Файл: вопросы экзамен микро.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 21.02.2019

Просмотров: 770

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Фактори виробництва — це ті блага, які фірма повинна придбати, щоб мати змогу здійснювати процес виробництва.

Виробнича функція вказує максимальний обсяг продукту, який може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва. Виробнича функція може бути одно-, дво-, три- та багатофакторною.

Класичним прикладом виробничої функції є двофакторна виробнича функція. Вона встановлює зв’язок між виробництвом продукції та витратами двох основних факторів виробництва: капіталу і праці:

Q = f (К, L),де Q – обсяг виробництва; К – затрати капіталу; L – затрати праці;

Виробнича функція вказує на існування альтернативних можливостей взаємозаміни та взаємодоповнення факторів виробництва, за яких різне поєднання факторів виробництва або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий максимальний обсяг випуску продукції. Але така взаємозаміна можлива лише у довгостроковому періоді, коли можливо змінити рівень технологічного оснащення виробничого процесу. В такому випадку нове обладнання потребуватиме меншої кількості робітників і змінний фактор виробництва (праця) буде замінятися постійним фактором виробництва (капіталом).

Якщо один з факторів виробництва в виробничій функції прийняти в якості змінного, а всі інші зафіксувати на одному рівні, то кількість виготовленої продукції буде представляти собою результат поєднання змінних величин змінного фактору і постійних величин інших факторів. При цьому виробнича функція стає одно факторною.

Q = f (F) – виробнича функція з одним змінним фактором.

Сукупний (загальний) продукт ТР (Q) – це загальний обсяг продукції в натуральній формі, яку фірма виготовляє протягом певного періоду часу шляхом використання певного набору ресурсів.

Середній продукт AP = = це сукупний продукт у розрахунку на одиницю змінного фактору. Це мірило середньої продуктивності змінного фактору.

Граничний продукт MP = це додатковий продукт, отриманий внаслідок приросту змінного фактору на одну додаткову одиницю. МР надає можливість максимізувати обсяг виробництва.

18. Виробнича функція з одним змінним фактором

Виробнича функція вказує максимальний обсяг продукту, який може виробити фірма при кожному окремому сполученні чинників виробництва. Виробнича функція може бути одно-, дво-, три- та багатофакторною.

Сукупний (загальний) продукт ТР (Q) – це загальний обсяг продукції в натуральній формі, яку фірма виготовляє протягом певного періоду часу шляхом використання певного набору ресурсів.

Середній продукт AP = = це сукупний продукт у розрахунку на одиницю змінного фактору. Це мірило середньої продуктивності змінного фактору.

Граничний продукт MP = це додатковий продукт, отриманий внаслідок приросту змінного фактору на одну додаткову одиницю. МР надає можливість максимізувати обсяг виробництва.


При даному рівні технології та виробництва і збереженні на постійному рівні інших факторів, кожна додаткова одиниця змінного фактору спочатку може привести до зростання граничної продуктивності, тобто діє закон зростаючої граничної продуктивності. Однак, починаючи з деякого моменту граничний продукт послідовно доданих одиниць змінного фактору починає спадати і прямувати до «0» - діє закон спадної віддачі. Подальше збільшення одиниць змінного фактору призводить до того, що граничний продукт (МР) стає від’ємним, а сукупний продукт (ТР) починає зменшуватися.

Середня продуктивність зростає до того часу, поки граничний продукт є більшим за середній продукт. Як тільки граничний продукт починає зменшуватись і стає меншим, ніж середній продукт, середня продуктивність змінного фактору виробництва починає скорочуватись, але повільніше, ніж гранична продуктивність.

Закон спадної граничної продуктивності: якщо один з факторів виробництва являється змінним, а всі інші постійними, то починаючи з деякого моменту гранична продуктивність кожної послідовно доданої одиниці змінного фактору починає спадати і прямує до «0».

19. Ізокванта виробника

Ізокванта — це крива, на якій розташовані всі сполучення виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Властивості ізоквант:

  • мають від’ємний нахил, тому що зростання одного фактору при певному обсязі продукції завжди супроводжується зменшенням кількості іншого;

  • найбільш віддалені від початку координат ізокванти свідчать про привабливіші рівні виходу продукції;

  • нахил ізоквант вимірює граничну норму технологічного заміщення ресурсів;

  • кількість їх безмежна, оскільки через кожну точку виробничого простору можна провести ізокванту;

  • ізокванти не перетинаються.

Карта ізоквант — набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний обсяг випуску продукції, що досягається при використанні певних сполучень чинників виробництва.

Кут нахилу ізокванти, який вимірюється співвідношенням , показує, яким чином проходить заміщення одного фактора іншим, якщо зберігається постійним фізичний обсяг випуску продукції. Абсолютне значення кутового коефіцієнта називається граничною нормою технологічного заміщення.

