Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.07.2019
Просмотров: 10252
Скачиваний: 18
222
долонею по грудній стінці. Якщо під час операції був проведений розтин черевної стінки, в черевну
порожнину вводять руку і масажують діафрагму, злегка на неї натискуючи й поплескуючи пальцями.
Техніка штучного дихання. У дрібних тварин (собак, кішок і свиней) прийом зводиться до ритмічного
стискування і розширення руками грудної клітки тварини, яка лежить на спині. Для цього стають спереду
тварини; великі пальці рук з'єднують між собою по серединній лінії мечоподібного хряща, а долоні кладуть
на бокові поверхні грудної клітки тварини або ними захоплюють реберні дуги. Спочатку виконують
штучний видих, натискуючи" з боків на грудну клітку, внаслідок чого повітря виштовхується з легень; після
цього грудна клітка внаслідок своєї пружності набуває попереднього об'єму і при цьому втягує повітря.
Потім знову стискують грудну клітку і т. д. При недостатній пружності допомагають розширенню грудної
клітки обережним підніманням реберних дуг вверх і в боки. Чим сильніше стискується грудна клітка, тим
більша кількість повітря потрапляє в легені й тим швидше відновлюються самостійні дихальні рухи. За-
значені маніпуляції проводять одну за одною ритмічно, в 1,5-2 рази частіше, ніж нормальні дихальні рухи
даного виду тварин.
У період пробудження не слід застосовувати морфіну гідро- хлорид, прозерин та особливо
дихальні аналептики, які дають лише тимчасовий ефект!
6. Різноманітні побічні явища: кашель, чхання, викликані стимуляцією глотки й трахеї
(подразнювальні пари, бронхорея); спазматичне дихання в результаті подразнення трахеї трубкою; гикавка,
яка часто виникає при застосуванні барбітуратів, дуже небажана при операціях на органах черевної
порожнини. Остання може виникати при обтурації дихальних шляхів, розширенні шлунка, гіперкапнії. З
нею дуже важко боротися. Для цього можуть бути застосовані гіпервенти- ляція легень, релаксанти,
аспірація вмісту шлунка.
Ускладнення з боку органів кровообігу
Численні фактори можуть вплинути на функцію кровообігу під час загальної анестезії. При цьому
спостерігаються різноманітні зміни у функціональній діяльності серцево-судинної системи.
1. Зміни частоти пульсу і серцевого ритму. Здебільшого зміни частоти пульсу (табл. 6) відмічають у
вигляді тахікардії або брадикардії, яка може бути провісником тяжких порушень - депресії міокарда.
Порушення ритму серця прямо або побічно свідчать про захворювання внутрішньої системи управління
й проведення міокарда. Вони можуть настати після змін частоти пульсу або їх супроводжувати.
Таблиця 6 -
Зміни частоти пульсу
223
Найчастіше виявляють шлуночкові екстрасистоли. Вони не заслуговують на увагу, якщо поодинокі, але
стають небезпечними при появі групових (бігеменія - залп) або багатоморфних.
Можна також спостерігати нодальні ритми і передсердно- шлуночкову блокаду (при застосуванні
галогеновмісних засобів). Появі фібриляції може передувати шлуночкова тахікардія (табл. 7).
Які б не були причини порушення ритму серця, гіпоксія, гіперка- пнія та існуюча до цього кардіопатія
сприяють появі цього ускладнення.
Хоч інколи порушення серцевого ритму можна визначити за пульсом, остаточний діагноз ставлять на
основі електрокардіограми.
Реанімація полягає в усуненні причини, виконанні оксигенотерапії і гіпервентиляції, а за необхідності -
симптоматичне лікування. При тахіаритміях вводять лідокаїн, ізоптин, новокаїнамід, бета-
адреноблокатори (анаприлін, обзидан, кордарон); при брадикардії - атропін, ізадрин, проводять
електрокардіостимуляцію.
2. Зміни артеріального тиску. Наркоз супроводжується судиноруховими реакціями та змінами
серцевого викиду, величина й характер якого залежать від анестетика, що використовується, кількості й
швидкості його введення, поєднання препаратів (премедикація; судинозвужувальні засоби; препарати, що
пришвидшують родові перейми; передопераційне лікування).
До фармакологічної дії можна додати ще й такі чинники: загальні умови анестезії, особливо вентиляція
легень; зміна об'єму крові під час хірургічного втручання (кровотеча, різке зменшення кількості рідини в
черевній порожнині, шок) та її розподіл (положення тварини - лежаче бокове, сидяче тощо); передуючий
стан хворої тварини (кардіопатія, захворювання нирок, порушення норм годівлі, особливо при недоїданні);
нездатність до адаптації (видалення надниркових залоз).
Гіпотензія, яку викликають різні етіологічні фактори, є частим явищем при індукції наркозу. Невірна
методика проведення (надто швидке введення барбітуратів) може призвести до тривалого й загрожуючого
колапсу.
