Файл: tds_0514d8.doc

Економічна суть податків, функції та класифікація. Місце податку на додану вартість в системі непрямих податків.
Роль податку на додану вартість у формуванні Державного бюджету України. (таблиця)
Принципи побудови і аналіз механізму стагнення та уплати податку на додану вартість до бюджету.
Проблеми та економічні шляхи вдосконалення стягнення податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Економічна суть податків, функції та класифікація. Місце податку на додану вартість в системі непрямих податків.

Податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів – це обов’язкові внески і платежі, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що утримуються у встановленому порядку, і складає систему оподаткування.

Платниками податків та інших обов’язкових платежів є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законодавчими актами покладено обов’язок платити податки та здійснювати інші обов’язкові платежі.

Податки – це обов’язкові платежі, що стягуються державою з юридичних і фізичних осіб.

Податки виконують такі функції:

Фіскальну – пов’язану з формуванням джерел державних видатків;
Розподільчу – перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб відповідно до прийнятих у суспільстві критеріїв доцільності і соціальної справедливості;
Регулюючу – регулювання особистих, колективних, суспільних інтересів, а також взаємовідносин держави з різними секторами виробництва.

Залежно від різних ознак податки поділяють на прямі та непрямі, державні та місцеві, загальні та спеціальні.

Прямі податки – бувають реальні та особисті. Вони встановлюються на доход і майно фізичних та юридичних осіб.

Реальні податки – стягуються з окремих видів майна. До них належать: земельний податок на власників будівель, податок на власників транспортних засобів, сільськогосподарський податок.

Особисті податки – стягуються з джерел доходу або за декларацією при особистому обкладанні. Залежно від об’єктів обкладання розрізняють такі види особистих податків: прибутковий податок з населення, податок на прибуток підприємств; податок на прибуток іноземних юридичних осіб; податок на доходи; плата за трудові ресурси; плата за воду; лісовий податок; екологічний податок; податок, що регулює витрату коштів, спрямованих на споживання.

Непрямі податки – податки на товари та послуги, що встановлюється як надбавка до ціни товарів, тарифів, послуг і видів діяльності. Непрямий податок (податок з обороту) в основному реалізується на товари тривалого користування, предмети одягу, алкогольні напої, тютюнові вироби і фактично є податком на споживання.

Мито – податок на імпортні, експортні і транзитні товари, що надходять у доход бюджету.

Податок на додану вартість – стягується з частини вартості, що утворюється на кожній стадії виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (послуги) і оплачується кінцевим споживачем.

Державні податки встановлюються та стягуються центральними органами управління, місцеві – органами управління на відповідній території.

Загальні податки визначаються державою, спеціальні (цільові) – використовуються для певних функцій, наприклад, соціальне страхування, яке використовується на забезпечення пенсій, допомог.

Роль податку на додану вартість у формуванні Державного бюджету України.

Розглянемо структуру надходжень та місце податку на додану вартість в податкових надходженнях до Державного бюджету України.

Як видно з наведеної таблиці, частка податкових надходжень з усіх доходів Державного бюджету не має стабільного значення, але в середньому коливається навколо 50%. В поточному році частка податкових надходжень становить 54,4%.

В той же час частка податку на додану вартість в податкових надходженнях теж знаходиться в межах 50%. В поточному році вона становить 41,5%.

Виходячи з наведених даних можна зробити висновок, що податок на додану вартість є одним з провідних і найбільш прибуткових для держави податком. Так як податкові надходження становлять приблизно половину доходів Державного бюджету, а податок на додану вартість – половину податкових надходжень, то виходить що податок на додану вартість складає приблизно 25% усіх доходів Державеого бюджету України. Тож своєчасне і в повному обсязі стягнення податку на додану вартість значним чином впливає взагалі на дохід бюджету, тому потрібно приділяти більше уваги до вдосконалення механізму стягнення цього податку. Бо як видно з даних виконання Державного бюджету України з надходжень податку на додану вартість, в жодному році план не був виконаний. В Державному бюджеті України на 1998 рік було заплановано доходів від надходжень податку на додану вартість в розмірі 8756000 тисяч гривень.За даними Державної податкової адміністрації України фактичні надходження за 10 місяців 1998 року склали 4069114,93 тисячі гривень. Таким чином неважко підрахувати, що й наприкінці 1998 року бюджет не дорахується значної суми коштів від надходжень податку на додану вартість.

Принципи побудови і аналіз механізму стягнення та уплати податку на додану вартість в бюджет.

