Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД (на країни СНД та країни Східної Європи припадає основна частка експорту України - тільки на Російську Федерацію - 40 %), і це за умов відсутності платоспроможності попиту з їхньої сто­рони. Така орієнтація зовнішньої торгівлі значно зменшує конкурентні переваги національної економіки і погіршує її загальну інтеграційну позицію.

6.3.3. Платіжний баланс України, його динаміка та

структура

Платіжний баланс (ПБ) України є відображенням її економічних взаємовідносин із зовнішнім світом. Платіжний баланс представляє собою всю сукупність економічних зобов'язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн, що відбуваються протягом певного періоду часу (року).

Таким чином, платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі в національній економіці, де відображено її зовнішньо­економічні операції.

Стан платіжного балансу держави визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю еконо­мічних агентів країни в міжнародній операції, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс як дзеркало відображає економічне становище країни і використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання національної економіки.

За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між резидентами і нерезидентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запас по кредиту однієї статті та дебету іншої. Це як правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними ціннос­тями. У випадку, коли має місце безоплатне надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для відобра­ження цієї операції подвійним записом запроваджується особлива

318

---

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

стаття "трансферти" як сукупність операцій, проведених на безоплатній основі.

Складання платіжного балансу базується на методиці Міжнарод­ного Валютного Фонду.

Існує уніфікована форма формування платіжного балансу, яка відображена (табл. 6.3.1) [37д; 171д].

Таблиця 6.3.1

Уніфікований платіжний баланс

Поточний рахунок	Рахунок основного капіталу
1	2
А. Товари і послуги	А. Капітал без врахування резервів
1. Товари	1. Прямі капітальні вкладення в тому
	числі
	1.1. Прямі зовнішні капітальні
	вкладення
	1.2. Прямі внутрішні капітальні
	вкладення
2. Послуги	2. Основний (базовий) набір (портфель)
2.1. Транспорт: морський,	документів за капіталовкладеннями
повітряний тощо	2.1. Активи
2.2. Туризм і рекреація	2.2. Цінні папери
2.3. Зв'язок	2.3. Облігації та кошти грошового
2.4. Будівництво	ринку
2.5. Страхування	2.4. Пасиви
2.6. Фінансові послуги	2.5. Цінні папери
2.7. Комп'ютерні послуги	2.6. Облігації та кошти грошового
2.8. Ліцензійні платежі та збори	ринку
2.9. Інші ділові послуги
2.10. Інші персональні послуги
2.11. Державні послуги
	3. Інший капітал
	3.1. Активи
	3.2. Пасиви
в. Прибуток	6. Активи резерву
1. Виплати службовцям	1. Грошове золото
2. Прибуток від вкладів	2. Особливі права запозичення
2.1. Прибуток від прямих вкладів	3. Резерв МВФ
2.2. Прибуток від портфеля	4. Зовнішній обмін
- дивіденди	5. Інші
- відсотки від облігацій на ринку
Цінних паперів;
2.3. Відсотки від позик та вкладів

319

---

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

продовження табл. 6,3.1

1	2
А. Товари і послуги	А. Капітал без врахування резервів
С. Перерахунки (трансферти)
1. Трансферти уряду 1.1. Погашення боргів 1.2. Інші дотації
2. Приватні трансферти 2.1. Погашення боргів 2.2. Інші субсидії 2.3. Виплати працівника 2.4. Пересилки емігрантам

У платіжному балансі зі знаком "плюс" відображено експорт

товарів і послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення

фінансових активів, збільшення зобов'язань, зі знаком "мінус" -

імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення

фінансових активів, зменшення зобов'язань. Головні тенденції зовнішньої торгівлі України:

- збереження загального обсягу зовнішньої торгівлі на рівні попередніх років;

- багатовекторність зовнішньоекономічної політики;

- збільшення країн-партнерів України у сфері зовнішньоеконо­мічних зв 'язків;

- незначне скорочення обсягів імпорту товарів;

- подальша переорієнтація української зовнішньої торгівлі на західні ринки при збереженні простору країн СНДяк вагомих торговельних партнерів;

- збереження сировинної орієнтованості експорту та залеж­ності від Російської Федерації у поставках енергоносіїв;

-домінуванні експорту сировини;

-значний обсяг контрабанди у зв'язку зі значним тіньовим сектором економіки. Платіжний баланс в національній економіці характеризується

неоптимальною структурою та масштабом. Для покращення

ситуації необхідно здійснювати практичні кроки до європейської

інтеграції України [4; 5; 17].