Гранична норма заміщення MRTSK,L – це коефіцієнт, який показує, від якої кількості одного фактору виробництва слід відмовитись, щоб додати одну одиницю другого фактору для того, щоб обсяг виробництва залишився незмінним. MRTSK,L = - .

Зона технічного заміщення між факторами виробництва – це сегмент ізокванти, за межами якого заміщення одного фактору виробництва іншим неможливо, так як це суперечить основним принципам теорії виробництва фірми.

20. Ефект масштабу виробництва та його види

Довгостроковий період – це період, впродовж якого фірма може розширювати пропозицію своїх товарів шляхом зміни кількості всіх використаних ресурсів, в тому числі і виробничих потужностей.


Ефект масштабу – це зміна обсягу виробництва, викликана зміною всіх використаних факторів виробництва.

Визначається 3 види ефекту масштабу виробництва:

1) Якщо обсяг ресурсів зростає такою самою мірою, якою збільшується розмір випуску, має місце постійний ефект масштабу.

2) Якщо обсяг ресурсів зростає більшою мірою, ніж розмір випуску, має місце негативний (спадний) ефект масштабу

3) Якщо обсяг випуску продукції зростає більшою мірою, ніж розмір ресурсів, має місце позитивний (зростаючий) ефект масштабу.

Позитивний ефект масштабу Відбувається коли при збільшенні розмірів організації і кількості продукції, що випускається, витрати на одиницю продукції зменшуються. Звичайно пов'язаний з поглибленням розподілу праці. Також до причин виникнення позитивного ефекту масштабу відносяться: зростаюча спеціалізація праці, що підвищує продуктивність праці; підвищення ефективності використання капітальних ресурсів.

Виникнення негативного ефекту масштабу виробництва зазвичай пов'язують з тим, що зі зростанням підприємства збільшується чисельність фахівців-управлінців, управлінський апарат все більше структурується. В результаті це ускладнює процеси прийняття рішень і реалізацію їх на практиці. Як наслідок, виробничі витрати підвищуються, собівартість одиниці продукції зростає і ефективність виробництва знижується.

В довгостроковому періоді всі фактори виробництва стають змінними. В результаті маємо наступний графік. Крива довгострокових середніх витрат буде проходити в точках мінімальних затрат серії кривих короткострокових середніх витрат. Позитивний ефект масштабу призводить до зниження довгострокових середніх витрат і криві короткострокових середніх витрати можуть опускатися нижче по кривій довгострокових середніх витрат. Однак починаючи з певної точки крива починає підійматися, що обумовлено дією негативного ефекту масштабу, що спричиняє зростання довгострокових середніх витрат виробництва.



21. Бюджетні обмеження виробника

Ізокоста або пряма рівних витрат — це пряма лінія, що показує всі можливі сполучення ресурсів, які мають однакову сумарну вартість. Вона показує бюджетні можливості виробника.

Бюджетне обмеження виробника також можна представити аналітично: TC = L*PL + K*PK (рівняння ізокости).

Властивості ізокости аналогічні властивостям бюджетної лінії споживача:

1. Ізокоста має від’ємний нахил, кут якого визначається

співвідношенням цін факторів виробництва.

2. Збільшення (зменшення) загальних витрат виробника (ТС)

зміщує ізокосту паралельно вправо вгору (вліво вниз).

3. Зміна співвідношення цін факторів виробництва змінює кут нахилу ізокости.

 

При зміні цін на один з ресурсів при незмінному розмірі виробничого бюджету відбувається зміна кута нахилу ізокости. При збільшенні або зменшенні бюджету виробника ізокоста зміщується праворуч вгору або ліворуч вниз, але паралельно свого початкового положення.






22. Рівновага виробника в контексті теорії граничної продуктивності факторів виробництва – 12 б.

Визначення поняття «рівновага виробника» (2); визначення понять: «загальний продукт», «граничний продукт» та «середній продукт» змінного фактору виробництва (3); основна умова рівноваги виробника та характеристика рівноваги (3); бюджетне обмеження виробника (2); модель рівноваги виробника (2).

23. Рівновага виробника, що визначається методом «ізокванти – ізокости» – 12 б.

Визначення поняття «рівновага виробника» (2); карта типових ізоквант та ізокоста виробника (2); точка рівноваги виробника і рівноважна комбінація двох факторів виробництва (1); рівняння, що відображає рівновагу виробника (2); характеристика рівноваги виробника, що визначається методом «ізокванти-ізокости» (5).

24. Доходи, витрати і прибутки фірми: бухгалтерський і економічний підходи – 12 б.

Визначення понять «загальний дохід», «граничний дохід» і «середній дохід» фірми (3); сутність бухгалтерських витрат фірми (2); визначення понять «економічні витрати», «внутрішні економічні витрати» та «зовнішні економічні витрати» (3); сутність нормального прибутку фірми (1); економічний (чистий) і бухгалтерський прибутки фірми та їх співвідношення (3).

