ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.07.2020
Просмотров: 416
Скачиваний: 4
Тема№1
Теорія держави і права
Держава
-
Поняття держави, основні теорії виникнення держави і права.
-
Ознаки держави.
-
Функції держави.
-
Форми держави.
Право
-
Поняття та ознаки, принципи, функції права.
-
Суб’єктивне та об’єктивне право.
-
Види соціальних норм. Єдність та відмінність права і моралі.
-
Джерела права.
-
Поняття системи права.
-
Структура правової норми.
-
Види правових норм.
-
Закон і підзаконний нормативний акт.
-
Законодавство. Систематизація законодавства..
-
Поняття, причини і види правопорушень.
-
Поняття і види юридичної відповідальності.
Правознавство – суспільна юридична наука про державу і право, юридичні норми, закони, права людей та організацій , правосуддя, боротьбу з правопорушеннями, злочинністю.
Держава - суверенна, універсальна організація політичної влади, покликана забезпечувати нормальну життєдіяльність людей, яка має свою територію, апарат примусу, створює право та стягує податки, необхідні для здійснення своїх функцій. (С.Ратушняк, Н.Киданчук)
Держава і право існували не завжди. Про їх походження існує немало теорій, які по-різному трактують причини виникнення держави та права.
Основні теорії походження держави і права:
ТЕОЛОГІЧНА теорія (Аврелій Августин, Фома Аквінський) – держава є породженням Бога, розвивається з волі Бога, тому кожна людина повинна змиритися з Божою волею і підкоритися державі..
ПАТРІАРХАЛЬНА теорія (Арістотель, М.Драгоманов)) – держава виникла із сім”ї внаслідок її розростання. Державна влада є продовженням батьківської (патріархальної), яку здійснює у державі монарх.
ДОГОВІРНА теорія (Г.Гроцій, Жан Жак Руссо, Дж.Локк), Т.Гоббс) – держава – результат згоди, досягнутої між правителями і населенням певної території, з метою забезпечення порядку і організації суспільного життя.
ТЕОРІЯ НАСИЛЛЯ (Є.Дюррінг, К.Каутський) – виникнення держави – це результат війн, насильницького підкорення одних народів іншими, внаслідок чого виникають приватна власність і поділ на класи.
ПСИХОЛОГІЧНА теорія (Л.Петражицький, Г.Тард) – пояснює виникнення держави особливостями психіки одних людей здійснювати керівництво, а інших підкорятись.
ОРГАНІСТИЧНА теорія (Г.Спенсер) – держава подібно біологічному організму народжується, розмножується старіє та гине. Для здійснення своїх функцій вона має голову, тулуб, руки, ноги.
ЕКОНОМІЧНА теорія (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін) – держава та право виникли внаслідок економічного розвитку суспільства. Суспільний поділ праці привів до появи приватної власності і розмежування суспільства на класи з протилежними економічними інтересами.
КОСМІЧНА теорія пов”язує паоходження держави із космосу при участі інопланетян.
ТЕХНОКРАТИЧНА теорія (Л.Михайловський) – держава є результатом розвитку науки і обумовлена необхідністю регулювати відносини між людьми і технікою.
САКРАЛЬНА (харизматична) (Дж.Фрезер) – віра в божественну силу носіїв влади – вождів, князів, царів.
Держава і право з’явилися там і тоді, де і коли суспільство розділилось на класи з протилежними інтересами. Конфлікти між класами організація влади первісного суспільства неспроможна була врегулювати. Право виникає одночасно з державою, отже закономірності виникнення держави розповсюджується і на процес виникнення права.
Право виникає шляхом:
-
переростання первісних звичаїв, традицій, моралі в юридичні норми;
-
правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;
-
перетворення рішень судових органів по конкретних справах у загальну форму, що стає обов”язковою при вирішенні аналогічних справ у майбутньому.
Основні ознаки держави:
-
територія і населення – частини планети, на яку поширюється суверенітет держави.;
-
публічна влада – влада, яка не співпадає з населенням, але виступає від його імені, забезпечує державний примус у вигляді органів державної влади;
-
податки – обов’язкові платежі на користь держави від громадян, підприємств, організацій, установ, необхідні для функціонування держави(на держапарат, медицину, освіту, культуру тощо);
-
наявність органів державного примусу (армія, міліція, поліція, служба безпеки тощо);
-
право – зальнообов’язкові правила поведінки;
-
грошова одиниця;
-
певна символіка – засіб ідентифікації суверенної держави і суб’єкта влади в системі внутрішніх і міжнародних відносин(це законодавчо закріплені символи Державний герб, Державний Прапор та Державний Гімн);
-
суверенітет – здатність держави проводити самостійно внутрішню і зовнішню політику.
