4. Система рахунків бухгалтерського обліку

Бухгалтерські рахунки, їх побудова
Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відображення господарських операцій. Тому для цього застосовують рахунки бухгалтерського обліку — спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності.

За формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, лівий бік якої називається “дебет” (від лат. debet — він винен), правий — “кредит” (від лат. credit — він вірить):

Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається “сальдо”. Його записують з того боку рахунка, де цей об’єкт відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відображають облік джерел, — з правого.

Сальдо (с-до) — різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Наприклад, на 1 січня 2000 р. залишок за балансом у рахунку “Поточні рахунки в національній валюті” становив 500000 грн, і цього ж дня було здійснено такі господарські операції:

1) надійшло на поточний рахунок у національній валюті за реалізацію продукції 150000 грн;

2) перераховано з поточного рахунка в національній валюті до державного бюджету 85000 грн.

Відтворимо стан і зміни коштів на поточному рахунку в національній валюті.

Підсумок залишків на дебеті та кредиті без підсумку початкового сальдо є оборотом за бухгалтерським рахунком. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом.

Кожний рахунок має цифровий код, наприклад:

10 “Основні засоби”

30 “Каса”

31 “Рахунки в банках” і т. д.

Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки. Обороти й сальдо

Бухгалтерський баланс поділяють на дві частини (рис. 3.1):

• актив, де відображаються наявні господарські засоби;

• пасив, де відображаються джерела їх формування.

рис.1

Взаємозв’язок балансу і рахунків

Активні рахунки відкривають на основі активу статей балансу, пасивні — на основі пасиву.

В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображається за дебетом, а вибуття — за кредитом. Сальдо за активними рахунками визначається за дебетом.

У пасивних рахунках збільшення джерел коштів відображається за кредитом, а зменшення — за дебетом. Сальдо за пасивними рахунками визначається за кредитом. Запишемо це схематично.

Сальдо на кінець звітного періоду визначається так:

• для активних рахунків

• для пасивних рахунків

• для активно-пасивних рахунків — на основі оборотної відомості.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за призначенням, структурою та економічним змістом (рис.2, 3).

Рис. 2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за їх призначенням і структурою
Рис.3.Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом

До основних належать рахунки обліку господарських коштів і джерел їх утворення, до операційних — рахунки обліку господарських процесів і фінансово-результатні, до регулювальних і додаткових — рахунки, що регулюють і доповнюють показники основних рахунків.

У групі рахунків обліку господарських коштів і джерел їх утворення об'єднано інвентарні, розрахункові, капіталу та грошові, тобто рахунки класів "Необоротні активи", "Запаси", "Кошти", "Розрахунки" та "Інші активи".

Рахунки, на яких обліковують предмети та знаряддя праці (основні засоби, матеріали, інвентар тощо), називають інвентарними, а ті, на яких обліковують грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому рахунку в банку тощо, — грошовими. Рахунки, на яких обліковують розрахунки з різними контрагентами та фізичними особами, називають розрахунковими, а ті, на яких обліковують інвестиційний і статутний капітал та спеціальні кошти, — власного капіталу та забезпечення зобов'язань.

До рахунків обліку господарських процесів належать збирально-розподільчі, калькуляційні та операційно-результатні.

Збирально-розподільчими називають рахунки, на яких за певний період відображають економічно однорідні витрати (на заробітну плату, обслуговування виробництва) для розподілу їх між об'єктами калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). До збирально-розпо дільчих належать такожрахунки "Витрати майбутніх періодів", "Резерв сумнівних боргів" та ін. Калькуляційними називають рахунки, на яких обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг), а операційно-результатними — ті, на яких обліковують процес реалізації продукції (робіт, послуг) і виявляють результати від реалізації (собівартість реалізації).

До фінансово-результатних належать рахунки, на яких обліковують фінансові результати господарської діяльності підприємства (фінансові результати, нерозподілені прибутки).

---

5. Оцінка ризиків при визначенні вартості об'єктів інтелектуальної власності.

