Конверсія – це зміна доходності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачуваний дохід. (як правило, держава з метою скорочення видатків бюджету знижує відсоток за позикою).

Консолідація – зміна строків дії вже випущених позик.

Уніфікація – об’єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики. Такий захід передбачає зменшення кількості видів цінних паперів, що перебувають в обігу.

Відстрочення погашення позики здійснюється в умовах, коли подальший активний розвиток операцій з випуску нових позик не мав фінансової ефективності для держави. Це відбувається тоді, коли уряд вже випустив досить багато позик і умови їх емісії не було достатньо вигідні для держави. В таких випадках більша частина надходжень від реалізації облігацій нової позики спрямовується на виплату відсотків і погашень по раніше випущених позиках. Щоб розірвати замкнене коло уряд оголошує про відстрочку погашення позик, яка відрізняється від консолідації тим, що при відстрочці не тільки відтягуються строки погашення, але й припиняється виплата доходів. Під час консолідації позик власники облігацій продовжують отримувати по них свій дохід.

Реструктуризація – це використання у комплексі повністю або частково зазначених вище методів.

Під анулюванням державного боргу розуміють захід, в результаті якого держава повністю відмовляється від зобов’язань за випущеними позиками. Анулювання може проводитись за двома причинами:

1. у випадку фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутстві;

2. як наслідок приходу до влади нових політичних сил, які за певними обставинами відмовляються визнати фінансові зобов’язання попередніх урядів (наприклад, в 1918 році уряд РСФСР анулював всі дореволюційні борги як внутрішні, так і зовнішні).

Важливою є сфера управління державним боргом, пов’язана з визначенням умов та випуском нових позик. При визначенні умов емісії позик, основними з яких є рівень доходності цінних паперів для кредиторів, строк дії позик, спосіб виплати доходів, держава зобов’язана керуватись не тільки інтересами досягнення максимальної фінансової ефективності позик, але й враховувати реальну кон’юнктуру фінансового ринку. Успіх нових позик може бути забезпечений тільки в тому випадку якщо правильно враховано стан економіки, стан грошового обігу, рівень доходності й строки діючих позик, пільги, що надаються кредиторам та інші фактори. Виготовлення, збереження й розповсюдження облігацій державної позики покладено на відповідні підрозділи Міністерства фінансів України; реалізація цінних паперів – на банківську систему.

Міжурядові позики, як правило, є безоблігаційними. Всі умови міжурядових позик фіксуються в спеціальних угодах, де обумовлюється рівень відсотка, валюта надання, терміни погашення позики та інші умови.

---

Тема 9. Державні цільові фонди.

1. Необхідність державних цільових фондів та правові основи їх утворення.

2. Пенсійний фонд України, його функції, формування та використання.

3. Фонд соціального страхування України, його функції, формування та використання.

4. Фонд сприяння зайнятості населення, його функції, формування та використання.

1. Необхідність державних цільових фондів та правові основи їх утворення.

Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування та використання регламентується відповідними законодавчими актами.

В сучасних умовах розвитку незалежної України роль державних цільових фондів значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, оскільки сприяє здійсненню ефективного контролю за цільовим використанням коштів.

Державні цільові фонди можуть утворюватись шляхом:

• відокремлення із Державного бюджету окремих видатків, що мають важливе значення для держави;

• формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

Джерелом формування державних цільових фондів є валовий внутрішній продукт країни. А мобілізація коштів здійснюється через:

• спеціальні збори (переважно обов’язкові);

• добровільні внески й пожертвування;

• позики;

• кредити;

• за рахунок бюджетних коштів.

Залежно від рівня, на якому утворюються державні цільові фонди, вони можуть бути:

• державними;

• місцевими.

Залежно від терміну дії державні цільові фонди поділяються на:

• постійні , створення яких пов’язане з виділення окремих функцій держави (наприклад, пенсійне забезпечення тощо);

• тимчасові, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються за конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.

Залежно від напрямків використання коштів розрізняють фонди:

• соціальні;

• економічні;

• науково-дослідні;

• страхові;

• міждержавні тощо.

До соціальних фондів в Україні належать: Пенсійний фонд; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд соціального захисту інвалідів тощо.

До економічних державних цільових фондів належать Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств тощо.

До науково-дослідних фондів в Україні належить Державний інноваційний фонд.

Найбільшими за обсягом та найвагомішими за значенням в Україні є соціальні фонди.

В умовах переходу до ринкових відносин відбувається різка поляризація доходів та рівня життя окремих категорій населення. Наявність певних груп громадян, низький рівень матеріального забезпечення яких пов’язаний з незалежними від їхніх зусиль причин (кризові явища в економіці, стан здоров’я, вік, втрата роботи тощо), зумовлює необхідність формування механізму соціального захисту населення.

---

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно діючого законодавства України.

Основними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

• страхування на випадок безробіття;

• страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

2. Пенсійний фонд України, його функції, формування та використання.

Пенсійний фонд України був створений у 1991 році. Головними завданнями фонду є:

• пенсійне забезпечення населення;

• фінансування програм підтримки пенсіонерів та інвалідів;

• міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо.

Джерелами формування Пенсійного фонду України є:

• обов’язкові внески суб’єктів господарювання і громадян;

• кошти Державного бюджету України, призначені для виплати пенсій військовослужбовцям;

• добровільні внески і пожертвування;

• інші надходження.

Суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об’єднання, філії, відділення, бюджетні громадські та інші установи і організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності – перераховують в пенсійний фонд збори на обов’язкове пенсійне страхування в розмірі 32% від фактичних витрат на оплату праці.

Громадяни, які працюють на умовах трудового договору, а також виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 150 грн., та 2% - якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 грн.

