ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.07.2019
Просмотров: 2168
Скачиваний: 2
36
пари. Так, час нагріву середовища у поодинокому флаконі об‘ємом 100 см
3
складає 12 хв, але у такому ж самому флаконі за умов щільного
завантаження автоклаву час нагріву збільшується до 30 хв.
Таблиця 3.
Режими стерилізації поживних середовищ
Поживні середовища
Режим стерилізації
Температура,
о
С
Час, хв
Прості
121
20
Складні:
110
15
з вуглеводами, молоком,
желатиною
білкові (сироваткові та яєчні)
з ущільнювачем
80-85
60 хв, 3 дні
підряд
95
60 хв одноразово
білкові без ущільнювача
58
60 хв, 3 дні
підряд
Після витримування (безпосередньої стерилізації) настає час
охолодження, який залежить від конструкції стерилізатора та щільності
його завантаження. У звичайних автоклавах етап охолодження триває 2-3
години, проте скорочувати цей час штучно небажано. Звичайні автоклави
не оснащені спеціальною системою охолодження і остигання рідин
відбувається природнім шляхом під час відчинення дверцят автоклаву.
Оскільки температура та тиск взаємопов‘язані, під час відчинення
автоклаву тиск у камері знижується до атмосферного, а рідина, що має
температуру 121
о
С, не встигає охолодитися та виявляється перегрітою. Це
призводить до бурхливого спінювання рідини у пляшках або навіть до
вибуху останніх. Для запобігання ефекту «пізнього закипання» рідини
повинні бути охолодженими до безпечної температури. Це особливо
важливо для ємностей, що мають більше 1000 см
3
.
Контроль ефективності стерилізації є одним з ключових етапів
приготування середовищ. Неправильно вибраний режим стерилізації або
не відрегульована робота автоклаву може призводити до перегріву
поживних середовищ. Короткий період дії високої температури викликає
більший летальний ефект та невелику хімічну деградацію середовища, ніж
37
тривале прогрівання за нижчими температурами. Перегрів поживних
середовищ супроводжується зміною рН, потемнінням, утворенням осаду,
послабленням міцності гелю та погіршенням біологічних властивостей
середовища. Стерилізація середовищ, що мають значення рН, відмінні від
нейтрального, небажана, тому що такі середовища чутливі до перегріву. За
умов високих температур відбуваються незворотні зміни: агар
гідролізується та втрачає міцність гелю, вуглеводи карамелізуються та ін.
Тому середовища рекомендується стерилізувати при нейтральному
значенні рН, а після цього доводити рН до необхідного значення за
допомогою стерильних розчинів кислоти або лугу. Перед стерилізацією усі
компоненти середовища повинні бути розчинені, агаризовані середовища
необхідно стерилізувати зразу після розплавлення агару, не дозволяючи
йому застигнути. Небажано стерилізувати у великих ємностях (більше
2000см
3
), тому що виникає ризик локального перегріву.
Якість стерилізації перевіряється використанням термо- та
біоіндикаторів. Перші, у вигляді смужок, наклеюються на пакувальний
папір і реагують на температуру у середині камери зміною кольору (таб.4).
Їх використовують для контролю автоклавування посуду та інструментів.
Таблиця 4.
Речовини, які застосовуються для хімічних тестів під час
обробки в паровому автоклаві (стерилізаторі) або сухим жаром
Найменування
речовини
Точка плавлення,
о
С
Режим, кгс/см
2
Бензонафтол
110
0,5
Антипірин
112-115
0,75
Сірка
119
1,1
Бензойна кислота
120-121
1,1
Безводна фталієва
кислота
126
1,5
Сечовина
132
2,0
Глюкоза
146
Сухим жаром
Сахароза
160
Сухим жаром
Винна кислота (1,2 -
диоксиянтарна)
170-180
Сухим жаром
Під час автоклавування рідин (поживних середовищ) необхідно
використовувати рідкі ампульні біоіндикатори, що містять дозовану
38
кількість терморезистентної тест-культури B. stearothermophilus, яка є
міжнародним референтним індикатором у відповідності до стандарту EN
556.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ
РОБОТИ АВТОКЛАВУ.
1.Для
бактеріологічного
контролю
роботи
автоклаву
використовують заздалегідь підготовлені біологічні зразки ґрунту.
2. Пронумеровані зразки грунту, загорнуті в пергаментний та
фільтрувальний папір, закладають у стерилізаційні коробки в матеріал, що
стерилізується, разом з максимальними термометрами. У кожну коробку
поміщають не менше трьох проб грунту. По дві проби закладають зовні
коробок у верхній та нижній частинах стерилізаційної камери автоклаву.
3. Режим стерилізації під час контролю реєструють у протоколі, де
записують місце розміщення проб грунту, максимальних термометрів та їх
показання, а також результати бактеріологічних досліджень.
4. Після закінчення роботи, проби грунту в той же день
відправляють до бактеріологічної лабораторії. Бікси зі стерилізованим
матеріалом, де були термометри й проби грунту, підлягають повторній
стерилізації.
