ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2205
Скачиваний: 1
Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України
54 %, пасажирських вагонів - 72 %, вантажних вагонів - 65 % [15]. За переважною більшістю параметрів стан основного капіталу та відповідно технологія залізничних перевезень не відповідає європейським стандартам якості надання транспортних послуг і не може задовольнити належним чином потреби населення України.
Це спонукало до проведення реформ на залізничному транспорті України, основною метою яких є підвищення ефективності його роботи. Хоча у 1990-х pp. були розроблені концепції і затверджені програми проведення реструктуризації на залізничному транспорті, але вони виявилися недієвими. Тому докорінне реформування залізничного транспорту розпочинається після Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України1'' від 11 квітня 2000 р. "Про стан залізничного транспорту України та заходи щодо забезпечення його ефективного функціонування", також було розроблено Концепцію реформування транспортного сектора економіки та Державну програму розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на 2000-2004 pp. [21, С. 245]. Поступово вдалося ліквідувати заборгованість підприємств залізничного транспорту по внесках до бюджету, державних цільових фондів і з виплати заробітної плати. Це дозволило сформувати та реалізувати соціальну політику на залізничному транспорті України, метою якої є підвищення рівня життя залізничників і створення умов для збереження здоров'я людей. Починаючи від 2001 р. відбувається поетапне підвищення посадових окладів працівників залізничного транспорту, у 2005 р. середньомісячна номінальна заробітна плата в цій сфері досягла 1220 грн. [22] - одна з найвищих в Україні. Збільшується інвестиційна активність Укрзалізниці, спрямована на оновлення рухомого складу, модернізацію колійного господарства, реконструкцію вокзалів, депо котелень та інших об'єктів, проведення електрифікації залізничних колій, розвиток швидкісного руху.
Важливим напрямом діяльності залізничного транспорту стало підвищення швидкості руху поїздів, що скоротить витрати часу на поїздки, з'єднає столицю України з великими обласними, промис-
181
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
ловими центрами і головними морськими воротами країни та дозволить інтегруватися до європейської мережі швидкісного сполучення. У липні 2002 р. розпочалася експлуатація першого в Україні швидкісного пасажирського потягу на напрямку Київ-Харків, у серпні 2003 р. - Київ-Дніпропетровськ, восени 2006 р. -Київ-Львів. Передбачається будівництво швидкісної залізничної лінії на напрямках Київ-Полтава, Полтава-Харків, Полтава-Дніпропетровськ, Полтава-Донецьк, Дніпропетровськ-Синель-нікове-Сімферопол ь, Київ-Одеса.
Нові акценти у визначенні перспектив розвитку залізничного транспорту України було сформовано у жовтні 200(3 p., коли Міністерство транспорту і зв'язку розробило "Концепцію Державної програми реформування залізничного транспорту". В основі реформування залізничного транспорту згідно з цим нормативним актом стане розмежування господарських функцій і функцій державного управління; утворення єдиного суб'єкта господарювання на базі Укрзалізниці, залізниць та інших підпорядкованих їй підприємств, установ, організацій; розмежування в системі залізничного транспорту природних монопольних і конкурентних секторів, створення умов для демонополізації окремих сфер діяльності галузі та розвитку конкуренції, забезпечення доступності інфраструктури залізниць для користувачів; формування структури управління за видами комерційної діяльності, поступове роздержавлення конкурентного сектора; удосконалення системи тарифів на послуги залізничного транспорту; збереження залізниць як організаційно-технологічної ланки залізничного транспорту, об'єктів соціальної сфери, які сприяють забезпеченню безпеки руху, охорони праці та формуванню кадрового потенціалу у складі єдиного суб'єкта господарювання, цілісності структури управління інформаційними ресурсами, забезпечення належного та об'єктивного надання інформації. Реформування залізничного транспорту України буде проводитися в три етапи, кожен з яких передбачає реалізацію конкретних заходів.
Таким чином, на зниження загальних показників діяльності залізничного транспорту України вплинули економічна криза 90-х pp.
182
Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України
XX ст., старіння основного капіталу та відсутність достатніх обсягів інвестицій, необхідних для оновлення рухомого складу залізниць і відповідної інфраструктури, тінізація та бартеризація господарських відносин та ін. Якісні зрушення в роботі залізничного транспорту України починають простежуватися після 2000 p., що спричинене позитивними тенденціями розвитку вітчизняної економіки та формуванням відповідної стратегії розвитку цієї сфери. Перспективи реформування залізничного транспорту пов'язані з корпоратизацією Укрзалізниці з метою підвищення ефективності її діяльності та інвестиційної привабливості.
Авіаційний транспорт є одним з наймолодших видів транспорту, який інтенсивно розвивається від початку XX ст. і є важливим чинником інтегрування України до світового господарства. Україна належить до когорти провідних авіаційних країн світу. Після проголошення незалежності Україна успадкувала від колишнього Радянського Союзу авіаційну промисловість, що спроможна розробляти, виробляти та обслуговувати сучасну авіаційну техніку, потужний потенціал наукових, проектних, навчальних закладів і фахівців, широку та розвинену на той час інфраструктуру авіаідійного транспорту.
