Файл: вопросы ЭП и СТВ.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.02.2019

Просмотров: 496

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Політика доходів базується на визначених принципах, що закріплені в Конституції й в інших законодавчих актах, а саме: соціальна справедливість, соціальне партнерство і солідарність усіх верств населення, індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище, право на працю і гідну винагороду, право на професійні об'єднання, економічна доцільність тощо.

Структура доходу працівника на підприємстві.Основною частиною доходу найманого персоналу підприємства є заробітна плата, яка включає:1) тарифну частину - оплату за тарифними ставками і окладів;2) доплати і компенсації;3) надбавки;4)премії.




  1. Охарактеризуйте функцій заробітної плати. Які функції заробітної плати й у якій мірі реалізуються в Україні у сучасних умовах?

Функції заробітної плати – це її призначення, роль, яку заробітна плата відіграє в сфері практичної діяльності щодо узгодження й реалізації основних інтересів головних суб'єктів СТВ – найманих працівників і роботодавців.

Першорядне значення має відтворювальна функція. Заробітна плата є основним джерелом коштів на відновлення робочої сили, а отже її параметри мають формуватися виходячи з вартісної концепції оцінки робочої сили.

У заробітній платі закладено значний мотиваційний потенціал, який спонукає працівника підвищувати ефективність своєї роботи, якість робочої сили, реалізовувати трудовий потенціал, що є основою зростання заробітної плати й можливості задовольнити свої потреби. тому заробітна плата виконую мотиваційну функцію.

Як складова ринку праці заробітна плата виконує регулюючу функцію. Ця функція полягає у впливі заробітної плати на співвідношення між попитом і пропозиції праці, на формування персоналу підприємства, на міжсекторальну диференціацію заробітної плати.

Обчислюючи індивідуальну заробітну плату, важливо реалізувати принцип однакової винагороди за однакову працю. Виконання цих завдань пов’язане з реалізацією на практиці соціальної функції заробітної плати..

Важливе місце займає оптимізаційна функція. У кінцевому підсумку вона полягає у забезпеченні випереджального зростання продуктивності праці порівняно із темпами росту середньої заробітної плати. Забезпечення такої пропорції дозволяє ув’язати платоспроможний попит й товарну пропозицію

У сучасних умовах заробітна плата в Україні повною мірою не виконує жодної із зазначених функцій. Упродовж багатьох років в Україні вона підтримувалася на соціально низькому рівні. Нині для більшості найманих працівників заробітна плата перетворилася на невелику (та ще й не гарантовану) соціальну виплату, що дає змогу пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягти добробуту.

Ситуація переходу до ринку зумовила наступні функції заробітної плати: - збереження зайнятості, попередження безробіття ціною низької заробітної плати; - соціальну гарантію збереження статусу за попереднім місцем роботи;
- утримання інфляції за рахунок заборгованості із заробітної плати;
- перерозподіл зайнятих за сферами економіки та галузями;
- поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;
- посилення мобільності робочої сили;
- спонукання до
конкуренції на ринку праці.


































  1. Охарактеризуйте елементів тарифної системи оплати праці. Функції тарифної системи в організації заробітної плати.

Тарифна система – це сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких установлюється рівень основної заробітної плати працівників залежно від їхньої професії (посади), кваліфікації (категорії), умов праці, т.п.

ФУНКЦІЇ ТАРИФНОЇ СИСТЕМИ

ЗАРПЛАТО-УТВОРЮЮЧА Забезпечення працівнику мінімальних гарантій в оплаті праці за виконання встановленої норми праці.

ЗМІСТОВНА Установлення змісту і складності всіх видів робіт, що виконуються у різних видах діяльності.

РОЗПОДІЛЬЧА Розподіл робіт за складністю та працівників за професіями, спеціальностями (посадами), кваліфікацією, категорією.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ Забезпечення обґрунтованої диференціації в оплаті праці працівників у залежності від їхньої кваліфікації (посади), складності виконуваної роботи, її відповідальності, у межах державних мінімальних гарантій та угод різного рівня.

