Файл: Ministerstvo_osviti_i_nauki.doc

Учнем Ібсена вважав себе Бернард Шоу. Послідовниками Ібсена на різних етапах творчості виступали Август Стріндберг і Гергарт Гауптман. Символіка ібсенівської драматургії надихала Моріса Метерлінка. Жоден з драматургів межі століть не уникнув його впливу.

Кнут Гамсун

Ранній період життя та творчості

Кнут Гамсун народився 4 серпня 1859 року у парафії Воґо (норв. Vågå), в сільськогосподарському районі Центральної Норвегії. Його батьки були фермерами. Дитинство Кнут провів у майже ідилічних умовах гармонії з прекрасною природою Норвегії. Однак незабаром через борги родини дев'ятирічному хлопцю довелося працювати на свого дядька. Родичі ставились до нього погано: часто били і не давали їсти. Тому в 1873 році він тікає і починає працювати в магазині. 1875 року Гамсун веде життя мандрівного торговця, потім влаштовується в майстерню до шевця в місті Будьо. Тут він і завершує свій перший літературний наробок — повість «Загадкова людина», що була опублікована 1877 року. Гамсун змінив безліч професій, багато мандрував по Норвегії і США. Писав вірші, оповідання, репортажі.

На вершинах літературної слави

Після 1888 року письменник оселяється в Копенгагені. Роман «Голод» (норв. Sult) (1890), в якому оповідалося про молодого письменника-журналіста без постійної роботи, що заробляє на прожиття випадковими статтями й конає від голоду, відразу ввів Кнута в число знаних письменників. Це був справді новаторський психологічний твір, що приніс йому славу. У 1898 р. Гамсун одружується на Бергліот Бех — цей шлюб тривав вісім років. У 1909 р. він одружується удруге, на актрисі Марі Андерсен. Марі після весілля полишила кар'єру і залишалася з Гамсуном до кінця його життя. У 1918 р. подружжя купує ферму Нерхольм, в якій Гамсун проведе решту свого життя.

Гамсун не сприйняв індустріалізацію, вважаючи цей процес в економіці країни ворожим щодо повноцінного розвитку людської особистості і духовної волі. Позитивний розвиток особистості письменник пов'язував з патріархальним селянським життям, ідеалізуючи його. Це особливо яскраво відбилося в написаному після Першої світової війни романі «Соки землі» (норв. Markens Grøde) (1917), за який він і одержав Нобелівську премію з літератури 1920 р. Герой твору — селянин, що оселився в глухому лісі, постійно працює на землі і живе щасливим сімейним життям. Змучена війною Європа захоплено сприйняла цей роман.

Останні роки життя

Під час Другої світової війни, Гамсун став на сторону нацистів, вважаючи Гітлера визволителем Європи. Син Гамсуна брав участь у боях на стороні німців у інтернаціональній дивізії СС «Вікінг». Після самогубства Гітлера Кнут Гамсун написав некролог, який прославляв фюрера. За ці погляди після війни зазнав переслідувань, у 1947 р. опинився перед судом. Мірою покарання була конфіскація значної частки його майна. Про ці події Гамсун написав згодом у книзі спогадів «На зарослих стежках» (1949). Вона стала сенсацією, адже дев'яносторічний письменник знову дарував світові твір, наповнений поезією і чарівністю життя, гумором й іронією.

Письменник помер 19 лютого 1952 року в своїй садибі Нерхольм. Повне п'ятнадцятитомне зібрання його творів вийшло в світ через два роки після його смерті.

Твори

Гамсун написав більше 30 романів; повісті, п'єси, оповідання, публіцистичні книги, вірші.

• «Голод» (1890)

• «Містерії» (1892)

• «Пан» (1894)

• «Вікторія» (1898)

• «Під осінніми зірками» (1906)

• «Беноні» (1908)

• «Мандрівник грає під сурдину» (1909)

• «Соки землі» (1917)

• «Жінки біля колодязя» (1920)

• «Остання глава» (1923)

• «Бродяги» (1927)

• «Аугуст» (1930)

• «А життя йде» (1933)

• «Кільце змикається» (1936)

• «На зарослих стежках» (1949)