4. Червоний кістковий мозок, його будова і функції.

Червоний кістковий мозок - центральний орган кровотворення , у якому містяться стовбурові кровотворні клітини і відбувається розмноження та диференціація клітин мієлоїдного і лімфоїдно- го рядів: утворюються еритроцити, тромбоцити, гранулоцити, моноцити, В- лімфоцити і попередники Т-лімфоцитів. Кістковий мозок має напіврідку консистенцію, на вигляд він темно-червоного кольору. Трабекули губчастих кісток утворюють опору (грубу строму) для рети­кулярної тканини, яка, у свою чергу, є каркасом (ніжною стромою) для гемопоетичних клітин - стовбурових, напівстовбурових, а також наступних класів клітин диферонів еритроцитарного, тромбоцитарного, гранулоцитар- ного, моноцитарного та лімфоцитарного рядів. Для гемопоетичних клітин ха­рактерне формування острівців гемопоезу , у яких розміщені кліти­ни того чи іншого гістогенетичного ряду. Процеси проліферації та дозрівання клітин найінтенсивніші поблизу ендосту. Червоний кістковий мозок добре васкуляризований, наявність у ньому гемокапілярів пористого типу (синусоїдів) забезпечує можливість виходу зрілих клітин крові у кровообіг.

5. Класифікація артерій. Опишіть будову артерій м’язового типу.

Артерії За діаметром і особливостя­ми будови артерії поділяють на три типи: 1) м'язового типу (середнього та малого калібру); 2) мішаного, м'язово-еластичного типу (середнього каліб­ру); 3) еластичного типу (великого калібру). Артерії м'язового типу. Зі зменшенням калібру артерій змінюється бу­дова їхньої стінки. Основні зміни стосуються середньої оболонки - зменшуєть­ся відносний вміст еластичних волокон і відповідно збільшується вміст глад­ких міоцитів. Це зумовлено змінами гемодинамічних умов: артерії м'язового типу розміщені далеко від серця, тиск крові тут зменшується, і потрібна додат­кова робота, щоб його підтримати, що й досягається за рахунок скорочення м'язових елементів судин цього типу. Крім названих змін у середній оболонці у разі зменшення калібру артерій зменшується товщина усіх оболонок, тонши­ми стають підендотеліальний шар і внутрішня еластична мембрана, зникає зов­нішня еластична мембрана.

6. Автономна нервова система. Опишіть будову інтрамулярних мікрогангліїв внутрішніх органів.

Автономна (вегетативна) нервова система регулює діяльність органів травної системи, тиск крові, пото- і сечовиділення, температуру тіла, проце­си, пов'язані з обміном речовин, ростом і розмноженням. Вегетативна нерво­ва система включає центральні відділи, утворені ядрами головного і спинного мозку, і периферійні, до яких належать нервові вузли, стовбури і сплетення. Виходячи з функціональних ознак, вегетативну нервову систему поділяють на дві частини - симпатичну і парасимпатичну, які загалом протилежно діють на відповідні органи і системи організму. Крім означених частин у складі вегета­тивної нервової системи розрізняють ще так звану метасимпатичну нервову систему, яка включає інтрамуральні мікроганглії внутрішніх органів - травно­го каналу, дихальної системи, серця, нирок. Мікроганглії мають значну сту­пінь самостійності в регуляції функції означених органів, не контролюючись у фізіологічних умовах центральними ланками вегетативної і соматичної нер­вової системи.

---

Білет 11

1. Рельєф слизової оболонки стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишки.

Товста кишка

Тонка кишка

2. Проміжний кірковий нефрон. Визначення, схематичне зображення. Ланки судинної системи.

