ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.02.2019
Просмотров: 772
Скачиваний: 8
розділ ІІ
I РІВЕНЬ
1. Розділ філософського знання, пов’язаний із дослідженням буття:
а) онтологія;
б) гносеологія;
в) аксіологія;
г) епістемологія.
3. Буття як світ надчуттєвих, незмінних та вічних ідей характеризував:
а) Демокріт;
б) Піфагор;
в) Сократ;
г) Платон.
4. Між буттям та небуттям, згідно з Георгом Гегелем, стоїть:
а) розвиток;
б) пустота;
в) взаємозв’язок;
г) становлення.
6. Трактовка буття як першого безпосереднього ступеня у сходженні духу до самого себе, як етапу розвитку мислення, яке виявляє свою тотожність з буттям належить:
а) Імануїлу Канту;
б) Карлу Ясперсу;
в) Георгу Гегелю;
г) Рене Декарту.
17. Пріоритет форми над матерією, стверджуючи, що формою всіх форм є Бог як основа світу та його першодвигун, визначав:
а) Арістотель;
б) Георг Гегель;
в) Імануїл Кант;
д) Френсіс Бекон.
19. Філософське вчення про об’єктивний закономірний взаємозв’язок та взаємообумовленість речей, процесів та явищ реального світу:
а) індетермінізм;
б) детермінізм;
в) об’єктивізм;
г) суб’єктивізм.
20. Концепція детермінізму ґрунтується на принципі:
а) причинності;
б) гармонії;
в) випадковості;
г) структурності.
25. Філософське вчення про найбільш загальні принципи та закони розвитку буття у світі:
а) аксіологія;
б) гносеологія;
в) діалектика;
г) онтологія.
32. Закон діалектики, що характеризує механізм розвитку:
а) єдності та боротьби протилежностей;
б) заперечення заперечення;
в) збереження енергії;
г) переходу кількісних змін у якісні.
33. Закон діалектики, котрий розкриває джерело розвитку:
а) єдності та боротьби протилежностей;
б) заперечення заперечення;
в) збереження енергії;
г) переходу кількісних змін у якісні.
34. Закон діалектики, що характеризує спрямованість процесу розвитку:
а) єдності та боротьби протилежностей;
б) заперечення заперечення;
в) збереження енергії;
г) переходу кількісних змін у якісні.
35. Категорія, що розкриває зміст закону переходу кількісних змін у якісні:
а) міра;
б) наступність;
в) протиріччя;
г) розвиток.
36. Якість як «тотожну з буттям визначеність» характеризував:
а) Арістотель;
б) Георг Гегель;
в) Імануїл Кант;
г) Платон.
38. Категорія, що розкриває зміст закону єдності та боротьби протилежностей:
а) кількість
б) якість;
в) протиріччя;
г) заперечення.
40. Категорія, що розкриває зміст закону заперечення заперечення:
а) кількість;
б) протилежність;
в) єдність протилежностей;
г) наступність.
43. Автор вислову: «Людина завжди була, є і буде найбільш цікавим явищем для людини»:
а) Арістотель;
б) Емпедокл;
в) Жан-Поль Сартр;
г) Імануїл Кант.
45. Головний фактор антропосоціогенезу:
а) праця;
б) мова;
в) потреби;
г) свідомість.
46. Формула сутності людини згідно з Карлом Марксом:
а) тварина, яка вміє виробляти знаряддя праці;
б) природна істота, тіло якої служить основою її цілісності;
в) сукупність суспільних відносин;
г) дуалізм душі та тіла.
47. Суттєва ознака людини:
а) уміння виготовляти знаряддя праці за допомогою знарядь;
б) запрограмований характер життєдіяльності;
в) наявність потреб;
г) наявність психіки.
48. Визначення сутності людини як сукупності всіх суспільних відносин запропонував:
а) Людвіг Фейєрбах;
б) Георг Гегель;
в) Карл Маркс;
г) Йоган Фіхте.
51. Стан «екзистенціального вакууму» означає:
а) бажання творити людям добро;
б) жах, нудьгу;
в) радість та ейфорію;
г) прагнення до самовдосконалення.
55. Біологізаторська концепція розуміння природи людини:
а) марксизм;
б) неотомізм;
в) расизм;
г) екзистенціалізм.