25. Витрати виробництва фірми у короткому періоді – 12 б.

Визначення поняття «короткий період у функціонуванні фірми» (1); загальні, загальні постійні і загальні змінні витрати фірми: визначення понять та графіки (5); граничні витрати фірми у короткому періоді: визначення поняття, формула, графік, характеристика динаміки (3); середні загальні, середні постійні і середні змінні витрати фірми: визначення понять, формули (3).

26. Короткострокові середні і граничні витрати фірми – 12 б.

Визначення поняття «короткий період у функціонуванні фірми» (1); середні загальні, середні постійні і середні змінні витрати фірми: визначення понять та формули (3); граничні витрати фірми у короткому періоді: визначення поняття, формула, графік, характеристика динаміки (3); графіки AТC, AFC, AVC, MC та характеристика зв’язків між ними (5).

27. Витрати виробництва фірми у довгому періоді – 12 б.

Визначення поняття «довгий період у функціонуванні фірми» (1); особливості довгострокових витрат фірми у порівнянні з короткостроковими витратами (1); крива довгострокових середніх загальних витрат та її зв'язок з кривими короткострокових середніх загальних витрат (4); вплив ефектів масштабу виробництва на криву довгострокових середніх загальних витрат (3); концепція мінімально ефективного масштабу фірми (3).

28. Оптимізація поведінки фірми: максимізація прибутку та мінімізація збитків – 12 б.

Принципи максимізації прибутку фірми (4); графіки, що відображають максимізацію прибутку фірми (2); принципи мінімізації збитків фірми (4); графіки, що відображають мінімізацію збитків фірми (2).


29. Ринок досконалої конкуренції: сутність та характерні риси – 12 б.

Визначення поняття «ринок досконалої конкуренції» (2); ознаки ринку досконалої конкуренції (5); методи конкуренції (2); позитивні та негативні риси ринку досконалої конкуренції (3).

30. Рівновага конкурентної фірми і галузі в довгостроковому періоді – 12 б.

Визначення поняття «довгий період» у функціонуванні фірми і галузі (2); вплив ефектів масштабу виробництва на криву довгострокових середніх загальних витрат фірми і галузі (3); довгострокова рівновага конкурентної фірми (4); довгострокова рівновага конкурентної галузі, причини зникнення економічного прибутку в галузі (3).

31. Рівновага фірми–досконалого конкурента в короткому періоді – 12 б.

Поняття «короткий період у функціонуванні фірми» (2); два підходи до визначення обсягу виробництва, що максимізує прибуток фірми (6); умови рівноваги конкурентної фірми у короткому періоді (4).

32. Класифікація фірм – досконалих конкурентів в умовах короткострокової рівноваги – 12 б.

Визначення поняття «короткий період у функціонуванні фірми» (1); умови короткострокової рівноваги конкурентної фірми (1); загранична фірма: визначення поняття, характеристика і стратегія поведінки (1); гранична фірма: визначення поняття, характеристика і стратегія поведінки (2); догранична фірма, види дограничних фірм (збиткова, беззбиткова, з економічним прибутком) та стратегії їх поведінки (6); короткострокова пропозиція товару з боку фірми та її графік (1).

33. Фактор часу у функціонуванні конкурентної фірми – 12 б.

А. Маршалл про фактор часу і його вплив на рівновагу конкурентної фірми (2); миттєвий період часу і можливості конкурентної фірми збільшувати обсяг пропозиції своїх товарів на ринку (3); короткий період часу і можливості конкурентної фірми збільшувати обсяг пропозиції своїх товарів на ринку (3); графік короткострокової пропозиції конкурентної фірми (1); довгий період часу і можливості конкурентної фірми збільшувати обсяг пропозиції своїх товарів на ринку (3).

34. Ринок чистої монополії – 12 б.

Сутність чистої монополії (1); ознаки чистої монополії та причини її існування (2); графіки попиту на продукцію, граничного доходу, граничних витрат та їх співвідношення (3); визначення рівноважного обсягу виробництва і ціни (1); визначення величини чистого прибутку (1); методи конкуренції (2); позитивні та негативні риси ринку чистої монополії (2).

35. Порівняльна оцінка конкурентного та чисто монопольного ринків – 12 б.

Ознаки конкурентного ринку (2); ознаки чисто монопольного ринку (2); економічні наслідки досконалої конкуренції (3); економічні наслідки чистої монополії (2); природна монополія (1); антимонопольна політика держави (2).

36. Ринок монополістичної конкуренції – 12 б.

Визначення поняття «ринок монополістичної конкуренції» (2); основні риси ринку монополістичної конкуренції (2); графіки попиту на продукцію, граничного доходу, граничних витрат та їх співвідношення (2); визначення рівноважного обсягу виробництва і ціни (1); визначення величини чистого прибутку (1); методи конкуренції (2); позитивні та негативні риси ринку монополістичної конкуренції (2).