СТИМУЛЮЮЧА Заохочення підвищення кваліфікації працівників, виконання більш складних робіт і забезпечення компенсації працівнику під час виконання робіт у несприятливих умовах праці.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників - це систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, що містяться у Державному класифікаторі професій.

Тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Кваліфікаційний розряд характеризує ступінь складності виконуваної роботи і рівень кваліфікації робітника. Кожному розряду привласно відповідний тарифний коефіцієнт, що показує в скільки разів тарифна ставка кожного розряду більша, ніж тарифна ставка першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду дорівнює одиниці.

Тарифні ставки (ТС) фіксують розмір заробітної плати в одиницю часу. Розрізняють погодинні, поденні, помісячні т. ставки.

Для оплати праці службовців використовують посадові оклади, що виконують функції, аналогічні тарифним ставкам робітників, і диференціюють заробітну плату керівників, спеціалістів, службовців залежно від їх кваліфікації, умов праці, масштабів та складності виробництва, обсягів та важливості виконуваних функцій (робіт).

Для забезпечення єдиного підходу до диференціації тарифних ставок для оплати праці робочих і посадових окладів службовців розробляють єдині тарифні сітки (ЄТС).

Надбавки – це виплати, що пов'язані, як правило, з особистістю конкретного працівника, і мають переважно стимулюючий характер (за високу професійну майстерність робітника; за особливі досягнення в праці службовців; за виконання особливо важливої роботи у встановлений термін та ін). Доплати – це виплати, що обумовлені виконуваною роботою і мають переважно компенсаційний характер.(за роботу у святкові та вихідні дні, за понадурочну роботу й ін.).




















  1. Охарактеризуйте погодинної форми оплати праці та її систем. Характеристика чинників, що впливають на вибір форм і систем зп.

Економічним змістом погодинної оплати праці є тривалість праці (відпрацьований час) та рівень кваліфікації працівника. Виділяють просту погодинну, погодинно-преміальні системи, погодинну систему з нормованим завданням. Проста погодинна система заробітної плати стимулює працівника до підвищення кваліфікації та раціонального використання робочого часу. Погодинно - преміальна система заробітної плати більш ефективна, бо стимулює працівника також до досягнення певних кількісних та якісних показників, а саме встановленого планового обсягу завдання, якості праці та продукції, економії виробничих ресурсів, за виконання яких виплачується премія (Погодинна заробітна плата з нормованим завданням передбачає преміювання робітників за виконання встановлених нормованих завдань. Запровадженню нормованих завдань передує підготовча робота з поліпшення регламентації праці, організації та обслуговування робочих місць, умов праці, вдосконалення трудових процесів тощо. При виборі системи оплати праці доцільно враховувати форму власності, розмір підприємства, його структуру, характер виробленої продукції (послуг), а також особливості домінуючих у колективі цінностей і цілей. При цьому необхідно насамперед мати на увазі функціональні обов'язки керівників. Їхня головна задача полягає в тому, щоб забезпечити неухильний ріст обсягу виробництва високоякіснї продукції при мінімальних витратах ресурсів на основі прискорення науково-технічного прогресу, використання передового досвіду. Крім того, вирішуючи питання оплати праці, потрібно мати на увазі такі чотири чинники:· фінансове положення підприємства;· рівень вартості життя;· рівень заробітної плати, що виплачують конкуренти за таку ж роботу;· рамки державного регулювання в цій області.







  1. Охарактеризуйте відрядної форми оплати праці та її систем. Характеристика чинників, що чинники впливають на вибір форм і с.

