8. Стійка рівновага на товарному ринку і механізм її підтримки

Ринкова рівновага – рівність попиту і пропозиції. Модель мікроекономічної рівноваги ринку будується шляхом поєднання кривих попиту і пропозиції на одному графіку. Точка перетину кривих попиту і пропозиції становить точку ринкової рівноваги Е. В цій точці обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції, а ціна влаштовує і продавців і споживачів. Ціна, яка відповідає ринковій рівновазі (Р_Е), називається рівноважною, а обсяг продажу (Q_E) – рівноважним обсягом.

Стійкою вважається ринкова рівновага, яка, порушуючись, відновлюється виключно за допомогою ринкового механізму, без державного втручання в ринкові процеси. Нестійка рівновага характеризується тим, що навіть невелике відхилення рівноваги призводить до порушення роботи ринку.

Криві попиту та пропозиції поділяють ринковий простір на 4 зони:

І – мертва зона (максимально можлива ціна попиту перевищує мінімально можливу ціну пропозиції)

ІІ – дефіцит (показує переважання інтересів споживачів)

ІІІ – надлишок (показує переважання інтересів виробників)

IV – зона можливих покупок і продажів

Дефіцит— ситуація, при якій за даною ціною величина попиту більше величини пропозиції.

Коли попит вище, ніж пропозиція, ціни зростають. При підвищенні ціни знизиться попит, а виробники збільшать пропозицію. Таким чином ринок повернеться у стан рівноваги.

Надлишок — ситуація, при якій за даною ціною величина пропозиції більше величини попиту.

Унаслідок надлишку ціни почнуть знижатися. Споживачі потроху збільшуватимуть попит, частка товаровиробників зменшить пропозицію, ринок повернеться до стану рівноваги.

9. Попит і пропозиція на товарному ринку в умовах контролю за цінами

Ринкова рівновага – рівність попиту і пропозиції. Модель мікроекономічної рівноваги ринку будується шляхом поєднання кривих попиту і пропозиції на одному графіку. Точка перетину кривих попиту і пропозиції становить точку ринкової рівноваги Е. В цій точці обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції, а ціна влаштовує і продавців і споживачів. Ціна, яка відповідає ринковій рівновазі (Р_Е), називається рівноважною, а обсяг продажу (Q_E) – рівноважним обсягом.

В більшості розвинених країн ринки регулюються державою. Однією із форм державного регулювання є контроль над цінами. Держава повинна втручатися у процеси ціноутворення з метою обмеження руйнівних властивостей ринкових цін або для вирішення окремих економічних і соціальних проблем. Крім того, ринкова економіка не здатна забезпечити виробництво суспільних благ в необхідній кількості, "продукує" негативні зовнішні ефекти (забруднення навколишнього середовища тощо), розвивається циклічно з притаманними економічному циклу інфляцією чи дефляцією. В таких випадках з метою послаблення негативних наслідків функціонування ринку держава вдається до регулювання механізму ринкового ціноутворення шляхом встановлення максимальної і нижньої межі ціни.

---

Якщо уряд встановлює максимальну ціну, яка найчастіше є нижчою за рівноважну ціну, то величина попиту буде вище, ніж величина пропозиції. В результаті виникає стійкий дефіцит товару, в магазинах будуть пусті полиці. Виробництво почне скорочуватися. З’являється «чорний ринок», на якому споживачі зможуть придбати необхідні товари, але набагато дорожче.

Мінімальні ціни найчастіше є вищими за рівноважну ціну. До таких цін уряд вдається тоді, коли ринкова ціна не дозволяє забезпечити необхідний рівень доходів виробникам і постачальникам економічних ресурсів. Слід зазначити, що за умови встановлення вищої від ринкової ціни, кожний виробник прагне виробити більше продукції, сподіваючись повністю ЇЇ реалізувати. Внаслідок цього обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту. Негативним наслідком встановлення мінімальної ціни є надвиробництво продукції, недовикористання економічних ресурсів (зокрема, виникнення безробіття),

11. Ординалістський підхід в теорії поведінки споживача – 12 б.

Ординалісти – напрям, який вважає вимірювання корисності неможливим та пропонують порядковий принцип порівняння корисності, на основі якого базується вибір споживача. Ординалістський підхід полягає в вимірюванні суб’єктивної корисності шляхом не абсолютної, а відносної шкали, яка показує уподобання споживача чи ранжування спожитого набору благ. Порядковий підхід дозволяє оцінювати тільки те, якому набору благ споживач надає перевагу, не намагаючись оцінити корисність кожного блага. Графічно система уподобань споживача зображується за допомогою кривих байдужості.

Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, що приносить споживачу однакову корисність.