Функції держави – основні напрями діяльності держави.
Класифікація функцій
За сферами суспільного життя:
-
економічна – забезпечення стабільного розвитку економіки;
-
політична – організація суспільних відносин, демократизація суспільства, забезпечення суверенітету держави на міжнародній арені;
-
соціальна – охорона прав і свобод громадян;
-
ідеологічна – всебічний розвиток науки, культури, освіти.
За територіальною спрямованістю:
-
внутрішні (економічна, культурно-виховна, екологічна, охорона правопорядку, прав і свобод людини та ін..);
-
зовнішні (організація співробітництва з ін.. державами, захист державного суверенітету тощо).
За часом виконання:
-
постійні – здійснюються протягом усього часу існування держави;
-
тимчасові (наприклад, під час стихійного лиха, війни).
За процесом реалізації державної влади:
-
законодавчі – розробка і прийняття законів
-
управлінські – керування державою;
-
правоохоронні – забезпечення та охорона прав і свобод громадян;
-
інформаційні – доведення офіційної інформації до населення.
Форми держави:
Форма державного правління – організація верховної влади в країні.
Є дві основні форми правління: монархія – верховна влада здійснюється одноосібно та є, як правило, спадковою; -- республіка – вища державна влада здійснюється колегіальним органом, що обирається населенням на певний строк.
Монархія
буває :
1. Абсолютною
– вся влада зосереджена в руках самодержця
(Саудівська Аравія, Оман);
2. Конституційною – влада монарха обмежена конституцією, за якою обирається парламент.
Конституційна монархія є двох видів: парламентська та дуалістична.
Парламентська монархія: влада монарха істотно обмежена у сфері і законодавчої, і виконавчої влади, уряд формується парламентом, монарх має представницькі функції (Англія, Данія, Швеція, Іспанія, Бельгія, Японія);
Дуалістична монархія – уряд призначається монархом, монарх має виконавчу владу, може накладати вето на рішення парламенту (Монако, Лесото, Бутан, Йорданія, Кувейт)
Теократична монархія – монарх є главою як світської влади, так і релігійної (Ватикан).
Нетиповою формою монархії є республіканська монархія – монарх одержує владу не престолонаслідуванням, а обирається на певний строк (Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати).
Республіка є
Парламентською – верховенство парламенту, уряд формується парламентом, президент обирається парламентом і його компетенція дуже обмежена (Італія, Німеччина, Фінляндія, Туреччина, Угорщина, Болгарія, Індія).
Президентська республіка – президент обирається народом, очолює уряд, але не може розпустити парламент, парламент має право накладати вето на президентські укази(США, Росія, Аргентина, Мексика, Бразилія, Єгипет, Франція,).
Президентсько-парламентська республіка – поєднує в собі ознаки президентської та парламентської республік Уряд формується президентом та парламентом, президент обирається народом. Він має право розпуску парламенту, а парламент має право на імпічмент (усунення президента). (Україна,Португалія).
Форма державного устрою – територіальний поділ держави. Розрізняють прості (унітарні) держави і складні держави (федерації, конфедерації, імперії).
Унітарна держава – єдина централізована держава, яка складається з адміністративно-територіальних одиниць, вони не мають ознак суверенітету. (Польща, Україна, Литва, Болгарія).
Федерація – союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень (Німеччина, Росія, США, Канада, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Австрія)
Імперія – насильно створена держава, яка складається з головної держави (метрополії) та її колоній і утримується за допомогою державного примусу (Російська імперія, Англійська імперія).
Державний (політичний) режим – методи здійснення державної влади.
Демократичний режим – реальна участь народу у здійсненні державної влади.
Ознаки:
-
джерелом влади є народ;
-
наявність конституції;
-
рівність громадян перед законом;
-
гарантування та дотримання прав та свобод громадян;
-
принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову;
-
політична та ідеологічна багатоманітність.
Авторитарний режим – концентрація влади в руках правлячої верхівки. Різновиди: абсолютні, дуалістичні монархії, диктатури, військові хунти.
Ознаки:
-
влада належить невеликій кількості осіб або правителю;
-
сильна виконавча влада (парламент передвоюється в декоративну установу);
-
обмежені політичні права і свободи громадян;
-
опора на силу.
Тоталітарний режим – характеризується повним контролем влади над суспільством, застосуванням примусу. Різновиди: фашизм, комунізм.
Ознаки:
-
монополія держави на ЗМІ;
-
панування загальної державної ідеології;
-
монополія держави на всі види зброї;
-
централізований контроль над економікою;
-
особлива система контролю та насилля.