56. Форма, у якій здійснюється процес мислення:
а) поняття;
б) формула;
в) теорема;
г) уявлення.
57. Екстраверт – це людина, яка:
а) має стійкі інтереси;
б) зорієнтована всередину себе;
в) зорієнтована на зовнішній світ;
г) солідна і терпляча.
63. Функція свідомості, що полягає в передбаченні майбутнього розвитку подій:
а) конструктивно-творча;
б) оціночна;
в) прогностична;
г) цілепокладання.
66. Поняття «Я», «Воно», «Над-Я» як основні структурні елементи психіки розглядав:
а) Карл Юнг;
б) Еріх Фромм;
в) Зігмунд Фрейд;
г) Йоганн Фіхте.
67. Автор вчення про неусвідомлюване:
а) Зігмунд Фрейд;
б) Еріх Фромм;
в) Георг Гегель;
г) Людвіг Фейєрбах.
68. Згідно з Зігмундом Фрейдом, основна форма сублімації:
а) бажання;
б) любов;
в) страх;
г) творчість.
69. Автор метафоричного порівняння: «Відношення Я до Воно можна порівняти з відношенням наїзника до свого коня. Кінь дає енергію для руху, наїзник має перевагу визначати мету і напрямок руху сильної тварини»:
а) Блез Паскаль;
б) Зігмунд Фрейд;
в) Карл Юнг;
г) Еріх Фромм.
70. Концепція архетипів колективного несвідомого належить:
а) Зігмунду Фрейду;
б) Еріху Фромму;
в) Карлу Юнгу;
г) Карен Хорні.
71. Людський індивід в аспекті його соціальних якостей і властивостей, що формуються в процесі історично-конкретних видів діяльності та суспільних відносин і реалізуються у громадському житті:
а) індивід;
б) індивідуальність;
в) людина;
г) особистість.
77. Соціальна якість людини виражається:
а) здатністю до адаптації;
б) здібностями;
в) певним типом темпераменту;
г) рівнем освіти.
78. Процес засвоєння індивідом соціального досвіду, норм, цінностей, зразків поведінки, знань, мови, властивих тому суспільству, у яке даний індивід інтегрується:
а) адаптація;
б) акультурація;
в) асиміляція;
г) соціалізація.
80. Перша фаза соціалізації:
а) соціальна трансформація;
б) соціальна сублімація;
в) соціальна адаптація;
г) соціальна самоактуалізація.
82. Філософ, на думку якого, людина стає особистістю лише завдяки самопізнанню, котре дозволяє вільно підпорядкувати своє «Я» моральному закону, що відкриває можливість людині стати господарем самої себе:
а) Жан-Поль Сартр;
б) Зігмунд Фрейд;
в) Імануїл Кант;
г) Людвіг Фейєрбах.
85. Вперше поняття «етика» використав:
а) Арістотель;
б) Піфагор;
в) Платон;
г) Сократ.
86. Розділ філософії, що іменується «філософією практичного життя»:
а) аксіологія;
б) гносеологія;
в) етика;
г) логіка.
92. Філософ, що виводив мораль із автономії волі, яка визначається не зовнішніми причинами, а тим законом, який вона сама ставить над собою, визнаючи його вищим і єдино можливим – категоричним імперативом:
а) Жан-Поль Сартр;
б) Зігмунд Фрейд;
в) Імануїл Кант;
г) Людвіг Фейєрбах.
93. Представник теорії етичного консеквенціалізму:
а) Жан-Поль Сартр;
б) Імануїл Кант;
в) Мартін Лютер;
г) Фрідріх Ніцше.
95. Представник моралістичного підходу, у межах якого відкидається можливість використання сумнівних у моральному відношенні засобів досягнення мети:
а) Георг Гегель;
б) Іньїго Лойола;
в) Лев Толстой;
г) Ніколо Макіавеллі.
96. Форма соціального контролю, що відповідає конвенціональному рівню моральної свідомості:
а) совість;
б) сором;
в) страх;
г) сумнів.
97. Рівень моральної свідомості, що відповідає особистісному типу соціальної регуляції людських взаємин:
а) автономна мораль;
б) доморальний рівень;
в) конвенціональна мораль;
г) договорна мораль.
