Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

232

Злим собакам, фіксація яких під час операції пов'язана з великою затратою сил, необхідно попередньо 

вводити міорелаксанти, нейролептики або інші препарати. 

Щодо інших тварин - дрібних жуйних і свиней, то їх фіксують без оглушення. 
Найважче місцеве знеболювання виконати в кішок, яких слід міцно фіксувати. У крайньому випадку, їм 

перед  місцевим  знеболюванням  застосовують  рауш-наркоз  ефіром  під  скляним  ковпаком.  Операцію 
виконують на зафіксованій тварині, щоб вона у випадку пробудження не змогла травмувати хірурга чи його 
помічників.  Крім  того,  кішкам  перед  місцевим  знеболюванням  слід  застосовувати  міорелаксанти, 
нейролептики, снодійні тощо. 

Підготовку місця для ін'єкції виконують так само, як і готують операційне поле. 

Показання й протипоказання до місцевої анестезії 

Визначаючи  показання  до  різних  видів  місцевого  знеболювання,  доцільно  керуватися  наступними 

загальними положеннями. Місцеве знеболювання показане в ослаблених і виснажених тварин, у старих, при 
захворюваннях  органів  дихання  й  серцево-судинної  системи,  тобто  в  тих  випадках,  коли  загальне 
знеболювання пов'язане із значним ризиком. Мова йде, як правило, про операції, виконання яких можливе 
під місцевим знеболюванням. 

Слід завжди пам'ятати, іцо знеболювання не повинно бути небезпечнішим від самої операції! 
Більшість оперативних втручань можна виконувати в тварин лише під місцевим знеболюванням або в 

поєднанні  з  нейролептаналгезією.  При  короткотривалих,  малих  операціях  перевагу  слід  віддавати  міс-
цевому  знеболюванню.  Як  підкреслювали  К.  Ногаїг,  в.  БсЬоШ^,  "...  малі  наркози  пов'язані  з  великим 
ризиком". 

Визначаючи ступінь ризику сучасного загального знеболювання, не слід забувати про "наркозні" смерті 

та  інші  тяжкі  наслідки  наркозу.  Навіть  поверхневий  наркоз  є  ризикованим.  Це  слід  ураховувати, 
визначаючи показання до місцевого знеболювання при операціях, які дозволяють уникнути наркозу. При 
цьому лікар повинен добре володіти вибраним ним методом місцевої анестезії. 

Недостатнє володіння технікою виконання місцевого знеболювання - основне протипоказання до 

його застосування! 

Завдяки неухильному розвитку методів місцевого знеболювання, застосування його при операціях на 

різних  ділянках  тіла  тварини  розширюється.  Однак,  як  й  інші  методи,  місцеве  знеболювання  в  деяких 
випадках може бути протипоказане. 

При надмірній непокірливості та злому норові великих тварин місцева анестезія в чистому вигляді може 

виявитися  непридатною  без  попереднього  застосування  нейролептиків,  транквілізаторів  або  снодійних 
засобів. Дрібні тварини в результаті місцевого знеболювання значно заспокоюються. 

Інфільтраційну анестезію не можна застосовувати на щільних тканинах і дуже важко виконати в 

ділянці  запальних  процесів  і  набряклих  тканин!  При  гнійно-некротичних  процесах  слід  уникати 
інфільтраційної  анестезії,  щоб  не  розносити  мікроорганізми  в  прилеглі  асептичні  тканини  під  час 
ін'єкції! У таких випадках слід застосовувати провідникову або спинномозкову анестезію. 

233

До  цього  часу  не  доведена  можливість  поширення  пухлинних  клітин  внаслідок  застосування 

інфільтраційної  анестезії  поблизу  пухлин.  Тому  інфільтраційна  анестезія  в  цих  випадках  не  може  бути 
протипоказаною. 

Провідникова анестезія протипоказана на кінцівках при підозрі на тріщини кісток і надриви сухожилків, 

тому  що  внаслідок  надмірного  навантаження  кінцівки,  яке  виникає  через  втрату  чутливості,  можливі 
переломи кісток і розриви сухожилків. 

Способи  спинномозкової  анестезії,  при  яких  розвивається  блокада  нервів  грудних  сегментів,  є 

протипоказаними  для  тварин  із  захворюваннями  серцево-судинної  системи  та  органів  дихання! 
Виникаючий  при  анестезії  частковий  парез  дихальних  м'язів  може  призвести  до  тяжких 
серцево-судинних  розладів!  В  ослаблених  і  виснажених  тварин  також  не  рекомендується 
застосовувати спинномозкову анестезію! 