Платники податку на додану вартість

Платниками податку на додану вартість є:

Установи незалежно від форм власності і відомчої приналежності, маючи згідно законодавства України статус юридичних осіб, здійснюючи виробничу і комерційну діяльність;
Підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;
Індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, здійснюючі виробничу та іншу комерційну діяльність;
Філіали, відділи та інші відокремлені підрозділи установ, що знаходяться на території України, самостійно реалізуючі товари (роботи, послуги);
Міжнародні об’єднання ті іноземні юридичні особи, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність на території України.

Об’єкти оподаткування

Об’єктами оподаткування є:

Обороти по реалізації на митній території України товарів, виконаних робіт та наданих послуг;
Товари, що ввозяться на територію України у відповідності до митних правил, встановленими митним законодавством України.

При реалізації товарів об’єктом оподаткування є обороти по реалізації усіх товарів як власного виробництва так і придбаних на стороні.

З метою оподаткування товаром вважається: продукція (річь, виріб) в тому числі виробничо-технічного призначення; будівлі та споруди та інші види нерухомого майна; електро- і теплоенергія, газ, вода.

При реалізації робіт об’єктом оподаткування є об’єми виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних, проектно-пошукових, реставраційних та інших робіт.

При реалізації послуг об’єктом оподаткування є виручка отримана від надання:

Послуг пасажирського та вантажного транспорту, враховуючи транспортування (передачу права власності) газу, нафти, нафтопродуктів, електричної та теплової енергії, послуг по виконанню завантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню товарів;
Послуг з надання в оренду майна і об’єктів нерухомості, в тому числі по лізингу;
Посередницьких послуг;
Послуг зв’язку, побутових, житлово-комунальних послуг;
Послуг фізичної культури та спорту;
Послуг по виконанню замовлень підприємствами торгівлі;
Рекламних послуг;
Іноваційних послуг, послуг по обробці даних і інформаційному забезпеченню;
Інших платних послуг, крім надання в оренду землі.

До оборотів, що обкладаються податком також належать:

Обороти з реалізації товарів (послуг) в середині установи (підприємства) для власного використання, витрати по яким не відносяться на витрати виробництва та обігу, а також своїм працівникам;
Обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);
Обороти з передачі безвозвратно чи з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим установам (підприємствам) чи фізичним особам, враховуючи працівників підприємства;
Обороти з реалізації предметів застави враховуючи їх передачу заставовласнику при невиконанні забезпеченого заставою зобов’язання.

Визначення обкладаємого обороту

Для визначення обороту що обкладається податком на додану вартість приймається вартість товарів (робіт, послуг), що реалізуються визначена виходячи з вільних (ринкових) чи регулюємих цін і тарифів з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших митних зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на додану вартість.

До обкладаємого обороту входять кошти, отримані від інших установ та підприємств (за виключенням коштів, що зараховуються до статутних фондів установ (підприємств) його засновниками в порядку, встановленому законодавством України, коштів на цільове бюджетне фінансування а також на здійснення спільної діяльності), доходи, отримані від передачі у тимчасове користування (фінансової допомоги) при відсутності ліцензій на здійснення банківських операцій, а також кошти від стягнення штрафів, стягнення пенєй, виплати неустойок, отримані за порушення зобов’язань, передбачених договорами поставки товару (виконання робіт, надання послуг); суми авансових та інших платежів, поступивших за рахунок майбутніх поставок товарів чи виконання робіт, послуг на розрахунковий рахунок, та суми, отримані в порядку часткової оплати по розрахунковим документам за реалізовані товари (роботи, послуги).

Кошти, що надаються безоплатно іноземними установами Українським установам (підприємствам) у вигляді гаранту на здійснення цільових програм з майбутнім звітом про їх використання, не є об’єктом оподаткування.

До коштів цільового бюджетного фінансування, що не включаються до обороту, який обкладається податком на додану вартість, відносяться кошти, які перераховуються на відповідні рахунки підприємств та установ, які передбачаються в бюджетах різного рівня на фінансування цільових програм та заходів.

Товари (роботи, послуги), що придбаються за рахунок коштів цільового бюджетного фінансування, сплачуються з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягає відшкодуванню. Суми зазначеного податку в даному випадку на витрати виробництва і обігу не відносяться, а покриваються за рахунок зазначених джерел.

Спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи здійснюється на підставі договору між її учасниками; за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються шляхом об’єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення спільної загально-господарської чи іншої цілі, що не протиречить законодавчим актам.