Кіркові проміжні нефрони — складають 80% нефронів. Ниркові тільця цих нефронів локалізуються у зовнішній частині кіркової речовини. Їх петлі Генле короткі, оскільки тонкий каналець має лише низхідну частину, яка закінчується у зовнішньому шарі мозкової речовини. Кіркові проміжні нефрони активно беруть участь у процесах сечоутворення

3. Яйцевод. Будова. Функції

Маткова (Фаллопієва) труба - парний трубчастий орган, який починається від дна матки, проходить у складі широкої зв'язки до бічної поверхні малого тазу і закінчується біля яєч­ників. Стінка маткової труби утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою та се­розною. Слизова оболонка складається з епітеліальної та власної пласти­нок. Епітелій слизової оболонки - одношаровий призматичний, містить війчасті та секреторні клітини. Власна пластинка побудована з пухкої сполучної тканини. Слизова оболонка маткової труби утворює численні високі складки, які в ампульній частині мають назву торочок, або фімбрій. М'язова оболонка складається із двох шарів гладких міоцитів - внутрі­шнього циркулярного і зовнішнього поздовжнього. У матковому відділі труби внутрішній шар стає поздовжнім, а зовнішній - циркулярним. Серозна обо­лонка складається із власної пластинки, побудованої з пухкої сполучної тка­нини, і мезотелію, що вкриває її, як і всі інші серозні оболонки. Функції маткових труб полягають у транспорті статевих клітин до місця запліднення і зародка в матку, забезпеченні умов для капацитації сперма­тозоїдів, створенні середовища, сприятливого для запліднення. У матковій трубі перебігають перших 4~5 днів життя зародка.

4. Класифікація капілярів. Будова капіляра соматичного типу.

Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діамет­ру просвіту капіляри класифікують на:

2. соматичного типу діаметром до 10 мкм, які мають нефенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану; вони локалізуються у шкірі, м'язовій тканині, серці, головному мозку;

3. капіляри вісцерального типу

4. капіляри синусоїдного типу

---

5. Порівняйте будову фото сенсорних клітин сітківки ока.

Палички і колбочки побудовані із зовнішнього і внутрішнього сегментів, з'єднаних сполучною війкою. Зовнішній сегмент па­лички має циліндричну форму і містить велику кількість (до 1000) плоских мембранних дисків товщиною 140 нм і шириною 2 мкм. У мембрані дисків міститься зоровий пігмент родопсин. Зовнішній сегмент колбочки має конічну фор­му, він ширший і коротший, ніж паличка, і містить півдиски, утворені в ре­зультаті інвагінації плазмолеми; один кінець півдисків замкнений, а другий - відкритий. Мембрана півдисків колбочок містить інший зоровий пігмент - йодопсин. Сполучна війка, яка зв'язує сегменти колбочок і паличок, починається у внутрішньому сегменті базальним тільцем. Внутрішній сегмент містить чис­ленні мітохондрії, ендоплазматичну сітку, ферментні системи, які забезпечу­ють енергетичний обмін та біосинтез основних компонентів клітини. Внутрішній сегмент колбочки відрізняється від внутрішнього сегмента палички наявністю так званого еліпсоїда - ліпідної краплі, оточеної скупченням мітохондрій, які щільно прилягають одна до одної. Паличкові клітини є апаратом чорно-білого зору в сутінках, а колбочкові - апаратом кольорового денного зору. Кожний зовнішній сегмент палички оточений двома-сімома, а колбочки - 30-40 відро­стками пігментоцитів.

---

6. Епіфіз. Його будова і значення.

Епіфіз - цент­ральний орган ендокринної системи, який забезпечує регуляцію фотоперіодичності роботи органів і систем організму, насамперед його циркадних ритмів, а також регуляцію діяльності статевої системи. Зовні вкри­тий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що ділять його на часточки . Кожна часточка епіфіза скла­дається з двох видів клітин - нейросекреторних пінеалоцитів і гліоцитів (астроцитної глії). Пінеалоцити локалізовані переважно у центральних частинах, астроцити - на периферії часточок. Функція гліоцитів епіфіза переважно опор­но-механічна: їхні відростки вплітаються у сполучнотканинну строму органа.

Білет 12

1. Стравохід. Оболонки, шари, залози.

