6. За необхідності — зазначення кодів аналітичних статей обліку.

Помилки у виписці з вини банку відображають у ко­респонденції з синтетичним рахунком 37 «Розрахунки з різними дебіторами» (субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями» в частині розрахунків за «Операціями, що помилково проведені на поточних рахунках»). Помилково списану з поточного рахунка суму відображають таким записом:

Дт 374 “Розрахунки за претензіями”;

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Помилково зараховану суму:

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

Кт 374 “Розрахунки за претензіями“.

У наступних розрахунках банк вносить виправлення, І в бухгалтерському обліку підприємства цю заборгованість списують.

Для правильного ведення обліку розрахункових операцій їх слід чітко формулювати у первинних документах і докладно розписувати суми платежу, зокрема коли платіж складається з кількох сум. Так, якщо сума в платіжному документі складається з платежу за строком і Ієні за прострочення платежу, то в документі необхідно розшифрувати, з яких статей складається сума платежу. Всі розшифровки показують у графі “Призначення платежу”. Суму, що списана (зарахована) банком, відображають відповідно не на двох, а по змозі на більшій кількості рахунків.

Своєчасна підготовка документів і здійснення розрахунків дасть змогу уникнути грошових штрафів і сплати Ієні. З цією метою необхідно вивчати інструкції про порядок внесення платежів (податків) до бюджету, інших фондів, а також угоди підприємства зі своїми партнера­ми, консультуватися з працівниками банків, юристами, аудиторами, досвідченими бухгалтерами.

Розрахункова і платіжна дисципліна є одним із найважливіших елементів роботи бухгалтера.

3. Кореспонденція рахунків за поточним рахунком

Синтетичний облік операцій за поточним рахунком здійснюють на грошовому рахунку 31 «Рахунки в бан­ках». На дебеті рахунка відображають надходження збільшення) грошей, на кредиті — їх списання. Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок грошей на певну дату.

Оборот по дебету цього рахунка показує надходження готівки з каси, одержання коштів від реалізації, повер­нення банківських кредитів, надходження заборгованостей від покупців і замовників та ін.

На кредиті рахунка 31 відображають зменшення коштів у зв'язку з видачею готівки в касу, погашенням заборгованостей постачальникам, підрядникам, до бюд­жету, в банк за одержані кредити, тобто списання кош­тів. Основні бухгалтерські проводки за рахунком 31 «Ра­хунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в на­ціональній валюті») наведено нижче.

Основні бухгалтерські проводки за рахунком

31 «Рахунки в банках» (субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті»)

4. Заповнення облікових реєстрів за рахунком 31 «Рахунки в банках»

Дані про операції за рахунками в банку за журналь­но-ордерної форми обліку систематизуються у двох багатогранних реєстрах: у журналі-ордері №1 на кредиті рахунка 31 «Рахунки в банках» і у відомості № 1.2 — на дебеті рахунка. Підставою для складання цих реєстрів є виписки банку і додані до них розрахункові документи, що підтверджують зарахування грошових коштів на ра­хунок або їх списання. Записи в журналі-ордері та у ві­домості роблять після обробки банківських виписок, яка полягає у:

— перевірці відповідності записів у доданих до випи­сок розрахункових документах. При одержанні готівки з каси банку до виписки додається квитанція прибуткового касового ордера, яку оформляють під час оприбуткування готівки в касу підприємства. Якщо у виписці банку вияв­лено операції з помилкового зарахування грошових кош­тів (які не належать цьому підприємству), вживають за­ходів з повернення їх платникові;

— зазначенні в доданих розрахункових документах і банківській виписці шифрів кореспондуючих рахунків за кожною операцією;

— групуванні окремо по дебету і окремо по кредиту сум через підрахунок за однорідними операціями по од­нойменних кореспондуючих рахунках, шифри яких проставлено у виписці;

— підрахунку сум, занесених у відповідні до корес­пондуючих рахунків графи в журналі-ордері № 1 і відо­мості № 1.2, і запису результатів підрахунку.

Аналітичний облік за рахунком 31 у розрізі кореспон­дуючих рахунків відображають у листках-розшифровках на основі доданих до виписки банку розрахункових доку­ментів, у яких зазначено номер документа, дату, корот­ке найменування та суму операції.

