Файл: відповіді на 2 модуль з гістології.docx

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 09.07.2024

Просмотров: 137

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

  1. Будову ендометрію.

Ендометрій у віці до 10 років має товщину близько 0,15 мм, у статево зрілої жінки - до 2-3 мм. Ендометрій не утворює складок, просвіт матки має вигляд щілини. Складається ендометрій з двох пластинок - епітеліальної та власної. Епітелій ендометрію одношаровий високий призматичний (висота клітин 20-30 мкм); складається з війчастих і секреторних клітин. Епітеліальна пластинка утворює трубкоподібні вростання у власну пластинку, формуючи маткові залози. Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою спо­лучною тканиною. У фазі десквамації ( менструації ) відбувається відторгнення функціонального шару ендометрію. Під час фази проліферації відбувається процес регенерації функціонального шару ендометрію. Товщина ендометрію у цій фазі збільшується. Під час фази секреції ендометрій потовщується у два рази. У функціональному шарі ендометрію розділяють дві зони: компактну та губчасту. Якщо вагітність не настає відбувається відторгнення функціонального шару.

  1. Будова і топографія клітин – зерен кори мозочка.

Дендрити клітин-зерен, утворюючи синапси з мохоподібними волокнами, формують так звані клубочки мозочка. Аксони клітин-зерен проходять у молекулярний шар і там розгалужуються на дві гілки, що йдуть паралельно поверхні за ходом закруток мозочка (такзвані паралельні волокна), утворюючи численні синап­си з дендритами грушоподібних, кошикових і зірчастих нейронів. Таким чи­ном, по аксонах клітин-зерен збуджувальні впливи від мохоподібних воло­кон передаються багатьом грушоподібним клітинам. У ділянках клубочків мозочка є також значна кількість синапсів між дендритами клітин-зерен та аксонами зірчастих клітин з короткими аксо­нами. Збуджувальні впливи, що надходять до мозочка по мохоподібних волок­нах, реалізуються за участю клітин-зерен і клубочків мозочка. Гальмівну дію здійснюють кошикові клітини, зірчасті клітини молекулярного і зернистого шарів, причому збудження зірчастих нейроцитів може блокувати імпульси, що надхо­дять до мозочка по мохоподібних волокнах. мозочка.

  1. Похідні шкіри. Будова потових залоз.

Похідними шкіри є сальні, потові і грудні залози, волосся, нігті. Потові залози - прості трубчасті нерозгалужені залози. У складі потової залози розрізняють кінцевий секреторний відділ і вивід­ну протоку. Кінцевий секреторний відділ має вигляд трубки, закрученої у формі клубка. Стінка трубки утворена кубічними або цилінд­ричними (залежно від фази секреторного циклу) епітеліоцитами. Секреторні клітини потових залоз - судорифероцити - поділяють на два різновиди: світлі і темні. Вивідні протоки потових залоз у вигляді спіралі проходять через сітчастий і сосочковий шари дерми, пронизують усі шари епідермісу і відкриваються на поверхні шкіри потовою порою. Частина вивідних проток потових залоз ра­зом з протоками сальних залоз впадає у волосяну лійку. Стінка вивідної про­токи потової залози побудована з двошарового кубічного епітелію, який в епідермісі змінюється на багатошаровий плоский; у роговому шарі вивідна протока власної стінки не має.

  1. Класифікація вен. Вени безм’язового типу.

Класифікація вен ураховує наявність м'язових елементів у стінці та ступінь їх розвитку. Згідно з цією класифікацією вени бувають безм'язового (волок­нистого) та м'язового типу. Вени безм'язового типу побудовані з ендотелію з хвилястішими, ніж в інших кровоносних судинах, межами клітин та базальної мембрани, на якій розташований ендотелій. Середньої оболонки тут немає. Зовнішня оболонка цих вен зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони знаходяться. До таких вен належать вени твердої та м'якої мозкових оболо­нок, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти.

Білет 7

  1. Намалювати зубний епітеліальний орган. Альбом сторінка 61 Препарат №4

  1. Намалювати портальну часточку та ацинус печінки. Сторінки 380, 375

CV – центральна вена, PS – ворітний простір

  1. Намалювати яєчко та сім’явиносні протоки. Сторінка 424

  1. Цитоархітектоніка кори головного мозку.