5. У бактеріологічній лабораторії, із дотриманням асептичних
умов, кожну пробу засівають у дві широкогорлі пробірки: в першу з 20см
3
м'ясопептонного цукрового бульйону, в другу - 20 см
3
напіврідкого
м'ясопептонного агару. Під час посіву розгортають зовнішню обгортку із
фільтрувального паперу, стерильними ножицями обрізають куточок пакета
і над полум'ям пальника висипають грунт у пробірки. Посіви витримують
у термостаті при температурі 37
о
C протягом 7 діб. Одну пробу грунту
(контрольну) залишають у лабораторії і засівають її після посіву дослідних
проб.
6. З пробірок, в яких є ріст, проводять посів на м'ясопептонний агар
для підтвердження росту спорової культури. Ріст вегетативних форм
(коків, сарцин) не враховують, вважаючи, що їхня мікрофлора внесена в
процесі посіву.
7. При наявності росту спорової культури, хоча б в одній пробірці,
бактеріологічний контроль повторюють. Коли ж і при повторній роботі
виявляються нестерильні проби, припиняють використовувати автоклав
39
для стерилізації і проводять ретельну перевірку технічного стану
автоклава,
контрольно-вимірювальних
приладів,
термостійкості
мікрофлори, яка міститься у пробах грунту, і знову проводять
бактеріологічний контроль ефективності стерилізації в цьому автоклаві.
ПРИГОТУВАННЯ БІОПРОБ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО
КОНТРОЛЮ РОБОТИ АВТОКЛАВА.
1. Грунт, який беруть з городу, клумби, в садку, висушують при
кімнатній температурі, подрібнюють у ступі і просівають через дрібне
сито або один шар марлі (поза приміщенням бактеріологічної лабораторії).
2. Зразки грунту, вагою по 3 г кожна, загортають послідовно в
пергамент, а потім у фільтрувальний папір (як лікарський порошок).
3. Зразки грунту, не менше трьох від наявного зразка, поміщують в
автоклав, розташовуючи їх на кришці порожньої стерилізаційної коробки
(для попередження змочування конденсатом).
4. Після продувки доводять тиск пари в автоклаві до 0,11 МПа (1,1
кгс/см
2
) (температура 120±1
о
C) і через 5 хвилин випускають пару.
Підіймання тиску проводять максимум протягом 8 хв., випускання - 3 хв.
Обмеження часу піднімання тиску й випускання пари потрібно для
зменшення часу дії пари на мікрофлору проб грунту до і після експозиції.
5. Після обробки проб грунту їх піддають бактеріологічному
дослідженню так, як вказано в п.4 і 5 «Методики проведення
бактеріологічного контролю».
6. Якщо при експозиції в 5 хв. у всіх пробірках з засіяними
пробами грунту немає росту, то при наступній перевірці експозицію
скорочують до 3 хвилин. Коли й при цій експозиції всі проби грунту
виявляються стерильними, цей зразок грунту вважають непридатним для
контролю роботи автоклавів.
7. Грунт, який вміщує термостійкі сапрофіти, підсушений і просіяний,
зберігається в банках з притертими корками при кімнатній температурі в
темному місці. Термін використання його для бактеріологічного контролю
роботи автоклавів становить 6-7 місяців. Через 3-4 місяці належить
перевірити збереження термостійкості мікрофлори в цьому грунті.
ЗАВДАННЯ
1. Перевірити якість стерилізації парового автоклаву за допомогою
термоіндикаторів у вигляді смужок або окремих речовин.
2. Приготувати біопроби грунту для бактеріологічного контролю роботи
автоклаву.
40
Лабораторна робота №7.
ФІЛЬТРАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЯКІ НЕ
МОЖУТЬ
БУТИ
ПРОСТЕРИЛІЗОВАНІ
У
КІНЦЕВІЙ ПЕРВІСНІЙ УПАКОВЦІ
Мета: опанувати фільтраційний метод стерилізації компонентів
середовищ, які чутливі до інших методів стерилізації.
Стерилізуюча фільтрація – це процес проходження потоку через
фільтровальний матеріал, під час якого відбувається затримка організмів.ю
в результаті чого поток рідини звільняється від забруднення.
Стерильний продукт – продукт, що не містить життєздатних
мікроорганізмів, в тому числі патогенних.
Стерилізуюча фільтрація використовується лише для газів та рідин.
Фільтраційний метод стерилізації застосовується для стерилізації
рідин, що містять термолабільні компоненти. Тільки одна фільтрація не
може розглядатися як достатня, якщо можлива стерилізація у остаточній
первісній упаковці. Беручи до уваги наявні методи, слід віддавати
перевагу стерилізації паром. Якщо продукція не може бути
простерилізована у кінцевій первісній упаковці, то розчини або рідини
можуть бути профільтровані через стерильний фільтр із номінальним
розміром пор 0,22 мкм (або менше) або через фільтр із аналогічною
спроможністю
затримувати
мікроорганізми
у
попередньо
простерилізовану первісну упаковку. Такі фільтри можуть видаляти
більшість бактерій і цвілевих грибів, але не всі віруси і мікоплазми. Тому
повинна бути розглянута можливість доповнювати процес фільтрації
термічною обробкою деякого ступеня.
Внаслідок того, що під час стерилізуючій фільтрації порівняно із
іншими процесами існує потенційний додатковий ризик, безпосередньо
перед наповненням може бути доцільна друга фільтрація через додатковий
стерильний фільтр, затримуючий мікроорганізми. Останню стерилізуючу
фільтрацію слід здійснювати якомога ближче до місця наповнення.
Здатність фільтрів відділяти волокна повинна бути мінімальною.