Протипоказанням  до  застосування  місцевого  знеболювання  є  підвищена  індивідуальна  чутливість 

тварин до місцевих анестетиків, а також оперативне втручання в тварин з підвищеною нервово-психічною 
збудливістю. 

Місцева анестезія протипоказана при екстрених операціях, що пов'язані з гострою крововтратою, коли 

необхідне негайне втручання для зупинки кровотечі. 

Деякі протипоказання пов'язані з використанням адреналіну гід- рохлориду в складі знеболювального 

розчину. Це, передусім, тяжкі форми гіпертонічної хвороби, стенокардія, порушення серцевого ритму тощо. 

Деякі  з  наведених  протипоказань  можна  подолати  при  поєднанні  місцевого  знеболювання  з 

нейролептаналгезією та загальною анестезією. 

Ускладнення прн місцевій анестезії, причини і реанімаційна допомога 

Ускладнення при місцевій анестезії зустрічаються дуже рідко і можуть бути наслідком передозування 

розчину,  похибок  у  техніці  виконання  або  пов'язані  з  підвищеною  чутливістю  тварини  до  анестетика. 
Передозування  розчину  для  великих  тварин  не  становить  реальної  загрози,  тому  що  вони  мають 
велику  масу  тіла!  Однак,  зважаючи  на  чутливість  тварин  до  деяких  місцевоанестезуваль-  них 
засобів, не виключена можливість отруєння при застосуванні розчинів високої концентрації або при 
введенні їх внутрішньосу- динно! 

У дрібних твари - собак, кішок, поросят - можливе отруєння при передозуванні розчину або при 

випадковому введенні в кровоносне русло розчину високої концентрації! 

До  ускладнень,  які  спостерігаються  при  місцевій  анестезії,  слід  також  віднести  переломи  кісток,  які 

виникають внаслідок діагностичних ін'єкцій в коней, якщо показання до ін'єкції ретельно не продумані. 

Незважаючи на відносну нешкідливість місцевої анестезії, можливі ускладнення, які наведені нижче. 
1.  Місцева реакція. Можливий розвиток некрозу тканин при введенні розчинів високої концентрації, а 

також інфекції (недостатньо простерилізовані розчини та інструменти, розповсюдження мікроорганізмів з 
вогнища інфекції під час ін'єкції). 

2.  Загальна  реакція.  Високі  концентрації  місцевих  анестетиків  при  прямих  внутрішньосудинних 

ін'єкціях або прискорена дифузія (висока концентрація або великі дози, дуже багата судинами ділянка тіла) 

234

можуть сприяти прояву їхніх загальних фармакологічних властивостей: пригнічувальна дія на центральну 
нервову  і  серцево-  судинну  системи.  Крім  того,  можуть  спостерігатися  легкі  випадки  отруєння,  втрата 
свідомості. 

Клінічна  картина  отруєння  різними  місцевими  анестетиками  має  багато  спільного.  Вона  зумовлена, 

основним чином, їхньою дією на центральну нервову систему, гемодинаміку й гладенькі м'язи. 

Дія  місцевого  анестетика  на  центральну  нервову  систему  проявляється  неспокоєм  тварини, 

дезорієнтацією,  тремором,  нудотою,  сіпанням  окремих  груп  м'язів,  генералізованими  клонічними  й 
тонічними судомами. У тяжких випадках настає смерть від паралічу дихання. 

Вплив  анестетика  на  серцево-судинну  діяльність  спочатку  проявляється  тахікардією,  артеріальною 

гіпертензією.  Потім  настає  зниження  електричної  збудливості,  провідності,  скоротливості  міокарда,  що 
супроводжується брадикардією та артеріальною гіпертензією, аж до зупинки серця. 

Тяжкі  отруєння  з  різними  симптомами  -  неврологічними  (збудження,  неспокій,  психічні  порушення, 

нудота, судом и), по тім депресія з поступовим проявом коми або паралічу, циркуляторної анемії (блідість 
шкіри, тахікардія, короткотривала гіпертензія, потім брадикардія, гіпотензія, яка призводить до колапсу із 
загрозою зупинки серця), розладами дихання (диспное, задишка, що можуть призвести до повного апное). 

Реанімаційні заходи. При появі перших ознак ускладнення слід швидко застосовувати симптоматичне 

лікування:  оксигенація,  за  необхідності  інтубація  і  штучна  вентиляція  легень;  введення  вазопресо-  рів 
(метараменол, р-симпатикоміметиків - ізопреналін тощо); проведення інфузійної терапії; внутрішньовенне 
введення барбітуратів короткої дії (гексенал, тіопентал натрію) для боротьби з судомами. 