Криві байдужості мають наступні властивості:

1) Через будь-яку точку в графічному просторі товарів може бути проведена відповідна крива байдужості;

2) Набори благ на кривих байдужості більш віддалені від початку координат, забезпечують споживачеві більшу корисність;

3) Криві байдужості ніколи не перетинаються;

4) Крива байдужості має від’ємний нахил. Це пояснюється тим, що зменшення кількості одного товару в споживчому наборі має компенсуватися збільшенням кількості другого товару для збереження загальної корисності;

5) Крива байдужості має опуклу форму до початку координат, що є свідченням дії закону спадної граничної корисності.

Карта кривих байдужості — сукупність кривих байдужості споживача, кожна з яких представляє інший рівень корисності;

Бюджетна лінія – це геометричне місце точок, які представляють собою набори благ, купівля яких потребує однакових витрат.

Властивості бюджетної лінії:

- має негативний нахил, кут нахилу залежить від співвідношення цін товарів і показує від якої кількості одного блага треба відмовитись, щоб придбати певну кількість іншого блага;

---

- при зміні доходу, бюджетна лінія зрушується у відповідний бік, але паралельно початковому положенню

- зміна співвідношення цін на товари призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії;

12. Крива байдужості споживача – 12 б.

Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, що приносить споживачу однакову корисність.

Криві байдужості мають наступні властивості:

1) Через будь-яку точку в графічному просторі товарів може бути проведена відповідна крива байдужості;

2) Набори благ на кривих байдужості більш віддалені від початку координат, забезпечують споживачеві більшу корисність;

3) Криві байдужості ніколи не перетинаються;

4) Крива байдужості має від’ємний нахил. Це пояснюється тим, що зменшення кількості одного товару в споживчому наборі має компенсуватися збільшенням кількості другого товару для збереження загальної корисності;

5) Крива байдужості має опуклу форму до початку координат, що є свідченням дії закону спадної граничної корисності.

Карта кривих байдужості — сукупність кривих байдужості споживача, кожна з яких представляє інший рівень корисності;

Для визначення обсягу товару, від якого споживач готовий відмовитись заради одиниці іншого, використовується гранична норма заміщення (або субституції). Це співвідношення граничної корисності двох благ. Математично вона виражається:

MRS_xy = - .

Це відношення від’ємне, тому що зміна кількості двох благ відбувається в супротивних напрямках, тобто збільшенню кількості одного блага відповідає зменшення кількості іншого.

Економічний зміст граничної норми заміщення полягає у визначенні кількості товару Х, від якої споживач готовий відмовитись, щоб придбати додаткову одиницю товару Y, залишаючись при цьому на кривій споживчої байдужості.

Зона субституції – це відрізок кривої байдужості, за межами якого заміна одного блага іншим виключається.

13. Бюджетні обмеження споживача – 12 б.

Бюджетна лінія – це геометричне місце точок, які представляють собою набори благ, купівля яких потребує однакових витрат. Бюджетна лінія показує всі можливі комбінації двох продуктів, що можуть бути придбані при даному рівні цін і доходу.

При даних цінах товарів Х і Y бюджетне обмеження, яке відображає бюджетна лінія, може бути виражене в аналітичному вигляді.

B = Q_xP_x + Q_yP_y, де

В – бюджет, який повністю витрачається на продукти Х і Y;

Q_y, Q_x – кількість Х і Y відповідно;

P_x, P_y – ціни продуктів Х і Y.

В даному рівнянні відомими є В, P_x, P_y, а Q_y, Q_x – змінні.

Властивості бюджетної лінії:

- має негативний нахил, кут нахилу залежить від співвідношення цін товарів і показує від якої кількості одного блага треба відмовитись, щоб придбати певну кількість іншого блага;

- при зміні доходу споживача, бюджетна лінія зрушується у відповідний бік, але паралельно початковому положенню

---

- зміна ціни одного з товарів призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії;

14. Рівновага споживача в контексті ординалістського підходу до корисності та раціональної поведінки споживача

  Рівновага споживача – це ситуація, при якій споживач витрачає весь свій бюджет на придбання таких товарів, комбінація, яких дозволяє максимально задовольнити його потреби при даному рівні цін та доходу.

Уподобання споживача, його смаки демонструє карта кривих байдужості.

Можливості споживача в придбанні тої, чи іншої комбінації товарів показує бюджетна лінія.

Об’єднаємо ці графіки. Точка перетину бюджетної лінії з одною з кривих байдужості – це точка рівноваги. В ній бажання споживача збігаються з його бюджетними можливостями.

Рівноважний набір з двох благ – це такий набір 2-х товарів, який принесе споживачу максимальну корисність, і при цьому бюджет споживача повинен бути повністю витрачений на придбання цього набору 2-х благ.