По закінченні місяця в журналі-ордері № 1 і відомос­ті № 1.2 підводять підсумки за кореспондуючими рахун­ками і звіряють з оборотами за цими рахунками, що ві­дображені в інших облікових реєстрах у кореспонденції з рахунком 31. Обороти за місяць із журналу-ордера № 1 переносять у Головну книгу.

Залишок грошових коштів на рахунках в банку ві­дображають у відомості № 1.2 тільки на початок і кінець місяця. Залишок грошових коштів, указаний на кінець місяця у відомості № 1.2, має відповідати залишку гро­шових коштів на поточному рахунку, який (залишок) ві­дображено в останній у цьому місяці виписці банку, і да­ним Головної книги.[3]

Висновки

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку й економічного аналізу господарської діяльності підприємств усіх форм власності як складової частини системи економічної інформації й управління. Управління підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер й обсяги, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їхнього використання, власного капіталу, зобов’язаннях та фінансових результатах діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку, що встановлено Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємництвом, але і зовнішні користувачі інформації, що мають прямої фінансовий інтерес: банки – при ухваленні рішення про надання кредитів; постачальники – при укладанні договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких цікавить рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання прибутків (дивідендів). Кошти необхідні для забезпечення єдності виробництва й обігу, опосередковують зміну форм руху авансованого капіталу з грошової в товарну, і з товарної в грошову

В умовах ринкової економіки найбільше ліквідна частина майна організації – безготівкові кошти, представляють її робочий капітал. Від його розміру і чіткої постановки бухгалтерського обліку залежить фінансова стійкість фірми, її платоспроможність. Завданнями обліку безготівкових коштів є:

1) повна і своєчасна реєстрація операцій, пов’язаних із рухом робочого капіталу на рахунках у банках;

2) контроль за наявністю коштів, їхньою цілістю і цільовим використанням;

3) повне, своєчасне і правильне відображення в облікових регістрах поточних операцій по надходженню і вибуттю даного капіталу;

4) контроль за дотриманням розрахунково-платіжної і кошторисної дисципліни;

5) правильне і своєчасне проведення інвентаризації операцій по рахунках у банках і відображення її результатів в обліку.

Вирішення цих завдань багато в чому залежить від чіткого дотримання таких основних принципів в обліку:

1) вільні кошти повинні зберігатися тільки в банку, а їх видача і використання здійснюються відповідно до цільовим призначенням;

2) платежі здійснюють у безготівковому порядку після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт і наданні послуг або одночасно з ними. Попередня оплата припускається лише у випадках передбаченим законодавством і обліковою політикою організації;

3) платежі здійснюються за згодою (акцептом) платника або по його дорученню, без згоди – тільки у випадку передбаченим чинним законодавством;

4) платежі здійснюються за рахунок власних коштів платника або за рахунок кредитів банку;

5) списання з рахунку коштів в обсязі, достатнім для задоволення всіх пред’явлених до організації вимог, здійснюється в порядку надходження розпоряджень клієнта й інших документів на списання;

6) недостатність коштів на рахунку організації для задоволення всіх пред’явлених вимог обумовлює списання цих засобів шляхом застосування встановлення черговості платежів.

Погашення вимог у порядку календарної черговості надходження документів передбачає задоволення цих вимог шляхом списання коштів, що відноситься до однієї черговості.

Список використаної літератури

1. Інструкція „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах”, затверджена постановою Правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 р. зі змінами і доповненнями (№ 712 від 06.11.2014 р.).

2. Інструкція „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. зі змінами і доповненнями(№590 від 28.12.2012 р.).

3. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 6-те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта, 2011. – 1042 с.

4. В.К. Орлової, М.С. Орлів, С.В. Хоми - Фінансовий облік. Навчальний посібник. – Київ: Центр учбової літератури, 2010. – 510 с.

5. Пархоменко В. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку фінансових витрат / В. Пархоменко // Все про бухгалтерський облік. - 2011. - №14. - С. 43-46.

6. Сльозко Т.М. Бухгалтерський облік в умовах інституційних перетворень: теорія і практика: Монографія. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 304 с.

7. Шара Є.Ю. Фінансовий облік І: Навчальний посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2012. – 408 с.