ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.07.2020

Просмотров: 416

Скачиваний: 4

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Тема№1

Теорія держави і права

Держава

  1. Поняття держави, основні теорії виникнення держави і права.

  2. Ознаки держави.

  3. Функції держави.

  4. Форми держави.

Право

  1. Поняття та ознаки, принципи, функції права.

  2. Субєктивне та обєктивне право.

  3. Види соціальних норм. Єдність та відмінність права і моралі.

  4. Джерела права.

  5. Поняття системи права.

  6. Структура правової норми.

  7. Види правових норм.

  8. Закон і підзаконний нормативний акт.

  9. Законодавство. Систематизація законодавства..

  10. Поняття, причини і види правопорушень.

  11. Поняття і види юридичної відповідальності.

Правознавство – суспільна юридична наука про державу і право, юридичні норми, закони, права людей та організацій , правосуддя, боротьбу з правопорушеннями, злочинністю.

Держава - суверенна, універсальна організація політичної влади, покликана забезпечувати нормальну життєдіяльність людей, яка має свою територію, апарат примусу, створює право та стягує податки, необхідні для здійснення своїх функцій. (С.Ратушняк, Н.Киданчук)

Держава і право існували не завжди. Про їх походження існує немало теорій, які по-різному трактують причини виникнення держави та права.

Основні теорії походження держави і права:

ТЕОЛОГІЧНА теорія (Аврелій Августин, Фома Аквінський) – держава є породженням Бога, розвивається з волі Бога, тому кожна людина повинна змиритися з Божою волею і підкоритися державі..

ПАТРІАРХАЛЬНА теорія (Арістотель, М.Драгоманов)) – держава виникла із сім”ї внаслідок її розростання. Державна влада є продовженням батьківської (патріархальної), яку здійснює у державі монарх.

ДОГОВІРНА теорія (Г.Гроцій, Жан Жак Руссо, Дж.Локк), Т.Гоббс) – держава – результат згоди, досягнутої між правителями і населенням певної території, з метою забезпечення порядку і організації суспільного життя.

ТЕОРІЯ НАСИЛЛЯ (Є.Дюррінг, К.Каутський) – виникнення держави – це результат війн, насильницького підкорення одних народів іншими, внаслідок чого виникають приватна власність і поділ на класи.

ПСИХОЛОГІЧНА теорія (Л.Петражицький, Г.Тард) – пояснює виникнення держави особливостями психіки одних людей здійснювати керівництво, а інших підкорятись.

ОРГАНІСТИЧНА теорія (Г.Спенсер) – держава подібно біологічному організму народжується, розмножується старіє та гине. Для здійснення своїх функцій вона має голову, тулуб, руки, ноги.

ЕКОНОМІЧНА теорія (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін) – держава та право виникли внаслідок економічного розвитку суспільства. Суспільний поділ праці привів до появи приватної власності і розмежування суспільства на класи з протилежними економічними інтересами.

КОСМІЧНА теорія повязує паоходження держави із космосу при участі інопланетян.

ТЕХНОКРАТИЧНА теорія (Л.Михайловський) – держава є результатом розвитку науки і обумовлена необхідністю регулювати відносини між людьми і технікою.


САКРАЛЬНА (харизматична) (Дж.Фрезер) – віра в божественну силу носіїв влади – вождів, князів, царів.

Держава і право зявилися там і тоді, де і коли суспільство розділилось на класи з протилежними інтересами. Конфлікти між класами організація влади первісного суспільства неспроможна була врегулювати. Право виникає одночасно з державою, отже закономірності виникнення держави розповсюджується і на процес виникнення права.

Право виникає шляхом:

  • переростання первісних звичаїв, традицій, моралі в юридичні норми;

  • правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;

  • перетворення рішень судових органів по конкретних справах у загальну форму, що стає обовязковою при вирішенні аналогічних справ у майбутньому.

Основні ознаки держави:

  • територія і населення – частини планети, на яку поширюється суверенітет держави.;

  • публічна влада – влада, яка не співпадає з населенням, але виступає від його імені, забезпечує державний примус у вигляді органів державної влади;

  • податки – обовязкові платежі на користь держави від громадян, підприємств, організацій, установ, необхідні для функціонування держави(на держапарат, медицину, освіту, культуру тощо);

  • наявність органів державного примусу (армія, міліція, поліція, служба безпеки тощо);

  • право – зальнообовязкові правила поведінки;

  • грошова одиниця;

  • певна символіка – засіб ідентифікації суверенної держави і суб’єкта влади в системі внутрішніх і міжнародних відносин(це законодавчо закріплені символи Державний герб, Державний Прапор та Державний Гімн);

  • суверенітет – здатність держави проводити самостійно внутрішню і зовнішню політику.

