ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2190
Скачиваний: 1
Тема; 6.3. Зовнішньоекономічна політика
середовища у зв'язку з бюрократизацією та збільшенням ризиків у цій сфері.
Згідно з даними Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) інституційна складова конкурентоспроможності України є досить низькою - 104 місце серед 125 країн світу (2006 p.). Поряд з цими низькими оцінками опинились і оцінки її інноваційно-технологічної складової (95 місце). Сьогодні посиленню інноваційної компоненти розвитку національної економіки заважає ряд чинників, серед яких: дорожнеча кредитів, інфраструктури і проблеми, недостатня кількість кваліфікованих працівників тощо. У цьому руслі проблем не можна не звернути увагу і на зовсім недостатній захист інтелектуальної власності та скорочення витрат компаній на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, що потребує суттєвого покращення інвестиційного середовища в Україні. Дефлятор на інвестиційні ресурси мусить бути більшим ніж дефлятор ВВП. Адже різниця між цими дефляторами є критерієм доцільності нагромадження основного капіталу в національній економіці. З іншого боку, треба спрямувати додаткові зусилля для нарощування профіцитного бюджету держави з метою забезпечення стабільних резервів для підтримки інноваційного розвитку. Цей бюджет повинен реалізуватись через банківську систему України.
Отже, які додаткові ризики для національної економіки виникають в умовах глобалізаційної світової економіки? Економічне зростання як головна мета глобалізації в умовах значної поляризації сучасного світу (1:90) досягається за рахунок експлуатації природного капіталу бідніших країн [3]. Країни, які є постачальниками харчів та природних ресурсів, втрачають своє природне біороз-маїття, що обумовлює зростання природних катаклізм і в та стихій в цілому світі.
Сьогодні антропогенна міграція хімічних елементів є головним фактором зміни навколишнього природного середовища (НПС). Водночас міграційні процеси в атмосфері зумовлені на 15-20 % забрудненням внаслідок виробничої діяльності і викидів С02 та на 80-85 % -як результат надто великого масштабу господарювання
313
Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку
в межах наземних екологічних систем, зокрема значного обсягу видобутку енергоресурсів та викопного палива. Тому очевидним є конфлікт між економічним зростанням і збереженням природного капіталу планети. Економіка конкурує з природою, оскільки дедалі більше займає ті ніші, які мають належати природним популяціям.
Що ж відбувається, коли капітал вільно циркулює між державами світу?
Сьогодні світовий валовий продукт складає біля ЗО трлн. дол. США в рік, а фінансові потоки в результаті купівлі цінних паперів тощо - складають 2 трлн. дол. США в день. Таким чином, фінансові потоки сьогодні в 20 разів більші ніж потоки всіх виготовлених економічних благ, що свідчить про значну віртуалізацію світової економіки та про те, що бідніші країни служать реальними інвесторами країн "золотого мільярду" через вкрай низькі ціни їх економічних ресурсів.
Водночас дивіденди від фінансових потоків відокремлені від природної основи створення додаткової вартості в економіці.
Ціна забруднення довкілля є еквівалентною до рівня економічного добробуту, а отже виникають ризики збільшення "імпорту" екологічно небезпечних виробництв на територію України та непомірної експлуатації її ресурсів, в тому числі і природно-сировинних.
Доцільно згадати у цьому контексті, що сьогодні людство споживає в 6 раз більше нафтових ресурсів, ніж в 60-і р. XX ст., та в 10 раз більше лісових і водних ресурсів. Водночас треба усвідомити, що ці ресурси є компонентами не лише процесів виробництва в економіці, але і наземних природних екосистем, збереження яких є необхідною передумовою просторового розвитку економіки.
Водночас глобалізаційні процеси, що охопили сучасний світ, дещо звужують можливості для зростання попиту на інновації в національній економіці та розвитку її індустріального сектора. Цей факт особливо загострює і актуалізує проблему створення ефективних регіональних ринків, які б могли протистояти негативним зовнішнім впливам на національну економіку. Тільки через сильні регіони та нарощування їх ефективного експортного потенціалу у
314
Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України
вигляді готової продукції, Україна зможе забезпечити еквівалентну взаємодію із зовнішнім економічним світом.
Особливо небезпечними є процеси глобалізації та глобальної інтеграції, що побудовані на інтересах корпоративних економічних систем, ігноруючи просторово-екологічні інтереси планети. Всі заходи, що були прийняті країнами "золотого мільярду" зводяться лише до нарощування економічного потенціалу своїх держав. Так в 1999 р. країни-члени ЄС затвердили в Постдамі "Європейську концепцію розвитку простору" (ESDP). Однак національний просторовий порядок кожної держави органічно пов'язаний з фінансовою, соціальною та іншими політиками, які суттєво відрізняються в межах країн Європи. Таким чином, лише держави ЄС зберігають свої важливі функції і сфери впливу на весь європейський простір, а це створює певні проблеми у сфері загальноєвропейської політики розвитку простору. Особливо болючим є еколого-економічне розбалансування європейського простору, що сконцентроване у найбільш вразливих його ланках - постсо-ціалістичних країнах, зокрема в Україні, що, без сумніву, негативно впливає на її демографічний розвиток.