Рівняння, що відображає стан рівноваги:

 , де MU_X  та MU_Y – граничні корисності від споживання товарів X та Y відповідно, P_X та P_Y– ціни товарів X та Y.

За ординалістським підходом оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості. Досягнувши рівноваги, споживач не має стимулів до зміни свого стану, – за інших рівних умов у нього не існує жодної можливості покращити його добробут. Будь-який інший набір товарів або недосяжний, або лежить на поверхні кривої байдужості нижчого рівня і є нераціональним.

15. Фактори виробництва та їх класифікація

Виробництво – діяльність людини, що націлена на створення корисності, виготовлення благ чи надання послуг.

Фактори виробництва — це ті блага, які фірма повинна придбати, щоб мати змогу здійснювати процес виробництва.

Усі фактори виробництва поділяються на 2 великі категорії: матеріальні ресурси та людські ресурси.

До матеріальних ресурсів відносяться земля та капітал.

До людських ресурсів відноситься праця та підприємницька здібність.

Земля - це особливий матеріальний ресурс. До поняття "земля" відносяться всі природні ресурси - це всі блага природи, які прийнятні у виробничому процесі. У цю широку категорію входять орні землі, ліси, родовища мінералів і нафти, водні ресурси.

Капітал (як чинник виробництва) — це сукупність матеріальних благ, які використовуються при виробництві товарів та послуг. Це інструменти, машини та механізми, обладнання, складські приміщення, транспортні комунікації, засоби зв’язку, тощо.

Праця - це доцільна, свідома діяльність людей, яка застосовується у виробництві і реалізації товарів і послуг. Будь-які роботи, що виконуються людьми різних професій з метою виготовлення товарів чи надання послуг, в широкому сенсі - це праця.

---

Підприємницьку здібність прийнято виділяти в якості окремого фактору виробництва, через її особливу роль в економічному розвитку суспільства. Підприємницький фактор — особливий людський ресурс, що володіє підприємницькими здібностями.

Роль фактору «підприємницька здібність» в економічному розвитку суспільства полягає в тому, що підприємець об’єднує землю, працю і капітал в єдиний процес виробництва товарів та послуг, приймає рішення про кількість та якість виготовленої продукції, а також вирішує, що саме він буде виготовляти чи які саме послуги надавати. Підприємець постійно шукає нові ідеї, найновіші передові технології виробництва, тим самим підвищуючи розвиток продуктивних сил суспільства.

16. Фірма як суб’єкт ринкової економіки та види фірм за формами власності

Фірма — економічний суб’єкт, який здійснює виробничу діяльність, має господарську самостійність в прийнятті рішень щодо того, що і як виробляти, кому, за якими умовами продавати; фірма поєднує ресурси для виробництва певних благ з метою максимізації прибутку.

У мікроекономічної теорії фірми розглядаються як покупці економічних ресурсів і як виробники товарів - купуючи ресурси і з'єднуючи їх, вони організують виробництво продукції. Фірми виступають як зв’язуюча ланка між економічними суб’єктами як споживачами і тими ж суб’єктами — як продавцями чинників виробництва.

Існує значна кількість моделей, які дозволяють пояснити поведінку фірми, але найбільш відомими з них є:

1) модель максимального прибутку;

2) модель максимальних продажів;

3) модель максимального росту;

4) модель управлінської поведінки;

5) модель доданої вартості чи японська модель.

Економісти схильні вважати, що головною метою та основною мотивацією організації будь-якого типу повинна бути максимізація її доходу відносно витрат.

Для того, щоб фірма була здатна функціонувати і реалізувати свої цілі, повинні виконуватись певні умови:

1) Наявність приватної власності;

2) Самостійність в прийнятті рішень;

3) Відповідальність за прийняті рішення;

4) Наявність конкурентного середовища.

За формами власності їх можна класифікувати таким чином:

1. Фірма з одним власником — це фірма, яка належить одній особі, яка управляє нею, отримує весь прибуток і відповідає по всім зобов’язанням.

2. Партнерства або господарські товариства — це об’єднання двох або більше людей, що ведуть справу як співвласники на основі угоди, яка не суперечить закону.

3. Корпорація — акціонерна компанія, яка є правовим суб’єктом, створеним для здійснення комерційної або виробничої діяльності і має капітал, поділений на акції, яким володіють її члени.

17. Виробництво. Виробнича функція: загальна характеристика

Виробництво – діяльність людини, що націлена на створення корисності, виготовлення благ чи надання послуг.

---

Смотрите также файлы

• задачи экзамен микро.doc

• тесты Основы бизнеса 1-6 темы.docx

• тесты Основы бизнеса 7-13 темы ШПОРЫ.docx

• вопросы на экзамен Основы бизнеса ШПОРЫ.docx

• Основи бізнесу учебник.pdf