Для осіб, які мають статус державного службовця, існує інший порядок розрахунку суми збору до Пенсійного фонду України.

Крім того, законодавством встановлений порядок сплати зборів на обов’язкове пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, яким передбачено додаткові збори у розмірі 1% суми операцій з купівлі-продажу валют; 5% вартості реалізованих ювелірних виробів; 3% від вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договору купівлі-продажу; 1% від вартості нерухомого майна з операцій купівлі продажу; 5% від вартості будь-яких вироблених в Україні або імпортованих в Україну тютюнових виробів; 6% вартості послуг стільникового рухомого зв’язку.

Кошти акумульовані у Пенсійному фонді України, спрямовуються на:

• виплату пенсій (трудових і соціальних);

• виплату пенсій військовослужбовцям;

• виплату допомог на поховання непрацюючих пенсіонерів;

• реалізацію державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій громадян, що потребують допомоги;

• організацію та проведення роз’яснювальної роботи;

• забезпечення поточної діяльності та утримання органів Пенсійного фонду тощо.

---

3. Фонд соціального страхування України, його функції, формування та використання.

Функціонування фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пов’язане з необхідністю відшкодування витрат працюючих громадян у випадках тимчасової непрацездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Джерелами доходів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є:

• внески роботодавців у розмірі 2,9% від величини фонду оплати праці;

• страхові платежі найманих працівників у розмірі 0,5% сукупного оподатковуваного доходу;

• асигнування з бюджету;

• благодійні внески;

• інші надходження.

Із Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюються видатки на:

• виплату допомог:

• по тимчасовій непрацездатності;

• у зв’язку з вагітністю і пологами;

• при народженні дитини;

• по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку;

• на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

• санаторно-курортне лікування і відпочинок, надання дієтичного харчування;

• забезпечення поточної діяльності фонду й утримання органів управління.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Джерелами доходів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є:

• внески роботодавців у розмірі від 0,2% до 13,8% величини фонду оплати праці (залежно від рівня професійного ризику);

• штрафні санкції за порушення законодавства з охорони праці;

• добровільні внески;

• інші надходження.

Кошти фонду спрямовуються на:

• фінансування профілактичних заходів по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

• відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;

• відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом;

• виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання;

• надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

4. Фонд сприяння зайнятості населення, його функції, формування та використання.

Фонд сприяння зайнятості населення було створено відповідно до Закону „Про зайнятість населення”. Він є самостійною фінансовою системою, яка має створювати відповідні умови для фінансування витрат, пов’язаних із забезпеченням зайнятості. Джерела формування фонду такі:

---

• внески роботодавців у розмірі 1,9% від величини фонду оплати праці;

• страхові платежі найманих працівників у розмірі 0,5% від величини сукупного оподатковуваного доходу;

• кошти державного та місцевих бюджетів;

• благодійні внески;

• інші надходження.

Бюджет Фонду сприяння зайнятості на наступний рік розробляється на основі державних і регіональних програм і подається на затвердження до Кабінету Міністрів України або відповідно до місцевих державних адміністрацій. Державний центр зайнятості, а також обласні, районні та міські центри зайнятості в межах передбачених асигнувань самостійно розпоряджаються коштами фондів.

За рахунок коштів Фонду здійснюються виплати:

• допомог по безробіттю;

• відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та перекваліфікацією;

• матеріальних допомог безробітним та членам їх сімей;

• дотацій роботодавцям для створення робочих місць;

• допомог на поховання безробітних.

Тема 10. Місцеві фінанси.

1. Суть місцевих фінансів, їх склад і роль в умовах ринкових відносин.

2. Значення місцевих бюджетів в соціально-економічному розвитку регіонів.

3. Доходи і видатки місцевих бюджетів.

1. Суть місцевих фінансів, їх склад і роль в умовах ринкових відносин.

Визначення економічної суті місцевих фінансів можливо тільки тоді, коли об’єктивним явищем стане саме місцеве самоврядування.

У сучасних правових державах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їх компетенція визначається центральною владою. Простежується також тенденція щодо зростання державних функцій, які передаються в компетенцію місцевих органів влади.

Загалом у теорії і практиці був напрацьований та поширився принцип доцільності, згідно з яким певна функція покладається на той рівень влади, який виконає її краще, економніше та ефективніше.

Відповідно до закріплених за місцевим органом влади повноважень вони наділяються фінансовими ресурсами, достатніми для здійснення вказаних повноважень.

Нині найдискусійнішим є питання щодо визначення повноважень місцевих органів самоврядування. Відповідно до їхніх обсягів будується структура місцевих фінансів. Розширення повноважень потребує збільшення фінансових ресурсів у розпорядження органів місцевого самоврядування, що не завжди можна досягти за допомогою податків. У багатьох країнах місцевому самоврядуванню надаються субсидії. Проте слід пам’ятати, що самоврядування регіону реальне тільки тоді, коли у нього є можливість стабільно фінансувати свою діяльність із місцевого бюджету. І ще, наявність значних територіальних відмінностей залишатиметься завжди, тому основним завданням державної регіональної бюджетно-податкової політики не може бути вирівнювання цих можливостей. Вони можуть згладжуватись не шляхом перерозподілу ресурсів з економічно розвинутих територій у слаборозвинуті (бо це призводить до послаблення сильних і подальшого занепаду слабких внаслідок прояву в останніх споживацьких настроїв), а відповідною інвестиційною політикою держави, спрямованою на реалізацію наявного потенціалу всіх адміністративно-територіальних утворень.

---

Смотрите также файлы

• эг.docx

• Моя лабораторная.doc

• êóðñîâà Word 2003_1.doc=.doc

• kursovaya_PAS.docx

• Копия+YMKd+po+sociologii+kaz+yaz++otvety(2).doc