100. Автор вислову: «Що добре? Усе, що зміцнює усвідомлення влади, бажання влади і саму владу людини»:
а) Жан-Поль Сартр;
б) Вільгельм Дільтей;
в) Фрідріх Ніцше;
г) Анрі Бергсон.
101. Вислів: «Чиста совість є винаходом диявола» – належить:
а) Альберу Камю;
б) Альберту Швейцеру;
в) Еріху Фромму;
г) Фрідріху Ніцше.
103. Автор вислову: «Людина приречена на свободу»:
а) Альбер Камю;
б) Еріх Фромм;
в) Жан-Поль Сартр;
г) Карл Ясперс.
104. Судження, у якому правильно відображено співвідношення свободи та відповідальності:
а) чим більша відповідальність, тим менша свобода;
б) чим менша свобода, тим більша відповідальність;
в) чим ширша свобода, тим більша відповідальність;
г) чим ширша свобода, тим менша відповідальність.
106. Совість, як особливий вид неврозу, своєрідне ярмо, що перетворює людське життя на низку мук та страждань, визначав:
а) Еріх Фромм;
б) Жан-Поль Сартр;
в) Зігмунд Фрейд;
г) Фрідріх Ніцше.
108. Автор вислову: «Страждання робить людину аристократом: воно відокремлює її від інших»:
а) Альбер Камю;
б) Еріх Фромм;
в) Зігмунд Фрейд;
г) Фрідріх Ніцше.
110. Логотерапія покликана допомогти людині в пошуках:
а) багатства;
б) любові;
в) сенсу життя;
г) щастя.
111. Вислів: «Прагнення до щастя природжене людині, тому воно повинно бути основою будь-якої моралі» – належить:
а) Георгу Гегелю;
б) Еріху Фромму;
в) Імануїлу Канту;
г) Людвігу Фейєрбаху.
113. Точка зору, згідно з якою суспільство – результат укладеного між індивідами договору, належить:
а) Аврелію Августину;
б) Георгу Гегелю;
в) Імануїлу Канту;
г) Томасу Гоббсу.
116. Визначальними в структурі виробничих відносин є відносини:
а) власності;
б) обміну;
в) розподілу;
г) споживання.
118. Фактор, що належать до об’єктивних умов розвитку суспільного життя:
а) держава;
б) політичні доктрини;
в) політичні партії;
г) природне середовище.
119. Фактор, що належать до суб’єктивних умов розвитку суспільного життя:
а) держава;
б) природне середовище;
в) рівень розвитку науки і техніки;
г) закони суспільного розвитку.
124. Релігійна течія, що, на думку Макса Вебера, мала вирішальне значення для формування «духу капіталізму»:
а) католицизм;
б) православ’я;
в) протестантизм;
г) сунізм.
125. Вислів: «Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі» – належить:
а) Герберту Спенсеру;
б) Карлу Марксу;
в) Людвігу Фейєрбаху;
г) Огюсту Конту.
128. Положення: «Суспільне буття визначає суспільну свідомість» – виражє сутність:
а) ідеалістичної концепції суспільства;
б) матеріалістичного розуміння історії;
в) натуралістичної концепції суспільства;
г) філософії екзистенціалізму.
129. Теза: «Суспільна свідомість відображає суспільне буття» – виражає позицію:
а) Карла Маркса;
б) Еміля Дюркгейма;
в) Макса Вебера;
г) Освальда Шпенглера.
130. Форма суспільного буття:
а) мораль;
б) продуктивні сили;
в) релігія;
г) філософія.
131. Форма суспільної свідомості:
а) атеїзм;
б) історична пам’ять;
в) мораль;
г) традиція.
132. До буденного рівня суспільної свідомості належать:
а) моральні кодекси;
б) наукові трактати;
в) політичні доктрини;
г) традиції.
133. До теоретичного рівня суспільної свідомості належать:
а) звички;
б) настрої;
в) наукові трактати;
г) чутки.
134. Одна з основних форм суспільної свідомості:
а) виробничі відносини;
б) географічне середовище;
в) філософія;
г) продуктивні сили.
135. Форма суспільної свідомості, що виникла в первісному суспільстві:
а) мистецтво;
б) наука;
в) політика;
г) філософія.
136. Форма суспільної свідомості, що виникла в класовому суспільстві:
а) мистецтво;
б) мораль;
в) релігія;
г) філософія.