Сучасна тенденція формування нових макроекономічних регіонів на фоні управління ресурсами природного капіталу (нафтою, газом тощо) зумовлює нові негативні явища, пов'язані з пошуком ренти (rent seeking). Це тіньові потоки, що виникають здебільшого на основі надмірної експлуатації природних ресурсів і відповідного виснаження наземних екологічних систем постсоціалістичних держав. Треба нарешті усвідомити, що ці процеси rent seeking є небезпечними не лише для України чи іншої постсоціалістичної держави, а для всього Європейського континенту, оскільки існує певна експансія руйнування довкілля в просторі. Тому виникла потреба у створенні відповідних загальноєвропейських інституцій та моніторингових систем [65д].
Через значну економічну поляризацію східно- та західноєвропейських держав існують суттєві відхилення між ціною пропозиції в Україні і загальноєвропейськими цінами на компоненти природного капіталу, що призвело до нарощування тіньових
Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку
потоків природних ресурсів. Окрім цього спостерігається збільшення експорту сировини (38 % українського експорту), що є ліквідною на світовому ринку. Це потребує невідкладного державного втручання в Україні з метою встановлення відповідного мораторію.
Сьогодні очевидним є те, що знижуються фінансові можливості західноєвропейських країн для деполяризації країн Європейського континенту. Між тим, принцип екологічної збалансованості (ecological sustainability), що впроваджується у просторову політику цих країн, базується лише на компенсаційно-фінансових та інституційних механізмах, що створює нові ризики для національної економіки з нижчим рівнем економічного добробуту.
Таким чином, зовнішньоекономічна політика в національній економіці повинна базуватись на маркетинговій стратегії держави, виходячи з особливостей внутрішнього та зовнішнього економічного середовища.
6.3.2. Зовнішня торгівля, її динаміка та структура
Зовнішня торгівля є вагомим чинником розвитку національної економіки. Сьогодні процес входження України у світове господарство супроводжується формуванням національної структури експорту. Це створює підґрунтя для нееквівалентної до сучасних умов моделі міжнародної спеціалізації в національній економіці.
Які основні елементи експортних потоків з України? Це передусім метали, руди, харчові продукти, транспортні послуги, які є не динамічними та малоприбутковими.
Тому система зовнішньої торгівлі в національній економіці потребує суттєвого структурного реформування, перш за все в напрямі інноваційного розвитку.
У цьому контексті особливості набуває створення системи конкурентоспроможних виробництв, здатних нарощувати експортний потенціал не лише готової продукції, але і науково-технічних, інжинірингових, освітніх та інформаційно-програмних послуг.
Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України
Можна виділити такі пріоритети покращення її структури: - орієнтація на експорт високоякісного прокату, метало місткої продукції, включаючи морський транспорт, екскаватори, металорізальне устаткування; - розвитоксистемивиробництваракетноїтаавіаційноїтехніки,
зорієнтованої на зовнішні ринки; - розвиток мікроелектроніки, виробництва комп'ютерів, побутової електроніки; - створення системи наукомістких виробництв, зокрема в галузі порошкової металургії, зварювальної апаратури через посередництво мережі інноваційної інфраструктури: технополісів, технопарків венчурних фірм тощо; - розширення та модернізація транспортної системи та її інфраструктури для реалізації транзитів за напрямами Схід-Захід, Північ-Південь; - розвитокекспортноїспеціалізаціїзаокремимивидамисільсько-господарської продукції та її переробки (зерно, олія, м 'ясо-продукти, цукор, молокопродукти); - формування потужної курортно-оздоровчої та туристично-рекреаційної індустрії та мережі відповідної інфраструктури. Яка структурна динаміка зовнішньої торгівлі в національній економіці? Частка зовнішньої торгівлі України ВВП досить висока (більш ніж 70 % ВВП). Разом з тим, дані Державного комітету статистики України свідчать, що, починаючи з 1996 р. скорочувався як обсяг імпорту, так і обсяг експорту. Так зовнішньоторговельний оборот України за підсумками 2000 р. знизився з $32563,7 млн. до $28055,7 млн., або на 13,8 % в порівнянні з 1998 р. При цьому експорт знизився з $16457,2 млн. до $15195,5 млн., або на $7,7 %, тоді як скорочення імпорту було суттєвим - з $16106,5 млн. до $12860,2 млн., або на 20,2 %. Основну експортну позицію України склали постачання чорних металів. Водночас знизилася частка продажів високотехнологічних товарів - машин, устаткування і транспортних засобів. Імпорт України - це в більшості ввезення енергоносіїв - природного газу, нафти, нафтопродуктів [239д].
317