальних шляхах. У нижньому відділі слухової труби крім слизової оболонки є підслизова основа. Сполучна тканина, що її утворює, збагачена лімфоцитами і містить слизові залози. Навколо глоткового отвору труби локалізується трубний мигдалик.
6.Нейросектертоні ядра гіпоталамуса.
Упередньому гіпоталамусі є дві пари ядер, побудованих з великих пептидохолінергічних нейросекреторних клітин: супраоптичні та паравентрикулярні ядра. Клітини супраоптичних і, меншою мірою, паравентрикулярних ядер виробляють гормон вазопресин. Клітини паравентрикулярних ядер синтезують окситоцин. До середнього гіпоталамуса належать аркуатне, дорсомедіальне, вентромедіальне, супрахіазматичне ядра, а також преоптична зона. Дрібні пептидоадренергічні нейросекреторні клітини ядер середнього гіпоталамуса виробляють дві групи біологічно активних речовин - ліберини і статини.