ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.08.2024
Просмотров: 112
Скачиваний: 0
На ущільнених і забур'янених ґрунтах на шаровці застосовують культиватори КФ – 5,4 з робочими органами фрезерного типу.
Для прискорення початку міжрядних обробітків висівають швидкоростучі культури в рядках, або застосовують орієнтири (українська інтенсивна технологія вирощування).
Формування густоти
Густота стояння рослин на 1 га перед збиранням у зоні достатнього зволоження має становити 95–100 тис; у зоні нестійкого зволоження 90–95 тис; у зоні недостатнього зволоження 85–90 тис. Існує декілька варіантів сівби, що передбачають:
1. сівба на задані відстані між насінинами, яка б гарантувала одержання і збереження розрахункової кількості рослин;
2. висів 8–10 насінин, що гарантують кінцеву оптимальну густоту;
3. сівба збільшеними нормами насіння і одержання сходів, які значно перевищують необхідну кількість.
Густоту формують вручну і механізмами, щоб мати 5,5–6,0 рослин на 1 м рядка.
Надзвичайно важливо вчасно сформувати густоту рослин. Розпочинають її після появи сходів у фазі вилочки, а завершити цей вид роботи необхідно до появи 4 пари листків. При запізненні з проривкою рослини «стікають» і виростають низькопродуктивними.
Формувати необхідну густоту можна такими способами:
1. вручну;
2. до- і післясходовими боронуваннями;
3. вздовжрядним проріджуванням за допомогою УСМП – 5,4, при наявності 8–11 рослин/м2;
4. поперечне проріджування (букетування) за допомогою УСМК – 5,4 на забур'янених полях, при наявності 12 рослин/м2 і більше;
5. сівба на кінцеву густоту.
Догляд за посівами після формування густоти повинен забезпечити утримання поля в розпушеному і чистому від бур'янів стані. Перший раз розпушують ґрунт у міжряддях після формування густоти у фазі утворення в рослин. 2–3 пар справжніх листків. Як правило, його поєднують з підживленням азотом. Підживлювальний ніж розміщують посередині міжряддя з глибиною ходу 10–12 см. Перед підживлювальним ножем розміщують по дві однобічні плоскорізні лапи-бритви з шириною захвату 15 см, що встановлені на глибину обробітку 8–10 см. При вивертанні брил глибину зменшують до 5–6 см. Захисна зона 7–8 см.
Необхідність наступних розпушувань, їх періодичність, глибину, строки визначають залежно від ущільнення ґрунту і появи бур'янів. При великій кількості опадів глибину розпушування збільшують до 14 см, а при невеликих опадах ЇЇ зменшують до 7 см. Для обробітку ґрунту на глибину 5–7 см застосовують лапи-бритви, а на більшу – долота і стрільчасті лапи.
Вдруге ґрунт рекомендується розпушувати через 8–10 днів після першого на глибину 7–14 см використовуючи долота і стрільчасті лапи. Захисна зона 10–12 см. Пророслі бур'яни в рядку присипаються ґрунтом за допомогою підгортальних дисків, коли рослини буряка мають висоту 6 см. Два присипання бур'янів за ефективністю прирівнюються до дії післясходового гербіциду.
Третє розпушування міжрядь на глибину 7–14 см проводять долотами та підгортальними дисками. Захисна зона 12–14 см. Міжрядні розпушування припиняють після змикання листків у міжряддях.
Хімічний спосіб
У технології вирощування цукрового буряка найголовніша проблема – знищення бур'янів. Навіть при незначній забур'яненості врожайність зменшується на 15–50%.
Запаси насіння бур'янів в орному шарі ґрунту дуже великі (понад 1 млрд. на 1 га). У шарі ґрунту товщиною 5 см площею 1 м2 знаходиться від 1100 до 2300 насінин різних видів бур'янів. Тому агротехнічні заходи не завжди забезпечують чистоту посівів. Рослини цукрового буряка є малоконкурентними щодо рослин бур'янів, особливо на перших фазах росту. За перші 80 днів з часу появи сходів у посівах просапних культур комплекс бур'янів поглинає з ґрунту найдоступніші форми азоту – 160–200 кг/га, фосфору – 65–90 кг/га, калію – 170–250 кг/га. Тому широко застосовуються досходові і післясходові гербіциди.
В Україні зареєстровано майже 30 гербіцидів, особливості їх застосування подано в табл. 4. Останні роки має перевагу післясходове внесення. При необхідності роблять суміш з 2–4 препаратів, або вносять певний препарат роздрібно для знищення нових хвиль бур'янів.
Після внесення гербіцидів не рекомендується проводити розпушування ґрунту, оскільки руйнується гербіцидна захисна плівка, а на поверхню ґрунту вигортається насіння бур'янів.