Стінка стравоходу утворена трьома оболонками: слизовою з підслизовою основою, м'язовою та зовніш­ньою (адвентиційною або серозною). У слизовій оболонці страво­ходу розрізняють чотири шари (епітелій, власну пластинку, м'язову пластин­ку, підслизову основу). Епітелій стравоходу багатошаровий плоский незрого­вілий, у людей старшого віку можливе зроговіння. У складі влас­ної пластинки слизової оболонки на рівні перснеподібного хряща гортані й 5 кільця трахеї та в ділянці переходу стравоходу в шлунок залягають кінцеві відділи кардіальних залоз стравоходу. Це прості трубчасті або трубчасто- альвеолярні розгалужені залози, які виробляють переважно слизовий секрет. Підслизова основа стравоходу утворена пухкою сполучною тканиною, у якій розміщені кінцеві секреторні відділи власних залоз стравоходу. За будо­вою це складні розгалужені альвеолярно-трубчасті залози зі слизовим типом секрету. Власні залози зосереджені переважно на вентральній поверхні верх­ньої третини стравоходу. Побудовані власні залози стравоходу з мукоцитів.

2. Мукоциліарний механізм. Які структури беруть участь в його забезпеченні.

Очищення слизової оболонки повітроносних шляхів від пилу та мікро­організмів здійснюється за допомогою так званого мукоциліарного меха­нізму, який включає:

1. прилипання частинок до слизу, що вкриває епітелій;

2. їхнє видалення з дихальної системи шляхом постійного зміщення сли­зу війчастим епітелієм до глотки, де він проковтується або видаляється у зовнішнє середовище.

Слиз, який вкриває епітелій повітроносних шляхів, складається із двох шарів. Зовнішній шар - в'язкий, еластичний гель, 2 мкм завтовшки, сприяє прилипанню частинок (мікробів), утримує їх на поверхні слизу, не даючи за­нурюватися вглиб і контактувати з епітелієм; він мало проникний для води і таким чином запобігає висиханню тканини. Внутрішній шар (золь), 5 мкм зав­товшки, забазпечує вільні рухи війок. Його надлишки всмоктуються епітелієм.

---

3. Материнська частина плаценти, її компоненти.

Материнська частина плаценти утворена слизовою оболонкою мат­ки у ділянці вростання у неї ворсинок хоріона плода. Це так звана основна відпадна (децидуальна) оболонка. Крім неї у складі ендометрію матки вагіт­ної жінки розрізняють вільну від вростань хоріальних ворсин пристінкову відпадну оболонку, а також сумкову відпадну оболонку, що відмежовує за­родок від порожнини матки. Характерною ознакою сполучнотканинної основи ендометрію є наявність значної кількості децидуальних клітин. Це великі кліти­ни полігональної форми з оксифільною цитоплазмою, що утворюють скупчен­ня у базальному шарі ендометрію між верхівками хоріальних ворсин.

4. Намалювати схему нейронних зв’язків сітківки ока.

5. Лімфатичний вузол

Лімфатичні вузли (nodilymphatici) - бобоподібної форми потовщення за ходом лімфатичних судин, у яких відбувається антигензалежне розмножен­ня В- і Т-лімфоцитів, набуття ними імунної компетенції, а також очищення лімфи від сторонніх частинок. Лімфатичний вузол покритий сполучнотканинною капсу­лою, від якої всередину органа відходять сполучнотканинні перегородки - трабекули. У капсулі деяких лімфатичних вузлів знайдені гладком'язові клітини, які беруть участь у формуванні опорно-скоротливого апарату вузла. Паренхіма вузла утворена В- і Т-лімфоцитами, остов (ніжну строму) для яких формує ре­тикулярна тканина. Розрізняють кіркову і мозкову речовини лімфовузла.

---

Смотрите также файлы

• відповіді на 2 модуль з гістології BB.pdf

• Modul_1_gistologiya_2.docx

• Modul_1_gistologiya.docx

• gistology.doc

• gistologiya_modul.doc