Майно, створене чи придбане при спільній діяльності, і отримані результати враховуються на окремому балансі у того її учасника, якому за договором доручення ведення спільних справ учасників договору. Товари (роботи, послуги), які реалізуються в межах спільної діяльності, підлягають обкладанню податком на додану вартість в загальновстановленому порядку.

Не обкладається податком частка прибутку, що отримується кожним з учасників спільної діяльності після сплати всіх податків, включаючи податок на додану вартість.

Установи (підприємства) що здійснюють реалізацію продукції (робіт, послуг) за цінами не вище фактичної собівартості для цілей оподаткування приймається ринкова ціна на аналогічну продукцію (роботи, послуги), що склались на момент реалізації, але не нижче фактичної собівартості.

У випадку, якщо установа (підприємство) не змогла реалізувати продукцію за цінами вище собівартості внаслідок зниження її якості чи споживчих якостей (враховуючи моральний знос), або якщо ринкові ціни, які склалися на цю чи аналогічну продукцію виявились нижче фактичної собівартості цієї продукції, для цілей оподаткування приймається фактична ціна реалізації продукції.

Під ринковими цінами розуміються ціни, що склалися в регіоні на момент реалізації товарів (робіт, послуг) при здійсненні угоди. Під регіоном слід розуміти сферу обігу продукції в даній місцевості, яка визначається виходячи з економічної можливості покупця придбати товар на найближчій по відношенню до покупця території. При цьому під найближчою територією розуміється конкретний населений пункт чи група населених пунктів, що знаходяться в межах кордонів адмінистративно-територіальних, національно-державних угрупувань.

Якщо установа (підприємство) на протязі 30 діб до реалізації продукції за цінами що не перевищують її фактичну собівартість реалізувала аналогічну продукцію за цінами її фактичної собівартості, за всіма угодами з метою оподаткування застосовуються ціни вирахувані з максимальних цін реалізації цієї продукції.

У разі реалізації продукції за цінами нижче собівартості (вартості придбання), від’ємна різниця, що виникає між сумами податку, сплаченого постачальником і сумами податку вирахуваними по реалізації товарів відносяться на прибуток, що залишається в розпорядженні установи (підприємства) після сплати податку на прибуток і заліку в рахунок майбутніх платежів чи відрахуванню з бюджету не підлягає.

При обміні установами (підприємствами) продукцією (роботами, послугами) чи її передачі безоплатно, обкладаємий оборот визначається виходячи з фактичної ціни реалізації (без урахування податку на додану вартість), але не нижче звичайних цін.

Якщо установа (підприємство) обмінює вперше освоєну продукцію, яка раніш не вироблялась чи обмінює придбану продукцію, то з метою оподаткування приймаються фактичні ринкови ціни на аналогічну продукцію, що склалися в даному регіоні на момент реалізації продукції при здійсненні угоди, але не нижче її фактичної собівартості.

При реалізації придбаної продукції в її собівартість включається вартість придбання, витрати по доставці, зберіганню, реалізації та інші аналогічні витрати. По основним засобам, іншому майну по яким нараховується знос приймається їх залишкова вартість.

У разі натуральної оплати товарами (в тому числі власного виробництва) чи реалізації підприємством населенню, враховуючи власних працівників, цих товарів через касу за цінами не вище собівартості обкладаємий оборот визначається аналогічно.

При безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) платником є сторона що їх передає.

При використанні всередині підприємства (установи) товарів (робіт, послуг) власного виробництва, витрати, по яким не відносяться на витрати виробництва та обігу, за основу визначення обкладаємого обороту приймається вартість цих чи аналогічних товарів (робіт, послуг), вирахувана, виходячи з цін (тарифів), що використовуються, а при їх відсутності – фактична собівартість.

Оборот, що обкладається при виготовлені товару з давальницької сировини та матеріалів є вартість їх обробки, а по підакцизним товарам – вартість обробки з урахуванням акцизу.

Суми податку на додану вартість по багатообіговій тарі, що має залогові ціни, сплачуються при її реалізації установами-виробниками покупцям.

Якщо продукція і товари затарюються в споживацьку тару одноразового використання (коробки, поліетіленові пакети, інші паківельні матеріали), що включається до ціни готової продукції, чи в транспортну тару (дерев’яну, картонну), що оплачується зверх цін на готову продукцію, то вартість цієї тари включається до обороту, що оподатковується.