Пошарове розташу­вання нейроцитів має назву цитоархітектоніки. Кора великого мозку має шість шарів: молекулярний, зовнішній зернистий, пірамідний, внутрішній зер­нистий, гангліонарний та шар поліморфних клітин. Молекулярний шар розміщений безпосередньо під м'якою мозковою оболонкою, від якої він відмежований гліальною мембраною. Його склада­ють переважно веретеноподібні клітини з довгими горизонтальними ден­дритами і низхідними аксонами, що утворюють горизонтальні колатералі.Зовнішній зер­нистий шар утворений дрібними клітинами, що мають округлу, полігональ­ну, зірчасту та пірамідну форму, розміри яких не перевищують 10 мкм.

Пірамідний шар має найбільшу товщину. Його утворюють клітини піра­мідної форми, розміри яких поступово зростають від 10 до 40 мкм у напрямку від поверхні кори вглиб сірої речовини. Верхівки пірамідних нейроцитів зав­жди спрямовані до поверхні кори, основа - до білої речовини. Від верхівки пірамідної клітини відходить верхівковий дендрит, від бічної поверхні - бічні дендрити, від основи - аксон. Аксони великих пірамідних нейроцитів фор­мують мієлінові нервові волокна, що йдуть у білу речовину. Внутрішній зер­нистий шару різних ділянках кори має неоднаковий розвиток. Наприклад, у зоровій корі він набуває значного розвитку, але зовсім відсутній у прецент- ральній закрутці. Внутрішній зернистий шар утворений дрібними нейроцита-ми зірчастої форми.

Гангліонарний шар кори містить гігантопірамідні нейрони, висота перикаріона яких може досягати 120, а ширина 80 мкм. Аксони гігантопірамідних нейронів ідуть до моторних ядер головного і спинного мозку. Шар поліморфних клітин утворений нейронами різноманітної, переважно веретеноподібної форми.

  1. Намалюйте схему будови щитоподібної залози. Гормони.

Гормони Щитоподібної залози поділяють на дві групи:

йодовані - тироксин і трийодтиронін та на тиреокальцитонін – кальцитонін.

  1. Загальний план будови шкіри.

Шкіра побудована з епідермісу (надшкір'я), дерми (власне шкіри) та гіподерми (підшкірної жирової клітковини). Загальна пло­ща поверхні шкіри дорослої людини становить близько 1,5-2 м2. Товщина шкіри у різних частинах тіла коливається від 0,5 до 5 мм. Товста шкіра покри­ває ділянки тіла, що піддаються постійним механічним навантаженням (до­лоні, стопи), тонка шкіра покриває обличчя, волосисту частину голови, шию тощо. В епідермісі товстої шкіри є п'ять добре виражених шарів: базальний, остистий (шипуватий), зернистий, блискучий та роговий.

Білет 8

  1. Мякі тканини зуба. Топографія, будова, функції. Показати схематично.

Пульпа - м'яка тканина зуба, що забезпечує тро­фіку, іннервацію, захистта регенерацію тканин зуба. Побудована з пухкої спо­лучної тканини, що заповнює пульпарну камеру коронки і кореневі канали. Розрізняють три відмінних за будовою та функцією зони пульпи: центральну, проміжну і периферійну. Периферійна (предентинна) зона пульпи побу­дована з незрілих колагенових (преколагенових) волокон та розміщених кількома шарами тіл одонтобластів (дентинобластів). Частина розміщених між тілами одонтобластів преколагенових волокон продовжується безпосередньо в колагенові волокна дентину. У проміжній зоні пульпи зуба локалізовані незрілі клітини - преодонтобласти та преколагенові волокна. Центральна зона пульпи містить судинно-нервові пучки, колагенові та ретикулярні во­локна, клітинні елементи пухкої сполучної тканини: фібробласти, макрофа­ги, малодиференційовані адвентиційні клітини тощо. Періодонт - щільна сполучна тканина, що забезпечує за­кріплення зуба в зубній альвеолі верхньої або нижньої щелепи. Періодонт називають ще зубною зв'язкою. Утворений періодонт товстими пучками ко­лагенових волокон, які, маючи звивистий (S-подібний) напрямок, тримають зуб у підвішеному стані. З одного боку колагенові волокна періодонта впліта­ються у цемент кореня зуба, з протилежного - в окістя альвеолярного відрост­ка. У ділянці шийки зуба періодонт утворює циркулярну зубну зв'язку. Час­тина колагенових волокон цементу, що має радіальний напрямок, проходить через періодонт. Вони вплітаються безпосередньо в окістя альвеоли і мають назву проривних, або Шарпеєвських, волокон. Періодонтальна зв'язка містить значну кількість нервових закінчень, чутливих до зміни тиску, завдяки чому тверді сторонні частинки легко виявляються у складі м'якої їжі.