138. Найбільш заідеологізована форма суспільної свідомості:
а) естетика;
б) наука;
в) політика;
г) філософія.
146. Суспільний прогрес як закономірну зміну суспільно-економічних формацій обґрунтував:
а) Георг Гегель;
б) Карл Маркс;
в) Освальд Шпенглер.
Г) Питирим Сорокін.
147. Панування раціоналістичної трактовки прогресу характерне для:
а) Античності;
б) Відродження;
в) Просвітництва;
г) Середньовіччя.
149. Прихильник циклічного розвитку людства
а) Георг Гегель;
б) Ілля Пригожин;
в) Карл Маркс;
г) Освальд Шпенглер.
150. Прихильник концепції лінійного поступу людства:
а) Арнольд Тойнбі;
б) Георг Гегель;
в) Герман Гакен;
г) Освальд Шпенглер.
154. З точки зору марксизму, критерій суспільного прогресу – рівень:
а) культури суспільства;
б) моральності суспільства;
в) розвитку науки й техніки;
г) розвитку продуктивних сил суспільства.
161. Оцінка смислу історії як самопізнання абсолютного духу належить:
а) Георгу Гегелю;
б) Імануїлу Канту;
в) Карлу Марксу;
г) Томасу Гоббсу.
ІІ РІВЕНЬ
170. Установіть логічний зв’язок між діалектичними категоріями визначеності буття та їх змістом:
1. сутність; А
2. явище. Б
а) категорія, яка фіксує внутрішній зміст предмета, сталі, глибинні, необхідні зв’язки елементів предмета як системи;
б) категорія, котра фіксує зовнішні сторони існування дійсності.
171. Установіть логічний зв’язок між філософськими позиціями щодо визнання закону причинності та їх визначеннями:
1. детермінізм; А
2. індетермінізм. Б
а) філософське вчення про загальну об’єктивну зумовленість явищ природи, суспільства та людської волі;
а) філософське вчення, що заперечує об’єктивну зумовленість явищ природи, суспільства та людської психіки, необхідний і закономірний зв’язок між ними.
178. Установіть логічний зв’язок між напрямками філософії та визначеннями поняття «закон»:
1. матеріалізм; Б
2. об’єктивний ідеалізм; В
3. суб’єктивний ідеалізм. А
а) досягнення, які привнесені в реальний світ природи та суспільства розумом мислячого суб’єкта;
б) необхідний, суттєвий, стійкий та повторюваний зв’язок буття;
в) прояв світового розуму, втіленого в природі та суспільстві.
180. Установіть логічний зв’язок між законами діалектики та категоріями, через які вони розкриваються:
1. єності та боротьби протилежностей; В,Е
2. заперечення заперечення; А,Г
3. переходу кількісних змін у якісні. Б,Д
а) заперечення;
б) міра;
в) протилежність;
г) розвиток;
д) стрибок;
є) тотожність;
ж) якість.
185. Установіть логічний зв’язок між законами діалектики та складовими процесу розвитку, які через них розкриваються:
1. єності та боротьби протилежностей; А
2. заперечення заперечення; В
3. переходу кількісних змін у якісні. Б
а) джерело розвитку;
б) механізм розвитку;
в) спрямованість процесу розвитку.
186. Установіть логічний зв’язок між етапами розвитку філософії та визначеннями людини, що є характерними для цих періодів:
1. філософія Давнього Китаю; Б
2. філософія античності; Г
3. філософія епохи Середньовіччя; В
4. філософія епохи Відродження. А
а) автономна істота, наділена безмежними творчими можливостями;
б) істота, котра у своїх діях керується внутрішніми мотивами, але вирішальну роль у її житті відіграє веління Неба;
в) творіння Бога, є його образом і подобою;
г) частина космосу, як «малий світ», мікрокосм – відображення і символ Всесвіту, макрокосму.
187. Установіть логічний зв’язок між представниками Німецької класичної філософії та їх уявленнями про людину:
1. Георг Гегель; Б
2. Імануїл Кант; А
3. Людвіг Фейєрбах. В
а) дуалістична істота, що належить як до світу природи, де панує необхідність, так і до світу свободи, що визначає її моральність;
б) носій загальнозначимого духу, суб’єкт духовної діяльності, що творить світ культури;
в) чуттєво-тілесна істота, на основі якої вибудовується «храм розуму».