Файл: Робочий зошит економісти.doc

Методичні вказівки:

Рівень освоєності земель визначається як відношення сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі.

Рівень розораності земель визначається як відношення площі ріллі та багаторічних насаджень до сільськогосподарських угідь.

Питома вага зрошуваних угідь розраховується як відношення зрошуваних земель до сільськогосподарських угідь.

Ступінь меліорованості – процентне відношення площі меліорованих земель (зрошуваних, осушуваних) до загальної площі сільськогосподарських угідь.

Культури, що вирощуються за інтенсивними технологіями – цукрові буряки, льон, картопля, овочі, соняшник, кукурудза на зерно, коноплі.

Рівень землезабезпеченості – відношення площі сільськогосподарських угідь до середньооблікової чисельності працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

Землевіддача – відношення вартості валової продукції, одержаної з 1 га угідь, до грошової оцінки цих угідь.

Тема 2.2. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

Рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів

Методичні вказівки:

Працезабезпеченість – визначається діленням середньооблікової кількості працівників на площу сільськогосподарських угідь відповідного підприємства.

Коефіцієнт використання запасу праці – частка від ділення фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин на запас праці.

Запас праці – визначається як добуток річного фонду робочого часу одного працівника та кількості постійних працівників.

Річний фонд робочого часу одного працівника становить 1885 год (від 365 днів віднімаємо вихідні і святкові дні а також кількість днів відпустки, одержаний результат помножити на середню тривалість робочого дня - 6,83 год).

Показник трудової активності – визначають як частку від ділення кількості відпрацьованих людино-годин одним працівником (фактична кількість відпрацьованих постійними працівниками людино-годин поділена на кількість працівників) на 7 год (тривалість робочого дня).

Сезонність виробництва сільськогосподарських підприємств

Методичні вказівки:

Розмах сезонності – визначається як частка від ділення відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на відпрацьовані людино-години у місяці їх мінімальних затрат.

Сезонне навантаження (коефіцієнт сезонності) – визначається діленням відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин.

Вартісні показники продуктивності та ефективності праці

Методичні вказівки:

Вартісні показники продуктивності праці визначаються діленням вартості валової продукції в порівнянних цінах на затрати праці або ж середньорічну кількість працівників.

Трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції

Методичні вказівки:

Трудомісткість обернений показник до продуктивності праці, визначається діленням загальної кількості відпрацьованих прямих людино-годин на кількість одержаної продукції певного виду (площу посіву культури та поголів’я тварин від якого одержана зазначена продукція).

Рівень оплати праці при виробництві сільськогосподарської продукції

Тема 2.3. Матеріально-технічна база аграрних підприємств

Забезпеченість і ефективність використання тракторного парку

Методичні вказівки:

Тракторозабезпеченість визначається діленням середньорічної чисельності умовних еталонних тракторів на площу ріллі і множенням одержаного результату на 1000.

Виробіток на 1 фіз. трактора за зміну та за день визначається діленням загального річного об’єму виконаних робіт на кількість відроблених тракторами за рік машино-днів і машино-змін, а виробіток за рік діленням на середньорічне число фізичних тракторів.

Коефіцієнт змінності розраховується діленням кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів.

Кількість днів, відроблених 1 фіз. трактором за рік – це відношення кількості відроблених тракторами за рік машино-днів на середньорічне число фізичних тракторів.

Коефіцієнт використання робочого часу – відношення кількості днів, відроблених 1 фізичним трактором за рік до нормативної кількості днів роботи на рік.

Собівартість умовного еталонного гектара – відношення загальних витрат до загального річного об’єму робіт по тракторному парку.

Забезпеченість та ефективність використання комбайнів

Методичні вказівки:

Машинозабезпеченість визначається діленням кількості комбайнів на зібрану площу і множенням одержаного результату на 1000.

Забезпеченість та ефективність використання енергетичних ресурсів

Методичні вказівки:

Енергетичні ресурси підприємства – визначаються, як сумарна потужність тракторів, автомобілів, моторів комбайнів, стаціонарних двигунів, електродвигунів і електроустановок, живої тяглової сили, що виражено у механічних кінських силах.

Енергозабезпеченість виробництва – відношення енергетичних ресурсів підприємства на його посівну площу.

Енергоозброєність праці – частка від ділення енергоресурсів підприємства на середньорічну кількість працівників.

Енергоємність виробництва – визначається діленням енергоресурсів підприємства на обсяг одержаної валової продукції в порівнянних цінах.

Розрахунок потреби підприємства у комбайнах

Методичні вказівки:

Потреба в комбайнах визначається за формулою:

де Зп – зібрана площа культури, га;

Тр – тривалість збирання, днів;

Нв – норма виробітку за годину, га;

t – тривалість роботи за добу, год;

Кт – коефіцієнт технічної готовності;

Км – коефіцієнт за метеоумовами.

Тема 2.4. Основні фонди та виробнича потужність підприємства

Наявність, стан і рух основних засобів

Методичні вказівки:

Коефіцієнт швидкості обороту основних засобів – відношення річної суми амортизації основних виробничих засобів до їх середньорічної вартості.

Коефіцієнт зростання основних засобів – відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року.

Коефіцієнт вибуття основних засобів – відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року.

Коефіцієнт оновлення основних засобів – відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт сукупного відтворення основних засобів – частка від ділення вартості основних засобів, що надійшли протягом року , та первісної вартості всіх основних засобів на кінець року.