Функції держави – основні напрями діяльності держави.

Класифікація функцій

За сферами суспільного життя:

  • економічна – забезпечення стабільного розвитку економіки;

  • політична – організація суспільних відносин, демократизація суспільства, забезпечення суверенітету держави на міжнародній арені;

  • соціальна – охорона прав і свобод громадян;

  • ідеологічна – всебічний розвиток науки, культури, освіти.

За територіальною спрямованістю:

  • внутрішні (економічна, культурно-виховна, екологічна, охорона правопорядку, прав і свобод людини та ін..);

  • зовнішні (організація співробітництва з ін.. державами, захист державного суверенітету тощо).

За часом виконання:

  • постійні – здійснюються протягом усього часу існування держави;

  • тимчасові (наприклад, під час стихійного лиха, війни).

За процесом реалізації державної влади:

  • законодавчі – розробка і прийняття законів

  • управлінські – керування державою;

  • правоохоронні – забезпечення та охорона прав і свобод громадян;

  • інформаційні – доведення офіційної інформації до населення.

Форми держави:


Форма державного правління – організація верховної влади в країні.

Є дві основні форми правління: монархія – верховна влада здійснюється одноосібно та є, як правило, спадковою; -- республіка – вища державна влада здійснюється колегіальним органом, що обирається населенням на певний строк.

Монархія буває :
1.
Абсолютною – вся влада зосереджена в руках самодержця (Саудівська Аравія, Оман);

2. Конституційною – влада монарха обмежена конституцією, за якою обирається парламент.

Конституційна монархія є двох видів: парламентська та дуалістична.

Парламентська монархія: влада монарха істотно обмежена у сфері і законодавчої, і виконавчої влади, уряд формується парламентом, монарх має представницькі функції (Англія, Данія, Швеція, Іспанія, Бельгія, Японія);

Дуалістична монархія – уряд призначається монархом, монарх має виконавчу владу, може накладати вето на рішення парламенту (Монако, Лесото, Бутан, Йорданія, Кувейт)

Теократична монархія – монарх є главою як світської влади, так і релігійної (Ватикан).

Нетиповою формою монархії є республіканська монархія – монарх одержує владу не престолонаслідуванням, а обирається на певний строк (Малайзія, Обєднані Арабські Емірати).

Республіка є

Парламентською – верховенство парламенту, уряд формується парламентом, президент обирається парламентом і його компетенція дуже обмежена (Італія, Німеччина, Фінляндія, Туреччина, Угорщина, Болгарія, Індія).

Президентська республіка – президент обирається народом, очолює уряд, але не може розпустити парламент, парламент має право накладати вето на президентські укази(США, Росія, Аргентина, Мексика, Бразилія, Єгипет, Франція,).

Президентсько-парламентська республіка – поєднує в собі ознаки президентської та парламентської республік Уряд формується президентом та парламентом, президент обирається народом. Він має право розпуску парламенту, а парламент має право на імпічмент (усунення президента). (Україна,Португалія).

Форма державного устрою – територіальний поділ держави. Розрізняють прості (унітарні) держави і складні держави (федерації, конфедерації, імперії).

Унітарна держава – єдина централізована держава, яка складається з адміністративно-територіальних одиниць, вони не мають ознак суверенітету. (Польща, Україна, Литва, Болгарія).

Федерація – союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень (Німеччина, Росія, США, Канада, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Австрія)

Імперія – насильно створена держава, яка складається з головної держави (метрополії) та її колоній і утримується за допомогою державного примусу (Російська імперія, Англійська імперія).

Державний (політичний) режим – методи здійснення державної влади.

Демократичний режим – реальна участь народу у здійсненні державної влади.


Ознаки:

  • джерелом влади є народ;

  • наявність конституції;

  • рівність громадян перед законом;

  • гарантування та дотримання прав та свобод громадян;

  • принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову;

  • політична та ідеологічна багатоманітність.

Авторитарний режим – концентрація влади в руках правлячої верхівки. Різновиди: абсолютні, дуалістичні монархії, диктатури, військові хунти.

Ознаки:

  • влада належить невеликій кількості осіб або правителю;

  • сильна виконавча влада (парламент передвоюється в декоративну установу);

  • обмежені політичні права і свободи громадян;

  • опора на силу.

Тоталітарний режим – характеризується повним контролем влади над суспільством, застосуванням примусу. Різновиди: фашизм, комунізм.

Ознаки:

  • монополія держави на ЗМІ;

  • панування загальної державної ідеології;

  • монополія держави на всі види зброї;

  • централізований контроль над економікою;

  • особлива система контролю та насилля.

