Файл: Опорний конспект з КВП 5.doc

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються:

• несвоєчасне одержання виклику;

• хвороба;

• інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

29. Умови відбування покарання у виді виправних робіт (ст. 42 КВК України)

Протягом строку відбування покарання засудженим забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.

Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання.

Час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

Стосовно особи, яка стала непрацездатною після постановлення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про заміну виправних робіт штрафом.

Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про звільнення такої особи від відбування покарання.

30. Обчислення строку покарання у виді виправних робіт (ст. 43 КВК України)

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилося відрахування.

Число днів, відпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днів, які припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання.

Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів і відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання триває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів.

Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.

У строк відбування покарання зараховується час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин і за ним відповідно до закону зберігалася заробітна плата, а також час, коли засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі, організації, та час, протягом якого засуджений перебував на обліку в державній службі зайнятості і йому було надано статус безробітного.

У строк відбування покарання не зараховується:

- час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ним, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень;

- час відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у встановленому законом порядку.

31. Обов’язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженими покарання у виді виправних робіт ( ст. 44 КВК України)

На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді виправних робіт покладається:

- щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в доход держави;

- додержання порядку та умов відбування покарання, передбачених цим Кодексом;

- своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання, переведення засудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення;

- щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі, організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності та з інших причин.

У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

32. Порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт (ст. 45 КВК України)

Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у доход держави.

Відрахування провадяться з усієї суми заробітку, без виключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати.

В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи.

Відрахування відповідно до вироку суду починаються з наступного дня після надходження вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не раніше ніж вирок набрав чинності.

Відрахування не провадяться:

• з грошових допомог, які одержуються в порядку загальнообов’язкового державного соціального страхування і соціального забезпечення;

• виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці;

• сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов’язані з відрядженням, та інших компенсаційних виплат.

33. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до виправних робіт (ст. 46 КВК України)

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган щодо засуджених до покарання у виді виправних робіт може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.

Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці щодо засуджених може застосовувати такі заходи заохочення:

- подання до суду матеріалів на засудженого щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом;

- зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування покарання.

Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з урахуванням характеристики на нього власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудженого.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженого може застосовуватися застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт є:

- невиконання встановлених обов’язків;

- порушення порядку та умов відбування покарання;

- вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності;

- допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у зв’язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

34. Правове регулювання виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців:

- Кримінальний кодекс України (ст.58, 83, 85, 87);

- Кримінально-виконавчий кодекс України ( Глава 10, ст. 47-55);

- Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, за­тверджена наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства внутрішніх справ України № 270/1560 від 19 грудня 2003 р.

- Указом Президента України «Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців» № 1053/2001 від 7 листопада 2001 р. ;

- Положення про прохо­дження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України;

- Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України;

35. Зміст кари у процесі відбування покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців полягає у тому, що протягом строку його від­бування, визначеного вироком суду:

• засуджений не підлягає підви­щенню за посадою;

• не може бути підвищений у військовому званні;

• покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присво­єння чергового військового звання;

• із суми його грошового забезпе­чення в обов'язковому порядку здійснюється відрахування в дохід держави певної суми грошового забезпечення незалежно від наявнос­ті претензій до засудженого за виконавчими документами.

Покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців є строковим, тобто його виконання обмежується певними рамками в часі, які визначаються вироком суду в кожному конкретному ви­падку виходячи з положень ч. 1 ст. 58 КК України, де встановлено, що службові обмеження застосовуються на строк від шести місяців до двох років.

За своєю суттю покарання у виді службових обмежень дуже схо­же на покарання у виді виправних робіт, але насправді це покарання є спеціальним, оскільки застосовується тільки до військовослужбов­ців (крім військовослужбовців строкової служби) і відбувається за­судженим за місцем його військової служби.

До числа військовослужбовців, які несуть відповідальність у ви­ді службових обмежень відносяться:

• військовослужбовці Збройних Сил України,

• -Служби безпеки України,

• Державної прикордонної служби України,

• Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України,

• Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,

• інших військових формувань, створених відповідно до законів України.

36. Порядок виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців (ст. 47 КВК України)

Суд, який постановив вирок про службове обмеження для військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє копію вироку командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець.

Після одержання копії вироку командир військової частини:

- видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань в доход держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні;

- який строк не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до відома засудженого військовослужбовця.

Про прийняття вироку до виконання командир військової частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок.

За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення.

Засуджені, які відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров’я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії.

37. Правове регулювання виконання покарання у виді конфіскації майна:

- Кримінальний кодекс України (ст. 59);

- Криміналньо-виконавчий кодекс України (Глава 11, ст.48, 49);

- Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань за­тверджена наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства внутрішніх справ України № 270/1560 від 19 грудня 2003 р.

- Закон України “Про виконавче провадження”.

38. Загальні положення виконання покарання у виді конфіскації майна

Згідно із ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації май­на полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність дер­жави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме час­тина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіску­ються.

Крім того, закон вимагає, щоб при призначенні штрафу враховувався майновий стан винного.

Конфіскація означає вилучення майна.

Ефективність виконання покарання у виді конфіскації майна за­лежить від того, наскільки своєчасно і повно вжито заходів для забез­печення виконання вироку.

Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам.

Особи, яким пере­дано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відпові­дальність за його незбереження.

Не підлягають описові предмети першої потреби, що використовуються особою, в якої проводиться опис, і членами її родини.

Перелік цих предметів визначено в Додатку до КК України.

39. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна (ст. 48 КВК України)

Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна:

• після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі,

• про що сповіщає відповідну фінансову установу.

• у разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.