Оцінка об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) дозволяє визначити вартість кінцевих продуктів інтелектуальної роботи в грошовому еквіваленті.
Необхідність в оцінці інтелектуальної власності звичайно виникає при здійсненні угод купівлі- продажу патентів, торговельних марок і ін., або при висновку ліцензійної угоди на право використання об'єктів інтелектуальної власності, а так само при визначенні розміру компенсації збитку, заподіяного правовласникові незаконним використанням його патентів, торговельних марок і ін. Але в сучасній практиці присутні й інші причини, у зв'язку з якими необхідна офіційна процедура оцінки патентів, торговельних марок (товарних знаків), авторських посвідчень і інших об'єктів. Таким чином, оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності дає Вам можливість:

• визначити реальну цінність і ринкову вартість об'єкта, наприклад, з метою продажу (повної передачі права) торговельної марки або патенту;

• визначити ціну продажу ліцензії на об'єкт інтелектуальної власності;

• визначити вартість внеску в статутний фонд підприємства, у тому випадку, якщо Ви бажаєте збільшити статутний фонд шляхом внесення в нього вартості торговельної марки й/ або патенту (дана процедура можлива й при створенні нового підприємства);

• одержання кредиту під заставу виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності (відомо, що на території України вже існує реальна практика таких кредитів);

• визначити суми виплат авторських винагород або роялті (авторські винагороди можуть регулярно одержувати автори патентів на винаходи й/або промислові зразки – дуже часто це засновники підприємства, авторські винагороди обкладаються тільки доходом з фізичних осіб (13%) і є валовими витратами підприємства;

• роялті можуть одержувати власники патентів і/або торговельних марок (на практиці це так само можуть бути – фізичні особи, у т.ч. і співробітники підприємства); визначити суму компенсації при рішенні конфліктів у процесі використання торговельних марок і патентів, у т.ч. визначити розміри збитків внаслідок порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності;

• при рішенні майнових суперечок ;

• залучення інвесторів.

ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ:

Документи, що підтверджують право власності (копії) на об'єкт інтелектуальної власності (патент на винахід, свідчення на торговельну марку й т.п.);
Відомості про платежі, що підтверджують реєстрацію (патентування) і підтримка в силі об'єкта інтелектуальної власності; витрати, пов'язані із процедурою патентування;
Балансова вартість об'єкта (торговельної марки, винаходу, промислового зразка);
дата постановки на баланс і зміну балансової вартості по роках; Інформація про валовий дохід , прибуток і рентабельність підприємства за період використання товарного знаку, винаходу, промислового зразка й ін.;
Інформація, у яких країнах, крім України зареєстрований (запатентований) об'єкт.
Додатково можуть бути надані наступні документи:

---

• Відомості про виробництво й продажі об'єктів, зроблених з використанням оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності (фінансові показники, споживачі, конкуренти, територія продажів);

• Бізнес-плани розвитку підприємства;

• Маркетингові дослідження ринку.
  Вартість робіт (послуг) по оцінці: від 1500 діл. США
  Строки виконання робіт: 10 – 30 робочих днів (дані строки можуть бути збільшені або зменшені залежно від обсягу інформації, кількості об'єктів і бажання замовника).
  Основними документами, що регулюють оцінну діяльність, є :
  Закон України "Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні";
  Національний стандарт "Загальні засади оцінки майна й майнових прав", а так само відомі в Україні й за рубежем підходь , методи й стандарти оцінки об'єктів інтелектуальної власності.

6. Особливості передачі права власності на знак для товарів і послуг.

Якщо підприємство є виробником продукції або послуг, то дане роз’яснення про порядок оформлення і реєстрації власного торгового знаку допоможе Вам знатися на тонкощах цієї важливої процедури.

В Україні діють наступні міжнародні договори, що регулюють охорону і використання товарних знаків:
• Паризька конвенція про охорону промислової власності (дата набуття чинності для України 25.12.91 р.);
• Договір про закони щодо товарних знаків (дата ратифікації Україною 13.10.95 р.);
• Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (дата набуття чинності для України 25.12.91 р.);
• Ніццська угода про міжнародну класифікацію виробів і послуг для реєстрації знаків (дата приєднання України 01.06.00 р.).
Законодавство України про товарні знаки включає Закон України № 3689 від 15.12.93 р. «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі – Закон № 3689) і підзаконні нормативні акти, регулюючі порядок ведення Реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, порядок видачі свідоцтв і порядок розгляду, публікації і внесення до Реєстру відомостей про передачу права власності на товарний знак і видачі власником ліцензії на використання товарного знаку.