  • Наявність однієї всеохоплюючої партії, яку очолює харизматичний лідер.

Право – це система загальнообовязкових, формально визначених правил поведінки, які встановлюються, гарантуються і оберігаються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Ознаки права:

  • нормативність – право складається із норм, загальних правил;

  • всезагальність – єдиний для всіх субєктів права порядок регулювання суспільних відносин;

  • загальнообовязковість – поширюється на всіх учасників правовідносин і є обовязковими для виконання;

  • системність – норми права тісно повязані між собою, діють в єдності, з них складаються галузі та інститути права;

  • формальна відповідність права – правові норми точні, а їх зміст закріплюється у вигляді закону або іншого нормативно-правового акту;

  • забезпеченість права державою – держава встановлює, забезпечує і гарантує виконання правових норм.

Принципи права – основні положення, закріплені в законі:

законність, гуманізм, демократизм, єдність прав і обовязків, рівність громадян перед законом, внутрішня узгодженість.

Функції права:

  • регулятивна (основна) – регулює суспільні відносини;

  • виховна;

  • охорона суспільних відносин;

  • вплив на свідомість і поведінку людей;

  • запобігання правопорушенням.

Об‘єктивне право (право як суспільне явище) – це сукупність юридичних норм, що встановлюються та охороняються державою, мають загальнообов’язковий характер та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб’єкта права.

Суб‘єктивне право (як конкретне повноваження особи) – це закріплені правом певні юридичні можливості особи.

Застосування права до кожного конкретного випадку супроводжується переходом від обєктивного до субєктивного права. Доки норма права є загальною, вона є об’єктивною, якщо ж вона стосується конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб’єкта, то стає суб’єктивною.


Правові норми – особливий вид соціальних норм.. Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають зміст, зумовлений рівнем економічного, соціального і культурного розвитку суспільства, забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Види соціальних норм

За сферами суспільних відносин

  • політичні – регулюють відносини між класами, партіями, їх участь у діяльності та організації держави;

  • економічні – регламентують відносини у сфері економіки;

  • організаційні – закріплюють структуру, порядок створення та діяльності державних органів, підприємств, установ тощо;

  • культурні – регулюють правила поведінки людей, обумовлені рівнем і традиціями матеріальної та духовної культури суспільства;

  • естетичні – визначають правила поведінки людей згідно з уявленнями про красу.

За способом встановлення і забезпечення:

  • норми права (юридичні) – загальнообовязкові правила поведінки, що встановлюються та охороняються державою;

  • норми моралі – правила, що регулюють поведінку людей з точки зору поглядів суспільства на добро і зло, гуманне і негуманне.

  • Звичаї та традиції – правила поведінки, що склалися історично і закріпилися у суспільстві внаслідок багаторазового використання;

  • Корпоративні норми (норми обєднань громадян) – норми, що встановлюються і забезпечуються обєднаннями громадян (політичними партіями, громадськими організаціями);

  • Релігійні норми – регулюють поведінку та дії, ґрунтуючись на вірі в існування богів.

Спільні риси між нормами права та моралі:

  • ці норми є соціальними (регулюють поведінку в суспільстві);

  • мета – встановлення і підтримка порядку в суспільстві;

  • вони впливають на поведінку людей, формуючи стандарти поведінки;

  • ці норми є правилами загального характеру;

  • в основі цих норм лежить така цінність, як справедливість.

Відмінності між нормами права та моралі:

  • норма права створюється законодавчими органами і є обовязковою для всіх, держава гарантує її додержання. А моральні норми поступово формуються у свідомості людей і лише після визнання їх більшістю набувають обовязкового характеру.

  • правові норми регулюють найважливіші суспільні відносини, а моральні норми регулюють більше коло суспільних відносин;

  • норми права передбачають юридичну відповідальність за їх порушення, а норми моралі – моральний осуд.

Джерела (форми) права - це способи, форми та закріплення правових норм..

Види джерел права:

  • правовий звичай - санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообоязкового значення;

  • релігійно правові норми – релігійні канони та інші релігійні звичаї, яким надається загальнообов’язковий характер;

  • правовий прецедент –судове чи адміністративне рішення конкретної справи, що має обовязкове значення під час розгляду інших наступних аналогічних дій;

  • нормативно-правовий акт – офіційний документ компетентних органів держави, який вміщує правові норми;

  • нормативно-правовий договір – спільний документ кількох субєктів, який містить норми права, що встановлюються за їхньою взаємною домовленістю і забезпечується державою;

  • міжнародно-правові акти – документи міжнародної співдружності, що із санкції держави розповсюджується на її території.