  1. Намалювати класичну частину печінки. Позначити

  1. Що називають ростом фолікула яєчника. Гормональна регуляція.

Процес перетворення примордіальних фолікулів у первинні, вторинні й зрілі називають процесом росту фолікулів. Ріст відбувається під дією гона­дотропних гормонів гіпофіза - фолітропіну та невеликої кількості лютропіну, але початкові стадії росту фолікулів не залежать від гонадотропінів. Рос­туть одночасно кілька фолікулів, але в нормі у яєчнику приматів та людини багато великих фолікулів із порожниною гинуть ще до овуляції. З двадцяти великих фолікулів з порожниною лише два розвиваються у зрілі фолікули (Граафові пухирці) і один з них, досягнувши діаметра 1 см, звичайно деге­нерує, а один здійснює овуляцію. Ріст фолікула супроводжується ростом овоцита. У всіх ссавців овоцит досягає максимального розміру (130-140 мкм) у фолікулах, стінка яких складається з багатьох шарів фолікулярних клітин, але порожнина фолікула ще не сформована.

  1. Опишіть структурно – функціональну одиницю кори великого мозку.

Структурною і функціональною одиницею кори великого мозку є мозкова колонка (або мозковий барель). Мозкову ко­лонку можна уявити у вигляді вертикального циліндра діаметром близько 300 мкм, всередині якого проходить кортико-кортикальне волокно, пов'яза­не з цілим комплексом збуджувальних та гальмівних нейронів. Кортико-кор­тикальне волокно є аксоном гігантопірамідного нейрона своєї (асоціативне волокно) або протилежної (комісуральне волокно) півкулі мозку. Воно утво­рює синаптичні закінчення в усіх шарах кори. Мозкова колонка включає та­кож два таламо-кортикальних аферентних волокна, які закінчуються на ости­стих зірчастих клітинах IV шару кори і базальних дендритах пірамідних клітин.

  1. Артеріально – венулярні аностомози ( класифікація, будова )

Артеріоло-венулярні анастомози (ABA). Ця частина мікроциркулярного русла забезпечує прямий перехід артеріальної крові у вени, оминаючи капі­ляри. ABA існують майже в усіх органах. їх діаметр коливається у межах від 30 до 500 мкм, а довжина сягає 4 мм. Розрізняють 2 групи анастомозів:

    1. справжні ABA, або шунти, через які у венозне русло скидається чиста артеріальна кров; виділяють справжні прості анастомози і справжні анасто­мози, забезпечені скоротливими структурами;

    2. атипові ABA, або півшунти, де тече мішана кров.

Справжні прості анастомози містять межу переходу артеріоли у венулу, яка відповідає ділянці, де закінчується середня оболонка артеріоли. Регуляція кровоплину здійснюється м'язовими клітинами серед­ньої оболонки самої артеріоли без спеціальних скоротливих апаратів. Справжні анастомози другої підгрупи у підендотеліальному шарі мають спе­ціальні скоротливі пристрої у вигляді валків або подушок, що утворені поз­довжньо розташованими м'язовими клітинами. Скороченням м'язових поду­шок, що випинаються у просвіт анастомоза, припиняється кровоток. До цієї ж підгрупи належать ABA епітеліоїдного типу, які бувають прості та складні. Прості мають у середній оболонці внутрішній поздовжній та зов­нішній циркулярний шари гладком'язових клітин, які при наближенні до ве­нозного кінця змінюють короткі, овальні, світлі клітини, подібні до епітеліаль них. У венозному сегменті стінка такого артеріоло-венулярного анастомоза різко витончена і містить у середній оболонці невелику кількість м'язових клітин, розташованих циркулярно. Зовнішня оболонка побудована з пухкої сполучної тканини. У складних, або клубочкових, анастомозах епітеліоїдного типу, на відміну від простих, приносна артеріола поділяється на 2-4 гілочки, які переходять у венозний сегмент. Ці гілочки оточені однією спільною сполучнотканинною оболонкою. Атипові, артеріоло-венулярні анастомози, або півшунти, - це сполучен­ня артеріол і венул через коротку судину капілярного типу, тому кров, що пе­реходить до венозного русла, не є цілковито артеріальною.

Смотрите также файлы