Від 1991 р. проводиться реформування авіаційного транспорту України, в основі якого є перехід на ринкові засади господарювання, інтеграція до світової системи авіаперевезень та адаптація діяльності до норм міжнародного авіаційного права. Після набуття незалежності Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію і стала членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), у грудні 1999 р. - Європейської конференції цивільної авіації, підписала низку міжнародних угод про повітряне сполучення. У травні 1993 р. було прийнято Повітряний кодекс України, в якому було визначено головні засади державного регулювання діяльності цивільної авіації, правила використання вітчизняного повітряного простору, повітряних суден, роботи авіаційного персоналу, аеродромів і аеропортів, здійснення внутрішніх і зовнішніх польотів, створення безпечних умов діяльності та ін.
183
Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика
Економічна криза 1990-х pp. негативно позначилась на роботі авіаційного транспорту України, що зумовило різке падіння попиту на авіаперевезення. Якщо у 1990 р. послугами цивільної авіації скористалось 15 млн. осіб, то у 1999-2001 pp. - вже по 1 млн. осіб, у 2005 р. - 4 млн. осіб [18, С. 239]. Таке різке скорочення пасажирських авіаперевезень в незалежній Україні насамперед спричинене відмовою від субсидіювання цього виду послуг з боку держави та різким зростанням цін на економічні ресурси, зокрема енергетичні, що позначилося на збільшенні витрат і відповідно на ціні. Пасажирські повітряні перевезення, на які держава надавала значні субсидії, у 1990 р. складали 37 % від усіх міжміських пасажирських перевезень, що є доволі високим показником щодо західних країн [16, С 33-34]. Також у 1990-х pp. відбувається реформування відносин власності на авіаційному транспорті, що сприяло утворенню значної кількості авіакомпаній, які не мали належної матеріально-технічної бази і достатніх коштів для оновлення парку повітряних суден.
Позитивні зрушення у роботі авіаційного транспорту України відбулися після 2000 p., цьому сприяли подолання кризових явищ у вітчизняній економіці та зростання обсягів виробництва. У цей період починає діяти Державна комплексна програма розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 р. і затверджується програма фінансового оздоровлення авіапідприємств, що дозволило ефективніше використовувати державне майно авіаційного транспорту, практично припинити бартерну форму розрахунків за авіаційні транспортні послуги, збільшити обсяги інвестицій для оновлення фізично та морально застарілого парку повітряних суден, розбудови інфраструктури аеропортів.
Новим напрямом діяльності авіаційного транспорту України стало використання малих повітряних суден для задоволення як комерційних цілей, так й індивідуальних потреб населення, що відповідає світовим тенденціям розвитку авіації. Якщо до проголошення незалежності України малі повітряні судна використовувалися лише за спортивним призначенням під керівництвом Добровільного товариства сприяння авіації, армії та флоту
184
Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України
(ДТСААФ), яю; діяло під наглядом Міністерства оборони СРСР, і державні органи цивільної авіації не брали участі в регулюванні цього виду діяльності, то тепер ці літаки вважаються цивільними повітряними суднами. Зважаючи на ці нові тенденції у розвитку авіаційного транспорту України у квітні 2004 р. затверджуються Концепція розвитку системи регулювання авіаційної діяльності у сфері створення та використання малих повітряних суден.
В Україні згідно з підписаними міжнародними угодами здійснюються регулярні авіарейси як вітчизняними авіакомпаніями, так і іноземними у різні куточки світу. Найбільші обсяги пасажирських авіаперевезень існують між Україною та Росією, Німеччиною, Чехією, Великобританією, Ізраїлем, Туреччиною, Австрією та іншими. На територію України виконують регулярні рейси авіакомпанії Росії, Франції, Австрії, Латвії, Нідерландів, Німеччини та інших. Іноземні авіакомпанії посилюють конкуренцію на ринку авіаперевезень в Україні, оскільки вони виконують рейси на сучасних літаках, пропонують високий рівень обслуговування пасажирів, розробляють гнучку тарифну політику та оптимальний розклад руху. У повітряному просторі України виконували польоти близько 700 іноземних авіакомпаній [21, С. 249]. За роки незалежності було відкрито нові маршрути і в міжнародному повітряному просторі України, що найвигідніше з'єднують Європу з Азією, Скандинавію із Середземноморським регіоном і Близьким Сходом. Це дозволяє їй реалізувати свій транзитний потенціал.
Таким чином, розвиток авіаційного транспорту в Україні у 1990-х pp. і на початку XXI ст. відзначався доволі суперечливими тенденціями. З одного боку у 1990 р. відбулося зниження ефективності його роботи, з іншого боку починає формуватися нове законодавство, що враховує міжнародні стандарти діяльності авіаційного транспорту, відбувається реорганізація роботи галузі на нові засади господарювання, формується ринок авіаційних послуг, розширюються напрями діяльності авіакомпаній тощо. Найважливішими завданнями розвитку авіаційного транспорту України на сучасному етапі є завершення побудови вітчизняної нормативної бази, системи державного регулювання, процесів
185