320

---

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

Яка зараз ситуація в Україні?

З 1996 по 2004 р. частка зовнішньоторговельного обороту держави з країнами ЄС зросла з 13,6 до 23,5 % від загальної суми, а в абсолютних показниках - відповідно з 4,4 млрд. дол. США до 11,4 млрд. дол. з країнами СНД цей показник становив 17,6 млрд. дол., або 38,1 % загального зовнішньоторговельного обороту України. Згідно з прогнозами Міністерства економіки та з питань європейсь­кої інтеграції, Україна буде мати можливість збільшувати зовніш-ньоторгівельний оборот з ЄС приблизно в 1,5 рази - до 13,0 млрд. дол. на рік (після вступу до ЄС країн-кандидаті в) [2; 4; 239д].

Які організаційні механізми включені в систему реалізації цих прогнозів?

На шостому засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (2003 р.) опрацьовано заходи щодо поглиблення секторального співробітництва нашої національної економіки, зокрема визначено 7 пріоритетів спільної діяльності: - енергетика; - торгівля та інвестиції; - юстиція та внутрішні справи;

- наближення законодавства України до правового поля ЄС; - охорона довкілля та екологічна безпека; - транспортна сфера та міжнародні транспортні коридори; - транскордонне співробітництво.

Для реалізації цих завдань необхідним є: - досягнення сприятливого торгово-політичного режиму у відносинах з пріоритетними зарубіжними країнами та їх торгово-економічними угрупованнями, організаціями і сою­зами, зняття наявних і потенційних дискримінаційних обме­жень. Особливу роль тут відіграє усунення різних торгово-еко­номічних бар'єрів у відносинах з країнами СНД; - довгострокове врегулювання валютно-фінансових проблем у взаємовідносинах з країнами-кредиторами, міжнародними організаціями та боржниками; - формування ефективної системи захисту зовнішньоеконо­мічних інтересів України.

321

---

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і нарощування його інноваційного потенціалу. Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв. Ця стратегія включає такі важливі завдання [8; 9]:

1. Поновлення і розвиток експортного потенціалу та істотне
поліпшення структури експорту. Україна володіє чималим
ресурсо-виробничим потенціалом для експортних поставок
металургійної, агропромислової, хімічної, авіакосмічної,
суднобудівної, військовотехнічноі продукції, мінералів та
мінеральних добрив. Значні можливості є і щодо зростання
експортних транспортних послуг, (у тому числі і у трубопро­
відних та електропостачальних) послуг науково-техніко-техно-
логічного характеру, у сфері виконання будівельно-монтажних,
геологорозвідувальних робіт тощо.

Освоєння експортного потенціалу в зазначених сферах і нап­рямах за рахунок пошуку і виходу на основні світові ринки збуту надасть змогу повніше використати можливості українського промислового потенціалу, недовантаженого внаслідок непомірного скорочення внутрішнього попиту. У свою чергу це вимагає у найближчі 1-2 роки переорієнтувати нагромаджений науково-промисловий потенціал на виробництво експортної продукції, освоїти порівняльні переваги, що полягають не тільки у достатніх природних ресурсах, а й у наявних в Україні науково-технічних знаннях, високій кваліфікації й порівняно дешевій робочій силі, пріоритетних напрацюваннях за окремими ключовими позиціями науково-технічного прогресу.

2. Раціоналізація імпорту. Політика імпорту слугує не тільки
інтересам задоволення поточних потреб населення та підтри­
мання в діючому стані існуючого виробництва, але й цілям
модернізації економіки, підвищення її ефективності та її конку­
рентоспроможності. Вона спрямовується на:

322

---

Смотрите также файлы

• 3 розділ (рамка).docx

• 1 розділ (рамка).docx

• Література.docx

• Зміст.docx

• Вступ.doc