Заробіток працівника розраховується відповідно до встановлених розцінок і залежить від складності виконуваних робіт, установлених норм праці та обсягу фактично виготовленої продукції (О). Розцінки (R) розраховують відповідно до тарифних ставок та норм часу або норм виробітку :

За відрядної форми оплати праці заробіток працівника визначається кількістю продукції, виготовленої за певний проміжок часу та відрядною розцінкою за її одиницю. Відрядна форма оплати праці добре стимулює зростання обсягів виробництва, але не зацікавлює працівників у виготовленні якісної продукції.Відрядна форма оплати праці має такі системи:- пряму відрядну;- відрядно-преміальну;- відрядно-прогресивну;- непряму відрядну;- акордну тощо.. Величину заробітку при цій системі оплати праці можна визначити за такою формулою:.відрядно-преміальна. Ця форма оплати праці характеризується тим, що відрядний заробіток збільшується на величину премії, яку встановлюють за досягнення певних показників. відрядно-прогресивна. Форма оплати праці встановлюється при досягненні певного рівня виконання завдання, при якому робота може оплачуватись за підвищеними розцінками. Тобто на підприємстві розробляється певна прогресивна шкала розцінок. непряма відрядна форма оплати праці поширена в допоміжних виробництвах підприємства. Заробіток допоміжних робітників залежить від виробітку основних робітників, яких вони обслуговують. Акордна відрядна система оплати праці у варіанті акордно-преміальної застосовується на підприємстві тоді, коли необхідно підсилити матеріальне заохочення працівників у скороченні термінів виконання конкретного обсягу робіт, здачі об'єкта в експлуатацію.  Кожна з наведених систем має певні переваги чи вади. Так, пряма відрядна система є простою, зрозумілою кожному робітнику. В умовах високої якості норм праці вона не припускає зрівнялівки в оплаті праці. Між тим, вона не створює заінтересованості в покращенні якісних показників роботи, економії матеріальних ресурсів, у кінцевих колективних результатах праці. Ці недостатки усуваються застосуванням відрядно-преміальної системи. Відрядно-прогресивна система не може застосовуватися більш як 3-6 місяців, бо веде до зростання заробітної плати більш високими темпами, ніж зростання продуктивності праці, а тому збільшує собівартість продукції. Непряма відрядна система, з одного боку заінтересовує допоміжних працівників у створенні умов для безперебійної роботи основних робітників. Між тим, не завжди об’єктивно враховує ділові якості допоміжних робітників, бо їх заробіток більшою мірою залежить від виконання норм основними робітниками, їх працездатності, досвіду роботи, їх ставлення до праці тощо. Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за певних умов: наявності кількісних показників виробітку, з допомогою яких установлюють норми й розцінки та визначають заробіток відповідно до результатів праці; можливості й необхідності! підвищення індивідуальної або групової продуктивності праці на даному робочому місці; забезпечення науково обґрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи, чіткого контролю за якістю продукції.


При виборі системи оплати праці доцільно враховувати форму власності, розмір підприємства, його структуру, характер виробленої продукції (послуг), а також особливості домінуючих у колективі цінностей і цілей. При цьому необхідно насамперед мати на увазі функціональні обов'язки керівників. Їхня головна задача полягає в тому, щоб забезпечити неухильний ріст обсягу виробництва високоякіснї продукції при мінімальних витратах ресурсів на основі прискорення науково-технічного прогресу, використання передового досвіду.

  1. Розкрийте сутність безтарифної оплати праці та за компенсац

Широке застосування в сучасних умовах мають безтарифні системи оплати праці, в яких не використовують гарантовані тарифні ставки, більшість видів премій, доплат і надбавок. Це так звані “пайові” системи, де рівень оплати праці кожного залежить від фонду оплати праці колективу, отриманого за період, індивідуального пайового коефіцієнта, присвоєного працівнику відповідно до кваліфікації, відпрацьованого часу та труд.внеску.

Основними рисами безтарифних систем є такі:

  • розробляється й затверджується шкала співвідношень в оплаті праці різної складності з мінімально можливою кількістю рівнів;

  • гарантія працівникам тільки мінімального законодавчо встановленого рівня заробітної плати;

  • визначення спочатку загальної суми заробленої колективом заробітної плати, потім відшкодування з цієї суми гарантованої мінімальної оплати праці всіх працівників колективу, далі розподіл решти між усіма членами коллективу за встановленими правилами;

  • рівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати всіх працівників незалежно від категорій і посад.

