Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

становили 0,3 % у порівнянні з попереднім роком. Але від 2000 р. в ХНХП України спостерігається позитивна динаміка нарощування обсягів промислового виробництва продукції. Зокрема, у 2000 р. обсяги виробництва зросли на 7,6 % у порівнянні з попереднім роком, а поставки на експорт- майже на 44 % [27, С 111], у 2005 р. -на 9,8 % відповідно. За період 1991-2005 pp. питома вага продукції ХНХП у загальному обсязі промислового виробництва в Україні зросла з 5,4 до 6,4 %. У розвинутих країнах частка хімічної галузі у структурі промислового виробництва становить 12-18 % [31, С. 199], тобто її роль як базової галузі у цих країнах значно вища, ніж в Україні.

У галузі відбулися якісні зрушення, внаслідок прискореного процесу оновлення основних виробничих засобів підприємств, виведення з експлуатації застарілих та надлишкових потужностей, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій. Підпри­ємства галузі стали більше працювати на внутрішній ринок.

4.1.3. Формування та реалізація державної промислової політики в Україні

Формування ринкових засад господарювання в промисловості України передбачає розроблення та реалізацію державної про­мислової політики.

Державна промислова політика - це комплекс заходів, спря­мованих на підвищення ефективності промислового вироб­ництва у довгостроковому періоді, з метою забезпечення національних інтересів країни та її економічної безпеки, підвищення добробуту населення.

У першій половині 1990-х pp. в Україні систематична робота з розроблення та впровадження державної промислової політики практично не велася, що зумовило низьку ефективність рефор­мування цієї галузі вітчизняної економіки. Відсутність державної промислової політики в Україні в цей період можна пояснити й успадкованою від колишнього СРСР негнучкою системою управління галуззю, що здебільшого орієнтувалася на вказівки з "центру". Лише у 1994 р. в Україні набуває чинності Концепція

154

---

Тема 4.1. Промисловість і промислова політика в Україні

державної промислової політики [10], в якій основні зусилля спрямовувалися на якнайшвидше подолання кризових явищ у промисловості, збереження науково-технічного та технологічного потенціалу, визначення найпріоритетніших напрямів промислового розвитку та прискорення структурної перебудови.

Від другої половини 1990-х pp. формуванню державної промис­лової політики в Україні надається важливого значення, що знаходить відображення у відповідних урядових документах. Зокрема, набувають чинності "Комплексна програма розвитку внутрішнього ринку", "Державна програма розвитку промис­ловості на 2003-2011 роки", "Національна енергетична програма", "Програма "Українське вугілля", "Україна - 2010" та інші галузеві та регіональні програми, основні пріоритети державної промисло­вої політики визначено в таких важливих урядових документах, як послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище Україниу 2002-2004pp., 2005p.", програма дій Кабінету Міністрів України "Назустріч людям" тощо. Згідно з цими нормативними документами найважливішим зав­данням промислової політики в Україні у XXI ст. є реалізація інно­ваційно-інвестиційної моделі розвитку, що ґрунтується на таких засадах [15; 17; 19]:

- зростання ролі промисловості в розвитку внутрішнього ринку; -подолання структурних деформацій у промисловості, поси­лення її соціальної спрямованості та випереджаючий розвиток високотехнологічних галузей; - прискорення інституційних перетворень: приватизація, створення спільних підприємств, використання механізмів концесії, ефективних моделей взаємодії великого малого і середнього підприємництва, підвищення ефективності управління державною власністю; - проведення активної політики імпортозаміщення, освоєння виробництва продукції, що забезпечує стратегічну неза­лежність держави від імпорту; - реалізація політики енергозабезпечення та енергозбережен­ня, впровадження екологічно безпечних технологій;

155

---

Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

- адаптація виробництва до активного ринкового попиту;

- розвиток експортного потенціалу, насамперед, за рахунок

науковоємних секторів промисловості; - санація та перепрофілювання неперспективних виробництв; - розширення продажу технологій; - оснащення підприємств сучасним високотехнологічним

обладнанням; - конверсія тареконверсія підприємств; - створення ефективної системи поєднання досягнень науки,

технології, виробництва та ринку; - інтеграція промисловості у світові господарські зв'язки,

насамперед, його науково-технічного потенціалу; -використання в цивільних галузях науково-технічних досягнень

оборонного комплексу; - реформування системи управління, завершення переходу від

галузевого до функціонального принципу управління, формування

дворівневої системи управління.

Таким чином, державна промислова політика відповідає доко­рінним змінам, що відбулися в економіці України за роки неза­лежності, та враховує зовнішні чинники, такі як посилення тен­денцій глобалізації світової економіки та міжнародної конкуренції, постіндустріальний вектор розвитку суспільства розвинутих країн. Сучасна промислова політика України повинна мобілізувати промислові підприємства на практичну реалізацію моделі інноваційно-інвестиційного розвитку вітчизняної економіки.

Запитання для самоконтролю

1. Які зміни відбулисяу структурі промисловості України зароки незалежності?

2. Якими чинниками обумовлене різке скорочення обсягів про­мислового виробництва у 1990-х pp. в Україні?

3. Як змінилася структура виробництва електроенергії в Україні за роки незалежності?

4. Які існують нові напрями розвитку електроенергетичної галузі України у XXI cm. ?

156

---

Тема 4.1. Промисловість і промислова політика в Україні

5. Які найважливіші напрями реформування вугільної галузі визначено в програмі "Українське вугілля "?

6. У чому полягають особливості роботи нафтогазової промис­ловості України?

7. Чому металургійна промисловість України належить до експортно орієнтованих галузей економіки, чим це обумовлене?

8. Які зміни відбулися у роботі підприємств хімічної промис­ловості України після проголошення незалежності?

9. Що розуміють під промисловою політикою і чому необхідне державне регулювання промисловості України?

10. Які існують найважливіші напрями промислової політики в
Україні і чому?

157

---

Тема 4.2

Сільське господарство та основні

напрями аграрної політики в

національній економіці

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Місце і роль сільського господарства у системі національної економіки.

2. Основні напрями аграрної політики в Україні.

3. Земельна реформа та зміна форм власності у сільському господарстві. Розвиток фермерських господарств.

4.2.4. Формування і розвиток аграрного ринку в Україні.
Запитання для самоконтролю.

Ключові слова:

- природно-ресурсний потенціал,- аграрна політика,

- сільське господарство, - земельна реформа,

- аграрна сфера, - фермерське господарство,

- аграрний ринок.

4.2.1. Місце і роль сільського господарства у системі національної економіки

Сільське господарство (с/г) є однією з основних галузей національного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування - перша умова життя населення. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит на с/г продукцію постійно зростає, оскільки збільшується кількість міського населення. У сільському господарстві як і в інших галузях суспільного виробництва, відбувається постійний розвиток і на цій основі зростає ефективність с/г праці, що дає змогу з меншою кількістю робочої сили виробляти більшу кількість сільсько­господарської продукції.

Україна має величезні потенційні можливості для розвитку аграрного сектора національної економіки. На нашу державу

158

---

Смотрите также файлы

• 3 розділ (рамка).docx

• 1 розділ (рамка).docx

• Література.docx

• Зміст.docx

• Вступ.doc