Установа, що реєструє товарні знаки
Уповноваженим центральним органом виконавчої влади по питаннях правової охорони інтелектуальної власності (установою, в розумінні Закону № 3689) на території України є Державний департамент інтелектуальної власності.
Раніше питання реєстрації товарних знаків входили в компетенцію Державного патентного відомства України.
Відповідно до вимог Указу Президента України «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України» № 250/99 від 13.03.99 р. реорганізація Державного патентного відомства України відбулася ще в 1999 році. Але не дивлячись на реорганізацію, ряд нормативних актів Держпатента України, у тому числі і по питаннях реєстрації товарних знаків, зараз діють. Зокрема, діють Правила складання, подачі і розгляду заявок на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Державного патентного відомства України № 116 від 28.07.95 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.95 р. під № 276/812 (далі – Правила).

---

Сфера правової охорони товарного знаку
Правова охорона надається знакам для товарів і послуг, які не суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі і на яких не розповсюджуються підстави для відмови в наданні правової охорони. Об’єктом знаку можуть бути словесні, образотворчі, об’ємні і інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі або у вигляді об’єднання кольорів.
Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Термін дії свідоцтва встановлений протягом 10 років від дати подачі заявки до Установи і продовжується Установою по заявах власника свідоцтва, поданих протягом останнього року дії свідоцтва, кожного разу на 10 років.
Сфера правової охорони, яка надається, визначається приведеними в свідоцтві зображеннями знаку і переліком товарів і послуг. Право на отримання свідоцтва в порядку, встановленому цим Законом, має будь-яку особу, об’єднання осіб або їх правонаступників. Право на отримання свідоцтва має заявник, заявка якого має ранню дату пріоритету, за умови, що ця заявка не вважається за відкликану, не відкликана або не відхилена (ст. 5 Закону № 3689).
Відповідно до ст. 6 Закону № 3689 не можуть отримати правову охорону знаки, які зображають:
–державні герби, прапори і емблеми;
– офіційні назви держав;
– емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;
– офіційні контрольні, гарантійні і пробні клейма, друк;
– нагороди;
– знаки, які не мають відмітної здатності;
– є озагальноприйнятими, як позначення товарів і послуг певного вигляду;
– вказують на вигляд, якість, кількість, особливості, призначення, цінність товарів і послуг або місце і час виготовлення або збуту товарів, надання послуг;
– знаки, що містять загальнозастосовні позначення і терміни;
– знаки, позначення яких є ідентичними або схожими настільки, що їх можна переплутати:
а) із знаками раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію в Україні на найменування інша особа для однорідних товарів і послуг;
б) знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;
в) фірмовими найменуваннями, які відомі на території України і належать іншим особам, які отримали право на них до дати подачі до Установи заявки відносно однорідних товарів і послуг;
г) найменуваннями місць походження, крім випадків, коли вони включені в знак як елементи, які не охороняються, і зареєстровані на ім’я особи, які мають право користування такими найменуваннями;
д) сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установленому порядку;
– знак, що містить зображення, яке сумлінно використовувалося до 01.01.92 р. двома і більш юридичними особами для позначення однорідних товарів;
– знаки, які повторюють промислові зразки, права на яких в Україні належать іншим особам;
– знаки, що містять назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати, персонажі з них, витвори мистецтва без згоди власників авторського права або їх правонаступників
– знаки, що містять прізвища, імена, псевдоніми і портрети, що є схожими від них, і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