Для ефективного знищення бур'янів можливі такі комбінації гербіцидів:
- Пірамін Турбо 1,5–2,0 л/га + Матрікс 2,0–2,5 л/га + Поаст 1,0–1,5 л/га;
- Гексілур 0,5–1,0 л/га + Голтікс 2,0 кг/га + Бетанал 2–3 л/га;
- Голтікс 1,5 кг/га + Пірамін 1,8 л/га + Бетанал Прогрес AM 1,5 л/га;
- Карібу 0,030 кг/га + Бетанал Прогрес AM 1 л/га + Лонтрел 0,3 л/га;
- Карібу 0,030 кг/га + Бурефен ФД-11 1,0–1,5 л/га.
Ефективним є дворазове внесення таких бакових сумішей: Перше внесення, бур'яни знаходяться у фазі сім'ядолей – до двох справжніх листків – Карібу (30 г./га) + Бетанал Прогрес ОФ (0,7 л/га) + Тренд 90 (200 мл/га)
Друге внесення, нова хвиля бур'янів у тій же фазі росту:
Карібу (30 г/га) + Лонтрел (0,2 л/га) + Бетанал Прогрес ОФ (0,7 л/га) + Тренд 90 (200 мл/га).
Замість Бетанал Прогрес ОФ можна у цій схемі використовувати Бетанал Прогрес AM (1 л/га), Бетанал AM (1,5 л/га), Голтікс (1,0–1,5 л/га), Піромін турбо (1,5 л/га). При наявності багаторічних злакових бур'янів використовують Зелек чи ін. протизлакові гербіци.
За даними Інституту цукрових буряків УААН, в умовах достатнього зволоження краще з Бетаналом Прогрес ОФ поєднувати Голтікс, а в умовах нестійкого і недостатнього зволоження більш ефективною є суміш Бетанал Прогрес AM + Карібу.
Чистими від бур'янів залишаються поля до збирання при застосуванні такої триразової системи внесення гербіцидів:
- Перше обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+Голтікс (1,0 л/га) = 28.04
- Друге обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+Голтікс (1,0 л/га) = 10.05
- Третє обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+ Лонтрел (0,4 л/га) + Зелек (1,0 л/га) = 28.05
При використанні гербіциду Бетанал Прогрес ОФ залежно від організаційно-господарських умов господарства можна вибрати один з наступних варіантів:
Для знищення злакових бур'янів додають один з протизлакових препаратів. В останні роки в Європі перевагу надають післясходовому застосуванню гербіцидів, їх вносять в менших нормах, є можливість врахувати видовий склад бур'янів, менше забруднюється навколишнє середовище. Найвищої ефективності у боротьбі з бур'янами досягають при поєднанні агротехнічного (сівозміна, основний і передпосівний обробіток ґрунту, досходове і післясходове боронування, розпушення міжрядь, присипання бур'янів у рядках та ін.) і хімічного способів.
Захист від хвороб і шкідників
Всі попередні агрозаходи повинні бути орієнтовані на покращення фітосанітарного стану і одержання дружних сходів здорових рослин. До них відносяться:
- правильний вибір поля, типу ґрунту;
- дотримання чергування культур у сівозміні;
- внесення органічних добрив, застосування сидератів, дотримання позитивного балансу органічних речовин в ґрунті;
- збалансоване і своєчасне внесення добрив;
- поліпшений або напівпаровий обробіток ґрунту;
- високоякісний передпосівний обробіток ґрунту;
- ранні строки сівби (перша декада квітня);
- одержання рівномірних сходів і своєчасне формування густоти посівів;
- підбір стійких гібридів;
- протруювання насіння.
Шкідники
Цукровий буряк може пошкоджуватися більше ніж 250 шкідниками. Найбільш поширені і шкодочинні – довгоносики, дротяники, бурякові блохи, бурякова крихітка, попелиця, мінуюча муха, щитоноска, мертвоїд, метелик лучний, гусениці совок, кліщ, бурякова нематода та ін.
Високу ефективність забезпечує обробка інсектицидами насіння буряка, для захисту на початкових фазах росту (див. Підготовка насіння, сорти). Підчас вегетації, при перевищенні економічного порогу шкодочинності застосовуються такі основні препарати (табл. 5).
Хвороби
Хвороби, уражуючи сходи, листки, коренеплоди під час вегетації зумовлюють великі втрати врожаю та погіршення якості сировини для цукрових заводів.
Найпоширенішими та шкодочинними хворобами буряка є церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз, іржа, гнилі коренеплодів та ін. Для захисту від хвороб використовують наступні препарати (табл. 6).
Збирання врожаю
Збирання цукрового буряка рахують успішним, якщо воно проведене в оптимальні строки при найбільшій масі і цукристості коренеплодів з мінімальними втратами, щонайменшим травмуванням і незначному забрудненні.
Наростання маси коренеплодів і підвищення цукристості триває у вересні, жовтні і навіть при теплій погоді у листопаді. Раннє збирання зменшує вихід цукру з гектара, пізнє пов'язане з втратами урожаю внаслідок несприятливих погодних умов – тривалі дощі, сніг, морози.
У вересні урожайність зростає на 15–30%, цукристість – на 1,4–1,8%.