Головною умовою застосування безтарифної системи оплати праці є можливість створення такого колективу робітників, який був би об’єднаний спільним виробничим завданням, а кожен працівник чітко бачив і розумів би своє місце, роль і внесок у кінцевий результат спільної колективної праці.

Поняття компенсаційний пакет точніше відображує той факт, що сучасна система компенсацій також вміщує пакет соціальних пільг (або бенефітів.В умовах ринкової економіки система компенсацій є ефективним інструментом залучення й утримання в організації професійних кадрів, а також мотивації персоналу.

До бенефітів, які застосовуються в пакеті соціальних пільг відносяться: оплата послуг мобільного зв’язку, необмежений доступ до Інтернету; оплата проїзду в громадському транспорті;

  1. Назвіть основні цілі та завдань діяльності МОП. Охарактеризуйте структуру МОП та її кер. органів, методи

МОП була створена в 1919 р. за ініціативою і при активній участі західної соціал-демократії.

Головні цілі МОП - сприяння соціально-економічному прогресу, поліпшення добробуту і умов праці людей, захист прав людини. МОП підтримує зусилля держав, направлені на досягнення повнішої зайнятості, підвищення рівня життя, встановлення соціальної справедливості, охорону життя і здоров'я працівників, поліпшення виробничого і оточуючого середовища, захист найуразливіших груп працівників. Основними завданнями МОП є:


розробка міжнародної політики і програм, направлених на вирішення соціально-трудових проблем;

створення й ухвалення міжнародних трудових норм у вигляді Конвенцій і Рекомендацій в цілях здійснення політики в сфері праці;

допомога країнам-учасницям у вирішенні соціально-трудових проблем, так звана, технічна співпраця;

захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, від дискримінації і тому подібне);

боротьба з бідністю за поліпшення життєвого рівня працівників, розвиток соціального забезпечення;

розробка програм поліпшення умов праці й виробничого середовища, техніка безпеки і гігієни праці, охорона і відновлення навколишнього середовища;

сприяння організаціям працівників і підприємців у їх роботі спільно з урядами щодо регулювання СТВ;

розробка заходів щодо захисту найуразливіших груп працівників: жінок, молоді, інвалідів, літніх людей, працівників - мігрантів.

Структура МОП є досить складною. Міжнародна конференція праці (МКП) - це найвищий орган МОП.

МКП визначає в цілому напрямки роботи МОП, обговорює проблеми соціального положення в сфері праці, розробляє і затверджує міжнародні норми праці у вигляді Конвенцій і Рекомендацій, приймає резолюції з окремих питань діяльності організації.

Адміністративна рада є виконавчим органом МОП. Вона направляє роботу МОП у період між конференціями, проводить у життя її рішення, направляє діяльність міжнародного бюро праці (МБТ), а також різних комітетів, що створюються при Адміністративній раді.

Міжнародне бюро праці (МБТ), штаб-квартира якого знаходиться в Женеві, є постійним секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом, дослідницьким та інформаційним центром.

Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень є самостійною установою, заходи якого – сприяти поглибленому вивченню і розумінню проблем праці й розробляти заходи їх вирішення.

У своїй роботі МОП використовує різні методи, з них можна виділити три основних:

1. Розробка і ухвалення міжнародних трудових норм : Конвенції і Рекомендації, контроль за їх виконанням.

2. Надання країнам допомоги у вирішенні соціально-трудових проблем ( у МОП це називають технічною співпрацею).

3. Проведення досліджень і здійснення публікацій з соціально-трудових проблем.

Робота щодо розробки та прийняття Конвенцій та Рекомендацій була і залишається головною у всій діяльності МОП. Для досягнення своїх основних цілей і завдань МОП розробляє міжнародні програми, направлені на поліпшення умов праці та життя працівників, підвищення можливостей зайнятості та підтримку основних прав людини, вдосконалення загальної і професійної освіти.

Міжнародна технічна співпраця набираються з різних країн світу і працюють в інших країнах, головним чином у тих, що розвиваються, за проектами МОП.