-
Наявність однієї всеохоплюючої партії, яку очолює харизматичний лідер.
Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, які встановлюються, гарантуються і оберігаються державою з метою регулювання суспільних відносин.
Ознаки права:
-
нормативність – право складається із норм, загальних правил;
-
всезагальність – єдиний для всіх суб’єктів права порядок регулювання суспільних відносин;
-
загальнообов’язковість – поширюється на всіх учасників правовідносин і є обов’язковими для виконання;
-
системність – норми права тісно пов’язані між собою, діють в єдності, з них складаються галузі та інститути права;
-
формальна відповідність права – правові норми точні, а їх зміст закріплюється у вигляді закону або іншого нормативно-правового акту;
-
забезпеченість права державою – держава встановлює, забезпечує і гарантує виконання правових норм.
Принципи права – основні положення, закріплені в законі:
законність, гуманізм, демократизм, єдність прав і обов’язків, рівність громадян перед законом, внутрішня узгодженість.
Функції права:
-
регулятивна (основна) – регулює суспільні відносини;
-
виховна;
-
охорона суспільних відносин;
-
вплив на свідомість і поведінку людей;
-
запобігання правопорушенням.
Об‘єктивне право (право як суспільне явище) – це сукупність юридичних норм, що встановлюються та охороняються державою, мають загальнообов’язковий характер та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб’єкта права.
Суб‘єктивне право (як конкретне повноваження особи) – це закріплені правом певні юридичні можливості особи.
Застосування права до кожного конкретного випадку супроводжується переходом від об’єктивного до суб’єктивного права. Доки норма права є загальною, вона є об’єктивною, якщо ж вона стосується конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб’єкта, то стає суб’єктивною.
Правові норми – особливий вид соціальних норм.. Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають зміст, зумовлений рівнем економічного, соціального і культурного розвитку суспільства, забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Види соціальних норм
За сферами суспільних відносин
-
політичні – регулюють відносини між класами, партіями, їх участь у діяльності та організації держави;
-
економічні – регламентують відносини у сфері економіки;
-
організаційні – закріплюють структуру, порядок створення та діяльності державних органів, підприємств, установ тощо;
-
культурні – регулюють правила поведінки людей, обумовлені рівнем і традиціями матеріальної та духовної культури суспільства;
-
естетичні – визначають правила поведінки людей згідно з уявленнями про красу.
За способом встановлення і забезпечення:
-
норми права (юридичні) – загальнообов’язкові правила поведінки, що встановлюються та охороняються державою;
-
норми моралі – правила, що регулюють поведінку людей з точки зору поглядів суспільства на добро і зло, гуманне і негуманне.
-
Звичаї та традиції – правила поведінки, що склалися історично і закріпилися у суспільстві внаслідок багаторазового використання;
-
Корпоративні норми (норми об’єднань громадян) – норми, що встановлюються і забезпечуються об’єднаннями громадян (політичними партіями, громадськими організаціями);
-
Релігійні норми – регулюють поведінку та дії, ґрунтуючись на вірі в існування богів.
Спільні риси між нормами права та моралі:
-
ці норми є соціальними (регулюють поведінку в суспільстві);
-
мета – встановлення і підтримка порядку в суспільстві;
-
вони впливають на поведінку людей, формуючи стандарти поведінки;
-
ці норми є правилами загального характеру;
-
в основі цих норм лежить така цінність, як справедливість.
Відмінності між нормами права та моралі:
-
норма права створюється законодавчими органами і є обов’язковою для всіх, держава гарантує її додержання. А моральні норми поступово формуються у свідомості людей і лише після визнання їх більшістю набувають обов’язкового характеру.
-
правові норми регулюють найважливіші суспільні відносини, а моральні норми регулюють більше коло суспільних відносин;
-
норми права передбачають юридичну відповідальність за їх порушення, а норми моралі – моральний осуд.
Джерела (форми) права - це способи, форми та закріплення правових норм..
Види джерел права:
-
правовий звичай - санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообо’язкового значення;
-
релігійно правові норми – релігійні канони та інші релігійні звичаї, яким надається загальнообов’язковий характер;
-
правовий прецедент –судове чи адміністративне рішення конкретної справи, що має обов’язкове значення під час розгляду інших наступних аналогічних дій;
-
нормативно-правовий акт – офіційний документ компетентних органів держави, який вміщує правові норми;
-
нормативно-правовий договір – спільний документ кількох суб’єктів, який містить норми права, що встановлюються за їхньою взаємною домовленістю і забезпечується державою;
-
міжнародно-правові акти – документи міжнародної співдружності, що із санкції держави розповсюджується на її території.