Стан пульсу
Причини
фармакологічні ,
рефлекторні
інші
Тахікардія
Брадикардія
Введення
атропіну
сульфату,
застосування прямих і непрямих
симпатикоміметиків,
нейролептиків
Використання
циклопропану,
галотану
Неспокій, поверхнева
анестезія, біль
Ваготомія,
стиму-
ляція
блукаючого
нерва
Гіпоксія, асфіксія,
геморагічний шок,
гіпокаліємія, гі-
пертиреоз Гіпоксія
Таблиця 7 - Причини порушення ритму серця
Стан
Причини
фармакологічні
рефлекторні
інші
Порушення
ритму серця
Застосування
гало-
генів,
судинозвужу-
вальних засобів
Інтубація тварини без
захисту,
синокароти-
дний комплекс
Гіпоксія, гіперкапнія, гі-
потензія, гіпо- або гіпер-
каліємія, кардіопатія
224
Гіпотонія, яка триває більше 20-30 хв, призводить до метаболічних порушень з глибокими змінами
мікроциркуляції та розвитком поліорганної недостатності.
Отже, обов'язково мають враховуватися: корекція або компенсація наявних захворювань; вірний вибір
анестетика та засобів преме- дикації; обережне, контрольоване введення лікарських препаратів;
компенсація змін вентиляції легень (штучна вентиляція); обережність при зміні положення (постуральні
шоки); повна компенсація втрати крові.
Лікування вираженої гіпотензії має бути негайним, тому що вона справляє загрозливу дію на міокард
(небезпека зупинки серця), а якщо триває довго - то на мозок і функцію нирок. Це тим більше небезпечно у
хворих тварин з поганим загальним станом (тварини старого віку, із захворюваннями серця,
атеросклерозом тощо; табл. 8).
Реанімація. Для лікування цього ускладнення внутрішньовенно вводять поліглюкін, сольові розчини,
глюкокортикоїди (гідрокортизон, дексазон). Якщо артеріальний хиск не піднімається вище 80 мм рт. ст., то
необхідно застосовувати симптоматичне лікування (меза- тон, ефедрин, дофамін тощо).
3. Зунинка серця. При зупинці серця відсутній пульс, артеріальний тиск падає, відмічається блідість
або ціаноз непігментованих ділянок шкіри і слизових оболонок, зупинка дихання, не прослухову- ються
серцеві шуми. Електрокардіограма дозволяє відрізнити прогресуючу брадикардію, асистолію, шлуночкову
фібриляцію.
Різновидність і тип зупинки серця залежать від причини й умов, при яких вона виникла: а) гостра
зупинка серця без продромального періоду буває при застосуванні хлороформу і галогеновмісних засобів
для наркозу (гіпоксія, ендогенна адреналінемія, викликана страхом, болем тощо); б) порушення, які
розвилися і прогресують, призводять до вищеописаних ускладнень (дихальні і серцево-судинні). У виклю-
чних випадках вони є результатом інфаркту міокарда, легеневої емболії, газової емболії, які важко
діагностуються.
Успіх реанімації залежить від швидкості її проведення й ефективності.
Таблиця 8 - Причини зміни артеріального тиску (крім кардіопатії)
Стан
Причини
фармакологічні
метаболічні
волемічні ;
Гіпотензія
Циркулятор- ний
колапс
Гіпертензія
Глибокий
наркоз
Застосування
галогену,
віадрилу,
нейролептиків,
гангліоблокаторів, резерпіну,
передопераційне лікування
Застосування кеталару,
ГОМК, вазопресорів,
окситоцину, проведення
поверхневого наркозу
Аноксія
Гіпокапнія
(гіпервентиля-
ція)
Гіперкапнія,
гіпоксія
Кровотеча
Втрата рідини із шлунко-
во-кишкового
тракту,
токсичний трансфузійний шок,
надмірний
тиск,
легеневі
захворювання Перевантаження
великого кола кровообігу
225
Неврологічні ускладнення
1. Судоми. Вони свідчать про надмірне подразнення моторних зон мозку і можуть спричинюватися
гіпоксією, гіперкапнією, застосуванням деяких центральних анестетиків (натрію оксибутират, ефі-
роідіопатичні судоми); гіпервентиляцією.
Судоми починаються дифузно в малих м'язах, потім прогресивно розповсюджуються. Вони знижують
ефективність вентиляції легень і стають причиною гіпертермії.
Реанімація. Щоб їх ліквідувати, крім усунення причини, необхідно проводити оксигенацію і штучну
вентиляцію легень, внутрішньовенно вводити барбітурати швидкої дії, оксибутират натрію, седуксен, не
допускати перегрівання хворої тварини.
2. Пізнє просинання. Воно може бути викликане передозуванням анестетика, випадковою
гіпертермією під час тривалої операції, наслідками аноксії. У цьому випадку відновлення свідомості
супроводжується ускладненнями: гіпертензією, явищами децеребрації, порушеннями звукової реакції
тощо.
3. Колапс - найчастіше виникає у дрібних тварин при хлорофор- мовому наркозі та в коней при
хлоралгідратному, особливо якщо у тварини перед наркозом була пропасниця або вона тривалий час не
рухалася. У коней він інколи виникає від застосування аміназину.