Запобігають  перезбудженню  центральної  нервової  системи  при  передозуванні  місцевих 

анестетиків введенням діазепаму, фенобарбіталу! Ніколи не слід застосовувати аналептики, оскільки 
вони спричинюють судоми! 

3.  Алергічні  реакції.  У  тварин  вони  зустрічаються  досить  рідко.  Ці  реакції  з'являються  зразу  після 

ін'єкції анестетика і проявляються здебільшого дерматитом, висипаннями у вигляді кропивниці, свербежем, 
поширеним  набряком  тканин,  артралгією,  гіпотензією,  нудотою,  блюванням,  рідко  -  гострим 
анафілактичним шоком. Розвиваються ознаки серцево-судинного колапсу (синюшність слизових оболонок, 
похолодання  кінцівок,  виділення  холодного  липкого  поту,  різке  зниження  артеріального  тиску,  втрата 
свідомості). 

При  виявленні  сенсибілізації  слід  проводити  загальне  знеболювання,  Якщо  ж  і  воно  протипоказане, 

необхідно підібрати місцевий анестетик, який належить до іншої хімічної групи. Тестами сенсибілізації є 
внутрішньошкірне введення 0,1-0,2 мл розчину місцевого анестетика або закапування його по 1-2 краплі в 
кожну ніздрю, при цьому контролюють пульс та артеріальний тиск. Навіть при негативних пробах не можна 
бути абсолютно впевненим у тому, що тварина добре переносить препарат. 

Реанімація.  Лікування  ускладнень  проводиться  шляхом  введення  антигістамінних  препаратів, 

кортикостероїдів, кальцію глюконату, амінокапронової кислоти, а при вираженій гіпотензії - симпатикомі- 
метичних вазопресорів. 

4.  Ускладнення,  спричинені  вазопресорами.  їхні  симптоми  часто  нагадують  ознаки  перевтоми. 

Адреналіну  гідрохлорид  може  викликати  досить  характерну  тривалу  гіпертензивну  реакцію,  яка  су-
проводжується тахікардією, інколи порушенням ритму серця. 

235

Реанімація.  Наявність  такого  синдрому  виправдовує  застосування  симптоматичних  засобів  типу 

хлорпромазину (внутрішньовенно). 

Види місцевої анестезії 

Місцеве  знеболювання  являє  собою  знеболювання  певних  ділянок  тіла,  при  якому  не  відбувається 

виключення свідомості у тварин. 

Знеболювання при місцевій анестезії досягається введенням місцевого анестетика й охоплює більш або 

менш широку ділянку тіла. Місце блокади шляхів нервової провідності визначає вид анестезії! Залежно 
від  того,  як  застосовується  місцеве  знеболювання  та  які  елементи  периферичної  нервової  системи  є 
об'єктами  впливу  місцевоанестезува-  льних  речовин  (кінцеві  розгалуження  нервів  у  покривах  або  в 
оболонках  органів,  нервові  стовбури  на  їх  протязі  або  в  місцях  утворення),  розрізняють  термінальну  і 
регіональну місцеву анестезію (рис 75). 

Термінальну анестезію розподіляють на поверхневу та інфільтраційну. 
Поверхневу анестезію застосовують для знеболювання слизових, серозних, синовіальних оболонок і 

шкіри. 

Інфільтраційна анестезія має такі різновидності: лінійна, циркулярна, поперечного розрізу, у формі 

букви Г, тугого повзучого інфільтрату за Вишневським, у місці перелому за Белером, дифузна (у сім'яник та 
його придаток). 

Регіональна анестезія поділяється на спинномозкову і провідникову (рис. 76). 

Спинномозкову анестезію застосовують субарахноїдальним та епі- дуральним способами. 
Провідникова  анестезія  залежно  від  місця  переривання  больової  чутливості  ділиться  на  3  види: 

стовбурову, плексусну (анестезію нервових сплетень) і паравертебральну (анестезію нервових вузлів). 

Поверхнева анестезія 

на; 5 - стовбурна; 6 - інфільтраційна; 7 - поверхнева никова центральна; 3 - провідникова 

периферична; 4 - інфільтраційна 

236

Цей вид анестезії є одним із найпростіших. При поверхневій анестезії анестетик наносять на поверхню 

покривних тканин як при опе