---

Процедура отримання свідоцтва
Особа, яке бажає отримати свідоцтво, подає до Установи заявку у письмовій формі українською мовою.
За дорученням заявника заявка може бути подана через представника в справах інтелектуальної власності або іншою довіреною особою. Заявка повинна стосуватися тільки одного знаку (пункти 1, 2, 3 ст. 7 Закону № 3689). Позначення, яке відрізняється від заявленого позначення будь-яким елементом, вважається за інше позначення (пп. 2.1.3 п. 2.1 Розділу 2 Правил)
Заявка повинна містити:
• Заява про реєстрацію знаку.
• Зображення знаку, який заявляється.
• Перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих по Міжнародній класифікації товарів і послуг.
• Повне найменування заявника і його поштові реквізити.
Поштова адреса національного заявника має бути приведений повністю в наступній послідовності: поштовий індекс; область, район; назва населеного пункту; вулиця; номер будинку; код України відповідно до стандарту Усесвітньої організації інтелектуальної власності.
Документи, які додаються до заявки:
а) документ про сплату збору за подачу заявки, зокрема за експертизу, який має бути поданий до Установи разом із заявкою або протягом 2 місяців від дати подачі заявки;
б) копія попередньої заявки, засвідчена Установою країни подачі, якщо заявник бажає скористатися правом на пріоритет; документ, який підтверджує показ експонатів з використанням заявленого знаку на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, також у випадку, якщо заявник бажає скористатися правом пріоритету;
в) довіреність на ймення представник, в тому випадку, якщо заявка передається через такого;
г) документи, які підтверджують право заявника на використання в заявленому позначенні елементів, про які йде мова в п. 1 ст. 6 Закону № 3689).
У випадку якщо заявник просить охорони кольору або об’єднання кольорів, як відмінної риси свого товарного знаку, то він зобов’язаний: а) заявити про це і вказати в заяві колір або об’єднання квітів; б) подати разом із заявкою кольорове зображення реєстрованого знаку.
Датою подачі заявки є дата отримання Установою матеріалів, які містять щонайменше:
• заява у вільній формі про реєстрацію знаку, написане українською мовою;
• відомості про заявника і його адреса, написані українською мовою;
• частина, що зовні нагадує позначення, яке може бути знаком;
• перелік товарів і послуг, по яких заявляється знак.
Якщо Установа вважає, що до моменту отримання матеріали заявки не відповідають вказаним вимогам, то воно повідомляє про це заявника. Для внесення змін до матеріалів надається 2 місяці від дати отримання заявником повідомлення Установи. Якщо в цей термін невідповідність буде усунена, то датою подачі заявки буде дата отримання Установою виправлених матеріалів.
На підставі вирішення про реєстрацію знаку і за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва.
Якщо протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва в розмірі і в порядку, встановленому законодавством, до установи експертизи не поступив, то публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною. Після публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа може ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку (ст. 12 Закону № 3689).
Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знаку, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості (п. 1 ст. 13 Закону № 3689).
Внесені до Реєстру відомості можуть бути виправлені або (і) уточнені за ініціативою власника свідоцтва або Установи. У Реєстр за ініціативою власника можуть бути внесені зміни відповідно до встановленого переліку можливих змін. За внесення до Реєстру змін відносно свідоцтва сплачується збір (п. 3 ст. 13 Закону № 3689).
Видача свідоцтва здійснюється Установою в місячний термін після державної реєстрації знаку. Свідоцтво видається особі, яка має право на його отримання. Якщо право на отримання свідоцтва мають декілька осіб, їм видається одне свідоцтво (п. 1 ст. 14 Закону № 3689).
Форма свідоцтва і зміст встановлених в нім відомостей визначаються Установою і додаються нами до відповіді (п. 2 ст. 14 Закону № 3689). У видане свідоцтво, на вимогу його власника, Установу вносить виправлення очевидних помилок з подальшим повідомленням про це офіційного бюлетеня.
Також відповідно до ст. 15 Закону № 3689 заявник щодо його заявки має право оскаржити в установленому порядку будь-яке вирішення Установи в Апеляційну палату протягом 3 місяців від дати отримання вирішення Установи або копій витребуваних матеріалів. Заперечення проти вирішення Установи щодо заявки мають бути розглянуті Апеляційною палатою протягом 4 місяців від дати їх надходження у межах вимог і доводів, викладених в запереченнях.

---

Смотрите также файлы

• Дрянь.docx

• statti.doc

• лекції з фінансів.doc

• эг.docx

• Моя лабораторная.doc