При колапсі спостерігають раптову зупинку серцевої діяльності, ціаноз слизових оболонок, розширення
зіниць, слабкий пульс і припинення кровотечі із розрізаних судин.
Реанімація. При таких ознаках негайно припиняють наркоз, підшкірно ін'єктують кофеїн і камфору або
внутрішньовенно - адреналін. За можливості роблять переливання крові або вливають фізіологічний
розчин. Легкими ударами долоні по грудній стінці масажують серце. При операції в черевній порожнині
руку підводять безпосередньо до діафрагми і через неї злегка ударяють і погладжують по серці.
Слід відзначити, що у великих тварин закритий масаж серця виконати практично неможливо! У
зв'язку з анатомічними особливостями будови грудної клітки і розташуванням серця, непрямий
масаж серця в дрібних тварин є малоефективним; стискування грудної клітки призводить до
переміщення серця догори, тому досягти повного стискування шлуночків практично неможливо!
При зупинці серцевої діяльності більш результативним заходом є внутрішньосерцеве введення
адреналіну через грудну стінку!
Надзвичайним заходом при колапсі є інгракардіальна ін'єкція 0,1 %-ного розчину адреналіну
гідрохлориду в перші 5 хвилин після зупинки роботи серця; дрібним тваринам ін'єктують 0,25-1 мл, а ве-
ликим - до 10 мл.
4. Параліч внаслідок стискування. Хоч його виявляють після пробудження тварини, він є наслідком
неправильної фіксації тварини перед операцією і недостатнього захисту від тиснення ременів на нервові
стовбури в результаті м'язової гіпотонії. Особливо часто це ускладнення виникає у великих і виснажених
тварин.
Реанімаційна допомога. Тому такій тварині, щоб усунути це ускладнення, роблять масаж і надають
спокій. Профілактика полягає в щадній фіксації тварини, використанні м'яких фіксуючих ременів тощо.
226
Порушення техніки введення в наркоз
При порушеннях техніки внутрішньовенного введення сильнопо- дразнювальних анестетиків
(хлоралгідрат та ін.) виникає пери- та тромбофлебіт.
Першою ознакою того, що препарат надходить не в кровоносне русло, а в прилеглі тканини, є
уповільнення його введення і набрякання тканин. Потім з'являється біль, місцева гіперемія, спостерігається
відсутність знеболювального ефекту, в подальшому розвивається пери- та тромбофлебіт і некроз прилеглих
тканин.
Реанімаційна допомога. Запобігають цьому ускладненню негайною інфільтрацією 0,25-0,5 %-ного
розчину новокаїну в тканини, куди потрапив розчин хлоралгідрату. При цьому охоплюють якнайбільшу
зону.
При швидкому введенні барбітуратів внутрішньовенно може виникати подразнення і тромбоз судин.
При цьому голку із судини не витягують, а через неї вводять місцевий анестетик або препарати, які
розширюють судини.
Інші види ускладнень
Операційна і післяопераційна гіпотермія виникає внаслідок переохолодження під час тривалих
операцій (особливо в холодну пору року), а також застосування засобів, що спричинюють зниження тем-
ператури тіла і тонусу судин. Ускладнення проявляється тремтінням тварини й може призвести до
пригнічення дихання, затримки пробудження, а також спричинити нервово-вегетативні розлади
(адренергічна реакція).
Для зупинки цього процесу ін'єктують внутрішньовенно повільно одноразово магнію сульфат. Хворих
тварин слід укутувати і зігрівати грілками з температурою води 40 °С.
МІСЦЕВЕ ЗНЕБОЛЮВАННЯ
Місцева анестезія - тимчасове штучне усунення чутливості в ділянці тіла, де виконується операція,
шляхом дії місцев'оанестезуваль- них речовин на периферичні відділи нервової системи. Ці речовини своєю
специфічною та зворотною дією змінюють збудливість (провідність) елементів периферичної нервової
системи, не спричинюючи в них глибоких деструктивних змін. Як правило, під дією місцевоанес-
тезувальних речовин зникає не лише больове відчуття,.а й температурна, тактильна та інші види чутливості.
Втрата лише больової чутливості позначається терміном аналгезія (від грец. ап - заперечення + algos -
біль), а втрата всіх видів чутливості - терміном анестезія (від грец. ап - заперечення + аШЬехін - відчуття,
чутливість). Місцеве знеболювання означає ін'єктування розчинів анестетиків у ділянці нервових стовбурів
соматичної і вегетативної нервової системи, спинномозкових корінців, нервових сплетень і нервових
закінчень.
Першим місцевоанестезувальним засобом був кокаїн. Але недостатнє знання токсичності і дозування
цього препарату були причиною тяжких ускладнень, а в деяких випадках - смерті пацієнтів. Це спонукало
шукати менш токсичні його аналоги. Спеціальні дослідження показали, що міцевоанестезувальні
властивості кокаїну пов'язані з наявністю в його структурі бензойної кислоти, яка утворює складний ефір з
аміноспиртом. На основі цієї закономірності було синтезовано декілька тисяч аналогів кокаїну.